Постанова

від 27.02.2020 по справі 530/418/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/418/18 Номер провадження 22-ц/814/614/20Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2019 року (ухвалене суддею Должко С.Р., повний текст рішення виготовлено 01 грудня 2019) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди від 03.03.2009, скасування державної реєстрації додаткової угоди та зобов"язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Зіньківського районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЗ №182869 від 20.02.2009 року вонає власником земельної ділянки площею 3,41 га, розташованої на території Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Вказувала, що 03.03.2009 року між нею то ТОВ Бурат-Агро укладено договір оренди землі, терміном на 10 років. Даний договір зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центру ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2010 року №041056500188. У січні 2018 року їй стало відомо, що відповідачем ТОВ Бурат-Агро на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 03.03.2009 р., було внесено зміни до договору оренди землі, а саме: у п.п. 1.3 п.1 додаткової угоди зазначено, що п.8 Договору викладено в новій редакції, в якій вказано, що договір укладено на п`ятнадцять років. Вказана додаткова угода зареєстрована у відділі Держкомзему у Зіньківському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2012 р. за № 532130004002607. Позивач зазначила, що про існування додаткової угоди їй стало відомо випадково, оскільки вона не надавала своєї згоди на її укладення, а також не підписувала її. Крім того, зазначила, що їй невідомо чий підпис стоїть біля прізвища ОСОБА_1 в пункті підписи сторін. Позивач вказує, що вона має намір разом із своєю сім`єю самостійно господарювати на належній їй земельній ділянці, тому 30.01.2018 року вона звернулася до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду №2 до договору оренди землі, в якій термін дії договору встановлено 10 років. Відповідач отримав лист 06.03.2018 року. Однак, відповіді на вказаний лист не надав, а запропонована нею додаткова угода №2 не підписана, що і змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Крім того, позивач зазначила, що оскільки додаткова угода до договору оренди землі була укладена 03.03.2009 року, та зареєстрована у відділі Держкомзему у Зіньківському районі 01.10.2012 року, однак про її зміст позивач дізналася в січні 2018 року, тому прохала суд поновити їй строк на звернення до суду за захистом порушеного права, як такого, що пропущений з поважних причин.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк для подачі позовної заяви до суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди від 03.03.2009 від 01.10.2012 року, скасування державної реєстрації додаткової угоди та зобов`язання повернути земельну ділянку, як такий, що пропущений з поважних причин.

Позовну заяву ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди від 03.03.2009, скасування державної реєстрації додаткової угоди та зобов`язання повернути земельну ділянку - задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди від 03.03.2009 р. укладену між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро , яка зареєстрована у відділі Держкомзему у Зіньківському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2012 р. за № 532130004002607.

Скасовано запис про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди від 03.03.2009 р. у відділі Держкомзему у Зіньківському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2012 р. за № 532130004002607, на земельну ділянку площею 3,41 га, кадастровий номер 5321385000:00:003:0012.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро , після закінчення договору оренди землі від 03.03.2009 р., негайно передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,41 га, кадастровий номер 5321385000:00:003:0012, якою ОСОБА_1 володіє на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 182869від 20.02.2009 р.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро на користь ОСОБА_1 , 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 копійок судового збору та 6149,00 (шість тисяч сто сорок дев?ять гривень) за проведену судово-почеркознавчу експертизу.

З даним рішенням суду не погодилося Товариства з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2019 року скасуватита ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема вказує, що позивач звернулася з позовом до суду поза межами строку позовної давності встановленого ст. 257 ЦК України. Посилається на те, що позивач з 2010 року отримувала орендну плату в грошовій та натуральній формі в розмірі передбаченому Додатковою угодою до Договору оренди землі від 03.03.2009 року. Тому вважає, що позивачу було достеменно відомо про наявність оспорюваної Додаткової угоди та Договору оренди землі на протязі 8 років з дати її підписання та отримання підвищеного розміру орендної плати.

Крім того, апелянт посилається на те, що позивач могла дізнатися про наявність оспорюваної угоди з дати отримання підвищеного розміру орендної плати. Однак, на протязі періоду з 2010 року жодного запиту від позивача щодо підписання додаткової угоди до Договору оренди землі до ТОВ Бурат Агро не надходило. Тому вважає, що перебіг позовної давності щодо визнання Додаткової угоди до Договору оренди землі від 03.03.2009 року недійсчною закінчився у 2014 році.

Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання спростовуючи доводи апеляційної скарги, та підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представники сторін, інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи в судове засідання не зявилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено , що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЗ №182869 від 20.02.2009 р. є власником земельної ділянки площею 3,41 га, розташованої на території Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8). 03.03.2009 р. між позивачем та ТОВ Бурат - Агро укладено договір оренди землі (а.с.12-13).

