Рішення

від 27.02.2020 по справі 280/2256/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 лютого 2020 року Справа № 280/2256/19 СН/280/51/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго (далі - ПАТ Запоріжжяобленерго , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (далі - ТОВ ЗТМК , третя особа), в якому з урахуванням уточнення (№22010 від 30.05.2019) просить суд:

визнати бездіяльність відповідача протиправною, що виявилася у невжитті заходів примусового виконання рішень суду, а саме не накладенні арешти на кошти боржника, що перебувають на всіх його рахунках, зокрема в АТ Ощадбанк , не здійсненні примусового списання коштів з рахунків боржника;

зобов`язати відповідача вчинити дії щодо примусового виконання рішень суду про стягнення заборгованості з ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що в ході ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження №58292805 встановлено, що державним виконавцем не вжито в повній мірі заходи, спрямовані на примусове виконання рішення суду, передбачені Законом України Про виконавче провадження , порушено строки вчинення виконавчих дій, а також має місце формальний підхід до здійснення виконавчого провадження. Вказує, що всупереч ч. 7 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень державним виконавцем не прийнято постанови про арешт майна, що підтверджується відомостями про виконавче провадження ВП №58134395, ВП №582384598. Наголошує, що державним виконавцем не виконані вимоги ч. 8 розділу VIII Інструкції, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутня постанова про накладення арешту на кошти боржника в межах суми заборгованості за зведеним виконавчим провадженням, а виносяться постанови про арешт коштів лише в окремих виконавчих провадженнях, а по деяких - такі постанови взагалі не виносяться. Крім того, стверджує, що в матеріалах виконавчого провадження відсутнє повідомлення банка, зокрема, філії ЗОУ АТ Ощадбанк про виконання постанови про арешт коштів боржника, що свідчить про ненакладення банком арешту на кошти боржника, державним виконавцем, в свою чергу, не здійснено жодних дій щодо пересвідчення прийняття банком постанови від 23.01.2019. Відсутність арешту коштів боржника підтверджується сплатою ТОВ ЗТМК платежів за послуги оператора системи розподілу з рахунку, відкритому в філії - ЗОУ АТ Ощадбанк , що на думку позивача, свідчить про формальний підхід до здійснення виконавчого провадження, чим сприяє боржнику у невиконанні рішення суду. Посилаючись також на приписи ст. 13, 48, 52 Закону України Про виконавче провадження зауважує, що державний виконавець з 15.02.2019 (часу отримання відповіді банківської установи про наявність майна боржника) повинен був неодноразово вжити заходів не лише щодо виявлення майна (рахунків) боржника, а і звернути стягнення на рахунки, що вже відомі державному виконавцю, проте останнім зазначених дій вжито не було, що свідчить про умисне затягування вчинення виконавчих дій та халатність з боку службовця. Вважає також, що в силу ст. 30 цього Закону наявність двох або більше виконавчих проваджень щодо одного і того ж боржника є недопустими, оскільки порушується принцип черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення їх вимог. Враховуючи викладене, просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати останнього вчинити дії щодо примусового виконання рішень суду про стягнення заборгованості з ТОВ ЗТМК відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2019 закрито провадження у справі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019 задоволено апеляційну скаргу ПАТ Запоріжжяобленерго , ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2019 скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

10.09.2019 матеріали вищезазначеної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду та в порядку ст. 31 КАС України справа розподілена судді Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П.

Ухвалою суду від 10.09.2019 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 13 вересня 2019 року.

Відповідно до ухвали суду від 13.09.2019 відкладено судове засідання по адміністративній справі на 26 вересня 2019 року.

Відповідач позов не визнав, 23 вересня 2019 року надав суду відзив (вх. №39340, №39481), у якому пояснює, що в провадженні відділу перебуває зведене виконавче провадження №58292805, до складу якого входить 7 виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості з ТОВ ЗТМК на користь ПАТ Запоріжжяобленерго . Так, в ході примусового виконання виконавчих проваджень накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, підготовлено платіжні вимоги на списання коштів з рахунків боржника, відкритих у банківських установах, які направлені на адресу останніх. Звертає увагу суду, що в результаті примусового списання коштів з рахунків боржника на користь позивача перераховано 193 349 593,71 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості по виконавчих документах. Стверджує, що в рамках зведеного виконавчого провадженя винесено постанови про арешт коштів боржника, якими накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках АБ Кліринговий дім , АТ Альянс , філії - ЗОУ АТ Ощадбанк , АТ Укрексімбанк , АТ Сбербанк з урахуванням раніше накладених арештів, яку направлено до виконання в банківські установи. Таким чином, вважає, що державним виконавцем відділу здійснюються усі заходи примусового виконання рішень, передбачені Законом України Про виконавче провадження , а тому вимоги позову ПАТ Запоріжжяобленерго є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, а отже просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В період з 16.09.2019 по 30.09.2019 суддя Бойченко ЮП. була відсутня на роботі на підставі наказу від 10.09.2019 №37 Про відрядження та листка непрацездатності, що підтверджується довідкою №02-35/19/83 від 01.10.2019, у зв`язку із чим розгляд справи призначений на 16 жовтня 2019 року.

Представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. №42870 від 16.10.2019) про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений шляхом надсилання телефонограми у відповідності до приписів ст. 129 КАС України.

Представник третьої особи також надав суду заяву (вх. №42869 від 16.10.2019) про розгляд справи у письмовому провадженні.

В матеріалах справи містяться пояснення третьої особи (вх. №24340 від 13.06.2019) на уточнену позовну заяву ПАТ Запоріжжяобленерго , у яких вказує, що Законом України Про виконавче провадження та Інструкцією з організації примусового виконання рішень передбачено можливість в будь-який час дізнатися інформацію про хід виконавчого провадження, переглянути та роздрукувати усі документи виконавчого провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження, чого позивач не був позбавлений зробити у будь-який час. На думку третьої особи, з лютого 2019 року позивач був обізнаний про відсутність постанови про накладення арешту на кошти та майно ТОВ ЗТМК на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням та також мав право та можливість відповідно до ст. 8, 9, 19, 74 Закону ознайомитись з матеріалами справи та звернутись з відповідними скаргами або позовом до суду. Вважає також, що порушень прав ПАТ Запоріжжяобленерго як стягувача з боку ВПВР Департаменту ДВС МЮУ не було, оскільки дії передбачені законодавством державним виконавцем здійснені: накладено арешт на кошти та майно ТОВ ЗТМК , здійснено списання наявних коштів на рахунках. Крім того, із посиланням на приписи Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , Закону України Про виконавче провадження стверджує, що вимога позивача про зобов`язання судом відповідача вчинити дії щодо примусового виконання рішень суду про стягнення заборгованості з боржника відповідно до вимог Закону є незаконною, оскільки суд не наділений повноваженнями виконання за державного виконавця функцій, наданих йому Законом, то таке зобов`язання державного виконавця саме судом є неправомірним. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведених приписів, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував таке.

В провадженні ВПВР Департаменту ДВС МЮУ перебуває зведене виконавче провадження №58292805 (постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 05.02.2019), до складу якого входять виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ТОВ ЗТМК на користь ПАТ Запоріжжяобленерго , зокрема:

виконавче провадження №58134529 з примусового виконання наказу №908/948/16, виданого 19.11.2018 господарським судом Запорізької області, яке відкрите відповідною постановою від 21.01.2019;

виконавче провадження №58134469 з примусового виконання наказу №908/3074/16, виданого 16.11.2018 господарським судом Запорізької області, яке відкрите відповідною постановою від 21.01.2019;

виконавче провадження №58134395 з примусового виконання наказу №908/2559/17, виданого 16.10.2018 господарським судом Запорізької області, яке відкрите відповідною постановою від 22.01.2019;

виконавче провадження №58238458 з примусового виконання наказу №908/1447/18, виданого 09.01.2018 господарським судом Запорізької області, яке відкрите відповідною постановою від 31.01.2019.

21 січня 2019 року державним виконавцем винесені постанови про арешт майна боржника ВП №58134469 та ВП №58134529, якими накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ ЗТМК у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 177 874 552,12 грн. та 312 551 759,22 грн. відповідно.

При здійсненні примусового виконання рішень отримано відповідь ДФС України від 22.01.2019 №1047338870 про номери рахунків, відкритих боржником ТОВ ЗТМК

Крім того, постановою від 23.01.2019 ВП №58134395 накладений арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку в ПАТ Банк Альянс та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить ТОВ ЗТМК у межах суми звернення стягнення з урахуванням збору 74 397 276,63 грн.

Відповідно до постанов у ВП №58134529 від 21.01.2019 та від 23.01.2019 державним виконавцем також накладений арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках у філії ЗОВ АТ Ощадбанк , АТ Банк Альянс , АБ Кліринговий дім , АТ Сбербанк , АТ Укрексімбанк у межах суми звернення стягнення з урахуванням збору 312 551 757,22 грн.

Вказані постанови були направлені державним виконавцем для виконання до банківських установ, зокрема філії ЗОВ АТ Ощадбанк , 28 та 29 січня 2019 року, про що свідчать супровідні листи та списки згрупованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України.

Так, на адресу відповідача надійшли листи АБ Кліринговий дім №01-01/02/267 від 25.01.2019, АТ Сбербанк №1599/4/07-2-5БТ про прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника ВП №58134529 від 23.01.2019, а також лист АТ Сбербанк №1968/4/07-2-5-БТ від 30.01.2019 про рух коштів на рахунках боржника.

Із матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2019 року відповідачем підготовлені платіжні вимоги на списання коштів з рахунків боржника, відкритих у АТ Банк Альянс , філії ЗОВ АТ Ощадбанк , АБ Кліринговий дім , АТ Укрексімбанк , АТ Сбербанк , про що свідчать відповідні реєстри платіжних вимог №2/27.

Також у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, що підтверджено відповідачем відповідними витягами від 30.01.2019 та 01.02.2019.

31 січня 2019 року на адресу відповідача надійшла інформація АТ Укрексімбанк від 24.01.2019 №075/19-14/045 про відкриті рахунки ТОВ ЗТМК , залишок коштів та рух їх по рахункам.

У подальшому, 04 лютого 2019 року накладений арешт на майно, що належить боржнику згідно із переліком, наведеним на с. 2-10 постанови про арешт майна боржника №58134529 у межах суми звернення стягнення з урахуванням збору 312 551 757,22 грн., а керівнику ТОВ ЗТМК направлено виклик №58134529/20.1/27 державного виконавця на 12 лютого 2019 року, проте останній у призначений час не з`явився, у зв`язку із тим, що повідомлення про виклик отримано в той самий день, на який викликався керівник, про що свідчить лист від 14.02.2019 №25-22/280.

В порядку ст. 5, 18, 90 Закону України Про виконавче провадження , ст. 62 Закону України Про банки і банківську діяльність державним виконавцем сформована вимога від 04.02.2019 №58134529/20.1-27, якою філію ЗОВ АТ Ощадбанк , АТ Банк Альянс , АБ Кліринговий дім , АТ Сбербанк , АТ Укрексімбанк зобов`язано надати інформацію про усі відкриті банківські рахунки боржника ТОВ ЗТМК із зазначенням руху коштів за період з 21.01.2019 по день надання відповіді на дану вимогу, а також повідомити залишок коштів на рахунках боржника та інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання останньому в майбутній найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Листом від 15.02.2019 АТ Банк Альянс повідомив відповідача про відкриті у банку рахунки ТОВ ЗТМ і залишок коштів на них станом на 15 лютого 2019 року, а також їх рух за період з 21.01.2019 по 15.02.2019. Інформацію щодо стану розрахункових рахунків у АТ Сбербанк надано листом від 18.02.2019 №3087/4/07-2-5 БТ.

15 лютого 2019 року державним виконавцем складні платіжні вимоги №2/27-1 та №2/27-2 на списання коштів з рахунків ТОВ ЗТМК , відкритих у АТ Банк Альянс , на суму 312 551 757,22 грн. (із них 284 137 960,93 грн. залишок основного боргу згідно з наказом №908/948/16 від 19.11.2018 та 28 413 796,29 грн. виконавчого збору), однак 05 березня 2019 року вказані вимоги повернуті банківською установою без виконання, у зв`язку із тим, що розміщення реквізитів на платіжній вимозі не відповідає вимогам, визначеним в додатку 4 до Постанови НБУ від 21.01.2004 №22 та не вірно заповнені реквізити згідно з додатком 7 до Постанови.

19 лютого 2019 року на адресу відповідача надійшов лист АБ Кліринговий дім №01-01/02/98/БТ, у якому на виконання вимоги державного виконавця повідомлено про залишок по рахункам ТОВ ЗТМК , рух коштів за період з 21.01.2019 по 13.02.2019, а також відсутність у боржника договорів на зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком.

Листом від 19.02.2019 №075/19-14/081 інформацію про відкриті рахунки ТОВ ЗТМК , залишок коштів та рух їх по рахункам надано АТ Укрексімбанк (відповідь отримано 25 лютого 2019 року).

На підставі платіжних документів здійснено списання коштів з рахунків боржника у фінансових установах, а саме: платіжним дорученням №7061678409 від 11.02.2019 з рахунку у філії ЗОВ АТ Ощадбанк у сумі 38,15 грн., платіжним доручення №7065657509 від 11.02.2019 з рахунку у філії ЗОВ АТ Ощадбанк у сумі 158,00 грн., платіжним дорученням №7082679209 від 11.02.2019 з рахунку у філії ЗОВ АТ Ощадбанк у сумі 541,35 грн., платіжним дорученням №1224809/19 від 04.03.2019 з рахунку у АБ Кліринговий дім у сумі 3 717,51 грн., платіжним дорученням №4994 від 08.02.2019 з рахунку у АТ Банк Альянс у сумі 26 900 373,53 грн., платіжним дорученням №0992830/19 від 08.02.2019 з рахунку у АБ Кліринговий дім у сумі 175 000 000,00 грн., платіжним дорученням №0992716/19 від 08.02.2019 з рахунку у АБ Кліринговий дім у сумі 3 479 481,61 грн.

Списання коштів на користь ПАТ Запоріжжяобленерго з рахунку боржника у АБ Кліринговий дім підтверджено також випискою від 01.02.2019, а саме: 24.01.2019 у сумі 233,39 грн. та 25.01.2019 у сумі 10 388,89 грн.

01 березня 2019 року від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на запит відповідача надійшла відповідь №10101/4764 від 26.02.2019, якою повідомлено, що станом на 31.12.2018 ТОВ ЗТМК серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів (10% і більше) акцій приватних акціонерних товариств та (5% і більше) публічних акціонерних товариств відсутнє.

13 травня 2019 року в порядку ст. 18, 76 Закону України Про виконавче провадження , ст. 62 Закону України Про банки і банківську діяльність державним виконавцем сформовані вимоги №58134529/20.1-27 на адресу філії ЗОВ АТ Ощадбанк , № 58134529/20.1-27 на адресу ПАТ Банк Альянс , якими установи зобов`язано надати інформацію про дату прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника від 23.01.2019 №58134529, про усі відкриті банківські рахунки боржника ТОВ ЗТМК із зазначенням руху коштів за період з 18.01.2019 по день надання відповіді та залишок коштів на рахунках боржника, а також усі постанови, якими накладено арешт на рахунки боржника.

