Рішення

від 26.02.2020 по справі 808/8929/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2020 року (16 год. 35 хв.)Справа № 808/8929/15 СН/280/71/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - відповідач 1, ГУМВС України в Запорізькій області), Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області (далі - відповідач 2, Бердянський МВ ГУМВС України в Запорізькій області), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

визнати незаконним і скасувати наказ від 05.11.2015 № 416 о/с про звільнення з 06.11.2015 у запас Збройних Сил старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-227004), оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області через скорочення штатів;

поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-227004) на посаді оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області з 06.11.2015;

зобов`язати Бердянський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення, відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним і скасування наказу ГУМВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 №416 о/с про звільнення з 06.11.2015 у запас Збройних Сил старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-227004), оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області через скорочення штатів та поновлення ОСОБА_1 на посаді скасовано і ухвалено нове рішення в цих частинах. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року в частині стягнення з Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

14.11.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду з Верховного суду надійшла адміністративна справа № 808/8929/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 14.11.2019 адміністративну справу № 808/8929/15 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 10.12.2019.

10.12.2019 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 08.01.2020.

Ухвалою суду від 08.01.2020 продовжений строк підготовчого провадження та відкладений розгляд справи до 27.01.2020.

Протокольною ухвалою від 27.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 19.02.2020.

19.02.2020 учасники справи надали суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Суд зазначає, що справа №808/8929/15 Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 направлена на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду в частині позовних вимог щодо стягнення з Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відтак, на виконання Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 суд розглядає виключно позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з вересня 2007 року та мав спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, що підтверджується його послужним списком (а.с.119-124, т. 1).

З 26.02.2013 по 06.11.2015 позивач перебував на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Наказом ГУМВС України в Запорізькій області №416 о/с від 05.11.2015 По особовому складу згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 у запас Збройних Сил України за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.5, т. 1).

Позивачем оскаржено наказ про його звільнення до суду.

За результатами перегляду Верховним Судом рішень першої та апеляційної інстанції, Постановою Верховного суду від 23.10.2019, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним і скасування наказу ГУМВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 №416 о/с про звільнення з 06.11.2015 у запас Збройних Сил старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-227004), оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області через скорочення штатів та поновлення ОСОБА_1 на посаді скасовано і ухвалено нове рішення в цих частинах.

Судом касаційної інстанції зроблений висновок, що звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого карного розшуку Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області є неправомірним, а оспорюваний наказ про звільнення - протиправним.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Вказана позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 01.03.2018 №818/149/17.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 порядку).

Зміст наведених правових актів дає підстави для висновку про те, що у випадках стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення рішення суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства, або день поновлення позивача на роботі, та середньоденний заробіток позивача.

Суд наголошує, що в даному випадку для розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу враховується розмір грошового забезпечення та кількість відпрацьованих календарних днів, за які позивачу нараховане грошове забезпечення.

Як вбачається із довідки ГУ МВС в Запорізькій області від 17.12.2019 №25 (а.с.10, т.2) сума нарахованого грошового забезпечення позивача за 2 останніх місяця перед звільненням складала:

Середньомісячне грошове забезпечення - 3196,10грн.;

середньоденний розмір грошового забезпечення 104,79грн.

Позивач звільнений з 06.11.2015. Постанова про поновлення позивача на посаді прийнята 23.10.2019.

Вимушений прогул у вказаний період склад 46 місяців та 27 днів.

46 місяці х 3196,10 грн. = 147020,60грн.

27 днів х 104,79грн. = 2829,33грн.

147020,60 грн.+2829,33грн. = 149849,93грн.

Таким чином, на користь позивача за час вимушеного прогулу належить стягнути 149849,93грн.

Як вбачається із довідки ГУ ДПС у Запорізькій області, позивач у 3 кварталі 2019 року перебував на обліку центру зайнятості, та на його користь сплачені кошти у розмірі 2908,86 грн.

Також, у період вимушеного прогулу позивач перебував у трудових відносинах із ТОВ Розторгнафта , ТОВ Плюс , ТОВ Барвінок-Інвест та отримував заробітну від зазначених підприємств.

Проте, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та у Постанові Верховного Суду від 01.03.2018 №818/149/17.

Відтак, отриманий позивачем дохід під час перебування його на обліку у центрі зайнятості та під час перебування у трудових відносинах із підприємствами не впливає на суму середнього заробітку, яка має бути стягнута на користь позивач за час вимушеного прогулу.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає сума у розмірі 149849,93грн.

При цьому суд зазначає, що при виплаті позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід нарахувати, утримати та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду у частині в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 3196,10грн. підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 29, ЄДРПОУ 08592187), Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Рози Люксембург, 3, ЄДРПОУ 08672414) про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Стягнути з Бердянського міського відділу ГУМВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 22.10.2019 у розмірі 149849,93грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 3196,10грн. (три тисячі сто дев`яносто шість грн. 10 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.02.2020.

Суддя Ю.В. Калашник