Рішення

від 25.02.2020 по справі 906/36/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/36/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Орел С.С. - дов. №14-258 від 05.06.2019;

від відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник"

про стягнення 1 336,11 грн

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник" 1336,11грн, з яких 1250,36грн пені та 85,75грн 3% річних.

Ухвалою від 13.01.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 11.02.2020.

22.01.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 56-58).

04.02.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 78-80).

В судовому засіданні 11.02.2020 суд оголосив перерву до 12 год. 20 хв. 25.02.2020.

В судовому засіданні 25.02.2020 представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином (а.с. 85-86).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник" (споживач, відповідач) укладено договір №4471/16-ТЕ-10 постачання природного газу (далі-Договір (а.с. 14-20, т.1)). В період з 29.01.2016 по 15.08.2016 сторонами підписано Додаткові угоди №1-4 (а.с. 21-28).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 "Питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226) затверджено Статут Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно якого змінено тип компанії на приватне акціонерне товариство та змінено найменування компанії, а саме повне найменування українською мовою - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (а.с. 39).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 Договору).

За умовами п. 2.1 Договору, постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 60,00 тис.куб.м. (шістдесят тис.куб.м). Додатковими угодами №2 від 31.03.2016 та №3 від 30.04.2016 (а.с. 22-25) сторони, зокрема, внесли зміни до п. 2.1. Договору, продовживши період поставки газу по 30.09.2016 включно та визначили обсяги поставки на додатково визначений період.

Згідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Додатковою угодою №2 від 31.03.2016 сторони також внесли зміни в Договір №4471/16-ТЕ-10 від 29.01.2016, виклавши абз.2 п. 6.1. останнього в наступній редакції: "Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу." (а.с. 22-24).

У другому реченні п. 8.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Додатковою угодою №3 від 30.04.2016 (а.с. 25) сторони внесли зміни в Договір №4471/16-ТЕ-10 від 29.01.2016 та виклали п. 8.2. Договору в наступній редакції: "У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього Договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21% річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу". Додатковою угодою №4 від 15.08.2016 (а.с. 26-28) сторони внесли зміни в Договір №4471/16-ТЕ-10 від 29.01.2016 та виклали п. 8.2. Договору в наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21% річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови НМУ від 11.01.2005 №20".

Позивач вказує, що на виконання умов Договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 95464,76грн.

Оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив п. 6.1. Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1250,36грн пені та 85,75грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст. 11-16, 258, 509, 526, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 56), зсилаючись на приписи ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", вказує, що оскільки заборгованість за поставлений газ була погашена 29.04.2016, тобто, до 30.11.2016, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних за період прострочення не нараховуються, а нараховані підлягають списанню. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Вказані доводи позивач вважає безпідставними, про що зазначив у відповіді на відзив (а.с. 78-80). Зсилання на Закон України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств центрального водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" вважає недоречними, оскільки, на його думку, дія вказаного закону поширюється на теплопостачальні підприємства, які мають ліцензію на виробництво та постачання теплової енергії. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснює ліцензовану діяльність, а саме виробництво та постачання теплової енергії.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с.29-36) підтверджено та не заперечувалось відповідачем, що на виконання умов Договору позивач поставив протягом січня-вересня 2016 року відповідачу природний газ на загальну суму 95464,76грн. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося відповідачем, що розрахунки за поставлений природний газ були здійснені з простроченням (а.с. 38).

Оскільки відповідач за поставлений газ розрахувався з порушенням встановлених договором строків оплати, позивач нарахував до стягнення з відповідача 1250,36грн пені та 85,75грн 3% річних за період прострочення - з 16.02.2016 по 28.04.2016.

Враховуючи встановлені у справі обставини та зважаючи на вищенаведені позиції сторін, суд враховує, зокрема, що 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі-Закон № 1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону №1730-VІІІ, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, в и к о р и с т а н и й для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Оскільки згідно Договору №4471/16-ТЕ-10 від 29.01.2016 газ, який постачається за цим Договором, використовується споживачем в и к л ю ч н о для в и р о б н и ц т в а теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, тому на правовідносини сторін у даній справі поширюється дія ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Судом враховується, що відповідно до ст. 19 ЗУ "Про теплопостачання", діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Водночас, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" поширюється лише на теплопостачальні підприємства, які мають ліцензію на виробництво та постачання теплової енергії, оскільки таких приписів вищевказаний закон не містить.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України № 1730-VIII є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом (30.11.16). Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Отже, у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", правові підстави для проведення нарахування пені, 3 % річних та втрат від інфляції було скасовано в силу даного Закону.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалося сторонами, що поставлений за Договором природний газ був використаний відповідачем у повному обсязі, за визначеним у п.1.2 Договору призначенням - для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню

При цьому судом встановлено, що предметом спору є стягнення 1250,36грн пені та 85,75грн 3% річних, нарахованих на заборгованість за спожитий протягом січня-вересня 2016 природний газ, яка була у повному обсязі погашена відповідачем у квітні 2016 року (а.с. 38), тобто до набрання чинності цим Законом (30.11.16).

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 7 Закону, які імперативно встановлюють, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, додаткові умови для списання сум пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності Законом, не вимагаються. Тобто, вищевказаний Закон не передбачає подання будь яких додаткових документів для списання чи не нарахування неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних, а лише визначає одну підставу - погашення основної заборгованості до набрання чинності вказаним Законом.

Такої ж думки дотримується Верховний суд України у постанові від 10.04.18 при розгляді справи №916/3054/16.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 06.06.2018 у справі № 904/10292/17, від 14.06.2018 у справі № 914/4134/15, від 25.07.2018 у справах № 910/15874/13 і № 910/23017/17, від 12.12.2019 у справі №925/899/18.

Оскільки у відповідача на час набрання чинності вищевказаним Законом відсутня основна заборгованість за спожитий природний газ, то нараховані пеня та річні мають бути списані в силу зазначеного Закону, а отже, відсутні правові підстави для їх стягнення.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1250,36грн пені та 85,75грн 3% річних за неналежне виконання зобов`язань по Договору №4471/16-ТЕ-10 постачання природного газу від 29.01.2016 є безпідставними, суд відмовляє у задоволенні позову.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 123, 29, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник" про стягнення 1 336,11 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.02.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- у справу;

2-3 сторонам (рек.).