Рішення

від 17.02.2020 по справі 522/11568/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/11568/18

Номер провадження 2/522/1136/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року

Приморський районний суд м. Одеси :

під головуванням судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Стогнієнко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання її спростувати та про стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

02.07.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, яку 21.11.2018 року уточнила, у зв`язку із заміною відповідача - Об`єднання підприємств у галузі телекомунікацій, інформатизації та інтернет Український мережевий інформаційний центр на належного відповідача - ОСОБА_3 , та просила суд:

1. Визнати недостовірними та такими що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , відомості зазначені ОСОБА_2 в Повідомленні Сообщении о корупции в отношении должностного лица ОСОБА_4 , председатель Одесского апелляционного хозяйственного суда , поданому 23.06.2018 року за вх. № 31кп - 1240/18-Б до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, та розміщені на сайті https://www.megafon.od.ua/2018/06/26/sozhitel-odesskoi-sudi-vedet-biznes-v-dnr-foto/ в статті під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в «ДНР» , а саме:

- сожитель председателя Одесского апелляционного хозяйственного суда ОСОБА_5 ведет бизнес на оккупированной российскими боевиками части Донбасса - в так называемой «ДНР» ;

-«Муж / бывший муж ОСОБА_6 физическим лицом-предпринимателем на оккупированной территории ОРДЛО с местом регистрации по адресу: г.Донецк, ул. Узбекская, 11 ;

- он являлся соучредителем субъекта хозяйствования, которое до настоящего времени действует на территории ОРДЛО - ООО Трубопроволочная компания , код ЕГРПОУ 33417411, что подтверждается сайтом Министерства промышленности и торговли т.н. Донецкой народной республики , http://mptdnr.ru/biz/13.html ;

- проведенное в Украине банкротство и ликвидация предприятия ООО Трубопроволочная компания имеют признаки фиктивности, поскольку инициатор банкротства ООО ОВМ финанс связан с другими субъектами хозяйствования ОСОБА_6 - ООО ДонецкСпецСталь и ООО МС Трейд Украина ;

- ОСОБА_7 , как руководитель общественной организации Ассоциация судей хозяйственных судов Украины , могла влиять на решение судей о банкротстве и ликвидации ООО Трубопроволочная компания .

2.Зобов`язати ОСОБА_2 у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом направлення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повідомлення про недостовірність інформації, викладеної в Повідомленні Сообщении о ІНФОРМАЦІЯ_2 отношении должностного лица ОСОБА_4 , председатель Одесского апелляционного хозяйственного суда , поданому 23.06.2018 року за вх. № 31кп - 1240/18-Б.

3.Зобов`язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 в статті під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ДНР , яка була опублікована на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 .megafon.od.ua за гіперпосиланням https://www.megafon.od.ua/2018/06/26/sozhitel-odesskoi-sudi-vedet-biznes-v-dnr-foto/ шляхом розміщення не пізніше 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили на веб-сайті www.megafon.od.ua повідомлення під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_5 тим же шрифтом, що і опублікована стаття, наступного змісту: Інформація, яка була поширена на цьому сайті 26.06.2018 ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 в ДНР відносно Голови Одеського апеляційного господарського суду Наталії Богацької ( ОСОБА_8 ) та ОСОБА_9 є недостовірною .

4. Зобов`язати ОСОБА_3 не пізніше 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили вилучити з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 .megafon.od.ua статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 ДНР , опубліковану на цьому веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за гіперпосиланням https://www.megafon.od.ua/2018/06/26/sozhitel-odesskoi-sudi-vedet-biznes-v-dnr-foto.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану поширенням неправдивої та негативної інформації в сумі 1 копійка.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.06.2018 року Відповідачем1 - ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було подане Повідомлення Сообщение о корупции в отношении должностного лица ОСОБА_4 , председатель Одесского апелляционного хозяйственного суда за вх. № 31кп - 1240/18-Б. При цьому, 26.06.2018 року інформація тотожного змісту, яка зазначена в повідомленні, була розміщена на Інтернет-сторінці Інтернет сайта: ІНФОРМАЦІЯ_4 статті під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в «ДНР» . Вказане повідомлення та розміщена на зазначеному сайті інформація містять недостовірну інформацію, таку що не відповідає дійсності, порушує особисті немайнові права на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації, направлена на умисну дискредитацію морально-етичних якостей судді та голови Південно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 , розповсюджена з метою впливу на результати проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді, а тому підлягає спростуванню у судовому порядку. Позивач вбачає в діях Відповідачів юридичний склад правопорушення, який дає підстави для спростування недостовірної інформації, зокрема: 1) заявлена до спростування інформація була поширена, оскільки доведена до відома більш ніж однієї особи; 2) поширена інформація стосується позивача ОСОБА_1 та члена її сім`ї ОСОБА_10 , що дає право на її спростування, згідно ч.1 ст. 277 Цивільного кодексу України; 3) поширена негативна, недостовірна інформація, тобто така що не відповідає дійсності. Позивач вважає, що розповсюджена інформація містить ознаки фактичних тверджень, та не є оціночним судженням, а саме:

-член сім`ї позивача, ОСОБА_10 не являється фізичною особою-підприємцем на окупованій території ОРДЛО та не здійснює там підприємницьку діяльність. Ці доводи позивач підтверджує витягом з ЄДРПОУ, станом на 26.06.2018 року , згідно якого ТОВ Трубопроволочна компанія зареєстроване за адресою: 85300, Донецька область, м.Покровськ, вул. Леніна буд.111, оф.1, та перебуває на обліку Покровської об`єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області. Про наявність на сайті Міністерства промисловості та торгівлі Донецької народної республіки інформації відносно ТОВ Трубопроволочна компанія ні ОСОБА_10 , ні ліквідатору товариства нічого не відомо. Додана до повідомлення Відповідача1 роздруківка має невідоме походження, та не містить жодних ідентифікуючих ознак, які би дозволили пов`язати зазначену в ній інформацію з ТОВ Трубопроволочна компанія , засновником якого є ОСОБА_10

-не відповідає дійсності розповсюджена відповідачем1 інформація про те, що проведене в Україні банкрутство та ліквідація ТОВ Трубопроволочна компанія мають ознаки фіктивності, оскільки ініціатор банкрутства ТОВ ОВМ Фінанс пов`язан з іншими суб`єктами господарювання ОСОБА_10 - ТОВ ДонецькСпецСталь та ТОВ МС Трейд Україна . В спростування цих відомостей, позивач зазначає про відсутність будь-яких доказів фіктивності. Постанови господарського суду Донецької області, прийняті в рамках справи про банкрутство ТОВ Трубопроволочна компанія , якими одночасно надавалась оцінка законності вимог ініціюючого кредитора ТОВ ОВМ Фінанс є законними та чинними.

-не відповідає дійсності розповсюджена відповідачем1 інформація про те, що Позивач як керівник Громадської організації Асоціація суддів господарських судів України могла впливати на рішення суддів про банкрутство та ліквідацію ТОВ Трубопроволочна компанія . В спростування цих відомостей, позивач зазначає про громадську діяльність Асоціації, яка не моє жодного відношення до здійснення суддями правосуддя, втручання в яке заборонено ст.376 КК України.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила суд його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові, надала заперечення на відзив Відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення, надали відзив на позов. Обґрунтували відзив наступними доводами: 1) Звернення Відповідача1 обумовлено реалізацією свого конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширенням недостовірної інформації. ВККСУ наділена повноваженнями щодо ведення суддівського досьє, ініціювання проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, проведення перевірки інформації, що може свідчити про недостовірність тверджень судді у декларації доброчесності. Одним із принципів верховенства права є те, що громадяни повинні мати можливість повідомляти компетентних посадових осіб держави про поведінку державних службовців, яка їм видається неправомірною або незаконною. 2) Межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, посадові чи службові особи мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства. 3) В матеріалах справи є інформація з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з якої вбачається що ОСОБА_10 зареєстрований як фізична особа-підприємець, місцем реєстрації якого є АДРЕСА_1 , тобто на території ОРДЛО. Про те, що ОСОБА_10 як фізична особа-підприємець здійснює підприємницьку діяльність на території ОРДЛО, в повідомленні Відповідача1 до ВККСУ не вказано. ОСОБА_10 також є засновником ТОВ Трубопроволочна компанія , що не заперечує позивач, і це підтверджується даними ЄДР. Інформація про те, що ТОВ Трубопроволочна компанія здійснює господарську діяльність на території окремих районі Донецької та Луганської областей, наявна у відкритому доступі на сайті Міністерства промисловості та торгівлі так званої Донецької народної республіки , http://mptdnr.ru/biz/13.html , що підтверджується витягом з цього сайту. Крім того, інформація про те, що ТОВ Трубопроволочна компанія здійснює діяльність на території так званої ДНР наявна на сайті ДНР експорт http://dnrexport.ru/film/view?id=58 , адресою місцезнаходження зазначено: ДНР, 86106, м. Макіївка, вул. Транспортна, 1б. Аналогічна інформація розміщена на сторінці підприємства на загальноукраїнській торгівельній площадці ІНФОРМАЦІЯ_6 . ІНФОРМАЦІЯ_7 ( https://truboprovolochnaya-kompaniya-lakej.prom.ua/ ). Тобто вказана інформація отримана Відповідачем1 із загальнодоступних мереж. Те що банкрутство та ліквідація ТОВ Трубопроволочна компанія мають ознаки фіктивності, Відповідач2 обґрунтовує тим, що ініціатором банкрутства ТОВ Трубопроволочна компанія було ТОВ ОМВ Фінанс , яке має зв`язок з іншими суб`єктами господарювання ОСОБА_10 - ТОВ Донецькспецсталь та ТОВ МС Трейд Україна . Як зазначає Відповідач1 у відзиві, ОСОБА_10 є засновником ТОВ Трубопроволочна компанія , ТОВ Донецькспецсталь , ТОВ МС Трейд Україна . Згідно з документами, які ТОВ ОМВ Фінанс , ТОВ Донецькспецсталь та ТОВ МС Трейд Україна надавали для участі в тендерах, всі три товариства орендують склади у однієї й тієї самої компанії - ПАТ Промарматура . Послуги з транспортно-експедиційного обслуговування всім трьом компаніям надає ПП ТК Успіх , крім того, як ТОВ МС Трейд, так і ТОВ ОВМ Фінанс укладені договори перевезення з ТОВ Аліот Логістік . Всі три компанії є офіційним дистриб`ютором в Україні російського ТОВ Торгова компанія ЄвразХолдінг , яке здійснює на території України реалізацію продукції транспортного призначення. Крім того, директором належної ОСОБА_10 ТОВ Трубопроволочна компанія є ОСОБА_11 , а заступником директора ТОВ ОМВ , яке є ініціатором банкрутства ТОВ Трубопроволочна компанія також є ОСОБА_11 . Виходячи із наведених обставин, у позивача виникло переконання у пов`язаності належних ОСОБА_10 компаній з ТОВ ОМВ Фінанс , а також в тому, що банкрутство та ліквідація ТОВ Трубопроволочна компанія мають ознаки фіктивності. В повідомленні про корупцію Відповідачем1 зазначено, що позивач, яка є керівником Асоціація суддів господарських судів України могла впливати на рішення суддів про банкрутство та ліквідацію ТОВ Трубопроволочна компанія . Враховуючи використання Відповідачем1 терміну могла , вона вважає що лише припустила можливий вплив позивача. Використання термін могла , на думку Відповідача1, дає змогу віднести наведений висновок до оціночного судження, а не фактичного твердження, що виключає можливість його спростування та необхідність доведення його правдивості, в силу ч.2 ст. 30 ЗУ Про інформацію , ст. 277 ЦК України. Також зазначає, що позивач не заперечує та не спростовує, що в щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, нею було зазначено недостовірну інформацію щодо наявності у членів сім`ї суб`єкта декларування корпоративних прав або доходів від відчуження корпоративних прав в ТОВ Локо-Сервіс та ТОВ Готельний комплекс Захід-2013 . Зокрема, в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, позивач не вказала про наявність у члена її сім`ї ОСОБА_10 корпоративних прав у вищевказаних суб`єктах господарювання, хоча у декларації за 2016 рік це зазначала, як і не вказала доходів від відчуження корпоративних прав. Відтак, відповідач1 вважає що мала обґрунтовані та передбачені законом підстави для звернення з відповідним повідомленням про корупцію. Також відповідач1 зазначає, що не має жодного відношення до інформації розміщеної на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_4 . ІНФОРМАЦІЯ_8 .od.ua /, не є автором статті розміщеної на наведеній інтернет-сторінці.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, вислухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 липня 2018 року о 09 год. 00 хв. у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (вул. Механізаторів, 9, м. Київ) відбувався розгляд питання про проведення співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання стосовно судді Богацької Наталії Станіславівни.

За десять днів до проведення зазначеної співбесіди, 23.06.2018 року на адресу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшло Повідомлення Сообщение о коррупции в отношении должностного лица ОСОБА_4 , председатель Одесского апелляционного хозяйственного суда , зареєстроване за вх. № 31кп - 1240/18-Б. Надходження повідомлення підтверджується його копією, наданою позивачем суду, на якій міститься печатка ВККС України та вхідний реєстраційний номер. Вказане повідомлення містить наступну інформацію, заявлену до спростування позивачем:

-« ОСОБА_12 / бывший муж ОСОБА_6 является физическим лицом-предпринимателем на оккупированной территории ОРДЛО с местом регистрации по адресу: г.Донецк, ул. Узбекская, 11 ;

- он являлся соучредителем субъекта хозяйствования, которое до настоящего времени действует на территории ОРДЛО - ООО Трубопроволочная компания , код ЕГРПОУ 33417411, что подтверждается сайтом Министерства промышленности и торговли т.н. Донецкой народной республики , http://mptdnr.ru/biz/13.html ;

- проведенное в Украине банкротство и ликвидация предприятия ООО Трубопроволочная компания имеют признаки фиктивности, поскольку инициатор банкротства ООО ОВМ финанс связан с другими субъектами хозяйствования ОСОБА_6 - ООО ДонецкСпецСталь и ООО МС Трейд Украина ;

- ОСОБА_7 , как руководитель общественной организации Ассоциация судей хозяйственных судов Украины , могла влиять на решение судей о банкротстве и ликвидации ООО Трубопроволочная компания .

Суд виходить із того, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Як вбачається зі змісту оспорюваного повідомлення, його Заявником являється ОСОБА_2 . Відповідно, виходячи зі змісту повідомлення та пояснень самого Відповідача1, його представника, наданих у судовому засіданні, які не заперечували подачу відповідного повідомлення до ВККС України, суд прийшов до висновків, що належним відповідачем1 в частині спростування інформації, поданої до ВККС України, є саме фізична особа ОСОБА_2 .

За сім днів до проведення зазначеної співбесіди, 26.06.2018 року оспорювана інформація, зазначена в повідомленні Сообщение о коррупции в отношении должностного лица ОСОБА_4 , председатель Одесского апелляционного хозяйственного суда , поданому на адресу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, заявником якого є ОСОБА_2 , була опублікована на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 .megafon.od.ua за гіперпосиланням https://www.megafon.od.ua/2018/06/26/sozhitel-odesskoi-sudi-vedet-biznes-v-dnr-foto/ в статті під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_9 ДНР , ОСОБА_13 бизнес ІНФОРМАЦІЯ_10 части Донбасса - в так называемой «ДНР .

Суд виходить із того, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Відповідно до ст.1 Закону України Про авторське право і суміжні права , автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Автор статті, опублікованої на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 .megafon.od.ua за гіперпосиланням https://www.megafon.od.ua/2018/06/26/sozhitel-odesskoi-sudi-vedet-biznes-v-dnr-foto/ під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_9 ДНР , в самій статті не зазначений.

У той же час, стаття розміщена на сайті, містить посилання на джерело опублікованої інформації - об этом указано в сообщении одесских общественников о коррупции в Национальное агентство по вопросам предотвращения коррупции и в Высшую квалификационную комиссию судей Украины .

Порівняльний огляд повідомлення до ВККСУ та інформаційного матеріалу опублікованого на сайті, дає підстави для висновку про ідентичність їх тексту.

Згідно Висновку №70/18 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, складеної 10 серпня 2018 року, тексти повідомлення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Сообщение о коррупции в отношении должностного лица ОСОБА_4 , председатель Одесского апелляционного хозяйственного суда за вх.№ 31кп - 1240/18-Б та статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_11 » , розміщеної на веб-сайті інтернет сторінки: ІНФОРМАЦІЯ_8 є варіантами одного тексту, дуже близькими за змістом, лексичними та синтаксичними складовими.

Наведені обставини, в своїй сукупності, у тому числі із урахуванням визнання Відповідачем1 ОСОБА_2 подачі до ВККСУ повідомлення, яке є тотожним оприлюдненому на веб-сайті інтернет сторінки: https://www.megafon.od.ua/2018/06/26/sozhitel-odesskoi-sudi-vedet-biznes-v-dnr-foto/ , дають підстави для висновку, що автором оскаржуваної інформації, розміщеної на сайті, є саме Віповідач1 ОСОБА_2 Будь-які інші повідомлення, зокрема іншими особами, крім ОСОБА_2 , до ВККСУ не подавались.

Доводи представника Відповідача1 про відсутність у повідомленні до ВККСУ наступної інформації: ОСОБА_13 ведёт бизнес на оккупированной ІНФОРМАЦІЯ_10 боевиками части Донбасса - в так называемой «ДНР» , яка міститься в інформаційному матеріалі, оприлюдненому на сайті, не спростовують попереднього висновку суду стосовно авторства Відповідача1 ОСОБА_2 . Суд розцінює наведену інформацію як заголовок статті, оприлюдненої на сайті, її узагальнений висновок.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Аналогічна інформація зазначена у довідці Центру компетенції УЦПНА від 03.07.2018 №119/2018-Д-ЦК, наданої на запит представника позивача. Також у довідці зазначено, що реєстратором доменного імені megafon.od.ua являється ТОВ Хостінг Україна . Інформація про реєстранта доменного імені в службі WHOIS - відсутня, відомості скриті.

Згідно повідомлення ТОВ Хостінг Україна , яке надійшло на адресу суду 14.09.2018 року, на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2018 року, реєстрантом Домену megafon ІНФОРМАЦІЯ_7 - ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Виходячи із наведеного, суд дійшов до висновків, що належними відповідачами в частині спростування оспорюваної інформації, опублікованої на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 .megafon.od.ua за гіперпосиланням https://www.megafon.od.ua/2018/06/26/sozhitel-odesskoi-sudi-vedet-biznes-v-dnr-foto/ в статті під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в «ДНР» являється ОСОБА_2 , як автор інформаційного матеріалу, та ОСОБА_3 , як реєстрант Домену megafon.od.ua.

Відповідно до абзацу 1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо наявності першої обставини юридичного складу правопорушення - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, по даній справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджується поширення оспорюваної інформації двома способами:

-у спосіб зазначення оспорюваної інформації в Повідомленні Сообщение о коррупции в отношении должностного лица ОСОБА_4 , председатель Одесского апелляционного хозяйственного суда , поданому 23.06.2018 року за вх.№31кп-1240/18-Б до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, вона була доведена до відома більш ніж однієї особи, зокрема трьох членів ВККС України, була долучена до досьє ОСОБА_1 , яке зберігається у ВККС України.

-у спосіб розміщення оспорюваної інформації на веб-сайті www.megafon.od.ua за гіперпосиланням https://www.megafon.od.ua/2018/06/26/sozhitel-odesskoi-sudi-vedet-biznes-v-dnr-foto/ в статті під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_9 в ДНР , оспорювана інформація була доведена до широкого загалу осіб.

В свою чергу, згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи під поширенням інформації розуміється доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам ; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Доводи представника Відповідача1 у відзиві на позов зводяться зокрема до того, що подання Відповідачем1 Повідомлення до ВКССУ було реалізацією останнім свого конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширенням стосовно Позивача недостовірної інформації. Наявність у ВККСУ повноважень на розгляд відповідних звернень, Відповідач1 нормативно обґрунтовує: ст. 62, ч. 5, 6 ст. 84, ст. 93, ч.1 ст. 106 Закону України Про судоустрій і статус суддів . Вказаними статтями визначено, що саме Вища кваліфікаційна комісія суддів України наділена наступними повноваженнями:

-ведення суддівського досьє;

-ініціювання проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

-проведення перевірки інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, а також звернення до органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи у разі виявлення під час проведення кваліфікаційного оцінювання фактів, що можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді;

-повідомлення спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції про обставини, які можуть свідчити про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя, відповідно до вимог ст.3 Кодексу суддівської етики має додати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Також представник Відповідача1 послався на практику Європейського суд з прав людини, згідно якої суд повторює, що громадяни повинні мати можливість повідомляти компетентних посадових осіб держави про поведінку державних службовців, яка їм видається неправомірною або незаконною.

Стаття 40 Конституції України встановлює, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Конституційний Суд України у рішенні від 10 квітня 2003 року по справі № 1-9/2003 роз`яснив, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов`язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.

Європейський суд з прав людини у справі Сірик проти України вказав, що згідно з зазначеним рішенням Конституційного Суду України звернення до правоохоронного органу щодо порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд України дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, особи, які реалізують право на звернення, можуть обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до Цивільного кодексу України 2003 року.

Враховуючи мотиви, з яких виходив Конституційний Суд України, та обґрунтування рішення від 10 квітня 2003 року, касаційний суд, зокрема у постанові від 29.07.2019 по справі № 611/816/17 прийшов до висновку, що вказаний принцип підлягає застосуванню не лише щодо листів, заяв чи скарг до правоохоронного органу, а і до аналогічних звернень до інших органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб, які уповноважені розглянути відповідне звернення і надати відповідь.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація , і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь , проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Системний аналіз наведеного законодавства України дає підстави суду для наступних висновків:

-щоб стверджувати про реалізацію конституційного права на звернення, передбаченого ст. 40 Конституції України, та неможливість спростування розповсюдженої інформації, навіть якщо вона недостовірна, відповідне звернення повинно бути адресоване органу компетентному перевірити таку інформацію, уповноваженому розглянути відповідне звернення.

Відповідно, за даних обставин, слід здійснити аналіз оскарженої Позивачем інформації на предмет її відношення до Позивача, наявності у ВККСУ компетенції на її перевірку. Від наявності відповідної компетенції залежить висновок щодо мети звернення Відповідача1 до ВККСУ - за для поширення інформації, зриву проведення кваліфікаційного оцінювання, або за для реалізації права громадянина повідомляти компетентні органи держави про поведінку посадових та службових осіб, яка їм видається неправомірною або незаконною.

Як вбачається зі змісту позову, Позивач оскаржує наступну інформацію, яка міститься у Повідомлення, поданому до ВККСУ:

-«Муж / бывший ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_6 физическим лицом-предпринимателем на оккупированной территории ОРДЛО с местом регистрации по адресу: г.Донецк, ул. Узбекская, 11 ;

- он являлся соучредителем субъекта хозяйствования, которое до настоящего времени действует на территории ОРДЛО - ООО Трубопроволочная компания , код ЕГРПОУ 33417411, что подтверждается сайтом Министерства промышленности и торговли т.н. Донецкой народной ІНФОРМАЦІЯ_14 , http://mptdnr.ru/biz/13.html ;

- проведенное в Украине банкротство и ликвидация предприятия ООО Трубопроволочная компания имеют признаки фиктивности, поскольку инициатор банкротства ООО ОВМ финанс связан с другими субъектами хозяйствования ОСОБА_6 - ООО ДонецкСпецСталь и ООО МС Трейд Украина ;

Суд зазначає, що наведена інформація стосується члена сім`ї Позивача, фактично містить звинувачення члена сім`ї Позивача - ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, перевірка якої безсумнівно не відноситься до компетенції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Крім того, суд погоджується з доводами представника позивача, що ВККС України не є державним органом, який компетентний перевіряти дані щодо діяльності фізичних або юридичних осіб на території проведення Операції об`єднаних сил, а також не є компетентним органом для здійснення перевірки даних щодо фіктивності банкрутства підприємств.

- ОСОБА_7 , как руководитель общественной организации Ассоциация судей хозяйственных судов Украины , могла влиять на решение судей о банкротстве и ликвидации ООО Трубопроволочная компания .

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказана інформація стосується ОСОБА_1 як керівника Громадської організації Асоціація суддів господарських судів України , а не як судді.

Як вбачається зі змісту статуту Асоціації, доступ до якого є загальновідкритим, Асоціація суддів господарських судів є громадською організацією, добровільним, самостійним громадським формуванням, створеним на основі єдності інтересів членів Асоціації, з метою спільної реалізації членами своїх прав, свобод та інтересів та досягнення статутних цілей Асоціації.

Метою Асоціації є діяльність спрямована на впровадження принципу верховенства права та законності у всі сфери суспільного життя України, підвищення якості судочинства в Україні, вдосконалення законодавства України та приведення його у відповідність із міжнародними стандартами, професійний розвиток членів Асоціації, суддів господарських судів України.

Позивачем зазначено, що судді господарського суду Донецької області являються членами Відокремленого підрозділу Асоціації суддів господарських судів України, підпорядковуються Голові Відокремленого підрозділу, в частині реалізації статутних цілей Асоціації.

Відповідно до ст. ст. 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, а втручання в діяльність судді тягне за собою відповідальність за ст. 376 Кримінального кодексу України.

Враховуючи наведене, перевірка подібної інформації також не відноситься до компетенції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що погоджується з позицією Відповідача1 щодо можливості звернення до Вищої кваліфікаційної комісії із повідомленнями щодо суддів. Разом із тим, наявність або відсутність права на спростування інформації буде залежати від того, чи має Вища кваліфікаційна комісія відповідну встановлену законом компетенцію на проведення її перевірки.

За викладених обставин, суд дійшов висновків, що подане до ВККС України повідомлення не було спрямовано на захист прав, свобод чи законних інтересів його заявника, що підтверджується зокрема змістом такого повідомлення. У судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача, що його подача мала на меті: умисне опорочення честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 та члена її сім`ї та дискредитацію позивача під-час кваліфікаційного оцінювання, з метою безпідставного перешкоджання його проведенню.

З огляду на це, суд дійшов висновків, що звернення Відповідача1 до ВККСУ із оскаржуваною позивачем інформацією не можна вважати реалізацією нею конституційного права на звернення, передбаченого статтею 40 Конституції, а тому оскаржувана інформація підлягає перевірці судом на предмет її достовірності та можливості спростування.

Щодо наявності другої обставини юридичного складу правопорушення - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації , має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Таким чином, можливість спростування розповсюдженої негативної, недостовірної інформації за позовом позивача вбачається зі змісту ч.4 ст. 32 Конституції України та ч. 1 ст. 277 ЦК України.

Щодо наявності третьої обставини юридичного складу правопорушення - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи. Або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження і критику у поєднанні з дотриманням розумних меж цих суджень.

Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії ).

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2019 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. Тому, розглядаючи справу про поширення фізичною особою негативної інформацію, суд повинен обов`язково брати до уваги джерело, з якого ця особа отримала інформацію, наявність в особи реальної можливості перевірити інформацію та спосіб поширення інформації.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 302 ЦК фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Отже, фізичну особу не можна притягти до відповідальності за поширення негативної інформації, якщо таку інформацію вона отримала з офіційного джерела.

У ст. 1 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації надається визначення понять офіційні друковані видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування та офіційна інформація органів державної влади та органів місцевого самоврядування . Так, офіційна інформація органів державної влади та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, створена в процесі діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка доводиться до відома населення в порядку, встановленому Конституцією України, Законом України Про інформацію , цим Законом; офіційні друковані видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування - видання, які спеціально видаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, інформаційні листки тощо) для інформування про свою діяльність.

Аналізуючи норми чинного законодавства, яке регулює інформаційні відносини в державі, можна зробити висновок, що фізична особа не повинна нести відповідальність за поширення негативної інформації, якщо така інформація до цього:

-була поширена в засобах масової інформації;

-була розміщена на офіційних веб-сайтах органів державної влади чи місцевого самоврядування;

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело. При цьому інформація повинна бути передана дослівно (без будь-яких змін, перекручення змісту, виривання з контексту тощо). Не можна продовжувати поширення відповідної інформації в разі опублікування в джерелі, з якого отримано інформацію, її спростування.

Не звільняється від відповідальності особа, яка поширила негативну інформацію, отриману нею із загальнодоступного, однак неофіційного джерела (на веб-сайтах, які не є офіційними веб-сторінками ЗМІ, органів державної влади, органів місцевого самоврядування або осіб, яких стосується така інформація; отриману при обговореннях на форумах, чатах, зі спаму тощо).

При цьому, особа не звільняється від відповідальності за поширення інформації, навіть отриманої особою з офіційного джерела, якщо в судовому засіданні буде достовірно встановлено, що особі, яка поширювала інформацію, було відомо про те, що дана інформація не відповідає дійсності.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і норм ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

У даному випадку, поширеною та оспорюваною Позивачем є наступна інформація:

1) сожитель председателя ОСОБА_14 апелляционного хозяйственного суда ОСОБА_5 ведет бизнес на оккупированной российскими боевиками части Донбасса - в так называемой «ДНР» ;

2)« ОСОБА_12 / бывший муж ОСОБА_6 является физическим лицом-предпринимателем на оккупированной территории ОРДЛО с местом регистрации по адресу: г.Донецк, ул. Узбекская, 11 ;

3) он являлся соучредителем субъекта хозяйствования, которое до настоящего времени действует на территории ОРДЛО - ООО Трубопроволочная компания , код ЕГРПОУ 33417411, что подтверждается сайтом Министерства промышленности и торговли т.н. Донецкой народной республики , http://mptdnr.ru/biz/13.html ;

Суд вважає, що оспорювана вищезазначена інформація являється фактичним твердженням, а тому може перевірятись на предмет відповідності дійсності.

Матеріалами справи не підтверджується достовірність вищезазначеної оспорюваної інформації.

Зокрема, у судовому засіданні не знайшли своє підтвердження обставини того, що член сім`ї позивача, ОСОБА_10 являється фізичною особою-підприємцем на окупованій території ОРДЛО, здійснює там підприємницьку діяльність. Іншого Відповідачем1 не доведено.

Надані на підтвердження цієї інформації Відповідачем1 докази - витяг з сайту http://mptdnr.ru/biz/13.html, не приймається судом в якості належного та достовірного доказу.

Суд погоджується з доводами позивача, що наданий витяг має невідоме походження. Доступ до сайту http://mptdnr.ru/biz/13.html є заблокованим, а відповідно джерело не є загальнодоступним, а тим баче офіційним.

Зі змісту наданого Відповідчем1 витягу вбачається, що окрім назви він не містить жодних ідентифікуючих відомостей про юридичну особу (коду, місця реєстрації, даних щодо засновників, тощо) та не може вважатись підтвердженням викладених в повідомленні обставин щодо здійснення ТОВ Трубопроволочна компанія (код 33417411) діяльності на території, як зазначає Відповідач1, окремих районів Донецької та Луганської областей. Також ця інформація спростовується листом ліквідатора ТОВ Трубопроволочна компанія від 27.06.2018 року вих № 02-04/82, наданого на запит ОСОБА_10 , яким він підтверджує, що будь-яких дій з розміщення в мережі інтернет на сайті так званого Міністерства промисловості та торгівлі так званої Донецької народної республіки, будь-якої інформації відносно ТОВ Трубопроволочна компанія не вчиняв.

Одночасно, судом не приймаються в якості належних доказів:

-витяг з сайту http://dnrexport.ru/firm/view?id=58 . При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що доступ до даного сайту обмежений згідно з Указом Президента України №133/2017 від 28 квітня 2017 року та №126/2018 від 02 травня 2018 року

№82/2019 від 19 березня 2019 року. Відповідно, наведене Відповідачем1 джерело також не є загальнодоступним та офіційним.

-витяг з сайту: https://truboprovolochnaya-kompaniya-lakej.prom.ua/. Доступ до даного сайту є відкритим. Разом із тим, наведена на ньому інформація не підтверджує здійснення ТОВ Трубопроволочна компанія діяльності на окупованій території ОРДЛО. Крім того, з витягу не вбачається, станом на яку дату наведена у ньому інформація.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (ст.1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України, станом на дату подання позову, ОСОБА_10 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 31.01.2005 року , взятий на облік як платник податків Маріупольською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДВС у Донецькій області (Північне відділення Калінінський район м. Донецьк), яке знаходиться на підконтрольній території України.

Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_10 являється засновником наступних підприємств: ТОВ Трубопроволочна компанія (адреса місцезнаходження, згідно витягу з ЄДРПОУ - 85300, Донецька область, місто Покровськ, вул. Леніна буд.111, оф.1); ТОВ МС Трейд Україна (адреса місцезнаходження, згідно витягу з ЄДРПОУ - 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, пр. Дмитра Яворницького, буд.5, поверх3); ТОВ Донецькспецсталь (адреса місцезнаходження, згідно витягу з ЄДРПОУ - 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, пр. Дмитра Яворницького, буд.5, поверх 3). Тобто, усі вищенаведені підприємства, засновником яких є ОСОБА_10 , знаходяться та здійснюють свою діяльність, перебувають на обліку як платники податків, на підконтрольній території України.

4) проведенное в Украине банкротство и ликвидация предприятия ООО Трубопроволочная компания имеют признаки фиктивности, поскольку инициатор банкротства ООО ОВМ финанс связан с другими субъектами хозяйствования ОСОБА_6 - ООО ДонецкСпецСталь и ООО МС Трейд Украина .

Суд вважає, що оспорювана вищезазначена інформація являється фактичним твердженням, а тому може перевірятись на предмет відповідності дійсності.

Матеріалами справи не підтверджується достовірність вищезазначеної оспорюваної інформації.

Зокрема, у судовому засіданні не знайшли своє підтвердження обставини того, що банкрутство та ліквідація ТОВ Трубопроволочна компанія мають ознаки фіктивності.

Відповідачем1 належних доказів цьому не надано.

В свою чергу, суд погоджується з доводами позивача, що постановою господарського суду Донецької області від 13.12.2017 року ТОВ Трубопроволочна компанія визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 13.12.2018 року . Постанови господарського суду Донецької області, прийняті в рамках справи про банкрутство, якими одночасно надавалась оцінка законності порушення провадження у справі про банкрутство, законності вимог ініціюючого кредитора ТОВ ОВМ Фінанс є чинними. Будь-які кримінальні провадження щодо доведення ТОВ Трубопроволочна компанія до банкрутства та відповідні вироки суду - відсутні. В свою чергу, наявність господарських відносин ТОВ Донецькспецсталь та ТОВ МС Трейд Україна із суб`єктами господарської діяльності, які також є контрагентами ТОВ ОВМ Фінанс , не є доказом фіктивності банкрутства ТОВ Трубопроволочна компанія .

5) ОСОБА_7 , как руководитель общественной организации Ассоциация судей хозяйственных судов Украины , могла влиять на решение судей о банкротстве и ликвидации ООО Трубопроволочная компания .

Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі №61561/08 Інститут економічних реформ проти України . У зазначеному рішення суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

Суд вважає, що оспорювана вищезазначена інформація являється фактичним твердженням, а тому може перевірятись на предмет відповідності дійсності.

Поширена інформація не містить ані критики, ані оцінки дій Позивача, не використано її автором жодного мовно-стилістичного засобу (гіперболи - стилістичний засіб навмисного перебільшення з метою посилення виразності; алегорії - вислів, що виражає абстрактне поняття через конкретний художній образ; сатира - художній прийом, заснований на різкому, дошкільному висміюванні вад, хиб, негативних явищ дійсності).

Крім того, висновком №70/18 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 10.08.2018 підтверджується, що інформація, яка містить в повідомленні, викладена саме у формі фактичних тверджень.

Матеріалами справи не підтверджується достовірність вищезазначеної оспорюваної інформації. Відповідачем1 належних доказів цьому також не надано.

Інші доводи Відповідача1, викладені у відзиві на позов, зокрема стосовно відсутності в щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік інформації щодо наявності у членів сім`ї суб`єкта декларування корпоративних прав або доходів від відчуження корпоративних прав в ТОВ Локо-Сервіс та ТОВ Готельний комплекс Захід 2013 , не підлягають безпосередній оцінці судом, оскільки не відносяться до предмета спору, виходячи із заявлених позивачем позовних вимог.

Одночасно, суд не приймає до уваги доводи Відповідача1 щодо значно ширших меж допустимої критики публічної особи - позивача, що виключає можливість спростування інформації.

Дійсно, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У ст.ст. 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.

При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях Газета Україна-центр проти України , Нікула проти Фінляндії , Яновський проти Польщі та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є публічною особою, обіймає публічну посаду, а відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо неї дійсно є значно ширшими, оскільки вона безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності судових органів, та її безпосередні дії становить суспільний інтерес.

Разом із тим, розповсюджену стосовно позивача та члена її сім`ї інформацію не можливо віднести до критики, оскільки вона викладена у формі, що може бути розцінена як обвинувачення позивача та члена сім`ї позивача у вчиненні правопорушень, які мають ознаки кримінальних злочинів, складає враження про неї як особи, яка діє в корисних інтересах членів своєї сім`ї.

Ухвалюючи рішення в справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватись основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.

Так, згідно з частиною другою статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У частинах першій та другій статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі Грабчук проти України (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі Довженко проти України (заява № 36650/03)).

Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадку, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена з явним злим умислом , тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку (рішення ЄСПЛ у справі Лінгенс проти Австрії від 08 липня 1986 року).

Відповідно, гостра критика діяльності тієї чи іншої публічної особи не повинна перетворюватись у констатацію вчинення такою особою злочинних дій та кримінальних правопорушень, оскільки останнє виходить за межі тієї критичної оцінки, яка допускається у демократичному суспільстві, та стає обвинуваченнями у вчиненні протиправних дій та наклепництвом.

За викладених обставин, враховуючи поширення Відповідачами інформації, що містить форму обвинувачення позивача та члена сім`ї позивача у вчиненні правопорушень, які мають ознаки кримінальних злочинів , у даному випадку до правовідносин сторін не підлягає застосуванню принцип значно ширших меж допустимої критики позивача , а оспорювана позивачем інформація підлягає судом спростуванню. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд при розгляді аналогічних справ (постанова КГС у складі Верховного суду від 08.05.2019 по справі № 761/37180/17).

Щодо наявності четвертої обставини юридичного складу правопорушення - поширення інформації, яка порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає позивачеві повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У ч.4 ст.32 Конституції України закріплено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких: право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є суддею з багаторічним досвідом, очолює громадську організацію Асоціація судді господарських судів України , в яку входять багато суддів господарських судів України, співпрацює з різноманітними міжнародними організаціями. Окрім іншого, вона очолює Південно-західний апеляційний господарський суд.

Розповсюдження негативної, недостовірної інформації стосовної неї та члена її сім`ї відбувалося під час проходження обов`язкової процедури співбесіди у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.

