Рішення

від 26.02.2020 по справі 697/655/17

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/655/17

Провадження № 2/697/2/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді Льон О.М.

за участю секретаря с/з Дрянової Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи Костенко Н.Г.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради, Канівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства, внесення відомостей до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Канівського міськрайонного суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради, Канівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про визнання батьківства, внесення відомостей до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів. Позов мотивує тим, що вона з березня 2011 року проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без укладення шлюбу до травня 2013 року. Спочатку проживали за адресою матері відповідача, у червні місяці 2011 року ОСОБА_3 поїхав на заробітки до Російської Федерації, а коли повернувся у серпні 2011 року, то вони перейшли жити до батька відповідача. У жовтні 2011 року вона зрозуміла, що вагітна та повідомила про це відповідача, який не хотів народження дитини. Вона з відповідачем припинили спільне проживання після того, як повідомила, що не буде переривати вагітність. В листопаді 2011 року, коли позивач вже проживала у своєї матері в с. Козарівка Канівського р-ну Черкаської області до неї прийшов відповідач та попросив повернутися до нього, на що вона погодилася, так як була вагітна. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина ОСОБА_5 , батьком якого є відповідач. Після народження сина вона проживали з відповідачем у його батька до травня 2013 року, вели спільне господарство та займалися вихованням сина. Після вчиненого відповідачем скандалу, останній залишив її у будинку батька, а сам перейшов жити до матері ОСОБА_6 , яка проживає у цьому ж будинку в іншій його частині.

Під час розгляду справи №697/2468/16-ц, предметом розгляду якої було визнання заповіту недійсним, відповідач офіційно заявив, що він не є батьком її сина. Таке відношення батька до свого сина змусило її звернутися до суду для встановлення батьківства. За весь час від народження сина відповідач практично не працює, матеріальної допомоги на утримання і виховання сина не надає, розповсюджує плітки, що дитина не його. Такі вислови відповідача є образливими для неї, окрім того, вона вважає, що у разі визнання батьківства, її сина не будуть ображати та називати безбатченком . Крім того, її дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, який повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, вона одна повноцінно утримувати сина не має змоги. Просить суд визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язати Канівський міський відділ ДРАЦС ГУЮ у Черкаській області внести відповідні відомості про батька до актового запису №122 від 30.05.2012 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: в графі відомості про батька зазначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України . Стягнути з ОСОБА_3 аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше 30% мінімального прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом і до повноліття дитини. Судові витрати покласти на відповідача.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

Ухвалою суду від 14.03.2017 у справі відкрито провадження, призначено справу до судового розгляду на 05.04.2017.

Ухвалами суду від 05.04.2017, 16.05.2017 витребувано докази по справі (а.с.27,46 т.1).

Ухвалою суду від 16.05.2017 призначено по справі судово-генетичну експертизу, на час виконання якої провадження у справі зупинено. Доручення даної експертизи було доручено експертам Київського міського бюро судово-медичної експертизи.

Ухвалою суду від 04.09.2017 у зв`язку з надходження висновку експерта провадження у справі відновлено, призначено судове засідання на 22.09.2017.

11.10.2017 на адресу суду відповідачем ОСОБА_3 подано заперечення на позов (а.с.95-98 т.1).

Ухвалою суду від 11.10.2017 по справі призначено повторну комісійну експертизу ДНК, на час виконання якої провадження у справі зупинено. Проведення цієї експертизи доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України та Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

У зв`язку з надходженням до суду клопотання експерта під час виконання ним призначеної судом експертизи, ухвалою суді від 08.11.2017 провадження у справі відновлено, призначено судове засідання на 16.11.2017.

Ухвалою суду від 16.11.2017 по справі призначено додаткову комісійну експертизу ДНК, на час виконання якої провадження у справі зупинено. Проведення додаткової комісійної експертизи ДНК доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України та Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

13.12.2017 на адресу суду надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів про проведення судової молекулярної-генетичної експертизи, у зв`язку з розв`язанням якого ухвалою суду від 14.12.2017 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання на 21.12.2017.

Ухвалою суду від 09.01.2018 задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 та призначено у справі додаткову експертизу ДНК, проведення якої доручено Медико-генетичному центру Мама і папа . На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

20.03.2018 на адресу суду надійшло повідомлення від експертної установи про відмову у проведенні судово-медичної експертизи у зв`язку з відмовою сторін у справі сплачувати вартість призначеної експертизи (а.с.193 т.1), після чого ухвалою суду від 22.03.2018 провадження у справі поновлено, призначено справу до розгляду на 29.03.2018.

10.04.2018 ухвалою суду задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 та призначено по справі додаткову експертизу ДНК, проведення якої доручено медико-генетичній установі ТОВ Верітас Лаб , провадження у справі зупинено (а.с.220-222 т.1).

12.12.2018 до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про поновлення провадження у справі, у зв`язку з тривалим терміном його зупинення та відсутністю висновку експертизи.

21.12.2018 ухвалою судді провадження у справі поновлено, призначено справу до судового розгляду на 15.01.2019.

15.01.2019 по справі винесено окрему ухвалу суду про неналежне виконання службових обов`язків працівниками ТОВ Верітас Лаб код ЄДРПОУ 41944868, про що поставлено до відому керівника ТОВ Верітас Лаб - Чуб Олександра Сергійовича. Зобов`язано вжити заходи по усуненню недоліків в діяльності працівників ТОВ Верітас Лаб .

Ухвалою суду від 08.04.2019 задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 та призначено у справі додаткову експертизу ДНК, проведення якої доручено ТОВ АМЕДА ГОЛД . На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

28.10.2019 на адресу суду від ТОВ АМЕДА ГОЛД надійшов лист, відповідно до якого зазначено, що відсутність власної лабораторії та ліцензування виду діяльності Лабораторна діагностика , проведення лабораторних досліджень в медичному центрі ТОВ АМЕДА ГОЛД не здійснюється.

Ухвалою суду від 11.11.2019 провадження у справі поновлено, призначено справу до судового розгляду на 26.11.2019.

26.11.2019 та 16.12.2019 розгляд справи відкладено у зв`язку з заявленими клопотаннями представника відповідача - адвоката Ковтуна А.В. про неможливість прибути у судові засідання, оскільки приймає участь у інших справах.

Ухвалою суду від 15.01.2020 представнику відповідача адвокату Ковтуну А.В. відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи ДНК в Республіці Польща.

Ухвалою суду від 15.01.2020 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд по суті в судовому засіданні на 30.01.2020.

19.02.2020 через канцелярію суду представником відповідача подано повторне клопотання про призначення у справі додаткової судової експертизи ДНК в Республіці Польща та ухвалою суду від 19.02.2020 у задоволенні даного клопотання судом відмовлено, після чого продовжено розгляд справи та оголошено перерву до 26.02.2020 у зв`язку з можливістю надати пояснення на позов особисто відповідачу ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Потієнко Т.М., яка діє на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 21.03.2019 (а.с.109 т.2) у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять суд позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача також судові витрати понесені позивачем на проведення судової експертизи.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Ковтун А.В., який діє на підставі ордеру серії ЧК №122188 від 25.11.2019 (а.с.146 т.2) позовні вимоги не визнали, заперечували щодо їх задоволення. Пояснили, що висновок експерта №205 від 16.05.2017 є неправильним та необґрунтованим, судово-медичну експертизу проведено з порушенням. Відповідач не може бути батьком дитини позивача ОСОБА_1 , оскільки у період ймовірного зачаття дитини, він перебував за кордоном. Про вагітність позивача відповідач дізнався, коли був ще за кордоном у серпні 2011 року під час телефонної розмови, після чого через два тижні тільки повернувся з заробітків. Проживав відповідач з ОСОБА_1 разом до травня 2013 року. Під час сварок позивач неодноразово вказувала про те, що ОСОБА_8 не є сином відповідача. Вважають, що стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на дитину ОСОБА_5 , 2012 р.н. у розмірі 1/4 частки від його заробітку є непосильним для відповідача у зв`язку з його тяжким матеріальним становищем, оскільки ним сплачуються аліменти ще на двох дітей від першого шлюбу.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Служби у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради - Костенко Н.Г. у судовому засіданні пояснила, що не заперечує щодо задоволення позову в частині визнання батьківства, права дитини повинні бути захищені. Щодо позову у частині стягнення аліментів покладається на розсуд суду, оскільки права інших дітей також не можуть бути порушені.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Канівського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Матвійчук С.І. в судове засідання не з`явилися, надала до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника (а.с.229 т.2), щодо позову покладаються на розсуд суду.

Суд, вислухавши сторін та їх представників, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.05.2012 (а.с.9 т.1) батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батько: ОСОБА_9 та мати: ОСОБА_1 .

З Актового запису про народження №122 від 30.05.2012 (а.с.31 т.1) вбачається, що відомості про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Згідно довідки про склад сім`ї №11-15/228 від 15.01.2020 виданої виконкомом Канівської міської ради ОТГ (а.с.161 т.2) вбачається, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Судом встановлено, що державна реєстрація народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснена відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07 травня 2009 року по справі Калачова проти Російської Федерації зазначено, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

З висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №205 від 16.05.2017 (а.с.73-76 т.1) вбачається, що молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 складає величину не менш ніж 99,99%. Таким чином, згідно Hummel K at all "Biostatistische Abstammugsbegutachung mit blutgruppen befunden" Stuttgart, 1971., біологічне батьківство ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 практично доведено.

Статтею 103 ЦПК України, передбачено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж права, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (ст.1 Закону України Про судову експертизу ).

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідач ОСОБА_3 з висновком експерта, який міститься в матеріалах справи висновком не погодився, у зв`язку з чим неодноразово клопотав про проведення по справі додаткової повторної та комісійної експертизи ДНК.

Так, ухвалою суду від 16.11.2017 по справі повторно було призначено додаткову комісійну експертизу ДНК, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. 13.12.2017 на адресу суду надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення призначеної судом експертизи, на розв`язання якого ухвалою суду від 14.12.2017 провадження у справі поновлено. Після чого 09.01.2018 ухвалою суду задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 та призначено у справі додаткову експертизу ДНК, проведення якої доручено Медико-генетичному центру Мама і папа .

20.03.2018 на адресу суду надійшло повідомлення від експертної установи про відмову у проведенні судово-медичної експертизи у зв`язку з відмовою відповідача ОСОБА_3 сплачувати вартість призначеної експертизи (а.с.193 т.1), після чого ухвалою суду від 22.03.2018 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання та 10.04.2018 ухвалою суду за клопотанням відповідача ОСОБА_3 у справі призначено додаткову експертизу ДНК, проведення якої доручено медико-генетичній установі ТОВ Верітас Лаб (а.с.220-222 т.1).

Після надходження до суду клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі, у зв`язку з тривалим терміном його зупинення та відсутністю висновку експертизи, 21.12.2018 ухвалою судді провадження у справі поновлено та 15.01.2019 винесено окрему ухвалу суду про неналежне виконання службових обов`язків працівниками ТОВ Верітас Лаб .

08.04.2019 судом задоволено чергове клопотання відповідача ОСОБА_3 та призначено у справі додаткову експертизу ДНК, проведення якої доручено ТОВ АМЕДА ГОЛД . 28.10.2019 на адресу суду від ТОВ АМЕДА ГОЛД надійшов лист, відповідно до якого Сімейна клініка ТОВ АМЕДА ГОЛД не має можливості провести ДНК експертизу та встановити чи є ОСОБА_3 біологічним батьком ОСОБА_5 .

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до клопотання експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, яке надійшло на адресу суду 13.12.2017 (а.с.149,150 т.1) проведення призначеної судом додаткової комісійної експертизи ДНК за ухвалою суду від 16.11.2017 було призначено на 27.12.2017 з 09:00 год. по 12:00 год. А вже 26.12.2017 відповідачем до суду подано клопотання про призначення додаткової експертизи ДНК, проведення якої доручити Медико-генетичному центру Мама і папа , саме тому ухвалою суду від 09.01.2018 було перепризначено проведення додаткової експертизи ДНК іншій експертній установі, а попередній експертній установі повідомлено про повернення ухвали суду від 16.11.2017 по справі №697/655/17 без виконання (а.с.173 т.1).

З повідомлення Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №19/10-1/589-СЕ/17 від 12.01.2018 (а.с.185,186 т.1) вбачається, що 27.12.2017 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 для відбору порівняльних зразків до ДНДЕКЦ МАВС України не з`явилися, їх біологічні зразки (кров або слину) для дослідження не надано. Також, 10.01.2018 із Канівського міськрайонного суду Черкаської області надійшов лист про повернення ухвали суду без виконання.

З повідомлення Медико-генетичному центру Мама і папа про відмову у проведенні судово-медичної експертизи, яке надійшло на адресу суду 20.03.2018 (а.с.193 т.1) вбачається, що виконати ухвалу суду від 09.01.2018 про призначення експертизи у справі №697/655/17 неможливо у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сплачувати вартість молекулярно-генетичної експертизи.

З листа-повідомлення ТОВ АМЕДА ГОЛД №62 від 22.10.2019 (а.с.133 т.2) вбачається, що відсутність власної лабораторії та ліцензування виді діяльності Лабораторна діагностика , проведення лабораторних досліджень в медичному центрі ТОВ АМЕДА ГОЛД не здійснюється. Для виконання ухвали необхідно, щоб громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з`явилися для забору матеріалів необхідних для проведення ДНК експертизи до Сімейної клініки. Станом на 22.10.2019 громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не зверталися до Сімейної клініки, матеріали для проведення ДНК експертизи не надавали, саме тому Сімейна клініка не має можливості провести ДНК експертизу та встановити чи є ОСОБА_3 біологічним батьком ОСОБА_5 .

Також суд звертає увагу на те, що підставою для звернення відповідача ОСОБА_3 з клопотаннями про призначення додаткових, повторних експертиз ДНК стало те, що останній не бажав, щоб при проведенні таких експертиз було відібрано експертний матеріал у матері дитини ОСОБА_5 - позивача ОСОБА_1 , як це було зроблено під час проведення першої судово-генетичної експертизи, та висновок якої міститься в матеріалах справи.

15.01.2020 представником відповідача до суду було подано чергове клопотання про призначення судової експертизи ДНК в Республіці Польща, у задоволені якого судом було відмовлено у зв`язку з тим, що з листа Інституту Криміналістики Польського криміналістичного товариства від 23.12.2019 щодо можливості і вартості проведення експертизи ДНК, наданого стороною відповідача з клопотанням про призначення судової експертизи ДНК у Республіці Польща (а.с.169 т.2) вбачалося, що експертна установа, проведення якій представник відповідача просив доручити судову експертизу ДНК, не зможе провести дану експертизу без забору зразків ДНК матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як на цьому категорично наполягав відповідач ОСОБА_3 та його представник.

Представник відповідача адвокат Ковтун А.В. повторно звертаючись до суду 19.02.2020 з клопотанням про призначення додаткової судової експертизи ДНК у Республіці Польща, уточнив вимоги щодо її проведення, просив додаткову експертизу ДНК у Республіці Польща проводити уже з забором зразків ДНК матері дитини - позивача ОСОБА_1 . Але оскільки у матеріалах справи наявний висновок експерта здійснений з забором зразків ДНК матері дитини, батьківство щодо якої просить встановити позивач, ухвалою суду від 19.02.2020 у задоволенні повторного клопотання про призначення додаткової судової експертизи ДНК в Республіці Польща було відмовлено.

Враховуючи усе вище викладене, суд вважає, що висновок експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №205 від 16.05.2017, який міститься в матеріалах справи (а.с.73-76 т.1) відповідає вимогам, які ставляться до нього, та містить всі відомості, передбачені статтями 107, 108 ЦПК України, а тому є належним до допустимим доказом у даній справі. В свою чергу, доводи відповідача та його представника щодо проведеної експертизи є безпідставними та такими, що зводяться до незгоди з її висновком.

Крім того, стороною відповідача не надано суду доказів на підтвердження факту перебування відповідача за кордоном у період ймовірного зачаття дитини, як про це неодноразово було наголошено у судових засіданнях, твердження ОСОБА_3 щодо повідомлення йому позивачем про її вагітність у серпні місяці 2011 року у період його перебування ще у Російській Федерації спростовується матеріалами справи. Відповідно до інформації, яка міститься в індивідуальній картці вагітної та породіллі та обмінній картці вагітної жінки (а.с.59 т.1, 3-38 т.2) позивач ОСОБА_1 народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , пологи вчасні, термін вагітності 38 тижнів, на облік з приводу вагітності позивач стала 13.02.2012, коли термін вагітності вже становив 22-23 тижні, остання менструація була 28 серпня 2011 року, отже, враховуючи ці дані суд може зробити висновок, що про свою вагітність позивач ОСОБА_1 могла дізнатися в період з кінця вересня місяця 2011 року - на початку жовтня 2011 року, як про це нею зазначено у позові та у судовому засіданні.

Таким чином, суд враховуючи висновок експерта, який з незаперечною вірогідністю вказує на батьківство саме відповідача, дійшов висновку про задоволення позову у цій частині, так як він пред`явлений в інтересах дитини та є обґрунтованим, законним та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до ч. 2 ст. 128 СК України є підставою для визнання батьківства.

З огляду на викладене, необхідно визнати відповідача ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внести зміни до актового запису про народження дитини, змінивши відомості про батька дитини із ОСОБА_9 на ОСОБА_3 .

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за №55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

За положеннями ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи третя особа, яка не заявляє вимог щодо спору - Канівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області змінило назву на Канівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст.180 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений рівною мірою на обох батьків, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі, сплата аліментів одним з батьків, а в даному випадку батька, який живе окремо, є однією з форм його участі в утриманні сина. Оскільки відповідач є батьком дитини, тому нарівні з матір`ю зобов`язаний утримувати її до досягнення повноліття.

При цьому, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позивачем заявленого розміру аліментів, які остання просить стягнути з відповідача в позовній заяві, а саме в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу).

Так, у судовому засіданні встановлено, що з відповідача ОСОБА_3 рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області №2-1595/2009 від 25.12.2009 стягнуто на користь ОСОБА_10 аліменти на сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та дочку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до їх повноліття, починаючи з 04.12.2008, що підтверджується копією виконавчого листа, який міститься в матеріалах справи (а.с.231,232 т.2).

З довідки начальника відділу Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №11683 від 26.02.2020 (а.с.233 т.1) вбачається, що вище вказаний виконавчий лист №2-1595 від 11.01.2020 перебуває на виконанні, аліменти ОСОБА_3 сплачуються, борг станом на 26.02.2020 становить 19500,43 грн.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи всі зібрані по справі докази, враховуючи інтереси дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов їх життя, їх повного та всебічного розвитку, враховуючи матеріальний та сімейний стан платника аліментів та одержувача аліментів, суд вважає необхідним позов в часині стягнення аліментів задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.03.2017 і до повноліття дитини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача понесених судових витрат, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір за позовну вимогу про визнання батьківства у розмірі 640,00 грн., що підтверджується квитанцією від 09.03.2017 (а.с.1 т.1), від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів вона є звільненою відповідно положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Відповідач ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 03.02.2016 (а.с.105 т.1), та відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а тому суд приходить до висновку, що судовий збір у сумі 640,00 грн., сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду, повинен компенсуватися останній за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сплату судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів необхідно компенсувати за рахунок держави.

Позивачем ОСОБА_1 , крім того, понесено судові витрати на проведення дослідження (експертизи) у розмірі 6620,70 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №362/10/2017 від 27.07.2017 та квитанцією від 31.07.2017, а також витрати на комісію банку за переказ готівки експертній установі у розмірі 79,45 грн., що підтверджується квитанцією від 31.07.2017 (а.с.89,т.1), а тому дані судові витрати необхідно покласти на відповідача, від сплати яких його не звільнено.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 133, 141, 259, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, ст.ст.135, 128, 180-183, 191, 194 СК України, суд -,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради, Канівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства, внесення відомостей до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця м. Канева, Черкаської області, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Канівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису №122 від 30.05.2012 вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: змінивши в графі відомості про батька - ОСОБА_9 на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_3 , на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.03.2017 і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_3 , судові витрати на проведення експертизи у розмірі 6620,70 грн., комісію банку за переказ готівки експертній установі у розмірі 79,45 грн., а всього витрат на суму 6700,15 (шість тисяч сімсот гривень 15 коп.) грн.

Судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Компенсувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованій та проживаючій по АДРЕСА_3 , за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір за позовну вимогу про визнання батьківства у розмірі 640 (шістсот сорок) грн., сплачений згідно квитанції №ПН2606 від 09.03.2017.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 27 лютого 2020 року.

Головуючий О . М . Льон