Постанова

від 27.02.2020 по справі 640/4009/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4009/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Василіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суддя Шевченко Н.М.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Безпечні технології утилізації до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Безпечні технології утилізації звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

рішення №1005646/38513633 від 29.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №21 від 08.10.2018;

рішення №1007797/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 05.11.2018;

рішення №1007798/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №7 від 06.11.2018;

рішення №1007799/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №8 від 06.11.2018;

рішення №1007800/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №10 від 07.11.2018;

рішення №1007801/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №12 від 08.11.2018;

рішення №1007802/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 13 від 09.11.2018;

рішення №1007803/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №14 від 12.11.2018;

рішення №1007804/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №15 від 12.11.2018;

рішення №1007805/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 16 від 13.11.2018;

рішення №1007806/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №17 від 15.11.2018;

рішення №1030486/38513633 від 20.12.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №18 від 19.11.2018.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних:

податкову накладну №21 від 08.10.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 25.10.2018;

податкову накладну №3 від 05.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018;

податкову накладну №7 від 06.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018;

податкову накладну №8 від 06.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018;

податкову накладну №10 від 07.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.20184;

податкову накладну №12 від 08.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018;

податкову накладну №13 від 09.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018;

податкову накладну №14 від 12.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018;

податкову накладну №15 від 12.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018;

податкову накладну №16 від 13.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018;

податкову накладну №17 від 15.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018;

податкову накладну №18 від 19.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 13.12.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: рішення №1005646/38513633 від 29.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №21 від 08.10.2018; рішення №1007797/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 05.11.2018; рішення № 1007798/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №7 від 06.11.2018; рішення №1007799/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №8 від 06.11.2018; рішення №1007800/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №10 від 07.11.2018; рішення №1007801/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №12 від 08.11.2018; рішення №1007802/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 13 від 09.11.2018; рішення №1007803/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №14 від 12.11.2018; рішення №1007804/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №15 від 12.11.2018; рішення №1007805/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 16 від 13.11.2018; рішення №1007806/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №17 від 15.11.2018; рішення №1030486/38513633 від 20.12.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №18 від 19.11.2018; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №21 від 08.10.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 25.10.2018; податкову накладну №3 від 05.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018; податкову накладну №7 від 06.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018; податкову накладну №8 від 06.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018; податкову накладну №10 від 07.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.20184; податкову накладну №12 від 08.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018; податкову накладну №13 від 09.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018; податкову накладну №14 від 12.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018; податкову накладну №15 від 12.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018; податкову накладну №16 від 13.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018; податкову накладну №17 від 15.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 27.11.2018; податкову накладну №18 від 19.11.2018 днем її фактичного направлення на реєстрацію 13.12.2018.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області подало апеляційну скаргу з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення і Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2019.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що він не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем подано усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій за вищевказаними податковими накладними виходячи з наступного, адже при детальному розгляді документів ГУ ДФС у Житомирській області було встановлено, що позивачем не надано на комісію повного пакету документів, які підтверджують здійснення ним господарських операцій.

26 лютого 2020 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ТОВ Безпечні технології утилізації просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року залишити без змін.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та інші матеріали справи, які надані позивачем на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року про витребування доказів та перехід до розгляду справи у відкритому судовому засіданні, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2018 між ТОВ Безпечні Технології Утилізації (виконавець) та ТОВ Лукойл Лубрікантс Україна (замовник) укладено договір №18/1 від 03.01.2018, на підставі якого здійснювалися господарські операції, зазначені у податкових накладних.

На виконання п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем складено податкові накладні №21 від 08.10.2018, №3 від 05.11.2018, №7 від 06.11.2018, №8 від 06.11.2018, №10 від 07.11.2018, №12 від 08.11.2018, №13 від 09.11.2018, №14 від 12.11.2018, №15 від 12.11.2018, №16 від 13.11.2018, №17 від 15.11.2018, №18 від 19.11.2018 та направлено у передбачені законодавством строки для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманих квитанції №1 від 25.10.2018 (зупинення реєстрації ПН №21), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №3), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №7), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №8), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №10), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №12), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №13), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №14), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №15), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №16), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №17), від 13.12.2018 (зупинення реєстрації ПН №18), до відповідних податкових накладних, документи прийнято, реєстрація зупинена. Контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку (надалі - Критерії № 959). Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання пропозицій, зазначених у квитанції №1, позивач направив Головному управлінню Державної фіскальної служби у Житомирській області повідомлення від 27.11.2018 №7, від 28.11.2018 №1, 18.12.2018 №1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим податковим накладним, в яких викладені пояснення щодо суті та особливостей виконання договору №18/1.

Зокрема, у пояснення зазначено, що ТОВ Безпечні Технології Утилізації надає послуги з організації, збирання, перевезення, зберігання, оброблення, перероблення, утилізації або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) імпортованих замовником на умовах, які передбачені відповідними договорами, і, керуючись Постановою 1221 Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 ТОВ Безпечні Технології Утилізації має право здійснювати таку діяльність на підставі ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів України серії АЕ №288627.