Відомості, які містять недостовірну та негативну інформацію, були умисно офіційно оприлюдненні через звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за десять днів до проведення співбесіди, що спричинило негативні наслідки, зокрема:

-змусило позивача виправдовуватись за ті події, до яких ні вона, ні члени її сім`ї не мають відношення; змусило позивача хвилюватись, витрачати час на пошук документів для спростування наведеної у повідомленні недостовірної інформації та доведення її неправдивості; ставило під сумнів проходження позивачем співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання.

В свою чергу, оприлюднення оспорюваної інформації на сайті спотворило та принизило оцінку діяльності позивача як діючого судді з боку громадськості та суспільства,поставило під сумнів професійність та незалежність позивача як представника судової гілки влади, породило сумніви щодо дотримання нею моральних засад та правових норм, могло сформулювати у громадськості думку про причетність позивача до кримінальної діяльності, що свідчить про порушення особистих немайнових прав на повагу до гідності і честі та на недоторканність ділової репутації.

Більш того, оспорювана позивачем негативна інформація, зазначена в повідомленні, і досі зберігається в архіві ВККС України, в досьє судді, та розміщується на веб-сайті https://www.megafon.od.ua/2018/06/26/sozhitel-odesskoi-sudi-vedet-biznes-v-dnr-foto, що продовжує порушувати немайнові права позивача, завдає позивачеві значних моральних страждань, змушує позивача кожен раз виправдовуватись та доводити неправдивість розповсюдженої інформації.

Виходячи з встановлених обставин справи та положень законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відносно позивача умисно було поширено недостовірну інформацію, тобто відомості, що не відповідають дійсності, які викладені неправдиво та мають яскраво виражений характер, а також принижують її немайнові права, а тому підлягають визнанню недостовірними.

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення відносно неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права та відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної таким порушенням як фізичній, так і юридичній особі.

З огляду на доведеність факту поширення відповідачем1 відносно позивача недостовірної інформації, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, встановлених обставин у справі, а також враховуючи заявлений позивачем розмір грошового відшкодування заподіяної моральної шкоди,суд вважає що відповідачем1 позивачу дійсно заподіяна моральна шкода, а тому є обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з Відповідача1 однієї гривні.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним рішенням є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

У відповідності до ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із урахуванням того, що доводи позивача підтверджені, а доводи відповідачів не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд вважає правомірними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги, а тому вважає за можливе їх задовольнити у повному обсязі.

З наведеного вище, суд вважає позов законним, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 15,16, 277, 297, 299, 302 ЦК України, ст. ст. 2 , 4 , 13 , 76-81 , 95 , 258-259 , 263 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання її спростувати та стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Визнати недостовірними та такими що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , відомості зазначені ОСОБА_2 в Повідомленні Сообщении о коррупции в отношении должностного лица ОСОБА_4 , председатель Одесского апелляционного хозяйственного суда , поданому 23.06.2018 року за вх. № 31кп - 1240/18-Б до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, та розміщені на сайті https://www.megafon.od.ua/2018/06/26/sozhitel-odesskoi-sudi-vedet-biznes-v-dnr-foto/ в статті під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в «ДНР» , а саме:

- сожитель председателя Одесского апелляционного хозяйственного суда ОСОБА_5 ведет бизнес на оккупированной российскими боевиками части Донбасса - в так называемой «ДНР» ;

- Муж/бывший ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_6 физическим лицом-предпринимателем на оккупированной территории ОРДЛО с местом регистрации по адресу: г.Донецк, ул. Узбекская, 11 ;

- он являлся соучредителем субъекта хозяйствования, которое до настоящего времени действует на территории ОРДЛО - ООО Трубопроволочная компания , код ЕГРПОУ 33417411, что подтверждается сайтом Министерства промышленности и торговли т.н. Донецкой народной республики , http://mptdnr.ru/biz/13.html ;

- проведенное в Украине банкротство и ликвидация предприятия ООО Трубопроволочная компания имеют признаки фиктивности, поскольку инициатор банкротства ООО ОВМ финанс связан с другими субъектами хозяйствования ОСОБА_6 - ООО ДонецкСпецСталь и ООО МС Трейд Украина ;

- ОСОБА_7 , как руководитель общественной организации Ассоциация судей хозяйственных судов Украины , могла влиять на решение судей о банкротстве и ликвидации ООО Трубопроволочная компания .

Зобов`язати ОСОБА_2 у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом направлення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повідомлення про недостовірність інформації, викладеної в Повідомленні Сообщении о ІНФОРМАЦІЯ_2 отношении должностного лица ОСОБА_4 , председатель Одесского апелляционного хозяйственного суда , поданому 23.06.2018 року за вх. № 31кп - 1240/18-Б.

Зобов`язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 в статті під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_9 ДНР , яка була опублікована на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 .megafon.od.ua за гіперпосиланням https://www.megafon.od.ua/2018/06/26/sozhitel-odesskoi-sudi-vedet-biznes-v-dnr-foto/ шляхом розміщення не пізніше 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили на веб-сайті www.megafon.od.ua повідомлення під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_5 тим же шрифтом, що і опублікована стаття, наступного змісту: Інформація, яка була поширена на цьому сайті 26.06.2018 у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 в ДНР відносно Голови Одеського апеляційного господарського суду Наталії Богацької ( ОСОБА_15 та ОСОБА_9 є недостовірною .

Зобов`язати ОСОБА_3 не пізніше 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили вилучити з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 .megafon.od.ua статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_9 ДНР , опубліковану на цьому веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за гіперпосиланням https://www.megafon.od.ua/2018/06/26/sozhitel-odesskoi-sudi-vedet-biznes-v-dnr-foto .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану поширенням неправдивої та негативної інформації в сумі 1 копійка.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 27.02.2020 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

17.02.20