Ухвала

від 02.03.2020 по справі 815/2661/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 815/2661/18

Суддя-доповідач П`ятого апеляційного адміністративного суду Шевчук О.А., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 р. по справі № 815/2661/18

позивач Приватне підприємство "Шаклін груп"

відповідач Головне управління ДФС в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 р. задоволено адміністративний позов.

На зазначене рішення суду Головне управління ДФС в Одеській області подали апеляційну скаргу. Разом з апеляційною скаргою апелянтом надано клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: по справі не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Як вбачається з позовної заяви, вона містить вимогу майнового характеру.

Відповідно до ст. 4 ч. 2 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року, оскільки позовну заяву було подано до суду 04.06.2018 р.) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 4 ч. 2 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка була чинною до 27.02.2020 р., оскільки апеляційну скаргу разом з додатками було здано до відділення поштового зв`язку для направленння до суду першої інстанції 14.02.2020 р.) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, Головному управлінню ДФС в Одеській області необхідно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішеня суду у розмірі 156148,62 грн.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду повинно бути перераховано або внесено на рахунок:

банк Казначейство України (ЕАП), код банку 899998

код класифікації доходів бюджету 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)"

відомча ознака "81" (Апеляційні адміністративні суди):

рахунок UA058999980313181206081015008,

отримувач - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101

код за ЄДРПОУ отримувача - 38016923

в сумі 156148,62 грн., у зв`язку з чим апеляційна скарга, відповідно до вимог ч.1 ст.169 КАС України залишається без руху, з наданням строку для усунення зазначених недоліків.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з ч.3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду було прийнято у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження 14 лютого 2019 року. Повний текст рішення складений та підписаний судом 25.02.2019 р. (а.с.206-226).

Перший раз Головне управління ДФС в Одеській області звернулись до суду з апеляційною скаргою 26.03.2019 р. (а.с. 230).

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху у зв`язку з тим, що по справі не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги та було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги. Роз`яснено Головному управлінню ДФС в Одеській області , що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року клопотання Головного управління ДФС в Одеській області про продовження строку сплати судового збору було задоволено. Продовжено Головному управлінню ДФС в Одеській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, зазначених в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року, надавши десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків поданої апеляційної скарги. Роз`яснено Головному управлінню ДФС в Одеській області, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 р. у задоволенні клопотання Головного управління ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судових витрат було відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 р. повернуто скаржнику .

Копію вищезазначеної ухвали суду Головне управління ДФС в Одеській області отримали 28.05.2019 р. (а.с. 258).

Повторно апеляційну скаргу разом з додатками Головним управлінням ДФС в Одевській області було здано до відділення поштового звязку для направлення до суду першої інстанції 14.02.2020 року (а.с. 279). Разом з апеляційною скаргою апелянтом надано клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якому апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року поважними; поновити ГУ ДФС в Одеській області строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС в Одеській області. Зазначене клопотання обгрунтовано тим. що надати платіжне доручення в стро, встановлений судом, апелянт не мав можливості, у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань для сплати потрібної суми судового збору та враховуючи листи казначейської служби щодо арешту рахунків ГУ ДФС в Одеській області навіть при наявності необхідної суми апелянт не мав можливості сплатити судовий збір.

До апеляційної скарги повторно не надано документу про сплату судового збору.

Суд зазначає, що повторно апеляційну скаргу подано майже через дев`ять місяців після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги та майже через рік після ухвалення оскаржуваного рішення.

Таким ином, суд вважає причини пропуску строку, зазначені апелянтом, не достатніми та не поважними підставами для поновлення пропущеного строку.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

При цьому судова колегія зазначає, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору митним органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Цє пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Зокрема, на це ЄСПЛ звертав увагу у п. 74 рішення "Лелас проти Хорватії": "Держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків, 'іншими"словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

Також, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб в тому числі при оскарженні судових рішень у судовому порядку. Будь-які зволікання зі сплатою судового збору у строк, встановлений законодавцем для оскарження судового рішення, та звернення з клопотанням про поновлення строку на оскарження через несплату судового збору вже саме по собі є порушенням принципу "належного урядування" про-який говорить ЄСПЛ.

Держава (в даному випадку - в особі податкових органів) не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень через невчасну сплату судового збору податковим органом та будь-які проблеми, що виникають під час внутрішньої процедури узгодження його сплати. Як зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, такі помилки, допущені органами державної влади, не повинні виправлятися за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (в даному випадку - позивача, у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, винесеного на його користь).

У зв`язку із вищевикладеним, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.296,298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на зазначене, та керуючись вимогами норм Кодексу адміністративного судочинства, суддя приходить до висновку про необхідність залишити подану Головним управлінням ДФС в Одеській області апеляційну скаргу без руху, для надання апелянтом: документу про сплату судового збору; інших поважних підстав, які унеможливили апелянту звернутись до суду вчасно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 169 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 299 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без руху.

Надати апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Роз`яснити Головному управлінню ДФС в Одеській області , що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала у касаційному порядку не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач: Шевчук О.А.