Рішення

від 27.02.2020 по справі 910/17251/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2020Справа № 910/17251/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хесторія Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Воскресіння У

про стягнення 70620 грн,

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Хесторія Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Воскресіння У про стягнення 42240 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору супроводження ведення бухгалтерського обліку №0209/19-10 від 02.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги, у зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 33000 грн та штраф у розмірі 9240 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Хесторія Україна залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

19.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що за умовами укладеного між сторонами договору сторонами було погоджено, що виконавець надає послуги на підставі завдань замовника. Так, за твердженнями відповідача, станом на 10.11.2019 позивачем були виконані всі завдання замовника, а у спірний період відповідачем не надавалось жодних додаткових завдань позивачу, у зв`язку з чим відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Позивач проти доводів відповідача заперечив, зазначивши, що для виконання умов спірного договору відповідачем не надавалось жодних додаткових окремих завдань, у зв`язку з чим позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими.

Разом з тим, в ході розгляду справи, 17.01.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог у якій позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 33000 грн та штраф в сумі 37620 грн.

У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши заяву позивача, судом прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Хесторія Україна (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Воскресіння У (замовник, відповідач) було укладено Договір супроводження ведення бухгалтерського обліку №0209/19-10, відповідно до умов якого, замовник дає завдання, а виконавець приймає на себе обов`язки надавати замовникові відповідно до його завдання послуги з супроводження ведення бухгалтерського обліку на підставі даних внесених співробітниками замовника у базу даних програмного забезпечення 1С:8 Бухгалтерія конфігурація УТП, за плату, з дотриманням єдиних методологічних основ, установлених Законом України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , з урахуванням особливостей діяльності замовника і технології обробки облікових даних (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору, бухгалтерські послуги надаються виконавцем замовнику у відповідності з умовами договору та тарифами, зазначеними у Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.2.2.3 Договору, виконавець зобов`язується у повній відповідності з чинним законодавством України надавати замовнику послуги, за умовами та у відповідності з розділом 1 цього договору. Для виконання послуг виконавець використовує програмне забезпечення замовника та офісну техніку, що належить виконавцеві.

Вартість послуг за місяць відповідає вартості тарифного пакету з відповідною кількістю бухгалтерських операцій в такому місяці згідно Додатку №1, збільшену на суму додаткових послуг, в тому числі, але не виключно: нарахування заробітної плати, створення платежів в системі Клієнт-Банк, тощо. Оплата проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання договору, та щомісяця до 5 числа кожного місяця на умовах попередньої оплати. У разі, якщо до 5 числа місяця замовнику не надійшов рахунок-фактура від виконавця, замовник сплачує попередню оплату на підставі цього договору у розмірі, що дорівнює вартості фактично наданих послуг за останній оплачений місяць. У такому випадку розмір попередньої оплати дорівнює сумі, яка вказана в акті надання послуг за останній оплачений місяць (п.4.1 Договору).

Згідно з п.6.1 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом календарного року.

За умовами п.6.2 Договору, строк дії цього договору починає вій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується 31.12.2019. У разі, якщо жодна із сторін не заявила про свій намір розірвати договір до закінчення терміну дії цього договору, строк дії цього договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

Як зазначає позивач, на виконання умов укладеного між сторонами договору, відповідачем було передано позивачу ключі доступу до програмного забезпечення 1С:8 Бухгалтерія відповідача.

Позивач стверджує, що останній своєчасно та належним чином виконував взяті на себе зобов`язання за договором, здійснюючи бухгалтерський облік відповідача та складаючи відповідні звіти. Жодних претензій щодо якості наданих послуг відповідачем не пред`являлось.

Поте, починаючи з 11.11.2019 позивач не зміг отримати доступ до бази даних 1С:8 Бухгалтерія відповідача та програмного забезпечення МЕДОК , що призвело до неможливості виконувати позивачем взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із відповідним листом у якому просив надати доступ до зазначеного програмного забезпечення та надати бухгалтерську документацію. Проте відповідачем не було відновлено доступу до баз даних.

На підставі викладеного позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача компенсації понесених видатків пов`язаних з організацією надання послуг за договором в розмірі 33000 грн та 37620 грн штрафу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, 12.11.2019 позивач звернувся до відповідача з Листом №1211/19-1 від 12.11.2019 у якому зазначив, що починаючи з 11.11.2019 доступ до бази даних 1С:8 Бухгалтерія та програмного забезпечення МЕДОК відповідача, позивачу було закрито та просив відповідача негайно надати виконавцю доступ до вказаних програм.

Також аналогічне повідомлення було направлено позивачем 13.11.2019 на електронну адресу відповідача, погоджену сторонами в договорі.

15.11.2019 позивачем було направлено відповідачу Лист №14.11/19-1 від 14.11.2019 у якому позивач повторно повідомив відповідача про блокування доступу до бази даних 1С:8 Бухгалтерія та програмного забезпечення МЕДОК починаючи з 11.11.2019 та несплату за послуги за листопад 2011 року. Лист аналогічного змісту було направлено відповідачу на адресу електронної пошти.

В подальшому, 18.11.2019 позивачем було направлено відповідачу повідомлення по розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідач, листом №19/11 від 19.11.2019 повідомив позивача про те, що а умовами укладеного між сторонами договору, виконавець надає послуги за завданням замовника, проте з огляду на ситуацію, яка склалась в компанії відповідача, починаючи з 11.11.2019 останній здійснює ведення бухгалтерського обліку власними силами, а відтак у відповідача немає завдань для позивача. Також відповідач повідомив позивача про відсутність заборгованості за договором з огляду на оплату відповідачем наданих послуг у вересні-жовтні 2019 року. Крім того, відповідач зазначив, що у позивача відсутні підстави для одностороннього розірвання договору.

Так, судом встановлено, що за умовами пунктів 1.1, 1.3 та 2.2.3 укладеного між сторонами договору, послуги з супроводження ведення бухгалтерського обліку надаються позивачем за завданнями замовника, за тарифами погодженими сторонами у Додатку №1 до договору.

Тобто для початку надання позивачем послуг відповідачу, обов`язковою умовою є надання відповідачем відповідного завдання.

В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів того, що у листопаді 2019 року відповідачем надавались будь-які завдання позивачу.

Крім того, матеріали справи містять звернення відповідача з листом до позивача у якому останній зазначив, що у зв`язку з ситуацією, яка склалась в компанії відповідача, починаючи з 11.11.2019 останній здійснює ведення бухгалтерського обліку власними силами.

Суд зазначає, що сторонами в договорі не було погоджено розміру обов`язкового місячного платежу, а навпаки розрахунок вартості наданих позивачем послуг здійснювався відповідно до кількості бухгалтерських операцій за відповідний місяць.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження власних тверджень, щодо наявності наданих відповідачем завдань у листопаді 2019 року для виконання позивачем бухгалтерських послуг.

В той же час, за відсутності документального підтвердження обставин, стосовно вимог викладених у позові, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача ґрунтуються виключно на його припущеннях, жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, стосовно розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, як то витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, враховуючи висновки суду щодо відмови у задоволенні позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем.

Разом з тим, стосовно витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Договір про надання правової допомоги від 02.01.2020, укладений із Адвокатським об`єднанням Інпраксі , Рахунок-фактуру №1 від 02.02.2020 на суму 15000 грн, Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 05.02.2020 та платіжні доручення №2811 від 04.02.2020 на суму 5700 грн та №2814 від 04.02.2020 на суму 9300 грн.

Таким чином, витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відповідача на оплату послуг адвоката покладаються позивача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хесторія Україна (04074, м. Київ, вул. Новозабор, буд. 2/6; ідентифікаційний код 41877975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Воскресіння У (04123, м. Київ, вул. Западинська, буд. 9-А; ідентифікаційний код 31724836) 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 27.02.2020.

Суддя Я.В. Маринченко