Рішення

від 11.02.2020 по справі 910/21945/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2020Справа № 910/21945/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за первісним позовом приватного підприємства "Славута"

до Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

комунальне підприємство "Очисні споруди смт. Лазурне" Лазурненської селищної ради

про стягнення 496 981,94 грн.

та за зустрічним позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

до приватного підприємства "Славута"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

комунальне підприємство "Очисні споруди смт. Лазурне" Лазурненської селищної ради

про визнання недійсними з моменту укладення п.1.3 та п.3.2 договору №ППЗ-1620 від 29.06.2016р.

При секретарі судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Крючков В.О. - директор рішення №2 від 01.11.2019;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Казьмірова І.В. - представник за довіреністю № 1 від 08.01.2020;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом та за зустрічним позовом: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Славута" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" про стягнення заборгованості в розмірі 496 981, 94 грн., з яких 453 207, 04 грн. заборгованість за отримані послуги з приймання та очистки стічних вод в розмірі 453207, 04 грн., інфляційні збитки у розмірі 17350, 42 грн., 3% річних у розмірі 2458, 35 грн., пеня у розмірі 23 966, 13 грн., а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 7454, 73 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2016 р. (суддя Селівон А.М.) порушено провадження у справі № 910/21945/16, розгляд справи призначено на 22.12.2016 р.

У судовому засіданні 22.12.2016 р. судом оголошено перерву до 26.01.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 16.02.2017 р., залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Очисні споруди смт. Лазурне" та Лазурненську селищну раду, відкладено розгляд справи на 16.02.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2017 р. продовжено строк розгляду справи на п`ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 16.03.2017 р.

Розпорядження керівника апарату господарського суду м. Києва № 05-23/1001 від 16.03.2017 р. у зв`язку з закінченням терміну повноважень у судді Селівон А.М., відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/21945/16.

Відповідно до авторозподілу справу № 910/21945/16 передано для розгляду судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2017 р. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 10.04.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.04.2017 року клопотання Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/21945/16 до перегляду Одеським апеляційним адміністративним судом справи № 63/1078/16-а за позовом ОСОБА_1 до Лазурненскьої селищної ради Скадовського району Херсонської області, за участю третіх осіб без самостійних вимог: ПП "Славутич", КП "Очисні споруди смт. Лазурне" про скасування рішення, в апеляційному порядку.

10.05.2017 року до загального відділу діловодства господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та копія постанови Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №663/1078/16-а.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.05.2017 р. провадження поновлено, розгляд справи призначено на 12.06.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 18.07.2017 р.

14.07.2017 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсними з моменту укладення п.1.3 та п.3.2 договору № ППЗ-1620 від 29.06.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.07.2017 р. порушено провадження у справі та прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" до приватного підприємства "Славута" про визнання недійсними з моменту укладення п.1.3 та п.3.2 договору № ППЗ-1620 від 29.06.2016 р., розгляд справи призначено на 18.07.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.07.2017 р. розгляд справи відкладено на 31.07.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2017 р. призначено судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

03.10.2019 року до канцелярії суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта від 27.09.2019 №17-3927/18-84 судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі №910/21945 та матеріали справи №910/21945/16.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2019 поновлено провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 11.11.2019.

11.11.2019 позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача заборгованість за отримані послуги з приймання та очистки стічних вод станом на 11.11.2019 року в розмірі 453 207,04 грн., інфляційних збитків в розмірі 151 499,70 грн., 3% річних в сумі 42 725,48 грн. та пеню в сумі 23 966,13 грн.

У судове засідання 11.11.2019 позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним та за зустрічним позовом не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2019 відкладено підготовче судове засідання у справі на 02.12.2019.

02.12.2019 через канцелярію суду позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) подав клопотання про призначення повторної експертизи, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2019 клопотання позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) про виклик експерта для надання усних пояснень щодо його висновку задоволено. Викликано в підготовче судове засідання старшого судового експерта Херсонського відділення Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Сегейченко Олену Вікторівну для надання пояснень щодо висновку №17-3927/18-84 від 27.09.2019 за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи. Відкладено підготовче судове засідання у справі на 23.12.2019 року, зобов`язано учасників справи подати питання для експерта до 20.12.2019.

19.12.2019 на виконання вимог ухвали Господарського суду від 02.12.2019 через канцелярію суду відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подав питання для експерта.

21.12.2019 електронною поштою на виконання вимог ухвали Господарського суду від 02.12.2019 позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) подав питання для експерта.

23.12.2019 через канцелярію суду на виконання вимог ухвали Господарського суду від 02.12.2019 позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) подав питання для експерта.

В судовому засіданні 23.12.2019 позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) та відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) задали питання експерту, на які експертом було надано відповіді.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2019 відкладено підготовче судове засідання у справі на 28.01.2020, зобов`язано сторін направити старшому судовому експерту Херсонського відділення Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Сегейченко Олені Вікторівні питання стосовно висновку №17-3927/18-84 від 27.09.2019 за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи та зобов`язано старшого судового експерта Херсонського відділення Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Сегейченко Олену Вікторівну надати пояснення з урахуванням питань стосовно висновку №17-3927/18-84 від 27.09.2019 за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи.

16.01.2020 та 20.01.2020 від судового експерта на адресу суду надійшли роз`яснення висновку експерта.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 11.02.2020р.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) підтримав первісний позов, просив суд задовольнити, заперечив проти зустрічного позову, просив суд відмовити від позивача за первісним позовом.

Представник відповідача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просив відмовити в задоволенні первісних позовних вимог та просив задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

29.06.2016 року між Національним технічним університетом "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (замовник) та приватним підприємством "Славута" (виконавець) укладено договір №ППЗ-1620.

Відповідно до п.1.1 договору, виконавець зобов`язується у надавати замовникові послуги визначені в кошторисі (додаток №1) замовник прийняти та оплатити такі послуги згідно акту виконаних робіт.

Найменування послуг: 37.00.1 Послуги каналізації (код ДК 016-2010) 400000-1 Послуги у сфері водовідведення (код ДК 021-2015) приймання та очистка стічних вод (далі - послуги) (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору, обсяг послуг: 22435,992 м.куб.

Згідно з п.3.2 договору загальна сума договору 453 207,04 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.5 договору сума, визначена у договорі складається з загальної ціни фактично наданих виконавцем послуг, які підтверджуються актами виконаних робіт та визначається кошторисом (додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2016 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.10.1 договору).

Пунктом 5.1 договору, строк надання послуг: червень-жовтень 2016 року.

Місце надання послуг: Херсонська обл., Скадовський р-н, смт. Лазурне оздоровчий комплекс Маяк (п. 5.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником фактично виконаних послуг, на підставі актів виконаних робіт, з відстрочкою платежу до 10 календарних днів.

До рахунку додається: акт виконаних робіт (п. 4.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем висталено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 453 207,04 грн., а саме:

- № СФ-0000004 від 30.06.2016 року на суму 64 640,00 грн. (за червень 2016р.).,

- № СФ-0000025 від 01.08.2016 року на суму 194 283,52 грн. (за липень 2016р.),

- № СФ-0000050 від 31.08.2016 року на суму 194 283,52 грн. (за серпень 2016р.).

А також, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- №ОУ0000003 від 30.06.2016 року на суму 64 640,00 грн.,

- №ОУ0000025 від 01.08.2016 року на суму 194 283,52 грн.,

- №ОУ0000050 від 31.08.2016 року на суму 194 283,52 грн.

Відповідно до п.6.1.2 договору замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з актом виконаних робіт.

22.08.2016 року на адресу відповідача направлено лист №34 з проханням сплатити заборгованість, до вказаного лист додано рахунки та акти надання послуг. Даний лист з додатками отримано відповідачем 25.08.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №75700 01691267.

22.09.2016 року позивачем на адресу відповідача повторно направлено лист №42 від 22.09.2016 року з вищезазначеними рахунками та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Позивачем зазначено, що ним надано послуги за період червень-серпень 2016 року на загальну суму 453 207,04 грн.

Проте, відповідачем надані послуги не оплачені та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписані.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України №190 від 27.06.2008 затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Пунктом 1.1 передбачено, що Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до пункту 2.1 цих Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги", яким, згідно п.2.2, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 1.4 вищевказаних Правил встановлено, що Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за №403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п.3.1, 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України №190 від 27.06.2008).

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що об`єм наданих послуг, зазначений в актах позивача, завищений по відношенню із фактичним об`ємом стічних вод.

У зв`язку з чим у справі призначено судову інженерно-технічну експертизу, в якій поставлено наступні запитання: Який об`єм приватне підприємство "Славута" прийняло та очистило стічних вод від Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" за місцем надання послуг: Херсонська обл., Скадовський р-н, смт. Лазурне оздоровчий комплекс "Маяк", за період: з червня 2016 року по серпень 20116 року (включно)? Яка вартість фактично прийнятих та очищених стічних вод, прийнятих приватним підприємством "Славута" від Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" за місцем надання послуг: Херсонська обл., Скадовський р-н, смт. Лазурне оздоровчий комплекс "Маяк", за період: з червня 2016 року по серпень 20116 року (включно)?

У відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Так, у висновку експерта №17-3927/18-84 судової експертизи у господарській справі №910/21945 від 27.09.2019 зазначено, що в обсязі наданих на дослідження матеріалів експертним дослідженням визначаємо об`єм та фактична вартість стічних вод від Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", який приватне підприємство Славута могло прийняти та очистити за місцем надання послуг: Херсонська обл., Скадовський р-н, смт. Лазурне оздоровчий комплекс "Маяк", за період: з червня 2016 року по серпень 20116 року (включно) за допомогою декількох методів, які надано у табличному вигляді, а саме:

обсяг, м3обґрунтуваннязагальна вартість, грн. 4309Відповідно до довідки, що міститься у матеріалах господарської справи (а.49 том 2 м.г.с.). про загальну кількість відпочиваючих, які перебували на оздоровчій базі Маяк під час оздоровчого сезону у 2016 році: 2. (275*300) *14: 1000 = 962,5 м3. 3. (379*300) *14: 1000 = 1326,5 м3 4. (332*300). * 14 1000 = 1162 м3 5. (176*300) *14: 1000 = 616 м3 Перс.(121*300) *8: 1000 = 242 м3 При умові, що діяли Норми водоспоживання затверджені рішенням виконавчого комітету Лазурненсмької селищної ради Скадовського району Херсонської області №50 від 27.04.2009 року 87041 5170,8Відповідно до довідки, що міститься у матеріалах господарської справи (а.49 том 2 м.г.с.). про загальну кількість відпочиваючих, які перебували на оздоровчій базі Маяк під час оздоровчого сезону у 2016 році та із урахуванням табл. А2 додатку А ДБН В.2.5-64:2012: - (275*300) *14: 1000= 1155 м3 - (379*300) *14: 1000 = 1591,8 м3 - (332*300) *14: 1000 = 1394,4 м3 - (176*300) *14: 1000 = 739,2 м3 Перс.(121*300) *8: 1000 = 290,4 м3 104 450,16 7007Договір №4/291 від 19.07.2016 року (а.а.96-100 том 1 м.г.с.) 141 541,4 12480максимально згідно табл. А2 додатку А ДБН В.2.5-64:2012 252 096,00 12519у відповідності до даних Дозволу на спеціальне водокористування №Укр16.128Хрс від 01.12.2015 252 883,80

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Із матеріалів Висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведених досліджень, чіткі висновки з поставлених перед експертами питань, містить підпис судового експерта про його попередження щодо кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність Висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи учасниками справи не наведено, судом не встановлено.

Відтак, наданий Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України Висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги роз`яснення висновку експерта №17-3927/18-84 від 27.09.2019 року судом враховано четвертий розрахунок обсягу прийнятих та очищених стічних вод приватним підприємством Славута від Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" за місцем надання послуг, а саме: в обсязі 12480 м.куб та загальною вартістю 252 096,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отримані послуги з приймання та очистки стічних вод підлягають частковому задоволенню в розмірі 252 096,00 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за отримані послуги з приймання та очистки стічних вод в розмірі 201 111,04 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача станом на 11.11.2019 року інфляційні збитки в розмірі 151 499,70 грн., три проценти річних у розмірі 42 725,48 грн., пеню в сумі 23 966,134 грн.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 10 ч. 3 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що договором №ППЗ-1620 від 29.06.2016 року відповідальність відповідача за порушення строків оплати наданих послуг у вигляді пені, не передбачена.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати наданих послуг не передбачена і законодавчими актами.

Оскільки, сторони укладаючи договір №ППЗ-1620 від 29.06.2016 рок не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов`язання у вигляді пені, тому позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 23 966,13 грн є необґрунтованими, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано, що відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником фактично виконаних послуг, на підставі актів виконаних робіт, з відстрочкою платежу до 10 календарних днів, а останній акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) датований 31.08.2016 року, тобто останнім днем оплати є 10.09.2016 року, а першим днем прострочення 11.09.2016 року.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 11.09.2016 - 11.11.2019 252096.00 1.397 100105.85 352201.85 За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 100 105,85 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 51 393,85 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 252096.00 11.09.2016 - 11.11.2019 1157 3 % 23966.95 За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 23 966,95 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 18 758,53 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову то суд зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом зазначає, що на момент укладення договору Університет був позбавлений можливості вільного вибору контрагента та узгодження із ним істотних умов договору, був введений в оману щодо середньостатистичного об`єму послуги, яка може споживатись із урахуванням, що обумовило укладення договору на вкрай невигідних для Університету умовах, та діяв під впливом тяжкої обставини - необхідністю забезпечити оздоровчий сезон для працівників та студентів Університету.

У зв`язку з чим просить суд, визнати недійсним з моменту укладення окремі частини договору №ППЗ-1620 від 29.06.2016 року, а саме: п.1.3 договору та п.3.2 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме:

- зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства.

- волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі;

- спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства;

- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013) роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 ст. 230 Цивільного кодексу України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України).

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 р. у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Натомість, викладені позивачем за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві обставини не свідчать про введення відповідачем позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні спірного правочину.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та витрати пов`язані з проведення експертизи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за первісним позовом.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37, ідентифікаційний номер 02070921) на користь приватного підприємства "Славута" (75700, Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Маріїнська, 75, код ЄДРПОУ 32600699) основний борг в розмірі 252 096 (двісті п`ятдесят дві тисячі дев`яносто шість) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 23 966 (двадцять три тисячі дев`ятсот шістдесят шість) грн. 95 коп., індекс інфляції в розмірі 100 105 (сто тисяч сто п`ять) грн. 85 коп. та судовий збір в розмірі 5 642 (п`ять тисяч шістсот сорок дві) грн.77 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з приватного підприємства "Славута" (75700, Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Маріїнська, 75, код ЄДРПОУ 32600699) на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37, ідентифікаційний номер 02070921) витрат за проведення судової експертизи в розмірі 3 018 (три тисячі вісімнадцять) грн.10 коп.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 27.02.2020 року.

Суддя С.М. Мудрий