Ухвала

від 26.02.2020 по справі 640/19352/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 640/19352/18

провадження № 61-3545ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 08 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , треті особи: ОСОБА_2 , Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 на свою користь 236556,19 грн на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, та 10000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 25 квітня 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Citroen DS4, державний номерний знак НОМЕР_3 , під її керуванням та МАЗ 5316, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди її автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Згідно з постановою Київського районного суду міста Харкова від 15 червня 2018 року винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_2 , який був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з порушенням пунктів 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України. Згідно з висновком судової автотоварозначої експертизи від22 травня 2018 року №599 вартість матеріального збитку, спричиненого їй як власнику пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля Citroen DS4 становить 336 556,19 грн. Моторно (транспортне) страхове бюро України відшкодувало їй 100 000 грн матеріальної шкоди. Крім того, у зв`язку з пошкодженням належного їй транспортного засобу та зміною звичайного ритму життя їй була спричинена моральна шкода в розмірі 10000 грн.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 08 травня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 шляхом списання коштів з відповідного рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 236 556,19 грн, моральну шкоду в сумі 3000 грн та судові витрати в сумі 2 465 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року (повний текст якої складено 22 листопада 2019 року) апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Харкова від 08 травня 2019 року без змін.

20 лютого 2020 року Військова частина НОМЕР_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Харкова від 08 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і визнати, що Військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем в цій справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову в цій справі становить 246 556,19 грн (236556,19 грн + 10000 грн), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн х 250 = 525500 грн).

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського районного суду міста Харкова від08травня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від18листопада 2019 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 08 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , треті особи: ОСОБА_2 , Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В.А.СтрільчукС.О.КарпенкоМ. Ю. Тітов