Постанова

від 17.02.2020 по справі 1440/2081/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 1440/2081/18

Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв 24 травня 2019 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Запорожана Д.В., Осіпова Ю.В.

за участю секретаря Недашковської Я…

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаджиєв" до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаджиєв" (надалі Товариство або Позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (надалі Управління або Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00034771402 від 11 травня 2018 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00034751402 від 11 травня 2018 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00059561406 від 24 липня 2018 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаджиєв" зазначило, що відповідачем не доведено фактів порушення товариством вимог податкового та іншого законодавства, у зв`язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано прийняте 11 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00034751402 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 121 950 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 30 487,50 грн.; визнано протиправним та скасовано прийняте 24 липня 2018 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00059561406.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У своїх доводах апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням в частині задоволених позивних вимог, оскільки висновки викладені в ньому не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, апелянт наголошує, що перевіркою встановлено факти видачі готівкових коштів працівникам підприємства з каси підприємства, з оформленням видаткових касових ордерів, однак за відсутності даних працівників на робочому місці, що підтверджується табелями робочого часу. За таких обставин видаткові касові ордери ТОВ Гаджиєв , на думку апелянта, не можуть бути прийняті для виведення залишку готівки в касі, а тому апелянт вважає, що перевіркою було правильно встановлено перевищення встановленого ліміту залишку в касі позивача на загальну суму 884924,58 грн., у зв`язку з чим до відповідача правильно застосовані штрафні санкції за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637.

Крім того, апелянт вказує на порушення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ Гаджиєв завищено податковий кредит по господарським операціям з ТОВ Лагуна-Н , ТОВ Аспект-Н за 2015 рік на загальну суму 121950 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 05.03.2018 року по 03.04.2018 року посадові особи Управління провели документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаджиєв", результати якої оформили актом від 16 квітня 2018 року № 842/14-29-14-02/37104353.

Згідно з висновками Акта, товариство, зокрема:

порушило пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 219 724 грн.;

порушило пункт 44.1 статті 44, пункт 188.1 статті 188, пункт 198.1 статті 198, пункт 198.3, абзац г пункту 198.5, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за 2015 рік на суму 196 042 грн.;

порушило пункт 3.5 глави 3, пункт 5.9 глави 5 затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (надалі - Положення № 637), а саме допустило перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 891 924,58 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 11 травня 2018 року № 00034771402 Управління збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з податку на прибуток на 219 724 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 11 травня 2018 року № 00034751402 Управління збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з ПДВ на 240 816 грн., з яких 192 653 грн. - за податковими зобов`язаннями, 48 163 грн. - за штрафними санкціями. При визначенні суми податкового зобов`язання Управління врахувало статтю 102 Податкового кодексу України, тому сума податкових зобов`язань у Рішенні є меншою, ніж сума ПДВ, вказана в Акті.

Податковим повідомленням-рішенням від 24 липня 2018 року № 00059561406 Управління, на підставі абзацу другого пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , застосувало до позивача штраф в сумі 1 769 849,16 грн. (двократний розмір сум виявленої понадлімітної готівки - 884 924,58 грн.). Сума відрізняється від суми, що вказана в Акті, оскільки рішенням від 18 липня 2018 року ДФС частково задовольнило скаргу Товариства на прийняте 11 травня 2018 року податкове повідомлення-рішення № 00034741406 на суму 1 783849,16 грн. (891 924,58 х 2), в результаті чого Управління прийняло інше податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність складення податкового повідомлення -рішення від 11.05.2018 №00034751402 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 121 950 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 30 487,50 грн. та податкового повідомлення рішення від 24.07.2018 №00059561406,яким на підставі абзацу другого пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , до позивача застосовано штраф в сумі 1 769 849,16 грн. (двократний розмір сум виявленої понадлімітної готівки - 884 924,58 грн.).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і збрів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок Управління про заниження позивачем суми податку на прибуток у перевіряємий період обґрунтований тим, що Товариство під час перевірки не підтвердило витрати в загальній сумі 1 220 686 грн., що складається з сум: 618 729 грн., 248 407 грн., 105 928 грн., 247 622 грн. (стор. 10-15 Акта).

Колегія суддів звертає увагу на те, що Товариство у своєї позовній заяві не навело жодного аргументу, який спростовував би викладені в Акті висновки стосовно вказаних обставин.

В матеріалах справи містяться "Заперечення на відзив" (т. спр. 1, арк. 198-206),з яких вбачається, що позивач погодився з тим, що відповідач обґрунтовано не визнав витрати Товариства в сумі 867 136 грн. (618 729 + 248 407), але при цьому позивач вказав на безпідставність висновку Управління про завищення витрат в сумі 247 622 грн., що є вартістю придбаного позивачем у ТОВ "ЮГТОРГ-Н" дизельного палива.

Доводів на підтвердження неправильності висновку відповідача про завищення позивачем витрат в сумі 105 928 грн. у "Запереченнях на відзив" не наведено.

Заперечуючи обґрунтованість декларування позивачем у складі "Витрат на збут" суми 247 622 грн., Управління на стор. 12-14 Акта вказало, що "до перевірки не було надано журнал обліку руху паливних карток (бланків-дозволів), чеки термінала та чеки ЕКК отримані водіями після придбання ПММ на АЗС, розшифровку оборотів за карткою, товариством не вказано бухгалтерський рахунок на якому обліковувались картки та не надано карту синтетичного обліку вказаного рахунку з поденною розшифровкою, крім того не надано документи які підтверджують використання придбаних ПММ в господарській діяльності (подорожні листи, рапорти, інші)".

Ані у позовній заяві, ні під час розгляду справи у суду першої та апеляційної інстанції, Товариство не навело доводів на спростування викладених вище в Акті обставин.

Під час розгляду у суді першої інстанції Товариство не спростувало факт відсутності первинних документів (про необхідність наявності яких вказано в Акті) та зазначило, що достатніми доказами на підтвердження витрат є платіжні доручення (інформація про які, до речі, в Акті відсутня) та податкові декларації з ПДВ.

Такої ж правової позиції дотримався і представник Товариства під час апеляційного розгляду справи.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Товариством ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи не було надано документів, які б підтверджували транспортування палива від ТОВ "ЮГТОРГ-Н" чи його збереження та заправку на АЗС в транспортні засоби.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність висновку Управління щодо завищення Товариством витрат в сумі 247 622 грн. та відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового-рішення №00034771402 від 11 травня 2018 року.

Щодо висновку відповідача в Акті перевірки про заниження податкових зобов`язань в перевіряємий період за результатами господарської діяльності с деякими контрагентами,що призвело до завищення податкового кредиту ,колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається матеріалів справи, на стор. 16-17 Акта від 16 квітня 2018 року № 842/14-29-14-02/37104353 вказано, що Товариство порушило пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 2 495 грн.

На стор. 17-18 зазначеного Акта вказано, що Товариство порушило підпункт "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 21 186 грн.

На стор. 21-22 того ж Акта вказано, що Товариство порушило пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завишення податкового кредиту в сумі 172 361 грн.

Згідно матеріалів справи, цей кредит позивач сформував за результатами господарських операцій з:

ТОВ "ЮГТОРГ-Н", сума ПДВ - 49 524 грн.;

ТОВ "ЛАГУНА-Н", сума ПДВ - 114 075 грн.;

ТОВ "ЕРА-Н", сума ПДВ - 922 грн.;

ТОВ "АСПЕКТ-Н", сума ПДВ - 7 840 грн.

До податкового повідомлення-рішення № 00034751402 від 11 травня 2018 року із вказаної загальної суми 196 042 грн. (2 495 + 21 186 + 172 361) відповідач, з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України, включив суму 192 653 грн.

Позивач у "Запереченнях на відзив", а також під час судових засідань в суді першої і апеляційної інстанції, не навів доводів щодо безпідставності висновків відповідача про заниження податкових зобов`язань на суму 23 681 грн. (2 495 + 21 186).

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, позивач не підтвердив факт здійснення операцій з придбання товарів у ТОВ "ЮГТОРГ-Н", що виключає відображення у податковій звітності податкового кредиту з ПДВ. Отже суд першої інстанції, на думку колегії суддів, цілком правильно визнав помилковими доводи позивача про те, що для включення до податкового кредиту (в зв`язку з придбанням у ТОВ "ЮГТОРГ-Н" дизельного палива) суми 49 524 грн. достатньо реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Враховуючи висновки Акту перевірки про завищення Товариством податкового кредиту з ПДВ на 122 837 грн. (постачальники - ТОВ "ЛАГУНА-Н", ТОВ "АСПЕКТ-Н", ТОВ "ЕРА-Н", період поставки - 2015 рік), які відповідач обґрунтував тим, що вказані особи не декларували відповідні податкові зобов`язання; у 2017 році ТОВ "ЛАГУНА-Н" та ТОВ "АСПЕКТ-Н" були визнані банкрутами, а ТОВ "ЕРА-Н" має стан платника 12 - припинено, але не знято з обліку, відповідач вважав, що у позивача не має права на податковий кредит, оскільки, на його думку, суми податку не будуть сплачені до бюджету.

Суд першої інстанції правильно відхилив ці доводи відповідача, приймаючи при цьому до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.04.2019 у справі № 810/4559/15 (адміністративне провадження №К/9901/39576/18) стосовно того, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи те, що на суму ПДВ (922 грн.) за господарською операцією, здійсненою у січні 2015 року (постачальник - ТОВ "ЕРА-Н"), Управління не збільшувало податкові зобов`язання позивача, суд першої інстанції визнав безпідставним збільшення суми податкового зобов`язання позивача з ПДВ на 121 950 грн. (ПДВ 114 075 грн. - постачальник ТОВ "ЛАГУНА-Н", ПДВ 7 840 грн. - постачальник ТОВ "АСПЕКТ-Н") та застосування відповідного штрафу, тому дійшов висновку про протиправність повідомлення-рішення № 00034751402 від 11 травня 2018 року 00034751402 у відповідній частині.

Проте, колегія суддів, зазначає, що суд першої інстанції неправильно вказав, у визнаному ним протиправним податковому повідомленню-рішенню № 00034751402 від 11 травня 2018 року суму 121 950 грн. оскільки ПДВ 114 075 грн. - постачальник ТОВ "ЛАГУНА-Н" та ПДВ 7 840 грн. - постачальник ТОВ "АСПЕКТ-Н", у сумі складають 121 915 грн. у зв`язку з чим апеляційний суд вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення, вказавши правильну суму 121 915 грн., замість неправильної 121 950грн.

Перевіркою також було встановлено, що Товариство порушило пункт 3.5 глави 3, пункт 5.9 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637).

З огляду на викладені в Акті порушення, фіскальним органом, згідно прийнятого ним податкового повідомлення - рішення від 24 липня 2018 року № 00059561406, застосовано до позивача норми ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 №436/95, яка передбачає, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Згідно з терміном, наведеним у пункті 1.2 глави 1 Положення № 637 ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси), - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Пунктом 3.5 глави 3 Положення № 637 встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми. Якщо видаткова відомість складена на видачу кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю

Відповідно до пункту 5.9 глави 5 Положення № 637, готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов`язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов`язані з діяльністю підприємства.

На сторінці 51-56 Акта перевірки Управління вказало, що позивач порушив ці норми, оскільки працівники позивача отримували готівкові кошти з каси Товариства в ті дні, коли у цих працівників були вихідні, вказавши в Акті перевірки наступне: "видаткові касові ордери ТОВ "ГАДЖИЕВ", які наведені у Таблиці 1 до акту перевірки не можуть бути прийняті для виведення залишку готівки в касі, так як зазначена видача готівки з каси не є можливою. Належним чином завірені копії відповідних карток по рахунку 3721 додаються до першого примірника акта перевірки. Розрахунок понадлімітних коштів, наведено у таблиці № 2 …".

Таким чином, зазначені у належним чином оформлених видаткових касових ордерах готівкові кошти, отримання яких вказаними в Акті особами відповідач не спростував, Управління визнало такими, що не були видані, що, на думку відповідача, призвело до перевищення встановленого ліміту каси:

Колегія суддів вважає, що твердження Управління про порушення позивачем вищевказаних пунктів Положення № 637 не відповідають змісту цих пунктів.

Нормами Положення не встановлена заборона отримання працівниками підприємства коштів в касі підприємства в ті дні, коли ці працівники не працюють.

Відповідно п.5.2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою % ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказам (розпорядженнями) підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що на дослідження експерту, до якого звернулось товариство з приводу експертного дослідження з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами документальної планової виїзної перевірки від 16.04.2018 року, був наданий наказ №183/4 від 01.09.2016 року ТОВ ГАДЖИЕВ Про встановлення ліміту залишку готівки у касі підприємства , який свідчить, що з 01 вересня 2016 року встановити ліміт каси підприємства в розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень.

Відповідно п.2.11 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

На дослідження експерту були надані звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт з первинними документами, картки рахунку 372 Розрахунки з підзвітними особами , оборотно - сальдова відомість по рахунку 3721 Розрахунки з підзвітними особами ТОВ ГАДЖИЕВ за період з січня 2016 року по вересень 2016 року (Див. Додаток 2).

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 на субрахунку 372 Розрахунки підзвітними особами ведеться облік розрахунків з підзвітними особами.

За висновком експерта, в наданих оборотно сальдових відомостях, картках рахунків по субрахунку 372 Розрахунки з підзвітними особами ТОВ ГАДЖИЕВ за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року, в яких на підставі звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт з первинними документами відображено придбання товарно-матеріальних цінностей за власні кошти в бухгалтерському обліку відображались, так:

по Дебету рахунку 203 Паливо з Кредитом субрахунку 372 Розрахунки з підзвітними особами на суму придбаного палива або товарно-матеріальних цінностей;

по Дебету рахунку 372 Розрахунки з підзвітними особами , з Кредиту рахунку 301 Каса погашення заборгованості по підзвітним особам (Див. Додаток 2).

Експертом при досліджені наданих звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт з первинними документами, картки рахунку 372 Розрахунки з підзвітними особами , оборотно - сальдова відомість по рахунку 3721 Розрахунки з підзвітними особами ТОВ ГАДЖИЕВ за період з січня 2016 року по вересень 2016 року встановлено, що грошові кошти видавались підзвітним особам за придбання працівниками товароматеріальних цінностей за власні кошти за минулий та теперішній місяці, а також допомогу на поховання (Див. Додаток 2).

Згідно листа Міністерства фінансів України від 01.12.2016 року № 31- 11170-16-29/34246 зазначено, що у разі придбання працівником за власні готівкові кошти товарів для потреб підприємства, використання власних коштів, до бухгалтерської служби подається у визначені законодавством строки Звіт по використання коштів, виданих під звіт.

Так, відповідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-Х1У (із змінами та доповненнями підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, так документом є Звіт по використання коштів, виданих під звіт.

При дослідженні звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт з первинними документами ТОВ ГАДЖИЕВ за період з люто 2016 року по серпень 2016 року методом документальної перевір встановлювалась правильність та повнота заповнення реквізитів представлених видаткових касових ордерів на експертизу, відповідності записів в документі вимогам нормативних актів.

Так, керівник підприємства підтвердив доцільність та обґрунтовані здійснених працівниками витрат та затвердив зазначені звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт з первинними документами ТОВ ГАДЖИЕВ за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року.

Відповідно п.4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (із змінами та доповненнями), презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову, коли та в який час може прийти підзвітна особа, щоб отримати власні кошти за придбане паливо.

Враховуючи вищевикладене, експертом було встановлено, що в результаті дослідження прибуткових та видаткових касових ордерів, звітів про використання коштів з первинними документами, табелів робочого часу водіїв (працівників), журналами щозмінного перед рейсового та після рейсового медичного огляду водіїв (за період з червня 2016 року по серпень 2016 рік), відомостей про продаж квитків Миколаївського міського автовокзалу (за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року) на рейсові автобуси, карток рахунків та оборотно-сальдових відомостей ТОВ ГАДЖИЕВ за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року стосовно документального та нормативного підтвердження висновку акту перевірки ГУ ДФС у Миколаївській області №842/14-29-1402/37104353 від 16 квітня 2018 року Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ГАДЖИЕВ (код 37104353), податкового законодавства за період 01.01.2015 по 31.12.2017 в частині порушення п.3.5 гл.3, 5.9 гл.5 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами та доповненнями) ліміту залишку готівки в касі, що перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 891924,58 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Отже, колегія суддів, дослідивши матеріали справи з цього питання, висновок експерта, заслухавши пояснення представників сторін під час апеляційного розгляду справи, вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення від 24 липня 2018 року № 00059561406 є правильним.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частина 4 цієї статті КАС України встановлює, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції:

Визнати протиправним та скасувати прийняте 11.05.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00034751402 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 121 915 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 30 487,50 грн.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 24 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.02.2020 року.

Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Запорожан Д.В. Осіпов Ю.В.