Постанова

від 15.06.2020 по справі 737/1083/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 червня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 737/1083/19

Головуючий у першій інстанції - Лібстер А. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/667/20

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Вінгаль В.М.,

суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бивалькевич Т.В.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 24 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ спільного майна,

прізвище судді: Лібстер А.С.; місце ухвалення рішення: смт. Куликівка,

дата складання повного тексту рішення: 28 лютого 2020 року,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просила:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за половину вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,4038 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: рілля - 0,2971 га, малоповерхова забудова - 0,0044 га, 0,0030 га, 0,0054 га землі під житловою забудовою - 0,0939 га, кадастровий номер: 7422782500:01:001:0016, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 25 000 грн та припинити за нею право власності на 1/2 частину на вищезазначене майно;

- визнати право власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,4038 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: рілля - 0,2971 га, малоповерхова забудова - 0,0044 га, 0,0030 га, 0,0054 га землі під житловою забудовою - 0,0939 кадастровий номер: 7422782500:01 :001 :0016, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 травня 2019 року ОСОБА_1 успадкувала 1/2 частину майна померлого сина ОСОБА_3 .. Спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,4038 га, у тому числі з земельними угіддями: рілля - 0,2971 га, малоповерхова забудова - 0,0044 га, 0,0030 га, 0,0054 га землі під житловою забудовою - 0,0939 га, кадастровий номер: 7422782500:01:001:0016, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Іншу частину майна померлого успадкувала його дружина ОСОБА_2 .

Оскільки позивач проживає та має власне житло в с. Дрімайлівка, а відповідачка аналогічно в с. Горбове, то вона запропонувала ОСОБА_2 продати даний будинок, але остання відмовилася, мотивуючи, що буде проживати у ньому.

Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 24 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні відносини, проживати разом в житловому будинку по АДРЕСА_1 вони не можуть. При цьому, позивач проживає та має власне житло в с. Дрімайлівка, а відповідач аналогічно в с. Горбове. ОСОБА_2 продати спірний житловий будинок відмовляється. ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач спроможна сплатити їй компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно, так як має постійне місце роботи.

У наданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Кравченко В.В. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, стягнути з позивача на користь відповідача усі понесені судові витрати.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вислухавши голову судового засідання, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

У справі встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2018 року (а.с.35).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.34).

Дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та його мати - ОСОБА_1 отримали свідоцтва про право на спадщину по 1/2 частині кожна на житловий будинок та на земельні ділянки, які належали померлому ОСОБА_3 (а.с.9-10).

Звернувшись до суду з вимогою про виділ спільного майна, ОСОБА_1 зазначала, що вона проживає та має власне житло в с. Дрімайлівка, а ОСОБА_2 аналогічно в с. Горбове. Однак ОСОБА_2 відмовляється продати житловий будинок по АДРЕСА_1 , а тому просила задовольнити її позовні вимоги.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.3,4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно із ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно зі ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Приписами ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Проаналізувавши вищенаведені норми та перевіривши обставини справи у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не надала належних доказів на обґрунтування заявлених вимог, зокрема, неможливості виділу її частки на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки в натурі, в той час як такий виділ допускається згідно із законом, а також ринкової вартості спільної часткової власності, згоди та спроможності відповідача сплатити позивачу компенсацію вартості 1/2 частини спірного майна, яка вказувала на неможливість такої виплати, так як це становитиме для неї надмірний тягар. Крім того, матеріали справи не містять доказів чинення позивачу з боку відповідача перешкод у користуванні спільним майном.

Доводи апеляційної скарги вищезазначених висновків не спростовують та не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

З відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правову допомогу. Як убачається з матеріалів справи, в суді апеляційної інстанції правова допомога ОСОБА_2 надавалась адвокатом Кравченком В.В., на підставі укладеного між ними договору про надання правової допомоги від 03 лютого 2020 року, за надання якої, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 05.04.2020 року ОСОБА_2 сплатила 6400 грн (а.с.77). Також, на а.с.78 міститься розрахунок витрат за надану правову допомогу від 05.04.2020 року (а.с.78). При визначенні суми, що підлягає відшкодуванню за отримання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів враховує підготовлення відзиву на апеляційну скаргу, складність справи, представництво інтересів ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції та вважає співмірним розмір витрат в сумі 1000 грн, які належить стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389-391 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 24 лютого 2020 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 1000(однієї) тисячі грн..

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Голова судового засідання

Судді