Рішення

від 18.02.2020 по справі 320/5606/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року № 320/5606/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Савенкова Є.О.

представника позивача Ничик А.В.

представників відповідача Павлюка Р.Д., Білім Т.С.

свідка ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС»

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправною та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС в особі директора Михайлюка Євгена Георгійовича з позовом до Головного управління державної податкової служби у Київській області, у якому просить у якому просить суд:

- визнання протиправною та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 01.07.2019 року № 0002141202;

- визнання протиправною та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 01.07.2019 року № 0002151202;

- визнання протиправною та скасування податкових повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 01.07.2019 року № 0002161202.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки податковим органом за результатами перевірки складена довідка, що свідчить про відсутність порушень в здійсненні його господарській діяльності.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказав, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2019 яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення з ПДВ, за наслідком якої складено акт від 11.06.2019 №480/10-36-12-02/38036384. Вказав, що складання довідки контролюючим органом є неможливим, оскільки вказаною перевіркою встановлено порушення податкового законодавства позивачем.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 320/5606/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС до Головного управління державної податкової служби у Київській області залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.11.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

13.12.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача (вх.№34766/19).

Ухвалою суду від 19.12.2019 задоволено клопотання представника відповідача та призначено справу до судового розгляду на 09.01.2020.

09.01.2020 у судове засідання прибув представник відповідача, позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив.

У зв`язку із першою неявкою позивача судовий розгляд справи відкладено на 21.01.2020.

21.01.2020 у судове засідання прибули представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку із витребовуванням додаткових доказів по справі до 18.02.2020.

18.02.2020 у судове засідання прибули представник позивача та представник відповідача.

В адміністративній справі оголошено вступну та резолютивну частину рішенням, яким відмовлено у задоволенні позову.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС (код ЄДПОУ 38036384) зареєстовано юридичною особою 15.02.2012, номер запису 1 361 102 0000 001307 (а.с.16).

28.01.2019 року укладено між Intrograf.A. , Польща (Продавець) та ТОВ Офсет сервіс плюс , Україна (покупець) контракт № 2801/2019 (далі - Контракт) на поставку вищевказаного обладнання. При заповненні графи 8 митної декларації ІІА125250/2019/802422 від 11.03.2019 одержувачем (власником) товару вказано ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС (а.с.232-234, 198).

Відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 Контракту покупець купує Товар для виконання умов договору № 160119 від 16.01.2019 року, укладеного у м. Фастів, Україна.

Між ТОВ "ВК МАК ТРЕЙД" (Комітент) та ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС (Комісіонер) укладено Договір № 160119 від 16.01.2019 року (далі - Договір).

Згідно пп.1.1 та пп.1.2 п. 1 Договору В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер зобов`язується укласти від свого імені та за рахунок Комітента зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товару: бувший у використанні автоматичний висікальний прес Bobst, тип AUTOPLATINE 102-Е II, серійний номер 0532 033 02, рік виготовлення 1998, країна походження Швейцарія .

Між Intrograf-Lublin S.A (продавець) та ТОВ ОФСЕТ ХЕРВЮ ПЛЮС (покупець) укладено контракт № 2801/2019 28.01.2019 року на поставку вищевказаного обладнання.

У березні 2019 року ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС ввезено на митну територію України автоматичний висікальний прес Bobst, тип AUTOPLATINE SР 102-Е II, серійний номер 0532 033 02, рік виготовлення 1998.

21.05.2019 р. Головним управління ДФС у Київській обл. прийнято наказ № 1075 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС (а.с.18).

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Офсет сервіс плюс складено акт (довідку) від 11.06.2019 №480/10-36-12-02/38036384. За результатами перевірки встановлено: порушення п. 198.2 ст. 198, п.200.7, п.200.4, п. 200.1 ст. 200 Кодексу в результаті чого:

-завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) по декларації за березень 2019 року на суму ПДВ 450 000 грн.,

-завищення сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму ПДВ 45 612 грн;

-заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (рядок 18) на суму 30 900 грн.

При перевірці операцій, що здійснюються при ввезенні на митну територію України товарів, необоротних активів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг, встановлено, що у березні 2019 року ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС ввезено на митну територію України автоматичний висікальний прес Bobst, тип AUTOPLATINE 102-Е II, серійний номер 0532 033 02, рік виготовлення 1998, бувший у використані (митна декларація ПА 125250/2019/802422 від 11.03.2019) (а.с.53-76).

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.07.2019 р. № 0002151202, від 01.07.2019 р. № 0002161202, від 01.07.19: р.№ 0002141202 (а.с.32, 34, 35).

Позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, в якій він просив скасувати податкові рішення-повідомлення ГУ ДПС у Київській області (а.с.144-145).

06.09.2019 рішенням Державної податкової служби України №953/6/99-00-08-05-01 скаргу ТОВ ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС залишено без задоволення (а.с.37-41).

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими рішеннями-повідомленнями, вважаючи їх протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Під витратами, відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1, 2 ст. 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, слід враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Відповідно до статті 265 Митного кодексу України декларантами мають право виступати:

при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір;

в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 ПКУ.

Дата збільшення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 та 198 ПКУ.

Разом з цим, норма пункту 189.4 статті 189 ПКУ не поширюється на операції з експортування товарів за межі митної території України або ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів (пункт 189.6 статті 189 ПКУ).

Порядок оподаткування таких операцій визначається з урахуванням норм пункту 187.11 статті 187 ПКУ, згідно з яким попередня оплата вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов`язань платника податку - імпортера.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 ПКУ).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, митними деклараціями.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

VI. Оцінка суду

Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.07.2019 року № 0002141202, 01.07.2019 року № 0002151202, 01.07.2019 року № 0002161202.

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом на підставі встановлених документальною позаплановою документальною перевіркою порушеннями податкового законодавства, а саме за результатами перевірки встановлено: -завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) по декларації за березень 2019 року на суму ПДВ 450 000 грн.; -завищення сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму ПДВ 45 612 грн.; - заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (рядок 18) на суму 30 900 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС протягом березня 2019 року отримані послуги від нерезидента України, місцем постачання яких вважається митна територія України, а саме рядок 6, 13 декларації вказати послуги, договори.

Згідно умов контракту №314423 від 26.02.2019 року компанією LKW WALTER Snternationale AG , були надані послуги з перевезення вантажу від митного кордону Ягодин до м. Фастова на суму 1000,00 євро (30182,32грн.), що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 14.03.2019 року.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що податковим органом при перевірці операцій, що здійснюються при ввезенні на митну територію України товарів, необоротних активів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг, було встановлено, що в березні 2019 року ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС ввезено на митну територію автоматичний висікальний прес Bobst, тип AUTOPLATINE SР 102-Е II, серійний номер 0532 033 02, рік виготовлення 1998, який був у використанні, що підтверджується митною декларацією UА 125250/2019/802422 від 11.03.2019.

Між Intrograf-Lublin S.A (продавець) та ТОВ ОФСЕТ ХЕРВЮ ПЛЮС (покупець) укладено контракт № 2801/2019 28.01.2019 року на поставку вищевказаного обладнання. Матеріалами справи підтверджується, що при заповненні графи 8 митної декларації UА 125250/2019/802422 від 11.03.2019 одержувачем (власником) товару вказано ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС .

Підпунктом 9.2 пункту 9 контракту № 2801/2019 встановлюється, що покупець купує товар для виконання умов договору № 160119 від 16.01.2019 року, укладеного у м. Фастів, Україна.

Згідно пп.1.1 та пп.1.2 п. 1 договору № 160119 від 16.01.2019 В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Комітент (ТОВ "ВК МАК ТРЕЙД") доручає Комісіонеру (ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС ), а Комісіонер зобов`язується укласти від свого імені та за рахунок Комітента зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товару: бувший у використанні автоматичний висікальний прес Bobst, тип AUTOPLATINE SР 102-Е II, серійний номер 0532 033 02, рік виготовлення 1998.

Із наведеного вбачається, що договір № 160119 від 16.01.2019 року є договором комісії, який укладено з метою купівлі-продажу товарів, а отже такий договір належить до категорії посередницьких договорів.

Статтями 1011, 1018 Цивільного кодексу України встановлюється, що договір комісії, який належить до посередницьких договорів на надання послуг, і право власності на майно, придбане для комітента, до комісіонера не переходить.

Разом з цим, ст.. 265 Митного кодексу України передбачено, що декларантами мають право виступати, зокрема, при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації"), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 ПКУ.

Дата збільшення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 та 198 ПК України.

Разом з цим, норма пункту 189.4 статті 189 ПКУ не поширюється на операції з експортування товарів за межі митної території України або ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів (пункт 189.6 статті 189 ПК України).

Порядок оподаткування таких операцій визначається з урахуванням норм пункту 187.11 статті 187 ПКУ, згідно з яким попередня оплата вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов`язань платника податку - імпортера.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 ПК України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, митними деклараціями.

З наведеного слідує, якщо згідно з договором комісії, комісіонер за рахунок комітента придбаває у нерезидента товари та при їх розмитненні здійснює сплату податку на додану вартість до бюджету, то право на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту має лише власник таких товарів - комітент на підставі митної декларації, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару.

Судом встановлено, що ввезений товар, а саме автоматичний висікальний прес Bobst, тип AUTOPLATINE SР 102-Е II, серійний номер 0532 033 02, рік виготовлення 1998, що був у використані, ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС обліковано на балансовому субрахунку 025 "Матеріальні цінності довірителя".

За таких обставин, позивачем без належних підстав віднесено ввезений на митну територію України за договором комісії № 160119 від 16.01.2019, автоматичний висікальний прес Bobst, тип AUTOPLATINE SР 102-Е II, серійний номер 0532 033 02, на балансовий субрахунок 025 "Матеріальні цінності довірителя", оскільки вказаний товар на праві власності належить ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС , а отже такий товар повинен був обліковуватися на балансі Товариства як його актив.

В ході судового розгляду допитаний свідок ОСОБА_1 не спростував наведені відповідачем твердження щодо порушення ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС податкового законодавства.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Вказуючи на протиправність та необґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень, представник позивача стверджував, що акт (довідка) прийнята податковим органом протиправно, оскільки ним прийнято документ про перевірку суб`єкта господарювання під назвою "довідка", що свідчить про відсутніть встановлених перевіркою порушень.

З приводу таких посилань позивача суд зазначачє, що з дослідженого у судовому засіданні акту та довідки від 11.06.2019 №480/10-36-12/38036384 вбачається, вказані документи є ідентичними за змістом та формою, а також встановлено, що акт (довідку) підписано головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області Білім Т.С. та Михайлюком Є.Г. в особі директора і головного бухгалтера ТОВ ОФСЕТ СЕРВІС ПЛЮС , відтак ОСОБА_2 був ознайомлений із змістом складеного документу контролюючим органом.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини суд вважає, що окремі дефекти акту перевірки не мають сприйматись як безумовні підстави для висновку про його протиправність, відтак допущена технічна помилка в спірному акті перевірки, не звільняє позивача від відповідальності, встановленої нормами податковим законодавством.

Отже, доводи позивача не знайшли своїх підтверджень в ході розгляду справи та спростовуються вище зазначеними нормами законодавства і дослідженими обставинами справи.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 01.07.2019 року № 0002141202, № 0002151202, № 0002161202 є правомірними, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 01.07.2019 року № 0002141202, № 0002151202, № 0002161202 задоволення не підлягають.

VIII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, надано обґрунтовані доводи правомірності формування податкової вимоги.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

IX. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задовленні адміністратвиного позову відмовлено, судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 27 лютого 2020 р.