Вважаючи протиправною бездіяльність державного виконавця, що виявилася у невжитті заходів примусового виконання рішень суду, а саме не накладенні арешти на кошти боржника, що перебувають на всіх його рахунках, зокрема в АТ Ощадбанк , не здійсненні примусового списання коштів з рахунків боржника, протиправною, позивач звернувся із даним позов до суду.

У подальшому, 30 травня 2019 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №59235833 з примусового виконання наказу №908/637/17, виданого 26.03.2019 господарським судом про стягнення з ТОВ ЗТМК на користь позивача заборгованості, а також у межах даного виконавчого провадження винесена постанова, якою накладений арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках ТОВ ЗТМК у філії ЗОВ АТ Ощадбанк , АТ Банк Альянс , АБ Кліринговий дім , АТ Сбербанк , АТ Укрексімбанк та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить ТОВ ЗТМК , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 308 115 722,72 грн. та 447 225 952,77 грн.

У той самий день, виконавче провадження №59235833 приєднане до зведеного виконавчого провадження №58292805, яке веде ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, про що державним виконавцем винесена відповідна постанова.

30 травня 2019 року у межах зведеного виконавчого провадження №58292805 державним виконавцем також був накладений арешт коштів боржника шляхом винесення відповідної постанови, яка скерована на адреси АТ Укрексімбанк , АБ Кліринговий дім , АТ Сбербанк , АТ Банк Альянс , філії ЗОВ АТ Ощадбанк супровідним листом від 04.06.2019 №59232833/27.

04 вересня 2019 року державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ відкриті виконавче провадження №59955867 та виконавче провадження №59955897 з примусового виконання наказів №908/2384/18, виданих 26.06.2019 господарським судом про стягнення з ТОВ ЗТМК на користь ПАТ Запоріжжяобленерго заборгованості, які також приєднані до зведеного виконавчого провадження №58292805 шляхом винесення відповідних постанов.

Постановою від 04.09.2019 ВП №59955897 накладений арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в філії ЗОВ АТ Ощадбанк , АТ Банк Альянс , АБ Кліринговий дім , АТ Укрексімбанк та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить ТОВ ЗТМК у межах суми звернення стягнення з урахуванням збору 339 886 034,81 грн., яку направлено на адреси сторін виконавчого провадження та банківських установ 06 вересня 2019 року.

Окрім цього, у той самий день для виконання до АТ Укрексімбанк , АБ Клірингов.ий дім , АТ Банк Альянс , філії ЗОВ АТ Ощадбанк направлена постанова від 04.09.2019 ВП №59955897 про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 339 886 034,81 грн.

Відповідно до листа АБ Кліринговий дім від 06.09.2019 №01-01/02/438/БТ повідомлено про недостатність грошових коштів для виконання постанови про арешт коштів боржника, а також про стан рахунків ТОВ ЗТМК .

11 вересня 2019 року з рахунку ТОВ ЗТМК у філії ЗОВ АТ Ощадбанк на підставі платіжної вимоги №1/27-8 від 04.09.2019 здійснене списання коштів у сумі 25 413,85 грн. в рахунок часткової сплати заборгованості.

У свою чергу, від АТ Банк Альянс на адресу відповідача надійшли листи, а саме:

- від 11.09.2019 №19.1/2668-БТ на вимогу №58134529/20.1-27 від 11.09.2019 та вимогу №58134529/20.1-27 від 09.09.2019 повідомлено про дати прийняття до виконання постанов про арешт коштів боржника, інформацію про рахунки боржника та залишок грошових коштів по ним;

- від 12.09.2019 №19.1/2673-БТ на вимогу №58134529/20.1-27 від 12.09.2019 надана інформація щодо підстав повернення без виконання платіжних вимог державного виконавця від 04.09.2019;

- від 16.09.2019 №19.1/2708-БТ на вимогу. №58134529/20.1-27 від 16.09.2019 повідомлено, що платіжна вимога №1/27 від 12.09.2019 виконана частково в сумі від 101 330,65 грн., платіжні вимоги №2/27, №3/27 від 12.09.2019 повернуті банком, в зв`язку з тим, що на грошові кошти на рахунках накладений арешт на підставі ухвали Жовтневого .районного суду м. Запоріжжя від 08.02.2019 по справі №331/4620/18 та відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України ці кошти є речовими доказами, інші вимоги повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів.

Крім того, на підставі платіжних вимог державного виконавця здійснено списання коштів з рахунків боржника у банківських установах, а саме: з рахунку у філії ЗОВ АТ Ощадбанк у сумі 13,13 грн., у сумі 1,27 грн. та 25 413,85 грн., з рахунку у АТ Банк Альянс у сумі 101 330,65 грн., з рахунку у АБ Кліринговий дім у сумі 13 339,91 грн., про що свідчать виписки по банківським рахункам, які додані відповідачем до матеріалів справи.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті статті 1 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII) розуміють сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частин першої, п`ятої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частин першої та восьмої статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в ході примусового виконання спірних виконавчих проваджень відповідачем було надано запит до ДФС України про зареєстровані за боржником відкриті рахунки у банківських установах, а також отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про зареєстроване за боржником нерухоме майно.

Згідно з частинами першою та другою статті 52 Закону №1404-VIII виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Крім того, згідно із нормами статті 56 вказаного Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що керуючись приписами статі 56 Закону №1404-VIII з метою забезпечення повного і своєчасного виконання виконавчого провадження постановами державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС МЮУ наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника згідно у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору із переліком, а також зареєстрував обтяження рухомого майна у виді заборони відчуження, що саме позивачем не заперечене.

Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вищевказаних приписів законодавства у межах як окремих виконавчих проваджень, так і у межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем були винесені постанови про арешт грошових кошти боржника, що містяться на рахунку в філії ЗОВ АТ Ощадбанк , АТ Банк Альянс , АБ Кліринговий дім , АТ Сбербанк , АТ Укрексімбанк .

У зв`язку із викладеним суд критично ставиться на посилання представника позивача про порушення виконавцем пунктів 7, 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5), оскільки доказів зняття арешту з майна та/або рахунків боржника позивачем суду не надано.

Суд не приймає також посилання представника позивача на порушення відповідачем приписів п. 9.4, 9.6 глави 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, оскільки главою 9 Інструкції визначений порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів, тобто вказані обов`язки встановлені законодавством саме для банківських установ та не визначають дій державного виконавця під час здійснення примусового виконання рішень.

При цьому, в силу абзац п`ятий пункту глави Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Стосовно твердження представника позивача про бездіяльність державного виконавця в частині не вжиття заходів щодо повторного направлення до банків платіжних вимог на примусове списання коштів з рахунків боржника суд вважає за необхідне наголосити, що в порядку ст. 5, 18, 90 Закону №1404-VIII, ст. 62 Закону України Про банки і банківську діяльність державним виконавцем неодноразово були сформовані вимоги та платіжні вимоги на списання коштів з рахунків ТОВ ЗТМК , які скеровані відповідачем установам банків з метою погашення заборгованості перед ПАТ Запоріжжяобленерго , що підтверджується доказами, які долучені до відзиву.

Так, за приписами пунктів 5.3-5.9 глави 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі [орган державної виконавчої служби (державні виконавці) та приватні виконавці] на підставі виконавчих документів, установлених законами України. За необґрунтованість примусового списання коштів, недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач несе відповідальність згідно із законодавством України. Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу за формою, наведеною в додатку 5, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції та цій главі. Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 8 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання. Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання коштів. Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Один примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує стягувача. Якщо стягувач сам надсилає до банку платника (відповідно до пункту 2.13 глави 2 цієї Інструкції) платіжну вимогу на примусове списання коштів, то банк, що обслуговує стягувача, повертає стягувачу всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру. Примірник реєстру платіжних вимог із написом про одержання примірників платіжної вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує стягувача. Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання стягувачем реєстру платіжних вимог.

При цьому, у силу абзацу п`ятого пункту глави 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України Про банки і банківську діяльність зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Щодо зауважень представника позивача, що боржник вільно розпоряджається коштами, що обліковується на його рахунках, а державним виконавцем не вживаються заходи лише щодо фактичного арешту коштів боржника, а й навіть щодо примусового списання вже арештованих коштів, судом встановлено, що з боку державної виконавчої служби було вжито всіх необхідних заходів, передбачених Законом №1404-VIII, та створено всі необхідні умови для інформування банківських установ стосовно здійснення щодо ТОВ ЗТМК відповідних дій спрямованих на примусове виконання судових рішень, а саме винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, арешт майна та грошових коштів боржника, що містяться на його розрахункових рахунках та направлено їх сторонам виконавчого провадження та банківським установам для виконання.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначає представник відповідача у відзиві в результаті примусового списання коштів з рахунків боржника на користь ТОВ Запоріжжобленерго перераховано 193 349 593,71 грн. в рахунок погашення заборгованості по виконавчих документів, що саме представником позивача не спростоване. Докази часткового погашення боргу в межах примусового виконання рішень містяться також у матеріалах справи, це платіжні доручення на списання коштів, виписки по рахунках в банку тощо.

Отже, на думку суду, державний виконавець у даному випадку діяв правомірно, відповідно до своїх повноважень, виконуючи свій обов`язок з примусового виконання рішень суду, який визначений Законом №1404-VIII та Інструкцією №512/5, у зв`язку із чим вважає позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виявилася у невжитті заходів примусового виконання рішень суду, є необґрунтованими, недоведеними, а отже в цій частині позову слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо примусового виконання рішень суду про стягнення заборгованості з ТОВ ЗТМК відповідно до вимог Закону №1404-VIII, є похідними позовними вимогами від визнання протиправною бездіяльності, яка відповідачем допущена не була, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволені позову також в цій частині. При цьому, при ухваленні рішення судом враховано також, що в цій частині заявлені вимоги позивачем жодним чином не конкретизовані та нормативно не обґрунтовані.

Стосовно посилання третьої особи на порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 287 КАС України у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, початок перебігу строку розпочинається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем та третьою особою не спростовано тверджень позивача про те, що про порушення його прав, йому стало відомо лише при ознайомленні 07 травня 2019 року з матеріалами виконавчого провадження. Отже, до ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивачу не було відомо про порушення його прав. Позивач також не повинен був дізнатись про порушення своїх прав до ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, оскільки вправі був розраховувати на законність дій державного виконавця.

Щодо клопотання ТОВ ЗТМК (вх. №38026 від 12.09.2019) про закриття провадження по справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

З огляду на суть спірних правовідносин, які склались між сторонами, суд вважає помилковим твердження третьої особи, що прийняття ВПВР Департаменту ДВС МЮУ в межах зведеного виконавчого провадження постанови про накладення арешту на кошти ТОВ ЗТМК та її направлення до банківських установ свідчить про повне відновлення законних прав та інтересів позивача, оскільки у такому випадку, судом фактично не буде надано оцінки усіх доводів позивача, викладених у ним позовній заяві, а також обраному позивачем способу захисту його прав - зобов`язання відповідача вчинити певні дії щодо примусового виконання рішень суду про стягнення заборгованості.

З огляду на викладене, суд вважає відсутніми підстави для закриття провадження в адміністративній справі в порядку пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику ЄСПЛ як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243,-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 27.02.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко