Ухвала

від 27.02.2020 по справі 922/558/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"27" лютого 2020 р. м ХарківСправа № 922/558/20 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю СВК-Агрокомплект , с. Берека, до Комунального підприємства Харківської обласної ради Облземпроект , м. Харків, про стягнення суми в розмірі 60 000,00 грн.,- ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Євразійські паливні рішення , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ВК-Транслідер , про стягнення суми в розмірі 60 000,00 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України. Приписами пункту 5 та 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, що підтверджують обставини обґрунтування позовних вимог з переліком документів та інших доказів, які додаються до заяви. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (частина 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України).

До матеріалів позовної заяви позивачем скеровано пакет документів, який містить на звороті останнього аркуша наклейку із відміткою про те, що документи, які подані разом із позовною заявою прошиті, пронумеровані, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою підприємства-позивача, із зазначенням загальної кількість аркушів. На переконання суду, даний порядок засвідчення копій є таким, що узгоджується із нормами процесуального законодавства.

Крім того, всі аркуші додатків до позовної заяви містять відмітку про засвідчення копії документа зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища.

Однак, суд звертає увагу заявника на те, що стаття 91 Господарського процесуального кодексу України містить загальні вимоги щодо оформлення письмових доказів, зокрема, письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01 вересня 2003 року) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Разом з тим, позивач, формуючи додатки позовної заяви, шляхом подання до суду єдиного пакету документів, який прошитий, пронумерований, підписаний уповноваженої особою та скріплений печаткою підприємства-позивача не зазначив на відповідній наклеці на звороті останнього аркуша напис Згідно з оригіналом , так і не дотримався відповідного алгоритму засвідчення кожного аркушу додатку до позовної заяви, поданого у копії, оскільки не зазначив дату засвідчення копії, що в сукупності унеможливлює відповідність поданого позову приписам статті 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, позивачу необхідно належним чином здійснити оформлення додатків до позовної заяви, шляхом зазначення на копії письмових документів всіх необхідних відміток, а саме: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії або подати єдиний пакет додатків (прошитий, пронумерований, скріплений печеткою підприємства-позивача), на зворотньому боці якого зазначити вище зазначені відмітки. Дані вимоги встановлені, як зазначено вище, у статі 91 Господарського процесуального кодексу України та Вимозі до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01 вересня 2003 року.

Крім того, позовна заява не містить відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, що чітко передбачено (таке застереження) у позовній заяві за приписами пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пункту 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що 24 червня 2019 року між позивачем ті відповідачем укладений договір комісії № КОМ17111/19, на виконання умов якого позивач з 30 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року організував поставку товару на користь відповідача на загальну вартість 87 443,16 грн. На момент подані позову, позивач рахує за відповідачем заборгованість в розмірі 60 000,00 грн., при цьому в розрахунках похідних вимог (інфляційних збитків та 15 річних) , фігурує сума заборгованості в розмірі 62 121,61 грн.

Суду є незрозумілим сума 62 034,64 грн., яку позивач вказав як суму, яку перерахував відповідач позивачеві за платіжними дорученнями період з 30 жовтня 2019 року по 10 лютого 2020 року, оскільки в загальному підрахунку сум, які вказані в платіжних дорученнях - рахується сума в розмірі 64 156,25 грн.

Жоден із наданих до позовної заяви актів звірки, в тому числі за жовтень 2019 року, не місять суми кінцевого сальдо 62 034,64 грн., як вказує позивач у позовній заяві (абзац 5 аркуш 2).

За імперативними приписами процесуального законодавства України, саме на позивача, як ініціатора позову, покладається довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а суд, в свою чергу, керуючись принципом (засадою) диспозитивності, здійснює розгляд справи в межах заявлених нею вимог.

В розрізі викладеного, вбачається, що позивач, формуючи матеріали позовної заяви, зверхньо сформував позов, оскільки дана заява по суті справи не містить обґрунтованого розрахунку розміру основної заборгованості та похідних вимог, у зв`язку з чим суд не має можливості достеменно встановити дійсні обставини справи.

Якщо подана позовна заява не відповідає приписами статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду (частина 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно статті 174 ГПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162 та 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 3 статі 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 91, 162, 164, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Євразійські паливні рішення - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - до 06 березня 2020 року (включно) шляхом надання до суду: належним чином засвідчених копій документів, які додані до позовної заяви; зазначити відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви та надати обгрунтований розрахунок розміру основної заборгованості та похідних вимог (інфляційні та 15% річних).

Попередити позивача, що не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, є підставою для її повернення (частина 4 статті 174 ГПК України ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 27 лютого 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/558/20