До вказаних пояснень ТОВ Безпечні Технології Утилізації подані первинні документи, що підтверджують товарність та реальність господарських операцій з ТОВ Лукойл Лубрікантс Україна , а також надіслані письмові пояснення з детальним описом суті виконання договору.

За результатами розгляду наданих позивачем пояснень та документів Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області прийняті оскаржувані рішення №1005646/38513633 від 29.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №21 від 08.10.2018; №1007797/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 05.11.2018; № 1007798/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №7 від 06.11.2018; №1007799/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №8 від 06.11.2018; №1007800/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №10 від 07.11.2018; №1007801/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №12 від 08.11.2018; №1007802/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 13 від 09.11.2018; №1007803/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №14 від 12.11.2018;№1007804/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №15 від 12.11.2018; №1007805/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 16 від 13.11.2018; №1007806/38513633 від 30.11.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №17 від 15.11.2018; №1030486/38513633 від 20.12.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №18 від 19.11.2018.

В обґрунтування зазначених рішень, контролюючий орган зазначив про ненадання платником податків документів, серед яких первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Позивач, вважаючи протиправними такі рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких відмовлено, а відповідач жодним чином не здійснював аналіз наданих позивачем документів на предмет їх належності, а обмежився лише загальними підставами та посиланнями.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200 1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок N 117).

Згідно з пунктом 3 Порядку N 117 податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,03, P < P м х 1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; P м - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування.

Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

Відповідно до пункту 5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з пунктом 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанції №1 від 25.10.2018 (зупинення реєстрації ПН №21), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №3), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №7), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №8), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №10), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №12), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №13), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №14), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №15), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №16), від 27.11.2018 (зупинення реєстрації ПН №17), від 13.12.2018 (зупинення реєстрації ПН №18) вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку (далі - Критерії № 959).

З даного приводу колегія суддів зазначає, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми пункту 13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної.

Такий висновок суду базується на тому, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і пункт 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області також не містить будь-яких пояснень, який саме критерій ризиковості платника податку застосовано у даному випадку.

Відповідно, контролюючий орган не пояснив обставини, на підставі яких останній дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених накладних.

Слід звернути увагу, що підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Таким чином, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена, як зазначено в квитанції, через те, що "ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Таким чином, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

Водночас, у квитанціях №1 про зупинення реєстрації податкових накладних фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Разом з тим, фіскальним органом не вказано у квитанції конкретного переліку документів.

В той же час, згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/ розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як вбачається з матеріалів справи, до пояснень позивачем було додано всі наявні в нього первинні документи, проте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області не надана правова оцінка вказаним документам.

Встановлені обставини свідчать про те, що позивачем у спосіб, визначений Порядком № 117, було направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (надання послуг/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Водночас, з детального аналізу прийнятих комісією рішень вбачається, що останні не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття, а лише містять загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є ненадання платником податку копій документів :первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). При цьому жодного із переліку документів не підкреслено.

Отже відповідачем не дотримано вимог п. 21 Порядку № 117 та не наведено конкретної підстави для відмови в реєстрації податкових накладних, поданих позивачем до реєстрації.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення є необґрунтованим, безпідставним та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо поданих апелянтом до суду апеляційної інстанції копій витягу з протоколу від 30.11.2018 №195/06-30-07-03-22 з додатком до протоколу, витягу з протоколу від 29.11.2018 №194/06-30-07-03-22 з додатком до протоколу, витягу з протоколу від 21.12.2018 №212/06-30-07-03-22 з додатком до протоколу, службової записки №163/06-30-06-03-08 від 19.02.2020, то, колегія суддів зазначає, що такі докази не були надані відповідачем до суду першої інстанції, а відтак, суд апеляційної інстанції не надає їм оцінку та до уваги не бере.

При цьому, матеріали справи не містять доказів направлення таких копій витягу з протоколу від 30.11.2018 №195/06-30-07-03-22 з додатком до протоколу, витягу з протоколу від 29.11.2018 №194/06-30-07-03-22 з додатком до протоколу, витягу з протоколу від 21.12.2018 №212/06-30-07-03-22 з додатком до протоколу позивачу одночасно з оскаржуваними рішеннями, а відтак, позивач не міг знати конкретних підстав для відмови йому у реєстрації податкових накладних.

В той же час, варто зазначити, що оскаржуване рішення Офісу великих платників ДФС у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - є індивідуальними актами.

Так, загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення контролюючого органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, колегія суддів вважає, що для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття таких рішень у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датою їх фактичного подання, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Пунктом 20 Порядку № 1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних, належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання ДФС зареєструвати в ЄРНП податкові накладні датою їх фактичного надходження до контролюючого органу.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії чи рішення. Отже, вирішення даної справи залежить саме від доведеності відповідачем правомірності прийнятого спірного рішення.

Проте, Головне управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області в апеляційній скарзі обмежилося лише викладом обставин та норм права, проте не зазначило, на якій підставі було прийнято суб`єктом владних повноважень оскаржувані рішення, та, відповідно, не обґрунтувало у чому саме полягає неправильне застосування (порушення) судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що саме не було досліджено судом першої інстанції, чи в чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов