Рішення

від 24.02.2020 по справі 737/1083/19

КУЛИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 737/1083/19

Проваждення № 2/737/23/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області

суддяЛібстер А. С. секретар судового засіданняЮрченко М. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу№ 737/1083/19 за позовомОСОБА_1 доОСОБА_2 про виділ спільного майна учасники справи та представники: позивач представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 відповідач представник відповідача не з`явилася ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що 14 травня 2019 року вона успадкувала 1/2 частину майна померлого сина ОСОБА_5 . Спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,4038 га, у тому числі з земельними угіддями: рілля - 0,2971 га, малоповерхова забудова - 0,0044 га, 0,0030 га, 0,0054 га землі під житловою забудовою - 0,0939 га, кадастровий номер: 7422782500:01:001:0016, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Іншу частину майна померлого успадкувала його дружина ОСОБА_2 .

Оскільки позивач проживає та має власне житло в с. Дрімайлівка, а відповідачка аналогічно в с. Горбове, то вона запропонувала ОСОБА_2 продати даний будинок, але остання відмовилася, мотивуючи, що буде проживати у ньому.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію за половину вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,4038 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: рілля - 0,2971 га, малоповерхова забудова - 0,0044 га, 0,0030 га, 0,0054 га землі під житловою забудовою - 0,0939 га, кадастровий номер: 7422782500:01:001:0016, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 25 000 ( двадцять п`ять тисяч) грн. та припинити за нею право власності на 1/2 частину на вищезазначене майно.

Також просить визнати право власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,4038 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: рілля - 0,2971 га, малоповерхова забудова - 0,0044 га, 0,0030 га, 0,0054 га землі під житловою забудовою - 0,0939 кадастровий номер: 7422782500:01 :001 :0016, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.

В судовому засідання позивачка та її представник підтримали позов та зазначили, що позивачка не може користуватися житловим будинком, так як відповідач чинить перешкоди у користуванні майном.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні. Зазначив, що позивачем не доведено того факту, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні майном. Позивачем не було здійсненого досудового врегулювання спору. У відповідача не має можливості сплатити позивачу заявлену у позові суму у розмірі 25 000 грн. Також зазначає, що позивачем не надано оцінки вартості майна, заявлена у позові вартість майна у розмірі 50 000 грн. не відповідає дійсній вартості майна на момент подання позову.

Представник відповідача також заявив клопотання про стягнення, у разі відмови у задоволенні позову, з позивача судових витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 4800 грн.

Позивач та її представник, зазначили, що вважають заявлені представником відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 4 800 грн. необґрунтованими, тому у разі відмови у задоволенні позову просили зменшити розмір судових витрат.

Дослідивши надані докази, вислухавши учасників судового розгляду, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с.34).

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2018 року (а.с.35).

Дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та його мати - ОСОБА_1 отримали свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та на земельні ділянки, які належали померлому ОСОБА_5 . Частка кожної з них у спадковому майні складає 1/2 частину (а.с.9-10).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно зі ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. 3. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з Постановою Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі №6-2925цс15 правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Європейський суд з прав людини у справі Суомінен проти Фінляндії вказує, що хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов`язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі Інструкція), поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Позивач не надала суду доказів, які б підтверджували факт неможливості виділу її частки на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки в натурі. Більше того, згідно з Інструкцією такий виділ законодавством не заборонений.

Також позивач не надала доказів на підтвердження того, що відповідач спроможна виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно у розмірі 25 000 гривень, в той час, як відповідач вказувала на неможливість такої виплати, та на те, що це становитиме для неї надмірний тягар.

Твердження позивача, що відповідач чинить її перешкоди у користуванні спільним майном не знайшли підтвердження у судовому засіданні.

Зважаючи на вище викладене суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Що стосується стягнення заявлених представником відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з Розрахунком судових витрат від 05 лютого 2020 року наданих адвокатом Кравченком В. В., загальна сума судових витрат відповідача становить 4800 грн., що включає в себе: 1800 грн. - консультація відповідача, 1800 грн. - виготовлення правової позиції з приводу заявленого позову, 1800 грн. - представництво інтересів ОСОБА_2 у суді.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, підготовку позовної заяви та значення справи для сторони, суд, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат, робить висновок, що заявлені витрати на професійну правову допомогу заявлені у вищому розмірі ніж це відповідає критерію справедливості. За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.

Керуючись статтями 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ спільного майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 28 лютого 2020 року.

Суддя А.С. Лібстер