Рішення

від 27.02.2020 по справі 420/5731/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5731/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі, головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000641405;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000651405;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000371367.

Підстава звернення до суду позивач вважає, що суб`єкт владних повноважень порушив його права під час прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

17.10.2019 року (вх. №38122/19) від представника позивача до суду надійшла уточнена позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000641405;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000651405;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000371367.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року судом прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК до Головного управління ДФС в Одеській області визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень та відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, суддею одноособово.

25 листопада 2019 року (вх. №44227/18) від позивача до суду надійшло клопотання разом із уточненою позовною заявою від 19.11.2019 року товариства з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000641405;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000651405;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000371367.

У підготовче судове засідання 27.11.2019 року сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

При цьому 27.11.2019 року за вх. №44554/19 від представника позивача та за вх. №44555/19 від представника відповідача до суду надійшли клопотання про проведення підготовчого засідання без їх участі.

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року прийнято до розгляду уточнений позов від 19.11.2019 року товариства з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень та розпочато розгляд справи спочатку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що TOB ВАТТЕК 20.09.2019 року було отримано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від від 13.09.2019 року за №0000641405, № 0000651405, № 0000371367, які були складені на підставі акта перевірки від 23.08.2019 року за № 1693/15-32-14-05/40734897 Про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ ВАТТЕК з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018 р.

Позивач зазначив, що викладена в Акті перевірки інформація не вказує на наявність порушень позивачем ані податкового, ані іншого законодавства, оскільки відсутні результати перевірки контрагентів позивача.

Позивач вказав, що відповідачем не враховано рух активів товариства, який супроводжувався передбаченим ст.198 ПК України списанням коштів з банківського рахунку, що є безумовною підставою для складання податкових накладних.

Крім того, згідно ст.198 ПК України позивач має право на включення до податкового кредиту сум податку, зазначених у податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування.

Позивач зазначив, що на підтвердження здійснення господарських операцій між TOB ВАТТЕК та контрагентами, позивачем надано відповідну первинну документацію, як то копії угод, копії первинних документів, оборотно-сальдових відомостей, картку-рахунку по контрагентам, банківські виписки, податкові накладні тощо.

Разом із тим, доказів того, що укладені угоди позивача із контрагентами визнані у встановленому законом порядку нечинними чи фіктивними, у відповідача відсутні.

Крім того, позивач зазначив, що відсутність у відповідача податкових звітів форми 1-ДФ контрагентів позивача, які не знаходяться на обліку відповідача, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки податкові звіти інших платників податків не є документами позивача, його документами первинного обліку, що підтверджують обставини придбання та обліку послуг.

Позивач вказав, що нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів/послуг має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагентів покупця послуг трудових ресурсів, техніки, тощо.

В свою чергу, жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку.

Доводи податкового органу про вчинення позивачем порушень податкового законодавства, на думку позивача, не ґрунтуються на доказах, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентом правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Так, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються лише наді про фактично здійснені господарські операції.

Позивач зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту. Тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

16.12.2019 року (вхід. № 47780/19) представником відповідача надано до суду відзив на позов, в якому відповідач позов не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки перевіркою встановлено, що ТОВ ВАТТЕК у період з 10.08.2016 по 31.12.2018 мало взаємовідносини з наступними суб`єктами господарювання: ТОВ Бізнес Юніті (код ЄДРПОУ 40471430), ТОВ Продос (код ЄДРПОУ 40878606), ТОВ Промконтекс (код ЄДРПОУ 40693856), ТОВ Оріон Компані (код ЄДРПОУ 40023169), ТОВ Євротезіс (код ЄДРПОУ 41119161), ТОВ Вітарус-К (код ЄДРПОУ 40810129), ТОВ Логістична група (код ЄДРПОУ 39012579), ТОВ Буд-Інженерія (код ЄДРПОУ 41128658), ТОВ Естер-Маркет (код ЄДРПОУ 40398775, нова назва ТОВ Олісвейт ), ТОВ Саліус Трейд (код ЄДРПОУ 41349032), ТОВ ОЗРІК (код ЄДРПОУ 40830145).

В свою чергу, в акті перевірки зазначено, що в жовтні - листопаді 2016 року жодних складських приміщень ТОВ ВАТТЕК не орендував, актів приймання передачі складських приміщень не надано, інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій: дані відсутні, інші відомості, які заповнюються автопідприємством: дані відсутні, тому неможливо встановити місце розвантаження товару, що вказує на неможливість підтвердження реальності операції. Контрагентами позивача за перевіряємий період не подано балансів, звітів про фінансові результати, податкового розрахунку сум доходу. Відповідач вказує на те, що за результатами аналізу баз даних ДФС по контрагентах позивача встановлено відсутність будь - якої інформації про наявні офісні, складські приміщення, виробничі потужності, автомобільний транспорт, трудові ресурси, що підтверджує неможливість ведення фінансово-господарської діяльності підприємствами, крім того у контрагентів позивача відсутнє джерело походження товару та відсутні документи що підтверджують факт транспортування товару.

Також, представник відповідача зазначив, що згідно аналізу єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наявність Вироку Сихівського районного суду міста Львова від 16.05.2018 по справі № 464/1797/18, в якому зазначається, що директор ТОВ Озрік перебував у складі організованої злочинної групи осіб. Виходячи з даного вироку (по справі №464/1797/18) члени організованої групи мали єдиний умисел, спрямований на організацію фіктивного підприємництва.

Враховуючи зазначене, на думку відповідача, в порушення п.44.1 ст.44, ч. а п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ ВАТТЕК безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбаних товарів, робіт, послуг у зазначених вище постачальників.

Враховуючи наведене, представник відповідача вказує на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування, а відтак і задоволення позовних вимог позивача.

Суд зазначає, що під час прийняття рішення по цій справі, судом досліджено та надано оцінку поданим сторонами заявам по суті справи разом з додатками, а саме відзиву на позов поданому Головним управлінням ДФС в Одеській області 05.11.2019 року (вхід. № 41066/19), який є тотожнім відзиву поданому 16.12.2019 року (вхід. № 47780/19) Головним управлінням ДПС в Одеській області, а також відповіді на відзив поданому представником позивача 11.11.2019 року (вхід № 41946/19), в якому зазначено про не спростування у відзиві від 05.11.2019 року (вхід. № 41066/19) доводів позову.

Ухвалою суду від 08.01.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, в порядку ст. 173 КАС України продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів, а також закрито підготовче провадження по справі.

Справу призначено до судового розгляду на 28.01.2020 року.

У судове засідання 28.01.2020 року представник позивача та представник відповідача не прибули про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином та завчасно. Від представника позивача 30.01.2020 року надійшло клопотання (Вхід. № 3904/20) про відкладення розгляду справи, а також надано до суду письмові пояснення по справі.

Враховуючи зазначене, судове засідання було відкладено на 12.02.2020 р.

У судове засідання 12.02.2020 року учасники справи не прибули про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином та завчасно. Від представника позивача 12.02.2020 року надійшло клопотання (Вхід. № 6296/20) про розгляд справи за його відсутності.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 12.02.2020 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, та надання представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, зважаючи на дату відкриття провадження по даній справі, враховуючи те, що ухвалою суду від 27.11.2019 року судом розпочато розгляд справи спочатку, судом приймається рішення по зазначеній справі у межах визначеного строку - 27.02.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, письмових пояснень представника позивача, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, під час розгляду справи, судом встановлено, що на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, п.2 ст.13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік (липень 2019 року), на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.07.2019 року №5464, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, з питань Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.08.2016 по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено 23.08.2019 року акт за №1693/15-32-14-05/40734897 Про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ ВАТТЕК ЄДРПОУ 40734898 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соуіальнeстрахування за період з 10.08.2016 по 3.12.2018 .

Згідно вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ ВАТТЕК податкового законодавства, а саме п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ч. а п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього у сумі 498 244 грн., а також податку на прибуток у сумі 917 208 грн., а також порушення п.3.2 та абз.2 п.3.2., п.3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, ст.51, пп. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України у результаті чого відбулось подання не у повному обсязі та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, що призвело до відсутності даних платника податку за перевіряємий період.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» подало заперечення на акт перевірки (вхід. № 347/10/15-32 від 02.09.2019 року) проте листом від 11.09.2019 року № 589/10/15-32-05-06-08 Головне управління ДПС в Одеській області за результатами розгляду заперечень, акт перевірки від 23.08.2019 року №1693/15-32-14-05/40734897 залишило без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки від 23.08.2019 року №1693/15-32-14-05/40734897, відповідачем прийнято 13.09.2019 року податкові повідомлення-рішення:

№0000651405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 917208 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 229302 грн.;

№0000641405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 498244 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 124561 грн.;

№0000371367, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить із наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно абз. 5, 11 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Згідно ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, п.2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно п.п. 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка діє в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ТОВ ВАТТЕК у період з 10.08.2016 по 31.12.2018 мало господарські операції з наступними суб`єктами господарювання: ТОВ Бізнес Юніті (код ЄДРПОУ 40471430), ТОВ Продос (код ЄДРПОУ 40878606), ТОВ Промконтекс (код ЄДРПОУ 40693856), ТОВ Оріон Компані (код ЄДРПОУ 40023169), ТОВ Євротезіс (код ЄДРПОУ 41119161), ТОВ Вітарус-К (код ЄДРПОУ 40810129), ТОВ Логістична група (код ЄДРПОУ 39012579), ТОВ Буд-Інженерія (код ЄДРПОУ 41128658), ТОВ Естер-Маркет (код ЄДРПОУ 40398775, нова назва ТОВ Олісвейт ), ТОВ Саліус Трейд (код ЄДРПОУ 41349032), ТОВ ОЗРІК (код ЄДРПОУ 40830145).

Так, між підприємствами ТОВ ВАТТЕК (Покупець) та ТОВ Бізнес Юніті код за ЄДРПОУ 40471430 (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу Товару №28/09/16 від 28.09.2016. ТОВ Бізнес Юніті було здійснено поставку товару по періодах: за жовтень 2016 року всього у сумі - без ПДВ 195340,20 грн., ПДВ у сумі 39068,04 грн.,за листопад 2016 року всього у сумі - без ПДВ 374382,75 грн., ПДВ у сумі 14876,55 грн. ТОВ Бізнес Юніті було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

Розрахунки між ТОВ ВАТТЕК та ТОВ Бізнес Юніті проведено шляхом оплати грошовими коштами через розрахунковий рахунок на підставі виставлених рахунків, станом на 31.12.18 заборгованість відсутня.

Крім того між підприємствами ТОВ ВАТТЕК (Покупець) та ТОВ Продос код за ЄДРПОУ 40878606 (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу Товару 02/11/17 від 02.11.2017. ТОВ Продос було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

Також, між підприємствами ТОВ ВАТТЕК (Покупець) та ТОВ Промконтекс код за ЄДРПОУ 40693856 (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу Товару від 30.11.2016 року №30/11/16. ТОВ Промконтекс було здійснено поставку товарів згідно видаткової накладної.

28.03.2017 року між ТОВ ВАТТЕК (Покупець) та ТОВ Оріон Компані код за ЄДРПОУ 40023169 (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу товару № 28/03/17. ТОВ Оріон Компані було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

Між підприємствами ТОВ ВАТТЕК (Покупець) та ТОВ Євротезіс код за ЄДРПОУ 41119161 (Постачальник) (нова назва ТОВ Кавіра ) в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ Євротезіс було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних. Між підприємствами ТОВ ВАТТЕК (Покупець) та ТОВ Вітарус-К код за ЄДРПОУ 40810129 (Постачальник) (нова назва ТОВ Ронан ) в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ Вітарус-К було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних. Розрахунки між ТОВ ВАТТЕК та ТОВ Вітарус-К проведено шляхом оплати грошовими коштами через розрахунковий рахунок на підставі виставлених рахунків.

Між підприємствами ТОВ BATTEK та ТОВ Логістична група код за ЄДРПОУ 39012579 (Постачальник) (нова назва ТОВ Хелоніда ) в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ Логістична група було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

Між підприємствами ТОВ ВАТТЕК (Покупець) та ТОВ Буд-Інженерія код за ЄДРПОУ 41128658 (Постачальник) в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ Буд-Інженерія було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

Між підприємствами ТОВ ВАТТЕК (Покупець) та ТОВ Естер-Маркет код за ЄДРПОУ 40398775 (нова назва ТОВ Олісвейт ) (Постачальник) в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ Естер-Маркет було здійснено поставку товарів згідно видаткової накладної.

Між підприємствами ТОВ ВАТТЕК (Покупець) та ТОВ Саліус Трейд Код за ЄДРПОУ 41349032 (Постачальник) в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ Саліус Трейд було здійснено поставку товарів згідно податкової накладної.

Перевіркою встановлено, що ТОВ ВАТТЕК в перевіряємому періоді згiдно даних регістрів бухгалтерського обліку було оформлено оприбуткування на баланс підприємства товари в асортименті (свердло, фреза шпоночна, зенкер насадний, плашка, болт, напилок тригранний, ключ ріжковий та інше) по взаєморозрахунках з постачальником ТОВ «ОЗРІК» код ЄДРПОУ 40830145 .Для підтвердження зазначеного оприбуткування (придбання) зазначених ТМЦ, в ході перевірки позивачем були надані видаткові накладні. В ході перевірки не встановлено укладання договорів з ТОВ «ОЗРІК» .

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками, позивачем до суду надано копії угод, копії первинних документів, оборотно-сальдових відомостей, картки-рахунку по контрагентам, банківські виписки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Суд бере до уваги доводи позивача, що зазначені документи відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Так, в при перевірці за результатами якої складено акт від 23.08.2019 року за №1693/15-32-14-05/40734897 не встановлено недоліків первинних документів, які складені позивачем та його контрагентами чи порушень щодо їх складання.

Доказів того, що укладені угоди позивача із контрагентами визнані у встановленому законом порядку нечинними чи фіктивними, відповідачем не надано.

Суд вказує на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Така правова позиція вказана Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №813/4079/15.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом досліджені первинні документи по господарським операціям, які становили предмет перевірки, разом з тим, суд вказує на те, що під час проведення перевірки податковим органом не було зазначено про невідповідність первинних бухгалтерських документів, що підлягають складанню вимогам чинного законодавства, також не зазначено про відсутність будь-якої первинної документації, яка є обов`язковою для складання під час здійснення господарської діяльності. В акті перевірки не заперечується факт укладання відповідних правових угод та проведення оплати за такими угодами.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. (Постанова Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №812/1787/17).

Також, Верховний суд у Постанові від 02.04.2019 року по справі № 826/6245/18, висловив правову позицію, що що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

У постанові Верховного Суду від 11.10.2019 року зазначено, що судами правомірно не взято до уваги і посилання контролюючого органу на висновки викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів зважаючи на те, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону .

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ч. 4 ст. 9 КАС України (Постанова Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 820/5629/13-а).

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (Постанова Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 811/2154/13-а).

Не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або неналежним їх оформленням, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Чинним законодавством України передбачено обов`язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення (Постанова Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 2а-0870/12052/11).

Товарно-транспортні накладні не завжди складаються при наявності операцій з перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється фактом перевезенням товарів власними силами. У даній ситуації відсутність товарно-транспортної накладної є законним явищем. (Постанова Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі №2а-10089/11/1370).

Товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. (Постанова Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 816/1587/17).

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 року по справі №817/548/15 встановив необґрунтованість посилань податкового органу, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність товарно-транспортних документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів .

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відтак, висновки Верховного Суду щодо товарно-транспортних накладних, як умови для підтвердження реальності господарських операцій, є обов`язковими і для податкових органів. За вказаних обставин суд критично оцінює висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій за відсутності товарно-транспортних накладних.

Крім того, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) (Постанова Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17).

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (Постанова Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 814/937/15).

При цьому, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників також не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди повинно мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, а особливо в разі перепродажу товару; звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів, як от на підставі цивільно-правових договорів ( справа №822/955/16 від 12.09.2019).

Щодо відсутності договорів укладених з відповідними контрагентами, суд зазначає, що договори не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчать лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як саме первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Суд вказує на те, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача саме за результатами фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених первинними документами здійснення таких операцій та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

В свою чергу, під час проведення перевірки та в самому Акті перевірки не зазначено про відсутність чи неналежне оформлення саме первинних документів визначених законодавством України і податкових накладних за здійсненими операціями між ТОВ ВАТТЕК та його контрагентами по яким були відсутні договори.

Суд також, зазначає, що відсутність податкових звітів форми 1-ДФ контрагентів позивача, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки податкові звіти інших платників податків не підтверджують обставини придбання та обліку товарів/послуг.

При цьому, посилання відповідача в акті перевірки на інформацію щодо відсутності у контрагентів позивача можливостей виконати умови договорів, не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагентів, стосовно яких відсутні результати здійснення перевірочних заходів контролюючими органами, на обліку яких знаходяться ці контрагенти позивача.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів/послуг має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагентів покупця товарів (послуг), трудових ресурсів, техніки, тощо.

Жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 року по справі №815/29546/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податків, діяв без належної обачності й обережності, і йому було відомо про можливі порушення, які можливо допускав його контрагент або, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Окрім того, під час розгляду справи до суду не було надано належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг (поставки товарів), адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів (надання послуг) не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладання договорів оренди, найму, тощо.

Щодо вироку Сихівського районного суду міста Львова від 16.05.2018 року, яким затверджено угоду від 16.04.2018 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Львівської області ОСОБА_1 Євгеном ОСОБА_2 про визнання винуватості ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України із призначенням йому покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки, суд зазначає наступне.

Суд вказує на те, що факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, вказана позиція визначена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 2а-1570/6063/12.

В свою чергу, відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій товариства з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту (Постанова Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 805/649/15-а).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем податкового законодавства, а саме п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ч. а п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього у сумі 498 244 грн., а також податку на прибуток у сумі 917 208 грн., та як наслідок правомірність прийняття 13.09.2019 року податкових повідомлень-рішень №0000641405, №0000651405.

Відтак, доводи позивача в частині оскарження податкових повідомлень-рішень №0000641405, №0000651405 є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення 0000371367 від 13.09.2019 року, суд зазначає наступне.

Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів визначені ст.170 Податкового кодексу України, зокрема п. 170.1 цієї статті встановлено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. Податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об`єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди. Нерухомість, що належить фізичній особі - нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.

Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку - орендодавець. При цьому: а) такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені цим Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов`язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації; б) у разі вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору оренди об`єктів нерухомості нотаріус зобов`язаний надіслати інформацію про такий договір контролюючому органу за податковою адресою платника податку - орендодавця за формою та у спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України. За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації нотаріус несе відповідальність, передбачену законом за порушення порядку та/або строків подання податкової звітності; суб`єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов`язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), зобов`язані надіслати інформацію про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації рієлтер несе відповідальність, передбачену законом за порушення порядку та/або строків подання податкової звітності.

Пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Так, податкове повідомлення-рішення 0000371367 від 13.09.2019 року прийняте відповідачем, у зв`язку з не відображенням позивачем у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, що є порушенням ст. 51, пп «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України. Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивач не відобразив за перевіряємий період у податковому розрахунку форми № 1ДФ надання майна в лізінг, оренду або суборенду згідно з п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України, а також не зазначив перерахування грошових коштів суб`єктам господарської діяльності фізичним особам та не перерахував податок на доходи фізичних осіб згідно - з ознакою доходу 157 відповідно до п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

В силу приписів пп «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що під час розгляду справи судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення 0000371367 від 13.09.2019 року прийняте відповідачем, у зв`язку з не відображенням позивачем у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, що є порушенням ст. 51, пп «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України є правомірним та не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо його скасування.

Крім того, суд вказує на те, що позивач заявляючи вимоги про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000371367 від 13.09.2019 року та його скасування не обґрунтував, не навів підстав та не надав жодних відповідних доказів на підтвердження такої правової позиції.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 19210 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1926 від 30.09.2019 року.

Відповідно до приписів частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 19204, 24 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2019 року №0000641405, № 0000651405, № 0000371367 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000641405.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000651405.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати у розмірі 19204, 24 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті чотири грн. 24 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК (вул. Люстдорфська дорога, 5, м.Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 40734897).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370);

Суддя Корой С.М.

.