Постанова

від 25.02.2020 по справі 197/1002/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2473/20 Справа № 197/1002/18 Суддя у 1-й інстанції - Леонідова О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м.Кривий Ріг

Справа № 197/1002/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.,

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.,

секретар судового засідання: Голуб О.О.

сторони

позивач - Громадська організація Криворізька незалежна правозахисна група , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство Агропромисловий комплекс Сібаріт ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника адвоката Ярошевської Світлани Василівни , на ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2019 року, яке ухвалене суддею Леонідовою О.В. у смт Широке Дніпропетровської області (відомості про дату складення повного тексту ухвали матеріали справи не містять), -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року Громадська організація Криворізька незалежна правозахисна група , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства Агропромисловий комплекс Сібаріт про розірвання договору оренди землі.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 29.10.2018 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі, призначено до судового розгляду.

Громадська організація Криворізька незалежна правозахисна група , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 в лютому 2019 року подала заяву про збільшення позовних вимог та стягнення моральної шкоди з відповідача на користь ОСОБА_1 у розмірі 100 000,00 грн.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 року позовну заяву Громадської організації Криворізька незалежна правозахисна група , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агропромисловий комплекс Сібаріт про розірвання договору оренди землі залишено без розгляду, оскільки позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Не погоджуючись з ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 року ОСОБА_1 та її представник адвокат Ярошевська С. В. подали апеляційну скаргу в якій просять скасувати ухвалу суду та направити цивільну справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Вказують, що суд першої інстанції в ухвалі суду не вказав, як учасників судового процесу осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, а саме: адвоката Ярошевську С.В., представника громадської організації Морозова Є.А., ОСОБА_2 Я ОСОБА_3 , Лисак А.С. На їх думку, посилання суду першої інстанції на те, що особисто ОСОБА_1 не надала в суд письмову позовну заяву в порядку ст. 175 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 набула статусу позивача та підтримувала позов в повному обсязі в судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника - адвоката Ярошевську С.В., які, кожна окремо, наполягали на задоволені апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовні вимоги Громадської організації Криворізька незалежна правозахисна група , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позов поданий особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, зокрема громадська організація без статусу юридичної особи не має права бути представником інтересів її члена - фізичної особи у суді, оскільки таке право належить лише адвокатові та законному представникові.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

В статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

У справі Bellet v. France Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

За змістом частин 1,2 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відповідно до частин 1, 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини 1 статті 62 ЦПК України).

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина 4 статті 62 ЦПК України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 та її адвокат Ярошевська С.В. приймали участь у розгляді справи, кожна окремо підтримували позовні вимоги, тому колегія суддів вважає, що залишення позову без розгляду з підстав того, що позов поданий особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, зокрема громадською організацією без статусу юридичної особи, розцінює як суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм).

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду, у зв`язку з тим, що вона подана особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності

Отже, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачці ОСОБА_1 можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії).

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду ( Perez de Raela Cavaniles v. Spain , Beles and others v. the Czech Republic , RTBF v. Belgium ).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника адвоката Ярошевської Світлани Василівни - задовольнити.

Ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2019 року - скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агропромисловий комплекс Сібаріт про розірвання договору оренди землі направити до Широківського районного суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2020 року.

Головуючий:

Судді: