Рішення

від 25.02.2020 по справі 947/23216/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/23216/19

Провадження № 2/947/805/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.

за участю секретаря Баранової Ю.О.

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у закритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на малолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2019 року позивач звернулась до суду з позовом та просила стягнути з ОСОБА_4 половину додаткових витрат, понесених матір`ю ОСОБА_3 у зв`язку із лікуванням їхньої спільної малолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у загальній сумі 93 080 гривень.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач за цим позовом, ОСОБА_4 , є батьком її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи із березня 2016 року відповідач мешкає окремо від сім`ї, яка складається із колишньої фактичної дружини без реєстрації шлюбу, доньки ОСОБА_6 , та старшого сина - ОСОБА_7 . Проте, всупереч законодавчо встановленому обов`язку, від добровільного утримання своїх дітей він ухиляється, у зв`язку з чим позивачем через суд стягнуто із нього аліменти на утримання дітей. При цьому питання стягнення із нього додаткових витрат на дітей судом не вирішувалось.

Стверджує, що навесні 2019 року у їхньої малолітньої доньки ОСОБА_6 було діагностовано захворювання - варусна деформація кісток обох гомілок. Оскільки донька вже близько 10 років захоплюється балетним мистецтвом і приймає участь у виступах та змаганнях, вказана хвороба фактично позбавила її можливості подальшого розвитку та зайняття улюбленим хобі. Це спонукало до оперативного стаціонарного лікування доньки в умовах спеціалізованого медичного закладу, яке було здійснене Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАДІСТЕН КЛІНІК на підставі Договору № 270619 про надання медичних послуг від 26.06.2019 року. Вартість медичних послуг була визначена у розмірі 178 тисяч 380 гривень .

Позивач зазначає, що про потребу у лікуванні та про вартість медичних послуг батько дитини ОСОБА_4 був поінформований завчасно. Водночас йому було запропоновано взяти участь в оплаті медичних послуг, сплативши половину їх вартості, проте, позитивної відповіді на цю пропозицію, та грошей він так і не надав.

На цей час процес лікування фактично завершено, у зв`язку із чим нею вже сплачено, у відповідності до умов Договору, із власних заощаджень, повну вартість наданих ТОВ ЛАДІСТЕН КЛІНІК медичних послуг у розмірі 178 380. 00 грн.

Крім того, неодноразові поїздки до медичного закладу, розташованого у селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, задля спочатку попереднього обстеження, а потім - безпосередньо лікування, призвели до додаткових матеріальних витрат у розмірі фактично 8 тисяч грн.

Таким чином, позивач вказує на те, що нею особисто витрачено безпосередньо на оперативне стаціонарне лікування доньки в умовах спеціалізованого медичного закладу, а також у зв`язку із цим лікуванням, її власні грошові кошти у загальній сумі 186 тисяч 380 гривень, та вважає що половина зазначеної суми, тобто 93 080 гривень, має бути стягнута з відповідача, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 26.09.2019 року провадження у справі відкрито та призначено судовий розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

02 грудня 2019 року від позивача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач також просила додатково стягнути з ОСОБА_4 половину додаткових витрат, понесених нею у зв`язку з лікуванням зору їх спільної дитини у розмірі 2500 гривень, вказуючи на те, що у зв`язку з віковими змінами в організмі дитини їй довелось за власні кошти здійснити лікування зору дитини, на що було витрачено 5000 гривень.

В ході судового засідання, яке відбулось 11 грудня 2019 року, позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила витребувати із ТОВ "Ладістен Клінік", ЄДРПОУ 36449341, розташованого за адресою: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Лісова, будинок 97, відомості про сплату нею грошових коштів за виконання договору № 270619 від 27.06.2019 р. між мною та ТОВ "Ладістен Клінік", згідно якого нею було сплачено 178 380,00 грн. (сто сімдесят вісім тисяч триста вісімдесят гривень, 00 копійок).

Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року клопотання позивача задоволено в повному обсязі.

Також під час судового засідання 18 лютого 2020 року представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив продовжити розгляд справи у закритому судовому засіданні, вказуючи на те, що обставини справи містять конфіденційну інформацію щодо інтимних та особистих сторін життя учасників справи, в тому числі про стан здоров`я малолітньої дитини, а збирання, зберігання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди та без згоди ОСОБА_4 є порушенням прав особи на невтручання в особисте життя, продовження розгляду справи у відкритому судовому засіданні не дозволяє забезпечити таке невтручання в особисте життя сторін по справі.

Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року вирішено продовжити розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Також у судовому засіданні 18 лютого 2020 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з запереченнями щодо спрощеного порядку розгляду справи, вказуючи на те, що зі змісту частини четвертої статті 274 ЦПК України вбачається, що подібні справи не можуть розглядатись у порядку спрощеного провадження, оскільки відносяться до категорії сімейних справ, але водночас не є ні справою про стягнення аліментів, ні - про поділ майна подружжя.

Проте. ухвалою суду від 18 лютого 2020 року у задоволенні даного клопотання відмовлено.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог просив відмовити через їх необґрунтованість та безпідставність, та одночасно звернувся до суду з заявою про стягнення з позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Вимоги, викладені в заяві про збільшення позовних вимог від 02.12.2019 року визнав, проти задоволення позову в цій частині не заперечував.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом РАЦС Київського районного управління юстиції м. Одеси 03 серпня 2006 року.

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста ортопеда-травматолога Векліча В.В., виданого медичним закладом ТОВ ЛАДІСТЕН КЛІНІК 16 квітня 2019 року, ОСОБА_5 встановлено діагноз - вроджена варусна деформація обох гомілок та рекомендовано оперативне лікування (а.с.109).

27 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАДІСТЕН КЛІНІК та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , було укладено договір № 270619 про надання медичних послуг (стаціонарне лікування).

Предметом угоди Згідно з п. 1.1. п. 2.1 договору № 270619 є надання медичних послуг ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді оперативного стаціонарного лікування у відповідності з профілем захворювання згідно ліцензії на здійснення медичної діяльності № БН, виданої МОЗ України від 04.10.2018 року. Діагноз ОСОБА_5 : варусна деформація кісток обох гомілок

Пунктом 5.1. договору № 270619 передбачено, що загальна вартість повного стаціонарного лікування становить 178, 380 гривень.

28 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАДІСТЕН КЛІНІК та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 укладено акт приймання - передачі наданих медичних послуг № 2706.

Як свідчить зміст виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 06 вересня 2019 року, пацієнтка звернулась в МЦ ЛАДІСТЕН КЛІНІК із скаргами на варусну деформацію обох гомілок, яка з`явилась ще в дитячому віці та її турбує.

Відповідно до змісту довідки Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАДІСТЕН КЛІНІК , виданої 06.09.2019 року, ОСОБА_5 перебувала на лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні з діагнозом: варусна деформація кісток обох гомілок (М21.1.). 28.06.2019 року виконано оперативне лікування: черезкістковий остеосинтез обох великогомілкової кістки в апараті зовнішньої фіксації. 06.09.2019 року проведено демонтаж апаратів зовнішньої фіксації з обох гомілок (а.с.8).

Здійснення оплати позивачем за договором в розмірі 178, 380 гривень підтверджується платіжним дорученням № 38434 від 21 січня 2020 року та відомостями з поточної інформації по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАДІСТЕН КЛІНІК , сформованими 21.01.2020 року.

Суд приймає вищевказані документи у якості належних та допустимих доказів та не погоджується з твердженнями представника відповідача щодо того, що на момент подачі позову оплата проведеного лікування здійснена позивачем не була, так як згідно ч.2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення половини вартості лікування у розмірі 89 190 гривень підлягають задоволенню, так як підтверджуються медичною документацією та платіжним дорученням від 21 січня 2020 року (а.с.88).

Разом з тим, суд зауважує, що заперечення відповідача проти даного позову фактично грунтуються на відсутності його особистої згоди на проведення даного медичного лікування та твердженнях щодо того, що оперативне втручання в організм дитини було проведено з застосуванням невідомого обладнання та неліцензованих методик.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що вказане медичне лікування було здійснено за згодою матері неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , яка є, відповідно до ч.1 ст. 242 ЦК України/, законним представником своєї доньки, а з Договору про надання медичних послуг від 27.06.2019 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальгністю ЛАДІСТЕН КЛІНІК здійснює свою діяльність на підставі ліцензії №БН, виданої МОЗ України від 04.10.2018 року.

Разом з тим, позивач зазначає, що нею понесені витрати у розмірі 8000 гривень у зв`язку з відвідуванням Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАДІСТЕН КЛІНІК , яке розташоване в Київській області.

Однак, в матеріалах справи наявні лише шість посадочних документів на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на потяги сполученням Одеса-Київ та Київ-Одеса на загальну суму 4764, 55 гривень. Обставини понесення витрат позивачем в іншому розмірі не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2382,3 гривень.

Окрім того, відповідно до консультаційного висновку від 04.11.2020 року ОСОБА_5 пройшла курс апаратного лікування зору. Всього за апаратне лікування відповідно до наявних в матеріалах справи товарних чеків №№ 703, 689, 1194 позивачем сплачено 5000 гривень. Позивач просила стягнути з відповідача половину понесених витрат, а саме 2500 гривень. Відповідачем позовні вимоги в цій частині визнано в повному обсязі, що підтверджується наданими в судовому засіданні, яке відбулось 23.01.2020 року, поясненнями.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Приписами ст. 141 СК України та ч. 3 ст. 11 Закону України Про охорону дитинства встановлено, що мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки лікарів та довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування.

Право одного із батьків, з яким проживає дитина, на стягнення додаткових витрат є відмінним від права на стягнення аліментів. Лише за наявності особливих обставин, визначених законом, крім звичайних витрат на утримання дитини, виникає потреба у додаткових витратах. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів звернено увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Отже участь у додаткових витратах на дитину, які викликані особливими обставинами є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ними аліментів.

Суд приходить до висновку, що зазначені позивачем додаткові витрати на лікування ОСОБА_5 дійсно пов`язані з особливими обставинами та не охоплюються існуючими аліментними зобов`язаннями відповідача. На підтвердження доводів позивача про стягнення додаткових витрат на лікування дитини, в матеріалах справи наявні відповідні довідки (виписки, консультативні висновки) медичного закладу про діагноз дитини (вроджена варусна деформація обох гомілок), акт про надані медичні послуги для пацієнта, платіжне доручення та товарні чеки. Зазначені документи є належними та допустимі доказами, які у своїй сукупності свідчать про доведеність тих обставин, встановлення яких вимагається для зазначеної категорії справ.

Таким чином матеріали справи містять докази понесених позивачем додаткових витрат на дитину у розмірі 188 144, 55 гривень у зв`язку з її лікуванням. Суд вважає за доцільне стягнути з відповідача половину вартості понесених додаткових витрат, що становить 94 072, 3 гривень.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також зазначає, що принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду ( Perez de Raela Cavaniles v. Spain , Beles and others v. the Czech Republic , RTBF v. Belgium ).

Посилання відповідача в своїх поясненнях на підстави, з яких він не погоджується із більшою частиною позовних вимог суд вважає необґрунтованими. На спростування доводів позивача відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу.

Так, зазначення відповідачем, що оперативне лікування дитини проведено без його згоди не є самостійною та достатньою підставою для ігнорування вимоги позивача щодо участі у додаткових витратах на дитину.

Відповідно до змісту статті 43 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.

При цьому положення зазначеної статті не містить жодного застереження про те, що у випадку наявності декількох законних представників згода має бути відібрана від кожного з них окремо.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші зазначені відповідачем в своїх поясненнях доводи щодо невідповідності проведеного оперативного лікування дитини певним медичним протоколам та некомпетентності медичного закладу ґрунтуються на припущеннях, довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_4 , додаткових витрат на дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 94 072, 27 гривень.

Окрім того, згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи те, що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, необхідно оплату на користь держави судових витрат в розмірі 940, 72 гривень покласти на відповідача.

Що стосується заяви представника відповідача про стягнення з позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у сумі 46 000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 та ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим відповідно до частини 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 5 частини 1ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на малолітню дитину, при цьому судовий збір не сплачувався.

Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що судом частково задоволено позов позивачу, яка звільнена від сплати судового збору суд вважає, що в даному випадку пропорційні витрати відповідача з позивача стягненню не підлягають, а від так дана заява є необґрунтованою та безпідставною.

Керуючись Постановою пленуму Верховного суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15.05.2006 року №3, ч. 1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства , ст.ст.180, 185 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273,280-284 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , додаткові витрати на дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмір 94 072, 27 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 940, 72 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2020 року