Ухвала

від 27.02.2020 по справі 24-7/210-05-8241

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 24-7/210-05-8241

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду

від 09.12.2019

та на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 17.09.2019

у справі № 24-7/210-05-8241

за заявою Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

до Державного підприємства "Чорноморський"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

21.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2019 у справі № 24-7/210-05-8241, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 24-7/210-05-8241 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 31.01.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строків на звернення до суду з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 24-7/210-05-8241. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2019 у справі № 24-7/210-05-8241 залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Повідомлено ОСОБА_1 про право у термін до 21 лютого 2020 року звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку.

20.02.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання від 17.02.2020 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та ухвали Господарського суду Одеської області від 17.09.2019 у справі № 24-7/210-05-8241.

В якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржником зазначено, що Інтернет на території села Пасічне не проведено і для того, щоб мати можливість вийти в мережу Інтернет необхідно добиратись до найближчого районного центру. Скаржником також зазначено, що в його 48 років за станом здоров`я йому важко долати дистанції до найближчого районного центру щоб просто мати можливість перевірити наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявність рішень чи ухвал. При поданні апеляційної скарги скаржником вказувалась адреса, надавалась копія паспорту, для можливості того, щоб судові повістки, рішення чи інші документи надсилались на йому до відома. На думку скаржника, відстеження судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень не є обов`язком учасника справи, а от надсилання копій рішень суду є прямим обов`язком судових органів.

Розглянувши доводи вищевказаного клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та ухвали Господарського суду Одеської області від 17.09.2019 у справі № 24-7/210-05-8241, колегія суддів визнає інші підстави наведені скаржником у клопотанні неповажними та відмовляє у відкритті касаційного провадження, з огляду на те, що, як вже зазначалось в ухвалі Верховного Суду від 06.02.2020 про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2019 у справі № 24-7/210-05-8241 без руху, можливість дізнатись про стан розгляду поданої самим скаржником - ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2019 у справі № 24-7/210-05-8241 до Південно-західного апеляційного господарського суду залежала виключно від власного волевиявлення скаржника, який повинен був в розумні інтервали часу вживати всі необхідні заходи, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження. У вищевказаному клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржником не зазначено жодних інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, які судом могло б бути розцінено як поважні підстави для поновлення строку. Отже, заявником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки, наведені в якості інших, підстави для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 від 17.02.2020 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та ухвали Господарського суду Одеської області від 17.09.2019 у справі № 24-7/210-05-8241 не підлягає задоволенню, а відтак у відкритті касаційного провадження у справі № 24-7/210-05-8241 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2019 слід відмовити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 24-7/210-05-8241 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко