Рішення

від 18.05.2020 по справі 922/558/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/558/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євразійські паливні рішення , м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВК-Транслідер , смт. Васищеве

про стягнення суми в розмірі 60 000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження перебуває справа № 922/558/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євразійські паливні рішення до Товариства з обмеженою відповідальністю ВК-Транслідер про стягнення суми основного боргу в розмірі 60 000,00 грн., 15 % річних в розмірі 1 229,98 грн. та 120,00 грн. інфляційних втрат.

13 березня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі № 922/558/20. Розгляд справи № 922/558/20 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, ухвалу про відкриття провадження у справ отримав 17 березня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому, суд зауважує, що строк на подання відзиву на позовну заяву в справах спрощеного позовного провадження встановлений законом та становить 15 днів з моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі, отже по даній справі відповідач мав граничний строк на надання до суду заяви по суті справи до - 01 квітня 2020 року (тобто до дня, коли були внесені зміну до Розділу 10 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

24 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Євразійські паливні рішення (позивач - комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВК-Транслідер (відповідач - клієнт) укладено договір № КОМ-17111/19, за умовами якого комісіонер за дорученням комітента, за винагороду, від свого імені, але за рахунок комітента організовує придбання комітентом в Е100 Вaltia OU, Nordic Sales OU, E100 Polska Sp. z o.o., E100 International Trade Sp. z o.o., UAB Europiniu korteliu servisas , SIА E100 LV, E100 LT, Baltia Trading Company OU, товарів та послуг в мережі станцій Е100, з використанням Карток, для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів комітента за межами митної території України (пункт 1.1. договору).

У пункті 1 преамбули договору визначено, що система Е100 - учасники (суб`єкти господарювання та/або їх уповноважені представники), які можуть вести облік угод комітента та/або здійснювати відпуск товарів/надання послуг, з використанням карток.

Крім того, сторони також визначили наступні терміни: картка - ідентифікаційна, бонусна, облікова, ко-брендингова пластикова карта учасника Системи Е100, яка є бездокументарною підставою для здійснення угод, технічним засобом обліку укладених угод, проте не виконує платіжних функцій; пред`явник карти - уповноважений представник комітента, що пред`явив карту для здійснення угоди; карт-чек документ, який отримується за допомогою механічного імпринтера, заповнюється оператором АЗС та підписується комітентом (пред`явником карти), що підтверджує факт пред`явлення картки представником комітента та факт здійснення угоди; чек - документ, отриманий за допомогою терміналу, який підписується комітентом (пред`явником карти), що підтверджує факт пред`явлення карти представником комітента та факт здійснення угоди.

Сторони за взаємною згодою погодили, що даний договір містить елементи різних договорів і є змішаним договором відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України (пункт 1.2. договору).

Комісіонер зобов`язується за дорученням комітента, за винагороду, від свого імені, але за рахунок комітента організувати придбання комітентом в системі Е100 WEB-послуги. Також, у рамках цього договору комісіонер має право надавати комітенту WEB-послуги самостійно. Умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 1.3., 1.4. договору).

У пункті 2.1., 2.2. договору сторонами погоджено, що виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає договори з учасниками системи Е100 на придбання комітентом товарів та/або послуг в мережі станцій за межами митної території України. Договори, укладені між комісіонером та учасниками системи Е100 попередньо не підлягають візуванню комітентом. Для забезпечення виконання умов цього договору та отримання комітентом товарів та послуг, комісіонер видає та/або активує наявні у комітента картки у порядку, передбаченому правилами.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору найменування, кількість, асортимент бажаних для отримання комітентом (його уповноваженим представником) товарів та/або послуг визначаються у мережі станцій усною заявкою комітента (пред`явника карти). Право власності на товари та послуги переходить безпосередньо від учасника системи Е100 до комітента в момент отримання товарів та послуг. Комісіонер здійснює посередницькі функції.

По завершенню розрахункового періоду, комісіонер відправляє на електронну адресу комітента, вказану в даному договорі, наступні документи: специфікацію, звіт комісіонера, видаткову накладну; акт прийому-передачі товарів; акт наданих послуг та рахунок на оплату з деталізованими розшифруваннями (де зазначені номери Карток, за якими здійснювались Угоди, дати Угод, назви станцій на яких здійснені Угоди; кількість отриманих Товарів та Послуг), та при наявності додаткові документи, що підтверджують понесені комісіонером витрати для забезпечення отримання комітентом товарів та/або послуг. По закінченню календарного місяця комісіонер відправляє комітенту оригінали документів вказаних в частині 1 цього пункту та акт звірки взаєморозрахунків, на адресу для листування, вказану комітентом (за винятком використання електронного документообігу). Сторони можуть вести документообіг первинних облікових документів за даним договором, в тому числі звітів комісіонера, рахунків на оплату, актів наданих послуг, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, актів прийому-передачі послуг, специфікацій (додатків), актів звірки взаєморозрахунків та інших первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій за даним договором, та застосовуються в бухгалтерському обліку в електронній формі. Первинні облікові документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронний документообіг, визнаються сторонами як оригінали(пункт 2.8 договору).

В свою чергу, у договорі під розрахунковим періодом розуміється проміжок часу, протягом якого комітент здійснює угоди з використання карток, а комісіонер веде облік цих угод. Даним договором встановлюється два розрахункових періоди: перший - з 1 числа по 15 число поточного місяця, та другий - з 16 числа по останній день місяця (пунт 1 преамбули).

Відповідно до пункту 3.1. договору, розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок комісіонера, на умовах відстрочки платежу, при цьому комітент може здійснювати передоплату.

Згідно пунктів 3.2. та 3.3. договору датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок комісіонера. Оплата вартості товарів та/або послуг, WEB-послуг, отриманих комітентом, комісійної винагороди, пов`язаних з виконанням цього договору, здійснюється на підставі рахунку про оплату, протягом розрахункового періоду, але не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту видачі комісіонером рахунку на оплату.

У пункті 3.6. договору передбачено, що ціна товарів та послуг визначається за цінами, що діють в системі Е100 і вказується в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 3.6. договору).

Вартість WEB-послуг визначається за цінами, що розміщується комісіонером в особистому кабінеті комітента і вказується в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід`ємними частинами (пункт 3.8. договору).

У п. 3.11. договору передбачено комісійну винагороду в розмірі 0,5% від вартості придбаних комітентом товарів та/або послуг, у тому числі сервісних зборів та WEB-послуг. В розмір комісійної винагороди включено вартість за користування картками (за винятком використання картки для оплати проїзду платними дорогами), а також вартість користування електронними терміналами на АЗС в Мережі станцій.

Згідно пункту 4.1 договору комісіонер зобов`язується забезпечити придбання товарів та послуг комітентом (уповноваженим представником) в мережі станцій системи Е100 для забезпечення обслуговування транспортних засобів, відповідно до умов цього договору; по закінченню календарного місяця надати комітенту наступні документи:

- специфікацію;

- рахунки на оплату з деталізованими розшифровуваннями;

- видаткові накладні;

- акти прийому-передачі товарів;

- звіти комісіонера; - акти наданих послуг;

- при наявності, додаткові документи, що підтверджують понесені комісіонером витрати в рамках виконання цього договору;

- акт звірки взаєморозрахунків.

В свою чергу, комітент зобов`язаний оплачувати всі отримані Товари та Послуги за цим договором; своєчасно оплачувати комісіонерові суму комісійної винагороди; своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати вартість понесених витрат комісіонера, пов`язаних з виконанням цього договору; підписувати та повертати документи вказані в пункті 4.1.3. цього Договору комісіонеру протягом 10 робочих днів з моменту отримання їх від комісіонера; якщо після спливу вказаного терміну комітент не поверне оригінали документів вказаних у пункті 4.1.3. та не висуне письмові заперечення щодо даних, та не надасть докази некоректності вказаних документів, документи вважаються вірними, прийнятими комітентом та комітент згідний з вказаною в них інформацією (кількістю, вартістю отриманих товарів та/або послуг); активувати особистий кабінет шляхом введення отриманого логіна та пароля, вказавши при цьому в обов`язковому порядку актуальну електронну адресу та телефон для SMS-сповіщення, а також щоденно переглядати інформацію в особистому кабінеті; ознайомлюватися з повідомленнями, що надійшли від постачальника в особистий кабінет, на телефон та на електронну адресу (пункт 4.3. договору).

У пункті 5.1. договору передбачено, що у випадку виникнення розбіжностей щодо законності вчинення угоди з використанням картки (у тому числі щодо повноважень особи, яка пред`явила картку), введення пін-коду та чек або карт-чек є достатнім підтвердженням законності здійснення угоди.

У пункті 6.2. договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання комітентом свого обов`язку з оплати товарів та послуг на підставі рахунку на оплату, у встановлені цим договором строки комітент зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15 річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата.

Згідно пункту 8.1. договору він набирає чинності з моменту підписання та укладений на невизначений строк.

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками. Окрім того, в реквізитах комітента вказана електронна адреса: gaponov_v2007@ukr.net.

24 червня 2019 року та 14 серпня 2019 року позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням активувати карти для використання їх в межах договору №КОМ-17111/19 від 24 червня 2019 року.

14 серпня 2019 року, за актом прийому-передачі карт, позивач прийняв у тимчасове користування від відповідача, для забезпечення виконання умов договору, ідентифікаційні пластикові картки Е100, які є власністю останнього.

На виконання умов договору, як вбачається із:

звіту комісіонера № 447627 від 15 серпня 2019 року, відповідачем отримано товарів на суму 12 920,74 грн. (видаткова накладна № 42937 від 15 серпня 2019 року; акт прийому-передачі №42937 від 15 серпня 2019 року); сума комісії склала 64,60 грн. (акт прийому-передачі послуг № 44762 від 15 серпня 2019 року). Вказані документи надіслані на електронну адресу відповідача 27 серпня 2019 року Позивачем також надсилались на електронну адресу рахунки на оплату .

звіту комісіонера № 447627 від 30 серпня 2019 року, відповідачем отримано товарів на суму 51 134,59 грн. (видаткова накладна № 45561 від 30 серпня 2019 року; акт прийому-передачі №45561 від 30 серпня 2019 року); сума комісії склала 255,67 грн. (акт прийому-передачі послуг № 47352 від 31 серпня 2019 року). Вказані документи надіслані на електронну адресу відповідача 27 серпня 2019 року Позивачем також надсилались на електронну адресу рахунки на оплату .

акт звірки взаєморозрахунків за серпень 2019 року - кінцеве сальдо 40 473,80 грн.

звіту комісіонера № 49935 від 15 вересня 2019 року, відповідачем отримано товарів на суму 40 981,07 грн. (видаткова накладна № 48136 від 15 вересня 2019 року; акт прийому-передачі №48136 від 15 вересня 2019 року); сума комісії склала 204,91 грн. (акт прийому-передачі послуг № 49935 від 15 вересня 2019 року). Вказані документи надіслані на електронну адресу відповідача 24 вересня 2019 року. Позивачем також надсилались на електронну адресу рахунки на оплату

акт звірки взаєморозрахунків за вересень 2019 року - кінцеве сальдо 48 185,98 грн.

звіту комісіонера № 55396 від 15 жовтня 2019 року, відповідачем отримано товарів на суму 37 283,19 грн. (видаткова накладна № 53443 від 15 жовтня 2019 року; акт прийому-передачі №53443 від 15 жовтня 2019 року); та послуг на суму 57,50 грн. (акт наданих послуг №54253 від 15 жовтня 2019 року); сума комісії склала 186,42 грн. (акт прийому-передачі послуг № 55396 від 15 жовтня 2019 року). Вказані документи надіслані на електронну адресу відповідача 24 жовтня 2019 року. Позивачем також надсилались на електронну адресу рахунки на оплату

звіту комісіонера № 58107 від 31 жовтня 2019 року, відповідачем отримано товарів на суму 24 339,58 грн. (видаткова накладна № 56226 від 31 жовтня 2019 року; акт прийому-передачі №56226 від 31 жовтня 2019 року); та послуг на суму 35,94 грн. (акт наданих послуг 56999 від 31 жовтня 2019 року); сума комісії склала 121,70 грн. (акт прийому-передачі послуг № 58107 від 31 жовтня 2019 року). Вказані документи надіслані на електронну адресу відповідача 12 листопада 2019 року. Позивачем також надсилались на електронну адресу рахунки на оплату

акт звірки взаєморозрахунків за жовтень 2019 року - кінцеве сальдо 23 683,20 грн.

звіту комісіонера № 60657 від 15 листопада 2019 року, відповідачем отримано товарів на суму 62 390,18 грн. (видаткова накладна №58900 від 15 листопада 2019 року; акт прийому-передачі №58900 від 15 листопада 2019 року) та послуг на суму 122,20 грн. (акт наданих послуг №59604 від 15 листопада 2019 року); сума комісії склала 311,95 грн. (акт прийому-передачі послуг №60657 від 15 листопада 2019 року). Вказані документи надіслані на електронну адресу відповідача 25 листопада 2019 року. Позивачем також надсилались на електронну адресу рахунки на оплату

акт звірки взаєморозрахунків за листопад 2019 року - кінцеве сальдо 86 507,53 грн.

звіту комісіонера №14595 від 15.02.2019 року за період з 01.02.01.2019 року по 15.02.2019 року, відповідачем отримано товарів на суму 817,89 грн. (видаткова накладна №13007 від 15.02.2019 року; акт прийому-передачі №13007 від 15.02.2019 року) та послуг на суму 7,19 грн. (акт наданих послуг №13692 від 15.02.2019 року); сума комісії склала 4,09 грн. (акт прийому-передачі послуг №14595 від 15.02.2019 року). Вказані документи надіслані на електронну адресу відповідача 27.02.2019 року. Позивачем також надсилались на електронну адресу рахунки на оплату

відповідачем отримано послуги на суму 42 836,22 грн. (акт наданих послуг №65038 від 15 грудня 2019 року). Вказаний документ надісланий на електронну адресу відповідача 21 грудня 2019 року. Позивачем також надсилались на електронну адресу рахунки на оплату

акт звірки взаєморозрахунків за грудень 2019 року - кінцеве сальдо 62 121,61 грн.

Позивачем також надсилались на електронну адресу рахунки на оплату.

10 лютого 2020 року відповідач перерахував позивачеві суму грошових коштів у розмірі 2 121,61 грн. Як вказує позивач, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 60 000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, в частині вчасної та повної оплати вартості товарів та/або послуг WEB-послуг, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України, далі по тексту - ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір комісії. Відповідно до статті 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Приписами частини 1, 2 статті 1013 ЦК України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (стаття 1014 ЦК України).

За системним тлумаченням статей 1021 та 122 ЦК України, вбачається, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Відповідно до стаття 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України)

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, належне виконання зобов`язання є виконання зобов`язань, з додержанням вимог і принципів виконання зобов`язання встановленими умовами договору та приписами чинного законодавства.

Наявними в матеріалах справи документами, зокрема, звітами комісіонера з доданими видатковими накладними, актами прийому-передачі та актами надання послуг, які у передбачений договором спосіб надіслані на електронну адресу відповідача, що вказана ним в договорі, та які в силу пункту 4.3.9. договору є прийнятими відповідачем, стверджується факт надання позивачем відповідачу послуг комісіонера на суму 230 531,85 грн.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно пунктів 3.2. та 3.3. договору датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок комісіонера. Оплата вартості товарів та/або послуг, WEB-послуг, отриманих комітентом, комісійної винагороди, пов`язаних з виконанням цього договору, здійснюється на підставі рахунку про оплату, протягом розрахункового періоду, але не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту видачі комісіонером рахунку на оплату.

Відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав умови договору, зокрема, пункту 3.2 договору щодо перерахування позивачу суми коштів, підтвердженої сторонами у відповідних звітах комісіонера. Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 60 000,00 грн.

Вказані обставини належним чином підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 60 000,00 грн. грн. заборгованості по сплаті договором є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача 15% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу.

Відповідно до статті 78 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (Віденської конвенції), до якої Україна приєдналася відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР № 7978-ХІ від 23 серпня 1989 року, та яка набула чинності 01 лютого 1991 року, встановлено, що якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми .

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 918/329/16.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 15 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у тому числі статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити інфляційне нарахування на суму боргу та річні.

В даному випадку, укладаючи договір, сторони передбачили у пункті 6.2. договору, що у випадку невиконання або неналежного виконання комітентом свого обов`язку з оплати товарів та послуг на підставі рахунку на оплату, у встановлені цим договором строки комітент зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15 річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата.

Таким чином, вимоги про стягнення 15 % річних заявлені правомірно.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 15 % річних у розмірі 1 229,98 грн., інфляційні нарахування на суму боргу 120,00 грн.

Здійснивши перерахунок 15 % річних та інфляційних втрат, за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд зазначає, що позивач арифметично вірно визначив суми похідних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 15 % річних в розмірі 1 229,98 грн. та інфляційного нарахування на суму боргу в розмірі 120,00 грн. задовольняються в повному обсязі.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВК-Транслідер (62495, Харківська область, Харківській район, селище міського типу Васищеве, вул. Орєшкова, будинок 77, ідентифікаційний код юридичної особи 42168544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євразійські паливні рішення (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 9, корпус 2, офіс 2-301, ідентифікаційний код юридичної особи 42493917) 60 000,00 грн. основного боргу, 1 229,98 грн. 15 % річних, 120,00 грн. інфляційних нарахування на суму боргу та 2 102,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "18" травня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко справа № 922/558/20