Ухвала

від 27.02.2020 по справі 754/3017/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/824/167/2020

справа № 754/3017/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Київськийапеляційний суд в складі:

Судді - доповідача:Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

Поліщук Н.В.

При секретарі: Дроздовій Ж.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заявуЛабика Руслана Романовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Пасивний дім України про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Пасивний дім України про визнання звільнення незаконним, зобов`язання звільнити за власним бажанням, зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И Л А :

21 січня 2020 року Лабик Р.Р. в інтересах ТОВ Пасивний дім України звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, понесені відповідачем у зв?язку із розглядом справи, а саме про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ Пасивний дім України судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн.

ОСОБА_1 та його представник в суді апеляційної інстанції проти постановлення додаткового рішення заперечували, пояснили, що питання розподілу судових витрат вирішено судом при постановленні рішення суду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, в заяві просив провести розгляд справи за його відсутності.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегіясуддівприйшла до висновку про можливістьрозглядусправи за відсутностіосіб, що не з`явились.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши справу в межах доводів заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦП К України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Із матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Пасивний дім України , в якому просив суд визнати його звільнення з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ незаконним; зобов?язати відповідача звільнити його з посади заступника директора з розвитку за власним бажанням з 13.11.2018 та внести відомості до трудової книжки за заявою від 12.11.2018 про звільнення позивача за власним бажанням з 13.11.2018 року за ст. 38 КЗпП України; зобов?язати відповідача видати трудову книжку; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 53 165,22 грн, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 53 165,22 грн; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 28 132,20 грн; вихідну допомогу в розмірі 60 162,00 грн та судові витрати у розмірі 3 700,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Пасивний дім України про визнання звільнення незаконним, зобов`язання звільнити за власним бажанням, зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення моральної шкоди залишено без задоволення.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пасивний дім України витрати пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 21 000, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року скасовано та постановлено нове рішення, яким визнано наказ за № 25-к від 31 січня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 по ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю Пасивний дім України незаконним.

Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з роботи, зазначивши, що він звільнений з Товариства з обмеженою відповідальністю Пасивний дім України за власним бажанням у зв`язку із невиконанням власником законодавства про працю на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України з виплатою на підставі ст. 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку. Змінено дату звільнення з 31.01.2019 року на 13 листопада 2018 року.

Зобов?язано ТОВ Пасивний дім України внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 про його звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 ч.3 КЗпП України з 12 листопада 2018 року.

Стягнено з ТОВ Пасивний дім України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та за час затримки видачі трудової книжки 53 165 грн 22 коп, а також вихідну допомогу в розмірі 60 162 грн, а всього 113 327,20 грн без віднімання сум податків і зборів, а також витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 гривень.

Стягнено з ТОВ Пасивний дім України на користь ОСОБА_1 3000 гривень моральної шкоди.

Стягнено з ТОВ Пасивний дім України на користь держави судовий збір у розмірі 16 999 грн 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази, подаються, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції , не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як убачається із матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду від 13.01.2020 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04.10.2019скасовано та постановлено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Представник відповідача під час розгляду справи Київським апеляційним судом клопотань про стягнення витрат на правничу допомогу не заявляв.

Крім того, судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення було розглянуто апеляційну скаргу та вирішено питання щодо судових витрат, та надано правову оцінку доказам, які були надані суду, що повно та чітко відображено в тексті судового рішення, а також при ухваленні судом рішення у даній справі вирішено питання щодо всіх заявлених вимог та судове рішення суду містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом розгляду позову.

Враховуючи вказані обставини та наведені правові норми суд дійшов висновку, що прийняте судове рішення не містить недоліків, є повним та в повній мірі відповідає змісту розглянутої справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що заява представника ТОВ Пасивний дім України Лабика Р.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судовихвитрат за надану правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 270, 374 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Відмовити у задоволенні заяви Лабика Руслана Романовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Пасивний дім України про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Пасивний дім України про визнання звільнення незаконним, зобов`язання звільнити за власним бажанням, зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 27 лютого 2020 року.

Суддя - доповідач:

Судді: