Постанова

від 27.02.2020 по справі 815/6086/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 815/6086/16

адміністративне провадження № К/9901/21925/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 815/6086/16

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді,

за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду (суддя Самойлюк Г. П.) від 16 січня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шляхтицький О. І., Семенюк Г. В., Романішин В. Л.) від 21 червня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 1151-о від 07 листопада 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за порушення Присяги державного службовця у відповідності до вимог пункту 1 частини 2 статті 65 Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII - звільнення з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Ізмаїл Одеської митниці ДФС;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Ізмаїл Одеської митниці ДФС.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що спірний наказ Одеської митниці ДФС прийнятий з порушенням вимог законодавства та без дослідження всіх обставин що мають значення для його прийняття.

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці ДФС № 1151-о від 07 листопада 2016 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Ізмаїл Одеської митниці ДФС з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Ізмаїл Одеської митниці ДФС з 07 листопада 2016 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Ізмаїл Одеської митниці ДФС.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС.

Змінено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року.

Виключено з мотивувальної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року у справі № 815/6086/16: висновок суду першої інстанції щодо правомірності митного оформлення ОСОБА_1 транспортних засобів в режимі тимчасового ввезення з повним звільненням сплати податків; висновок суду першої інстанції щодо неправильного утворення Одеською митницею ДФС дисциплінарної комісії, з підстав наведених у мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного адміністративного суду.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року у справі № 815/6086/16 залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 07 липня 2017 року Одеська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Вищим адміністративним судом справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 13 лютого 2018 року касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 815/6086/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л. - головуючий суддя, Білоус О. В., Стрелець Т. Г.).

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 550/0/78-19 від 30 травня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

14. Станом на 27 лютого 2020 року заперечення або відзив на касаційну скаргу Одеської митниці ДФС до Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Одеської митниці ДФС № 209-о від 26 грудня 2014 року ОСОБА_1 переведено з 26 грудня 2014 року на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Ізмаїл Одеської митниці ДФС.

16. Наказом начальника Одеської митниці ДФС Марушевської Ю. Л. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 1151-о від 07 листопада 2016 року ОСОБА_1 з 07 листопада 2016 року звільнено з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Ізмаїл Одеської митниці ДФС за порушення Присяги державного служби.

17. Підставами прийняття вказаного наказу зазначено копію службової записки дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС № 2828/15-70-18 від 22 вересня 2016 року, копію подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС щодо звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби, копію пояснення ОСОБА_1

18. Заступником начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Чернявською О. М. подано Начальнику Одеської митниці ДФС Марушевській Ю. Л. службову записку № 6347/15-70-20-03, в якій повідомлялось про опрацювання інформації щодо п`яти випадків ввезення на митну територію України транспортних засобів (тракторів) через пункт пропуску для автомобільного сполучення Нові Трояни митного поста Ізмаїл Одеської митниці ДФС, які мають ознаки порушення вимог діючого законодавства України під час здійснення посадовою особою митного поста митного контролю та митного оформлення таких транспортних засобів, у зв`язку з чим просив порушити дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Ізмаїл Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 .

19. За наслідками розгляду вказаної службової записки 31 серпня 2016 року начальником Одеської митниці ДФС видано наказ № 339 про здійснення дисциплінарного провадження стосовно головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Ізмаїл Одеської митниці ДФС.

20. За наслідками проведених заходів наказом начальника Одеської митниці ДФС № 1151-о від 07 листопада 2016 року за порушення Присяги державного службовця звільнено з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Ізмаїл Одеської митниці ДФС.

21. Позивач, вважаючи спірний наказ незаконним, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що обставини, які стали підставами для проведення відносно позивача службового розслідування та відображені у висновку службового розслідування та в оскаржуваному наказі відносно ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Крім цього, процес притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснений непропорційно, з порушення принципу правової визначеності та презумпції невинуватості особи.

23. Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виключивши з неї висновки суду щодо правомірності митного оформлення ОСОБА_1 транспортних засобів в режимі тимчасового ввезення з повним звільненням сплати податків та висновок щодо неправильного утворення Одеською митницею ДФС дисциплінарної комісії, з підстав наведених у мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного адміністративного суду, дійшов висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права у цій частині.

24. Також суди зазначили про необґрунтованість спірного наказу та вказали, що спірний наказ не містить мотивування неможливості застосування до проступку позивача дисциплінарного стягнення (дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 Закону. № 889-VIII ) та водночас необхідності удатися до такого крайнього виду відповідальності як припинення державної служби за порушення Присяги.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

26. Зокрема скаржник зазначив, що порушення позивачем зобов`язань про додержання актів законодавства України, сімлінного виконання своїх обов`язків, які становлять зміст Присяги державного службовця, свідчить про її порушення та є підставою для припинення державної служби.

27. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями щодо задоволення позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

28. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

29. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Частиною першою статті 64 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон № 889-VIII) визначено, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

35. У силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

36. Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

37. За встановленим частиною третьою статті 65 Закону № 889-VIII правилом державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

38. Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

39. За змістом частин першої, десятої, одинадцятої статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

40. Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частини перша, друга статті 77 Закону № 889-VIII).

Позиція Верховного Суду

41. Аналізуючи вищевказані норми суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що державний службовець вчинив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

42. Колегія суддів, на підставі зазначених вище спеціальних норм законодавства та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, погоджується з висновками судів, що Одеською митницею ДФС було порушено ч. 11 ст. 69 Закону України Про державну службу , відповідно до якої суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

43. Така позиція обґрунтована встановленими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зокрема, згідно листа голови дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці Волинця О. Б. № 28/15-70-18 від 22 вересня 2016 року на виконання вимог п. 4.2. наказу Одеської митниці ДФС № 339 від 31 серпня 2016 року Про здійснення дисциплінарного провадження було надано начальнику Одеської митниці ДФС Марушевській Ю. Л. подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Ізмаїл Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 Проте, спірний наказ суб`єктом призначення про притягнення до дисциплінарної відповідальності датований був прийнятий лише 07 листопада 2016 року, що є порушенням вимог Закону України Про державну службу .

44. Крім цього, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дисциплінарною комісією не вжито заходів щодо об`єктивного та оперативного встановлення обставин, зазначених у пунктах 9, 10, 12 частини 2 статті 73 Закону України Про державну службу , оскільки саме проведення перевірки було поверховим та неповним, а висновки побудовані на помилковому тлумаченні законодавства. Відповідачем фактично констатовано порушення позивачем вимог Присяги державного службовця, посадової інструкції, Митного кодексу України, низки нормативно-правових актів, не вдаючись до будь-якого аналізу чи оцінювання вихідних даних для таких висновків, і без відповідного обґрунтування, яке повинно базуватись на відповідних фактах та обставинах та із застосуванням чітких та зрозумілих критеріїв.

45. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

46. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

47. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Росії , Нєлюбін проти Росії ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

48. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

49. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи (аналогічні запереченням та апеляційної скарги) були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

50. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про часткове задоволення позовних вимог.

51. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

52. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. Отже, касаційна скарга Одеської митниці ДФС підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

54. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року, у незміненій частині, у справі № 815/6086/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов