Рішення

від 27.02.2020 по справі 910/15424/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2020Справа № 910/15424/19

у складі судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е.

за участю представників сторін: від відповідача -Трохимчук В.С.; від третьої особи (ТОВ "Маріїнський двір") - не з`явилися; від позивача - Овод А.П.; від третьої особи (Центральний парк культури та відпочинку) - не з`явилися; від третьої особи (КМР) - не з`явилися;

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІД БЕК ГРУП

до за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача проДепартаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Товариство з обмеженою відповідальністю Маріїнський двір ; Центральний парк культури і відпочинку міста Києва; Київська міська рада визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 року у справі №910/15424/19, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними результати аукціону з продажу об`єкта малої приватизації: нежилого будинку (літ. Ф) загальною площею 239,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. З, що оформлені протоколом про результати електронного аукціону UA-PS-2019-06-14-000028-1 від 06.08.2019 року, який було затверджено наказом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 12/4-ПР від 07.08.2019 року. Визнано недійсним нотаріально посвідчений договір № 7/19 купівлі-продажу нежилого будинку від 04.09.2019 р. (зареєстрований в реєстрі за № 1281), який було укладено Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІД БЕК ГРУП . Стягнуто з Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул.Хрещатик, 10 код ЄДРПОУ 19020407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІД БЕК ГРУП (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 172, БЦ Палладіум ; адреса для листування: 01001, м.Київ, вул. Володимирська, 47, офіс 8, код ЄДРПОУ 41939334) грошові кошти, а саме збитки у розмірі 794 556,81 грн. (сімсот дев`яносто чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят шість грн. 81 коп.) та судовий збір у розмірі 13 839,35 грн. (тринадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять грн. 35 коп.)

21.01.2020 року через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ФІД БЕК ГРУП - адвоката Овода А.П. надійшло клопотання б/н від 20.01.2020 року Про розподіл витрат на професійну правничу допомогу .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2020 року було призначено вищевказану заяву до розгляду в судовому засідання на 26.02.2020 року.

25.02.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

В судовому засіданні 26.02.2020 року з метою повного з`ясування обставин, суд оголосив перерву в судовому засіданні на 27.02.2020 року.

27.02.2020 року в судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача просив задовольнити клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Представник відповідача проти стягнення витрат на правничу допомогу заперечував частково, просив зменшити суму вказаних витрат.

Розглянувши клопотання надані сторонами, вислухавши позиції представників сторін суд,

ВСТАНОВИВ:

Представництво інтересів позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснювалося на підставі договору № 1-30/10/2019 про надання правової допомоги від 30.10.2019 р. На виконання положень цього договору адвокатську діяльність здійснювали: партнер, адвокат Гусак А.М., адвокат Овод А.Г1., адвокат Григоришен 0.0.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження вищезазначених представників в судовому процесі підтверджуються ордерами на надання правової допомоги серії КВ № 250685, КВ № 250674, КС № 600885, які містяться у матеріалах справи. Окрім цього, окремі доручення в розумінні ст. 16 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність до 28.11.2019 р. виконував помічник адвоката Овод А.П.

Відповідно до п. 4.1. договору № 1-30/10/2019 про надання правової допомоги від 30.10.2019 р. Детальний опис робіт (наданих послуг), розмір та порядок розрахунків за надану правову допомогу погоджується між: АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ та КЛІЄНТОМ в акті приймання-передачі із зазначенням специфікації наданих послуг . Згідно з договором гонорар обчислюється шляхом тарифікованої погодинної оплати спеціалістів, що узгоджується із положеннями ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (п. 4.3.), а максимальний розмір винагороди АО Лекс`Юс за надання послуг в кожній судовій інстанції визначений у відсотковому співвідношенні до ціни позову (п. 4.4.).

Після завершення розгляду справи у суді першої інстанції позивачем та АО Лекс`Юс було підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2020 р. У цьому акті було погоджено детальний обсяг наданих послуг, вартість послуг у суді першої інстанції (175 475, 88 грн) та визначено порядок розрахунків. Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АО Лекс`Юс за період з 30.10.2019 р. по 15.01.2020 р. в межах справи №910/15424/19 міститься у п. 1 згаданого акта.

На підставі вищезазначеного, АО Лекс`Юс виставив ТОВ Ф1Д БЕК ГРУП рахунок-фактуру № 1-20/01/20 від 20.01.2020 р. на оплату 50 % вартості наданих послуг, що узгоджується із п. 4 акта приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2020 p. Позивач оплатив виставлений рахунок-фактуру № 1-20/01/20 від 20.01.2020 року.

Судом встановлено, що позивач оплатив АО Лекс`Юс 50 % вартості послуг.

Відповідач у своєму клопотанні просив відмовити в задоволенні клопотання позивача або зменшити розмір суми витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що розмір цих витрат не відповідає критеріям реальності та розумності, а тому є безпідставно завищеним.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 221 ГПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Згідно п. 3 ч. 1, ч. 2-5 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 ГПК України, питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини 5 цього ст. 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до п. 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. у справі № 23-рп/2009 Правова допомога є багатоаспектною. різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати .

Отже, суд дослідивши всі докази, розглянувши всі матеріали справи, враховуючи складність справи та фінансовий стан відповідача, погоджується з твердженням відповідача про не співмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу, понесених позивачем. Фактично позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 87734,94 грн. Ці витрати, за весь час розгляду справи в господарському суді міста Києва, суд вважає доведеними, спів мірними та такими, що підлягають відшкодуванню відповідачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3,15,221, 224, 129, 126, 129 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Клопотання представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу від 20.01.2020 року задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10 м. Київ, 01001 код ЄДРПОУ 19020407 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІД БЕК ГРУП (вул. Антонович, 172, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 41939334) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 87737,94 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення підписано 28.02.2020 р.

Суддя М.В. Данилова