Постанова

від 27.02.2020 по справі 826/19970/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №826/19970/16

адміністративне провадження №К/9901/50309/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Смолій І.В.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.)

у справі № 826/19970/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила:

- визнати протиправною відмову Апеляційного суду Дніпропетровської області у виплаті їй одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку, передбаченої статтею 136 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI Про судоустрій і статус суддів ;

- зобов`язати Апеляційний суд Дніпропетровської області нарахувати позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, відповідно до частини першої статті 136 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI Про судоустрій і статус суддів ;

- стягнути з Апеляційного суду Дніпропетровської області на її користь вихідну допомогу при звільненні у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.;

2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що станом на час звернення із заявою про відставку до Вищої ради юстиції, чинною була норма статті 136 Закону України Про судоустрій та статус суддів , якою передбачалась виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою при звільненні судді у відставку. Скасування при виході у відставку гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, на думку позивача, є обмеженням її соціальних гарантій, передбачених Конституцією України та законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

3. Відповідачі позов не визнали. У запереченнях проти позову наполягали на безпідставності останнього з огляду на те, що на момент звільнення позивача у відставку були відсутні законодавчо визначені передумови виплати позивачеві одноразової вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.

4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. З листопада 1986 року по грудень 1987 рік позивач виконувала обов`язки народного судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська. Постановою Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 5 березня 1992 року її було обрано суддею Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська та з 13 березня 1992 року зараховано до штату зазначеного суду.

7. Постановою Верховної Ради України від 7 лютого 2002 року її було обрано суддею Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська безстроково, а з 22 травня 2008 року позивача обрано безстроково суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області.

8. Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року позивача звільнено з посади, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року позивача звільнено з посади та відраховано зі штату суду.

9. Позивач звернулась до Апеляційного суду Дніпропетровської області з заявою про виплату їй вихідної допомоги відповідно до частини першої статті 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів . Листом від 28 листопада 2016 року позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для виплати вихідної допомоги відповідно до частини першої статті 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

10. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат протиправною та такою, що порушує права та інтереси позивача, остання звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності правових підстав для виплати позивачу зазначеної вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначила, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права та принцип верховенства права, який закріплений як нормами конституції, так і Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, порушено принцип правової визначеності, який є складовою верховенства права. Крім того, зазначає, що гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13 . Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

14 . Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15 . Згідно з пунктами 1-5 статті 120 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №2453-VI) в редакції, яка була чинна на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 8 вересня 2016 року №1515-VІІІ Про звільнення суддів , суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

16. Стаття 126 Конституції України серед підстав для звільнення судді визначає подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

17. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом №2453-V та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

18 . Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

19. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

20. За приписами абзацу третього пункту 7 Указу Президента України Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності від 10 червня 1997 року №503/97 акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

21. Отже, чинним на час виникнення спірних відносин законодавством визначено порядок реалізації права судді на звільнення у зв`язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття.

22. Враховуючи викладене, реалізація права позивача на звільнення у зв`язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, тобто 8 вересня 2016 року.

23. Разом із цим, відповідно до частини першої статті 136 Закону №2453-VI в редакції, яка була чинна до 1 квітня 2014 року, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

24 . Проте, Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України , який набрав чинності 1 квітня 2014 року (далі - Закон №1166-VII), внесено зміни до Закону №2453-VI, а саме: виключено статтю 136 цього Закону.

25. Рішення щодо неконституційності Закону №1166-VII у частині виключення статті 136 Закону №2453-VI Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося.

26. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , відповідно до частини першої статті 143 якого судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

27. Отже, законодавством дійсно передбачена виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, однак Закон №2453-VI у редакції, яка була чинна на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 8 вересня 2016 року, якою позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, не містив правових норм ані щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, ані щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

28. Статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

29. У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

30. Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що у зазначених спірних правовідносинах слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

31. За таких обставин у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до Закону № 2453-VI, а відповідачі обґрунтовано відмовили їй у виплаті такої допомоги. 32. При цьому Верховний Суд зауважує, що відмова відповідачів у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

33. Щодо посилання позивача на те, що вихідна допомога є гарантією правового статусу і особливою формою соціального забезпечення судді, а тому не може бути скасована шляхом внесення змін до законодавства, Верховний Суд констатує, що в рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

34. За таких обставин Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

35. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі №826/19970/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду