Ухвала

від 26.02.2020 по справі 932/1143/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/266/20 Справа № 932/1143/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який дії в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 лютого 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України, -

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про обрання більш м`якого запобіжного заходу, задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, починаючи з часу фактичного затримання підозрюваного 04.02.2020 року до 00 годин 01 хвилини 01 квітня 2020 року із застосуванням застави у розмірі 1700 прожиткових мінімумів.

Слідчий суддя, в обґрунтування свого рішення зазначив, що підозра ОСОБА_7 є обґрунтованою та підтверджується свідченнями представника потерпілого ОСОБА_9 , висновком судово-економічної експертизи від 02.12.2019 року.

Вказує, що прокурор довів про існування ризиків: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на представника потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, сукупністю таких підстав: підозрюваний ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років. Є достатні підстави вважати, що враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_7 усвідомлює невідворотність покарання у разі доведеності судом вини з метою уникнення відповідальності, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Є підстави вважати, що ОСОБА_7 фактично переховує у невстановленому досудовим розслідуванням місці незаконно привласнене майно, яке належить ТОВ ОМЕГА, що свідчить про те, що він може і в подальшому знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. ОСОБА_7 відомі особисті дані та місце здійснення трудової діяльності представника потерпілої особи та свідків, експерта, а тому існує підстава вважати, про ризик незаконного впливу на них та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також зазначає, що ризик вчините інше кримінальне правопорушення не доведений, оскільки підозрюваний раніше не судимий.

Також вказує, що прокурор у судовому засіданні довів про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя вважав, що враховуючи значну суму привласненого майна, даний випадок є виключним, а тому необхідно призначити заставу у розмірах, що перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є недоведеним, оскільки слідчим та прокурором не надано жодного доказу того, що у разі перебування на свободі підозрюваний буде намагатися переховуватися від правоохоронних органів досудового розслідування та/або суду. Слідчим та прокурором не надано жодного доказу того, що у разі перебування на свободі підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на представника потерпілого та свідків.

Вказує, що слідчий суддя, визначаючи розмір застави, знехтував вимогами ч. 4 ст.182 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні є безпідставними.

Так, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, зважаючи на наступне.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, підтверджується документами, долученими до клопотання.

З наведених обставин слідчий суддя зробив правильний висновок про наявність щодо ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, достатньо обґрунтованої для вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з яким колегія суддів погоджується.

Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема у розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Слідчий суддя належним чином врахував те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України є реальними, обґрунтованими та доведеними, оскільки ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливати на представника потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином зважаючи на те, що є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального покарання, підозрюваний усвідомлюючи невідворотність покарання у разі доведеності судом вини з метою уникнення відповідальності, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, є підстави вважати, що ОСОБА_7 фактично переховує у невстановленому досудовим розслідуванням місці незаконно привласнене майно, яке належить ТОВ ОМЕГА, що свідчить про те, що він може і в подальшому знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Також ОСОБА_7 відомі особисті дані та місце здійснення трудової діяльності представника потерпілої особи та свідків, експерта, а тому може незаконно впливати на них та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності ризиків відносно підозрюваного ОСОБА_7 колегією суддів не приймаються.

Щодо доводів захисника про те, що слідчий суддя, визначаючи розмір застави, знехтував вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, з урахуванням положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , обґрунтовано визначив заставу у розмірі 1700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 445 900 гривень, оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні слідчого ризикам.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а натомість спростовуються наданими матеріалами в повному обсязі, у зв`язку з чим є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком правильним і обґрунтованим та не знаходить підстав для його зміни на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 ,який діїв інтересахпідозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.5ст.191КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: