Рішення

від 26.02.2020 по справі 140/3853/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/3853/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Спека» до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Спека» (далі - ПП «Спека» ) звернулось із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган) про визнання протиправними і скасування податкової вимоги № 1-10 від 09 вересня 2019 року, рішення про опис майна у податкову заставу № 950/10-03-20-10-02-13 від 10 вересня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 вересня 2019 року відповідач направив позивачу податкову вимогу від 09 вересня 2019 року №1-10 про cплaтy податкового бopгy на суму 147 439 грн 88 коп. та рішення про опис майна у податкову заставу від 10 вересня 2019 року за № 950/10/03-20-10-02-13. Вказана вимога сформована на підставі податкового повідомлення-рішення № 0009041401 від 16 серпня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 235 080 грн 84 коп. та нараховано штрафні санкції у сумі 60 137 грн 21 коп.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року у справі № 140/147/19 за позовом ПП «Спека» до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 13 вересня 2018 року № 0009901401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ ПП «Спека» у розмірі 46 928 грн 68 грн., в тому числі за основним платежем - 37 542 грн 94 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 385 грн 74 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 у справі № 140/147/19 апеляційні скарги ГУ ДФС у Волинській області та ПП «Спека» задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року щодо відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року № 0009901401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 23 855 грн 20 коп. (з них податкове зобов`язання - 19 084 грн 16 коп., штрафні (фінансові) санкції - 4 771 грн 04 коп.) та розподілу судових витрат, скасовано та прийнято постанову, якою позов в цій частині задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року № 0009901401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 23 855 грн 20 коп. (з них податкове зобов`язання - 19 084 грн 16 коп., штрафні (фінансові) санкції - 4771,04 грн.), в решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року залишене без змін.

Листом №2620/10/03-20-05-01-12 від 26 вересня 2019 року, відповідач повідомив позивача, що 24 вересня 2019 року виніс нове податкове повідомлення-рішення №0000451401 на зaгaльнy суму 248 289 грн 37 коп., a податкове повідомлення-рішення № 0009041401 від 16 серпня 2019 виімпортовано з інтегральної картки позивача. Листом № 5670/10/03-20-10-02-13 від 24 жовтня 2019 року відповідач повідомив позивача, що податкова вимога № 1-10 від 09 вересня 2019 року відізвана, a рішення про опис майна у податкову заставу від 10 вересня 2019 року № 950/10/03-20-10-02-13 втратило юридичну силу. Цим же листом відповідач повідомив, що згідно із даними автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" станом на 24 жовтня 2019 року податковий борг у позивача відсутній. У подальшому, листом № 10496/10/03-20-05-01-11 від 12 грудня 2019 року відповідач повідомив позивача, що податкову вимогу № 1-10 від 09 вересня 2019 року слід вважати діючою, a рішення про опис майна у податкову заставу від 10 вересня 2019 року № 950/10/03-20-10-02-13 таким, що має юридичну силу. B цьому ж листі вказано, що 24 жовтня 2019 року в інформаційну картку позивача внесено податкове повідомлення-рішення №0000451401 від 24 вересня 2019 року, яким нараховано пеню в сумі 111 736 грн 28 коп. Після проведення відповідачем коригування, пеня зменшилася на 33 230 грн 28 коп. При цьому, листом №5464/10/03-20-05-01-11 від 22 жовтня 2019 року відповідач надіслав позивачу розрахунок пені на загальну суму 78 506 грн.

Позивач вважає, що контролюючий орган протиправно вніс дані до інтегрованої картки платника за податком на додану вартість у вигляді заборгованості по пені, нарахованої на підставі пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки після узгодження грошового зобов`язання (з дати набрання законної сили постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у справі № 140/147/19) позивач у визначений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України строк сплатив всю суму грошового зобов`язання.

Керуючись наведеним, позивач просить визнати протиправними і скасувати податкову вимогу № 1-10 від 09 вересня 2019 року, та прийняте на підставі цієї вимоги рішення про опис майна у податкову заставу № 950/10-03-20-10-02-13 від 10 вересня 2019 року.

У відзиві на позов № 266/03-20-08-02-10 від 20 січня 2020 року відповідач його вимог не визнав (арк. спр. 54-55). Вказав, що станом на 08 вересня 2019 року згідно із даними АІС Податковий блок за ПП Спека рахувався податковий борг у сумі 147 439 грн, у зв`язку із чим контролюючий орган сформував вимогу про його сплату № 1-10 від 09 вересня 2019 року та прийняв рішення про опис майна у податкову заставу № 950/10-03-20-10-02-13 від 10 вересня 2019 року.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що контролюючий орган діяв у межах та у спосіб визначені Конституцією України і податковим законодавством.

У відповіді на відзив від 23 січня 2020 року (арк. спр. 65-66) позивач підтвердив власну правову позицію, викладену у позовній заяві, не погодившись із доводами протилежної сторони.

У запереченні на відповідь на відзив від 27 січня 2020 року представник відповідача вказав, що відповідно до пункту 60.1 статті 60 ПK України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу. Поряд з цим зауважив, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги (пункт 60.3 статті 60 ПK України). Однак, контролюючий орган рішення про скасування податкової вимоги № 1-10 від 09 вересня 219 року не приймав. Додатково зазначив, що податковий борг підприємства у період із 20 вересня 2019 року по 24 жовтня 2019 року не переривався, що стверджується інтегрованою карткою платника податків.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (арк. спр. 1).

Разом із відзивом на позовну заяву відповідач подав до суду заяву про розгляд даного спору у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін (арк. спр. 62).

Щодо вказаної заяви суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Враховуючи, що справа є справою незначної складності, суд уважає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у письмових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення розгляду справи у судовому засіданні.

Окрім того, зазначаючи про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник Головного управління ДПС у Волинській області не конкретизував і не зазначив, встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень у заявах по суті та вимагає проведення судового засідання.

Із наведених підстав розгляд даного спору судом проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

У період із 20 червня 2018 року по 11 липня 2018 року контролюючий орган провів документальну планову виїзну перевірку ПП «Спека» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено акт від 18 липня 2018 року № 11430/14-01/20134464, на який були подані заперечення. За результатами розгляду заперечень, ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Спека» за період з 01 травня 2015 року по 31 березня 2018 року та складено акт № 13538/14-01/201344464 від 03 вересня 2018 року. Висновками акта перевірки установлено заниження ПП «Спека» ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 259 633 грн.

Вказані фактичні обставини встановлені у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 у справі № 140/147/19 за позовом ПП «Спека» до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (арк. спр. 12-23), а тому в силу частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.

На підставі акту перевірки № 13538/14-01/201344464 від 03 вересня 2018 року, ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року № 0009901401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 319 073 грн 25 коп. (з яких: 254 165 грн. - за податковим зобов`язанням, 64 908 грн 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. спр. 9).

За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, останнє залишене без змін, а скарга - без задоволення (арк. спр. 38, 39).

Після отримання рішення ДФС України від 14 грудня 2018 року № 40474/6/99-99-11-04-01-25 ПП «Спека» 23 січня 2019 року звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування, зокрема, податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року № 0009901401.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 у справі № 140/147/19 за позовом ПП «Спека» до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 13 вересня 2018 року № 0009901401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ ПП «Спека» у розмірі 46 928 грн 68 коп., в тому числі за основним платежем - 37 542 грн 94 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 385 грн 74 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (арк. спр. 12-18).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 140/147/19 апеляційні скарги ГУ ДФС у Волинській області та ПП «Спека» задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року щодо відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року № 0009901401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 23 855 грн 20 коп. (з них: податкове зобов`язання - 19 084 грн 16 коп., штрафні (фінансові) санкції - 4 771 грн 04 коп.) та розподілу судових витрат, скасовано та прийнято постанову, якою позов в цій частині задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року № 0009901401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 23 855 грн 20 коп. (із яких: податкове зобов`язання - 19 084 грн 16 коп., штрафні (фінансові) санкції - 4 771 грн 04 коп.), у решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року залишене без змін (арк. спр. 19-23).

ПП «Спека» , відповідно до платіжного доручення від 25 липня 2019 року № 2741, сплатило суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 248 289 грн 37 коп., у графі «призначення платежу» платіжного доручення вказано про сплату грошових зобов`язань по акту перевірки від 03 вересня 2018 року № 13538/14-01/201344464 (арк. спр. 8).

Головне управління ДФС у Волинській області 16 серпня 2019 року, на підставі акта перевірки № 13538/14-01/201344464 від 03 вересня 2018 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 140/147/19, прийняло податкове повідомлення-рішення № 0009041401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 295 218 грн 05 коп. (з них: 235 080 грн 84 коп. - за податковими зобов`язаннями, 60 137 грн 21 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (арк. спр. 11).

Головне управління ДПС у Волинській області 09 вересня 2019 року сформувало податкову вимогу № 1-10, відповідно до якої ПП Спека зобов`язане сплатити податковий борг у сумі 147 439 грн 88 коп. (з яких: 40 792 грн 01 коп. штрафних (фінансових) санкцій по ПДВ, 33 грн 84 коп. штрафних (фінансових) санкцій по акцизному податку на пальне; 106 614 грн 03 коп. пені по зобов`язаннях із ПДВ) (арк. спр. 24). Окрім того, в.о начальника ГУ ДПС у Волинській області 10 вересня 2019 року прийняв рішення про опис майна у податкову заставу № 950/10/03-20-10-02-13 (арк. спр. 25).

На підставі витягу з АІС Податковий блок (арк. спр. 57-61) судом установлено, що 06 вересня 2019 року ГУ ДПС збільшило борг позивача по штрафних санкціях на підставі податкового повідомлення-рішення № 0009041401 від 16 серпня 2019 року на 40 792 грн 01 коп.; нарахувало пеню у сумі 106 614 грн 03 коп. на підставі рішення суду від 17 липня 2019 року у справі 140/147/19.

У подальшому, 24 вересня 2019 року ГУ ДПС у Волинській області, на підставі акта перевірки № 13538/14-01/201344464 від 03 вересня 2018 року та рішення суду у справі № 140/147/19, сформувало податкове повідомлення-рішення № 0000451401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 248 289 грн 37 коп. (з яких: 197 537 грн 90 коп. - за податковими зобов`язаннями, 50 751 грн 47 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (арк. спр. 10).

Листом від 26 вересня 2019 року № 2620/10/03-20-05-01-12 ГУ ДПС у Волинській області повідомило ПП «Спека» про те, що податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2019 року № 0009041401 було виімпортоване з інтегральної картки платника податків та надіслано нове податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2019 року № 0000451401 на загальну суму 248 289 грн 37 коп., при цьому суми донарахування сплачені платником самостійно 25 липня 2019 року. Крім того, платника повідомлено, що на суму донарахованих податкових зобов`язань було нараховано пеню в сумі 78 506 грн. (арк. спр. 26, зворот).

Листом від 22 жовтня 2019 року № 5464/10/03-20-05-01-11 ГУ ДПС у Волинській області надіслало ПП «Спека» розрахунок пені із роз`ясненням правових підстав її нарахування (арк. спр. 27-34).

Водночас, листом № 5670/10/03-20-10-02-13 від 24 жовтня 2019 року відповідач повідомив позивача, що станом на 24 жовтня 2019 року податковий борг у ПП Спека відсутній, а тому податкову вимогу № 1-10 від 09 вересня 2019 року слід вважати відкликаною, a рішення про опис майна у податкову заставу від 10 вересня 2019 року № 950/10/03-20-10-02-13 таким, що втратило юридичну силу (арк. спр. 36).

Однак, листом № 10496/10/03-20-05-01-11 від 12 грудня 2019 року відповідач повідомив позивача про нарахування 24 жовтня 2019 року 111 736 грн 28 коп. пені за результатами контрольно-перевірочної роботи та її коригування 05 листопада 2019 року, у результаті якої сума пені зменшилась до 33 230 грн 28 коп. Визначено. Що у позивача виник податковий борг по ПДВ у сумі 73 516 грн 98 коп., по акцизному податку у сумі 33 грн 84 коп. Контролюючий орган зазначив, що податкову вимогу № 1-10 від 09 вересня 2019 року необхідно вважати діючою, a рішення про опис майна у податкову заставу від 10 вересня 2019 року № 950/10/03-20-10-02-13 таким, що має юридичну силу.

Непогоджуючись із податковою вимогою № 1-10 від 09 вересня 2019 року, рішенням про опис майна у податкову заставу № 950/10-03-20-10-02-13 від 10 вересня 2019 року, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Згідно із статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лишe на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, передбачений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПK України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПK України, законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 38.1. статті 38 ПK України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як визначено пунктом 54.1 статті 54, пунктом 57.3 статті 57 ПK України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПK України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із пунктом 59.1. статті 59 ПK України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як установлено судом, оскаржена податкова вимога № 1-10 від 09 вересня 2019 року на суму 147 439 грн 88 коп. включає: 40 792 грн 01 коп. штрафних санкцій за платежем ПДВ, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0009041401 від 16 серпня 2019 року; 106 614 грн 03 коп. пені, нарахованої на підставі рішення суду від 17 липня 2019 року у справі 140/147/19; 33 грн 84 коп. акцизного податку на пальне (арк. спр. 24, 57-61).

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Підпунктами 129.1.1 - 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України (у редакції, чинній з 01 липня 2017 року) визначено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.1); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.2); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (підпункт 129.1.3).

Згідно із абзацом першим пункту 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Статтею 57 ПК України визначені строки сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За правилами пунктів 56.1 - 56.3, 56.5, 56.10 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі акту перевірки № 13538/14-01/201344464 від 03 вересня 2018 року, ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року № 0009901401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 319 073 грн 25 коп. (з яких: 254165,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 64908,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). При цьому, вказане податкове повідомлення-рішення у встановленому порядку та з дотриманням строків було оскаржене позивачем до ДФС України, а потім у судовому порядку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 140/147/19 апеляційні скарги ГУ ДФС у Волинській області та ПП «Спека» задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року щодо відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року № 0009901401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 23 855 грн (з них: податкове зобов`язання - 19 084 грн 16 коп., штрафні (фінансові) санкції - 4 771 грн 04 коп.) та розподілу судових витрат, скасовано та прийнято постанову, якою позов в цій частині задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 року № 0009901401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 23 855 грн 20 коп. (з них: податкове зобов`язання - 19 084 грн 16 коп., штрафні (фінансові) санкції - 4 771 грн 04 коп.), в решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року залишено без змін.

Згідно із частиною першою статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Отже, до 17 липня 2019 року (день набрання законної сили постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 140/147/19) грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 13 вересня 2018 року № 0009901401, в розумінні пункту 56.18 статті 56 ПК України вважалося неузгодженим.

При цьому, строк сплати грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 13 вересня 2018 року № 0009901401, та яке частково було скасоване постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 140/147/19, в силу приписів пункту 57.3 статті 57 ПК України становив 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

ГУ ДПС у Волинській області 24 вересня 2019 року, на підставі акту перевірки № 13538/14-01/201344464 від 03 вересня 2018 року та рішення суду у справі № 140/147/19, сформувало податкове повідомлення-рішення № 0000451401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 248 289 грн 37 коп. (з них: 197 537 грн 90 коп. - за податковими зобов`язаннями, 50 751 грн 47 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суд звертає увагу, що грошове зобов`язання у сумі 248 289 грн 37 коп., визначене у податковому повідомленні рішенні № 0000451401 від 24 вересня 2019 року, яке прийняте після часткового скасування податкового повідомлення-рішення № 09901401 від 13 вересня 2018 року, ПП Спека сплатило 25 липня 2019 року повністю (у десятиденний строк після набрання законної сили судовим рішенням від 17 липня 2019 року) (арк. спр. 8).

При вирішенні даного спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (справа № 820/6468/17), відповідно до яких нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України (при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (податкове повідомлення - рішення)), розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати, визначеного пунктом 57.3 статті 57 ПК України, податкового зобов`язання, включаючи період адміністративного та судового оскарження та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При вирішенні спірних правовідносин застосуванню підлягає саме положення підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції із 01 липня 2017 року, з аналізу якого вбачається, що нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням, включаючи період адміністративного та/або судового оскарження, отже необхідно правильно встановити дату початку нарахування пені з огляду на приписи статті 57 ПК України, у якій встановлено строки сплати податкових зобов`язань. Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 у редакції з 01 липня 2017 року не передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання.

Крім того, суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 820/3878/17, відповідно до яких тлумачення змісту норм ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що в даному випадку нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України здійснюється у випадку пропуску граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 ПК України.

Отже, після прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 140/147/19 нарахування пені за несплату грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 13 вересня 2018 року № 0009901401, на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України могло розпочатись з наступного робочого дня у випадку несплати такого зобов`язання протягом десяти календарних днів, в строк до 27 липня 2019 року.

Разом з тим, суд повторно наголошує, що 25 липня 2019 року, тобто у межах 10-денного строку, визначеного пунктом 57.3 статті 57 ПК України, ПП «Спека» відповідно до платіжного доручення № 2741 сплатило узгоджену суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 248 289 грн 37 коп., відтак, у зв`язку із сплатою грошового зобов`язання правові підстави для нарахування позивачу пені, станом на 06 вересня 2019 року, в сумі 106 614 грн 03 коп. грн. відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що нарахування було проведено після прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 140/147/19, що підтверджується даними інтегрованої картки. Однак, відповідно до листа ГУ ДФС у Волинській області № 9011/10/03-20-17-02-14 від 20 березня 2019 року, станом на 18 березня 2019 року податковий борг по ПП «Спека» відсутній.

На переконання суду, включення у податкову вимогу суму пені здійснене контролюючим органом з порушенням вимог підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, оскільки сума грошового зобов`язання була визначена за результатами податкової перевірки, сплата такого зобов`язання повинна здійснюватися у строки, визначені саме пунктом 57.3 статті 57 ПК України, а не пунктом 57.1 статті 57 ПК України, вказаний строк сплати платник не порушив, а на період адміністративного та судового оскарження податкового повідомлення-рішення таке грошове зобов`язання вважалося неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, а тому правові підстави для нарахування пені за період до дня набрання судовим рішенням законної сили (тобто, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 у справі № 140/147/19) були відсутні.

Відповідно до статті 89 ПK України, право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням протиправності висновків контролюючого органу про наявність у позивача станом на 09 вересня 2019 року податкового боргу у сумі 147 439 грн 88 коп., суд дійшов висновку про протиправність і необґрунтованість рішення ГУ ДФС у Волинській області про опис майна у податкову заставу № 950/10-03-20-10-02-13 від 10 вересня 2019 року, прийнятого на підставі статті 89 ПK України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки у даній справі оскаржується податкова вимога № 1-10 від 09 вересня 2019 року, рішення про опис майна у податкову заставу № 950/10-03-20-10-02-13 від 10 вересня 2019 року, прийняті відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України перевіряє, чи постановлена вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржені вимогу і рішення, діяв протиправно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі рішення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів повноти правомірності оскаржених вимоги і рішення, а відсутність такої правомірності у спірних правовідносинах свідчить про безпідставність спірних рішень та їх скасування відповідає меті адміністративного судочинства при вирішенні спорів цієї категорії.

Керуючись викладеним, суд вважає, що у відповідача не було достатньо правових підстав для винесення спірної вимоги і рішення.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною і скасування вимоги № 1-10 від 09 вересня 2019 року, рішення про опис майна у податкову заставу № 950/10-03-20-10-02-13 від 10 вересня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 192, частини п`ятої статті 246 КАС України, суд, при вирішені позову по суті, також вирішує питання про розподіл судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 921 грн, сплаченого платіжним дорученням від 23 грудня 2019 року № 2993 (арк. спр. 2).

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Спека» (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Вахтангова, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 20134464) до Головного управління ДПС у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 4314384) про скасування вимоги, рішення задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Волинській області № 1-10 від 09 вересня 2019 року, рішення про опис майна у податкову заставу № 950/10-03-20-10-02-13 від 10 вересня 2019 року.

Визнати протиправним і скасувати рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління ДПС у Волинській області № 950/10-03-20-10-02-13 від 10 вересня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Приватного підприємства «Спека» 1 921 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одна грн) витрат, понесених у зв`язку із сплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 26 лютого 2020 року.