Рішення

від 25.02.2020 по справі 914/67/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2020 справа № 914/67/20

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Кравець О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства по підвищенню родючості землі та захисту рослин "Агросервіс", Львівська область, Турківський район, м.Турка,

до відповідача: Комунального підприємства "Турківське житлово-комунальне управління", Львівська область, Турківський район, м.Турка,

про стягнення 30 050,60грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ковальчук І.О;

від відповідача: не з`явився;

вільний слухач : ОСОБА_1 .

Обставини справи.

Приватне акціонерне товариство по підвищенню родючості землі та захисту рослин "Агросервіс" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства "Турківське житлово-комунальне управління" про стягнення 55 096,47грн.

Ухвалою від 11.01.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 11.02.2020.

В судове засідання 11.02.2020 з`явився представник позивача. Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7901412964465.

У зв`язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 25.02.2020.

Після судового засідання представником позивача було подано заяву Вх. № 347/20 від 11.02.2020 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивачем зменшено ціну позову до 40 096,47грн у зв`язку із погашенням відповідачем частини боргу в сумі 15 000,00грн згідно платіжного доручення від 04.02.2020

В судове засідання 25.02.2020 з`явився представник позивача. Відповідач повторно не забезпечив явки представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7901413026795.

Відповідно до п.1,2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату,час та місце розгляду справи, однак повторно не забезпечив явки представника в судове засідання та не повідомив причин його неявки, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Представником позивача подано заяву Вх №544/20 від 25.02.2020 про зменшення розміру позовних вимог згідно якої просив залишити без розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 11.02.2020, та в той же час, зменшив ціну позову до 30 096,47грн. Заява мотивована тим, що окрім проплати в сумі 15 000,00 грн здійсненої відповідачем 04.02.2020, відповідачем згідно платіжного доручення від 21.02.2020 додатково було погашено основну заборгованість в сумі 10 000,00грн. Копії платіжних доручень згідно яких відповідачем було проведено оплати в сумі 15 000,00грн та 10 000,00 грн, позивач долучив до заяви.

Також представником позивача було подано заяву Вх. №547/20 від 25.02.2020 про зменшення розміру позовних вимог в частині пені в якій представник просить суд зменшити позовні вимоги на 45,87 грн у зв`язку із перерахунком пені за період з 26.02.2019 по 02.04.2019.

Суд розглядає справу із врахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 25.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на виконання умов договору про надання послуг від 01.03.2017 №9 укладеного із Комунальним підприємством "Турківське житлово-комунальне управління", надавав послуги по охороні та зберіганню техніки, яка належала відповідачу.

Умовами договору передбачено, що ціна (вартість) наданих послуг становить - 2000,00грн в. т.ч. ПДВ - 333,33 грн за один місяць охорони та зберігання техніки. Відповідач, як замовник за договором зобов`язаний був перерахувати зазначену суму протягом 10 днів наступного місяця по факту надання послуг.

Проте, всупереч умов Договору № 9, відповідачем з 1 січня 2018 року з невідомих і необґрунтованих причин було припинено оплату за Договором, що підтверджується випискою по 361 рахунку заборгованості КП Турківське ЖКУ станом на 26.12.2019 року, актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року, випискою по 361 рахунку заборгованості КП Турківське ЖКУ станом на 31.10.2019 року.

Залишок боргу відповідача по договору № 9 станом на дату подання позову до суду становить 26 000,00грн.

За неналежне виконання договірних зобов`язань по договору від 01.03.2017 №9, позивач нарахував відповідачу 2 171,79грн інфляційних втрат та 1 073,10грн - 3% річних.

Окрім того, позивач посилається на те, що між ним та Комунальним підприємством "Турківське житлово-комунальне управління" було укладено ще один договір про надання послуг від 01.02.2019 №1, на виконання якого він надавав відповідачу місця для стоянки техніки та забезпечував її збереження за весь час її знаходження на стоянці.

Умовами договору передбачено, що за послуги, передбачені цим договором "Замовник" щомісячно, а саме не пізніше 25 числа поточного місяця сплачує на розрахунковий рахунок "Виконавця" винагороду у розмірі 3000,00 грн.

Проте, відповідачем було здійснено оплату лише за 2 (два) місяці наданих послуг. Зокрема: за лютий-березень 2018 року. Після цього, відповідачем з невідомих причин припинено оплату за Договором № 1 і до дати звернення до суду із цією позовною заявою не відновлено.

Факт існування заборгованості Відповідача перед Позивачем підтверджується випискою по 361 рахунку заборгованості КП Турківське ЖКУ станом на 26.12.2019року, актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 року по 31.10.2019 року, випискою по 361 рахунку заборгованості КП Турківське ЖКУ станом на 31.10.2019 року.

Залишок боргу відповідача по договору № 1 станом на дату подання позову до суду становить 24 000,00грн.

За неналежне виконання договірних зобов`язань по договору від 01.02.2019 №1, позивач нарахував відповідачу 1 391,96грн пені, 180,00 грн інфляційних втрат, 279,62грн 3% річних.

Однак Після подання позову до суду, відповідачем було погашено частину основного боргу в розмірі 25 000,00грн.

Також позивачем зменшено пеню на 45,87 грн нараховану за період з 26.02.2019 по 02.04.2019 по договору №1 від 01.02.2019.

Отже, із врахуванням зменшення розміру позовних вимог, залишок боргу відповідача становить 30 050,60грн з яких:

- основна заборгованість -25000,00грн;

- пеня - 1346,09грн;

- 3% річних - 1352,72грн;

- інфляційні втрати -2351,79грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини встановлені судом.

Між Приватним акціонерним товариством по підвищенню родючості землі та захисту рослин "Агросервіс" (виконавець) та Комунальним підприємством "Турківське житлово-комунальне управління" (замовник) 01 березня 2017 року було укладено договір №9 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язався за завданням Замовника надати послуги по охороні та зберіганню техніки, яка належить Замовнику, в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 3.1.1. та п. 3.2.1 Договору № 9, Виконавець зобов`язаний своєчасно та якісно надавати послуги по охороні та зберіганню техніки, а замовник зобов`язаний оплачувати послуги вчасно.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 9 сторони погодили, що ціна (вартість) наданих послуг становить - 2000,00 грн в. т.ч. ПДВ - 333,33 грн за один місяць охорони та зберігання техніки.

Згідно п. 2.2. Договору № 9, замовник зобов`язаний перерахувати зазначену суму протягом 10 днів наступного місяця по факту надання послуг.

Як стверджує позивач, він належним чином виконував взяті на себе зобов`язання та надавав відповідачу обумовлені договором послуги, однак починаючи із 1 січня 2018 року з невідомих і необґрунтованих причин відповідачем було припинено оплату за Договором.

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, позивачем за період із січня 2018 по січень 2019 надано послуг на суму 26 000,00грн, які відповідачем не оплачені.

Факт існування заборгованості по даному договору підтверджується випискою по 361 рахунку заборгованості КП Турківське ЖКУ станом на 26.12.2019 року, та випискою по 361 рахунку заборгованості КП Турківське ЖКУ станом на 31.10.2019 року.

За неналежне виконання договірних зобов`язань по договору від 01.03.2017 №9, позивач нарахував відповідачу 2 171,79грн інфляційних втрат та 1 073,10грн - 3% річних.

Окрім того, 01 лютого 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Агросервіс" (виконавець) та Комунальним підприємством "Турківське житлово-комунальне управління" (замовник) 01 березня 2017 року було укладено договір №1 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику на своїй території за адресою: Львівська обл., м. Турка, вул. Міцкевича, 67а, місця для стоянки техніки "Замовника", забезпечити своїми силами і засобами збереження вказаної техніки за весь час її знаходження на стоянці.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору сторони погодили, що за послуги, передбачені цим договором "Замовник" щомісячно, а саме не пізніше 25 числа поточного місяця сплачує на розрахунковий рахунок "Виконавця" винагороду у розмірі 3000,00 грн.

Як зазначає позивач, він належним чином виконував взяті на себе зобов`язання та надавав відповідачу обумовлені договором послуги, однак відповідачем було здійснено оплату лише за 2 (два) місяці наданих послуг. Зокрема: за лютий-березень 2018 року. Після цього, відповідачем з невідомих і необґрунтованих причин припинено оплату за Договором № 1 і до дати звернення до суду із цією позовною заявою не відновлено.

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, позивачем за період із квітня 2019 по листопад 2019 надано послуг на суму 24 000,00грн, які відповідачем не оплачені.

Факт існування заборгованості Відповідача перед Позивачем підтверджується випискою по 361 рахунку заборгованості КП Турківське ЖКУ станом на 26.12.2019року, випискою по 361 рахунку заборгованості КП Турківське ЖКУ станом на 31.10.2019 року.

За неналежне виконання договірних зобов`язань по договору від 01.02.2019 №1, позивач нарахував відповідачу 1 391,96грн пені, 180,00 грн інфляційних втрат, 279,62грн 3% річних.

Однак Після подання позову до суду, відповідачем було погашено частину основного боргу в розмірі 25 000,00грн .

Також позивачем зменшено пеню на 45,87грн нараховану за період з 26.02.2019 по 02.04.2019 по договору №1 від 01.02.2019.

Отже, із врахуванням зменшення розміру позовних вимог, залишок боргу відповідача становить 30 050,60грн з яких:

- основна заборгованість -25000,00грн;

- пеня - 1346,09грн;

- 3% річних - 1352,72грн;

- інфляційні втрати -2351,79грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 901 УК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. ст. 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України , де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено два договори про надання послуг, предметом яких було надання позивачем послуг із зберігання та охорони техніки відповідача.

Зокрема, за умовами договору від 01 березня 2017 року №9 про надання послуг, позивач, як виконавець зобов`язався за завданням відповідача, як Замовника надати послуги по охороні та зберіганню техніки, яка належить Замовнику, в порядку та на умовах, визначених Договором.

На виконання умов цього договору позивач впродовж січня 2018 - січень 2019 надав відповідачу послуг на суму 26 000,00грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 9 сторони погодили, що ціна (вартість) наданих послуг становить - 2000,00 грн в. т.ч. ПДВ - 333,33 грн за один місяць охорони та зберігання техніки.

Згідно п. 2.2. Договору № 9, замовник зобов`язаний перерахувати зазначену суму протягом 10 днів наступного місяця по факту надання послуг.

За умовами договору про надання послуг від 01 лютого 2019 року №1, позивач, як виконавець зобов`язався надати замовнику на своїй території за адресою: Львівська обл., м. Турка, вул. Міцкевича, 67а, місця для стоянки техніки "Замовника", забезпечити своїми силами і засобами збереження вказаної техніки за весь час її знаходження на стоянці.

На виконання умов цього договору позивачем за період із квітня 2019 по листопад 2019 надано послуг на суму 24 000,00грн.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору сторони погодили, що за послуги, передбачені цим договором "Замовник" щомісячно, а саме не пізніше 25 числа поточного місяця сплачує на розрахунковий рахунок "Виконавця" винагороду у розмірі 3000,00 грн.

Однак відповідач не оплатив надані позивачем згідно цих договорів послуги в повному обсязі, у звязку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 25 000,00грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України , у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України : боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2 договору від 01.02.2019 №1, сторони визначили, що за порушення замовником умов договору щодо порядку та строків оплати, виконавець має право вимагати від замовника сплати пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язана, позивач нарахував відповідачу:

- пеню - 1346,09грн;

- 3% річних - 1352,72грн;

- інфляційні втрати -2351,79грн.

Судом проведено перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань пені та штрафу, та встановлено, що нарахування позивачем інфляційних втрат по договору №9 від 01.03.2017 за період із 12.02.2019 по 26.12.2019 здійснено невірно.

Провівши перерахунок, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 2 298,11грн.

Розрахунок пені та 3% річних проведено вірно.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача:

- основну заборгованість -25000,00грн;

- пеню - 1346,09грн;

- 3% річних - 1352,72грн;

- інфляційні втрати -2 298,11грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві ціна позову становила 55 096,47грн. В ході розгляду справи позивачем було зменшено ціну позову до 30050,06грн, і в межах цієї суми здійснювався розгляд справи судом.

Враховуючи наведене, оскільки позовні вимоги задоволено судом частково в сумі 29 996,92грн, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1917,57 грн.

Окрім того позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00грн.

В судовому засіданні 25.02.2020 представник позивача зазначив, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до положень ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

За таких обставин суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат ( витратна професійну правничу допомогу).

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Турківське житлово-комунальне управління" (Львівська область, Турківський район, м.Турка, пл.Ринок,26, ідентифікаційний код 32477328) на користь Приватного акціонерного товариства по підвищенню родючості землі та захисту рослин "Агросервіс" (Львівська область, Турківський район, м.Турка, вул.Міцкевича, 77, ідентифікаційний код 05489974) - основну заборгованість -25000,00грн, пеню - 1346,09грн, 3% річних - 1352,72грн, інфляційні втрати -2 298,11грн, та 1917,57грн. судового збору .

. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат на 10.03.2020 на 11год 00хв. Позивачу подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2020 року.

Суддя Запотічняк О.Д.