Відповідно до п. 8 договору оренди - договір укладено на 10 років . Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не менше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства Центру ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2010 р. № 041056500188.

У січні 2018 р. позивачу стало відомо, що відповідачем на підставі додаткової угоди до договору оренди від 03.03.2009 р. (далі по тексту - додаткова угода) зареєстрованої у відділі Держкомзему у Зіньківському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2012 р. за № 532130004002607 було внесено зміни до договору оренди землі в т.ч. у частині строку його дії (а.с.15).

Зокрема у п.п. 1.3 п.1 додаткової угоди від 16.09.2011 року зазначено: Пункт 8 Договору викласти у новій редакції: Договір укладено на п`ятнадцять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію .

Позивач зазначила, що про існування додаткової угоди їй стало відомо випадково, оскільки вона особисто не давала своєї згоди на її укладення, та не підписувала її. Крім того зазначила та позивачу не відомо чий підпис стоїть біля прізвища ОСОБА_1 , в пункті підписи сторін.

Так, згідно висновку Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса №2265:- 2267/19-32 від 29.08.2019 року вказано, що підпис від імені ОСОБА_1 у розділі підписи сторін розділу Орендодавець дотакової угоди від 16.09.2011 року до договору оренди землі від 03.03.2009 виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.104-113).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що додаткова угода від 16.09.2011 року до договору ореди від 03.03.2009 р., яка була укладена між ОСОБА_1 та ТзОВ Бурат Агро є недійсною, оскільки сторонами під час її укладення не було дотримано вимог, які встановлені частиною третьою ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України. Тому, суд дійшов висновку про застосування до даних правовідносин наслідки недійсності правочину.

Разом з цим, місцевий суд зазначив, що оскільки позивач про порушення свого права дізналася лише у січні 2018 року, а тому вона звернулася до суду в межах строку позовної давності визначеного ч.1 ст. 261 ЦК України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За приписами статей 13,14 Закону України Про оренду землі (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Умови договору оренди землі визначено у ст.15 Закону України Про оренду землі .

Вказані положення дають підстави для висновку про те, що підписуючи договір оренди землі, орендар та орендодавець мають бути обізнані та погоджуватись з його істотними умовами.

Згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, а отже, основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України).

Згідно з частинами 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що вона додаткову угоду до договору оренди не підписувала, примірник цього договору не отримувала та з метою підтвердження цих обставин нею було заявлено клопотання про проведення у справі почеркознавчої експертизи.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позивач ОСОБА_1 не підписувала додаткову угоду від 16.09.2011 року до договору оренди землі від 03.03.2009, що підтверджується висновком експерта.

Крім того, в матеріалах вказаної справи відсутні відомості про те, що відповідач ТзОВ Бурат Агро повідомляв позивача ОСОБА_1 про пропозицію укладення додаткової угоди від 16.09.2011 року, та про направлення їй копії даної додаткової угоди.

Таким чином, оскільки судом достовірно встановлено той факт, що позивач додаткову угоду до договору оренди землі не підписувала, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення суду про визнання цієї угоди недійсною є законним та обгрунтованим.

За змістом ч.1 ст.319, ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.34 Закону України Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ).

Доводи апелянта про те, що позивач звернулася з позовом до суду поза межами строку позовної давності встановленого ст. 257 ЦК України, є необгрунтованими, оскільки матеріалами справи встановлено, що про існування додаткової угоди ОСОБА_1 стало відомо в той момент, коли вона повідомила про небажання продовжувати договірні правовідносини з ТОВ Бурат Агро , тобто з січня 2018 року.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15,16,20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її прав покладається на позивача.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Проте, відповідачем Бурат Агро не доведено факту пропуску позивачем строку позовної давності при звернення до суду за захистом порушених прав, як і не наведено обставин обізнаності з існуванням оспорюваного правочину.

Крім того, факт виплати відповідачем з 2010 року орендної плати позивачу в грошовій та натуральній формі в розмірі передбаченому Додатковою угодою до Договору оренди землі від 03.03.2009 року, не свідчить про обізнаність позивача з існуванням оспорюваного правочину.

Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Одночасно, колегією суддів, звернено увагу, що вимога позивача про зобов?язання відповідача повернути земельну ділянку на момент її заявлення та винесення рішення судом першої інстанції була передчасною та безпідставною.

Проте, зважаючи на те, що на момент перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції строк дії основного договору оренди закінчився, та з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, вважає за можливе не скасовувати рішення суду в цій частині, це при тому, що даний обов`язок відповідача передбачено договором.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро - залишити без задоволення .

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2020 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Т.В. Одринська

---

О.О. Панченко