Постанова

від 24.02.2020 по справі 922/2417/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа № 922/2417/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Коваль Г.Ю.

відповідача - Ганчар І.Д.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "КСВ Естейт" (вх.№26Х1) на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2019 у справі № 922/2417/19 (повний текст якого складено та підписано 16.10.2019 суддею Сусловою В.В. у приміщенні господарського суду Харківської області),

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7)

до товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ Естейт" (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, офіс 13-Е)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ Естейт" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 183 654,78грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач у період з 01.09.2017 по 30.06.2019 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0060), яка належить територіальній громаді м. Харкова, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов`язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 1183654,78 грн.

Вирішення даного спору судом першої інстанції відбулось за відсутності відповідача.

При цьому колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції добросовісно і належним чином виконаний обов`язок щодо повідомлення відповідача про час та місце вирішення спору, а неотримання відповідачем відповідних ухвал суду обумовлено причинами, які не залежали від волі суду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2019 у справі № 922/2417/19 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "КСВ ЕСТЕЙТ" (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, офіс 13-Е, код ЄДРПОУ 41538147) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: код платежу: 24062200, рахунок: 31419611020002; МФО: 899998; код ЄДРПОУ 37999649; банк: Казначейство України (ЕАП); одержувач УДКСУ у м. Харкові Харківської області) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1183654,78 грн.

Стягнуто з ТОВ "КСВ ЕСТЕЙТ" (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, офіс 13-Е, код ЄДРПОУ 41538147) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 17754,82 грн. судового збору.

ТОВ "КСВ ЕСТЕЙТ" із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не досліджено належним чином розмір земельної ділянки, якою фактично користується ТОВ КСВ Естейт , при цьому суд першої інстанції помилково вважав встановленим факт того, що відповідач користується всією земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, кадастровий номером 6310137500:018:0060, загальна площа 0,1765 га.

Також відповідач зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідач користується всією спірною земельною ділянкою як землями торгівлі суперечить наявним у справі доказам.

Крім того, судом першої інстанції не з`ясовано обставини, які мають вирішальне значення для коректності розрахунку орендної плати та не здійснено повну і всебічну оцінку такого розрахунку. Розрахунок судом першої інстанції не досліджувався взагалі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 922/2417/19. Встановлено строк для подання відзиву. Призначено справу до розгляду на 03.02.2020.

14.01.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 оголошено про перерву у розгляді справи до 24.02.2020.

17.02.2020 від позивача надійшли письмові пояснення в обґрунтування своєї позиці ї у справі.

21.02.2020 від відповідача надійшли пояснення в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

В судове засідання 24.02.2020 з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською міською радою (позивачем), відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, були здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Так, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 23.07.2019 здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові, розробленого ТОВ "Геодезично-вишукувальний центр" та витягу з Державного земельного кадастру від 23.07.2019 № НВ-0003479382019.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 23.07.2019 № НВ-0003479382019 про земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0060) площа вказаної земельної ділянки складає 0,1765 га.

Як зазначає позивач, обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,1765 га (кадастровий номер 6310137500:07:018:0060) по вул. Академіка Павлова , 120 у м. Харкові розташована одна нежитлова будівля літ. "З -3".

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові від 23.07.2019.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.07.2019 № 174690510 право власності на нежитлову будівлю літ. "З -3" загальною площею 2386,6 кв.м. з 31.08.2017 зареєстроване за TOB "КСВ Естейт" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.08.2017 № 839.

Крім того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003479382019 земельна ділянка площею 0,1765 га з кадастровим номером 6310137500:07:018:0060 по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для реконструкції універсального оптового-роздрібного магазину літ. "А-6" з метою розширення торговельного залу на 1-му поверсі і приміщень 4-го поверху для розміщення цеху кондитерських та кулінарних виробів та реконструкції нежитлових приміщень 2-го поверху в будівлі літ. "А-6" з прибудовами для розширення торговельно-складських приміщень та подальшої експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 08.12.2014.

Згідно інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 30.08.2018 № 5818/0/225-18 на земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові обліковуються договори оренди землі з іншими суб`єктами господарювання та на земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137500:07:018:0026, 6310137500:07:018:0034, 6310137500:07:018:0027, 6310137500:07:018:0031, 6310137500:07:018:0023.

Вказані земельні ділянки є відмінними від земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:07:018:0060, яка використовується, як зазначає позивач ТОВ "КСВ Естейт".

Отже, на думку позивача, ТОВ "КСВ Естейт", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану ділянку.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області від 14.08.2018 № 19858/9/20-40-12-14-22 TOB "КСВ Естейт" не є платником плати за землю по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові.

Враховуючи вищенаведене, позивач стверджує, що ТОВ "КСВ Естейт" у період з 01.09.2017 по 30.06.2019 не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "КСВ Естейт" коштів у розмірі орендної плати здійснено Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0060) від 02.07.2019 № 1109/0/45-19, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ТОВ "КСВ Естейт" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові. При цьому позовні вимоги Харківської міської ради обґрунтовано наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів виходить з наступного.

В ході вирішення справи колегією суддів встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6310137500:07:018:0060 ніколи не формувалася з метою функціонування та обслуговування нежитлової будівлі літ. З -3 .

Так, відповідно до положень статті 50 Закону України Про землеустрій (далі - Закон) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

Із зібраних у справі доказів та пояснень представника позивача випливає, що проекту землеустрою вказаної земельної ділянки, який відповідає приписам ст. 50 Закону, не існує.

Зокрема, нежитлова будівля літ. З -3 розпочала своє юридичне існування з 15.02.2014.

Однак, земельна ділянка кадастровий номер 6310137500:07:018:0060 була сформована 08.12.2014 із призначенням: для реконструкції універсального оптового-роздрібного магазину літ. "А-6" з метою розширення торговельного залу на 1-му поверсі і приміщень 4-го поверху для розміщення цеху кондитерських та кулінарних виробів та реконструкції нежитлових приміщень 2-го поверху в будівлі літ. "А- 6" з прибудовами для розширення торговельно-складських приміщень та подальшої експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд.

Таким чином, незважаючи на факт існування будівлі літ. З -3 на час формування земельної ділянки, за користування якою позивач просить стягнути в порядку кондикції, вказана ділянка не формувалась для функціонування та обслуговування зазначеної нежитлової будівлі.

Більше того, наявні у справі докази свідчать, що проект виділення даної ділянки був виготовлений із грубими порушеннями ст. 50 Закону.

Так, з пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6310137500:07:018:0060 була створена шляхом поділу власником (позивачем) іншої земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:07:018:0016 площею 0,2716 га.

При цьому, виходячи з письмових пояснень сторін у справі, жодний зацікавлений суб`єкт не подавав заяви про відведення земельної ділянки під будівлю літ. З -3 , і ніякий сертифікований суб`єкт, який виконує роботи з виготовлення проекту землеустрою, не визначав площі земельної ділянки, необхідної для функціонування та обслуговування цієї нежитлової будівлі; не досліджувались правовстановчі документи на будівлю літ. З -3 тощо.

Зокрема, в ході апеляційного перегляду позивач у своїх письмових поясненнях визнав, що вже після формування та реєстрації земельної ділянки (08.12.2014), ХМР рішенням №1737/14 від 24.12.2014 надала згоду на виготовлення проекту землевідводу земельної ділянки, необхідної для функціонування обслуговування нежитлового приміщення 6310137500:07:018:0060 ТОВ Віокон - 3 , однак такий проект не був виготовлений і затверджений (а.с. 171-172), і на час вирішення даного спору такого проекту не існує.

Таким чином, надання дозволу на виготовлення проекту землевідведення після формування та реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:07:018:0060 , є безспірним доказом того, що власник земельної ділянки (позивач) у повній мірі усвідомлював той факт, що ця земельна ділянка не відводилася для функціонування та обслуговування нежитлової будівлі літ. З -3 .

В подальшому, достеменно знаючи, що формування земельної ділянки для функціонування та обслуговування нежитлової будівлі літ. З -3 не відбулося, власник цієї земельної ділянки (позивач) на протязі п`яти років не вчинив жодних дій, спрямованих на належне формування земельної ділянки для функціонування та обслуговування вказаної будівлі.

Аналогічно жодних дій не вчинили і інші суб`єкти - власники будівлі літ. З -3 у різні періоди часу з 2014 по 2019 роки.

Колегія суддів зазначає, що в даному спорі ризики зазначеної бездіяльності несе позивач.

Зокрема, ч.3 ст. 13 Конституції України закріплений принцип власність зобов`язує .

В аспекті земельних правовідносин цей принцип означає, що саме позивач (власник землі), який затверджував проект поділу земельної ділянки 6310137500:07:018:0060 (спірна земельна ділянка); в тому числі затверджував цільове призначення земельної ділянки (вид використання); не вчинив жодних дій, спрямованих на вірне і належне визначення площі та призначення ділянки, необхідної для функціонування та обслуговування нежитлової будівлі літ. З -3 , несе усі пов`язані із вказаними дефектами ризики, в тому числі ризики неотримання плати за користування землею третіми особами.

В цій частині позивач заперечував проти покладення на нього негативних наслідків встановлених дефектів, посилаючись на дві обставини: 1) несуттєвість порушень формування земельної ділянки з огляду на той факт, що вона все ж була сформована, отримала кадастровий номер, і саме на ній розташована будівля відповідача; 2) несуттєвість визначення виду використання землі для стягнення заборгованості у кондиційному зобов`язанні і необхідність врахування судом того факту, що у даному спорі вже не існує об`єкт нерухомості (літ. А-6 ), для функціонування якого сформована земельна ділянка 6310137500:07:018:0060.

Колегія суддів відкидає обидва заперечення позивача із наступних міркувань.

Заперечення позивача щодо того, що ділянка все ж була сформована і допущені при її формуванні дефекти несуттєві для даного спору, суперечать принципу розумності цивільного законодавства та звичайній розсудливості. За такою логікою слід визнати, що площа земельної ділянки та її призначення взагалі не мають значення для стягнення плати за користування землею, а має значення тільки той факт, що будівля знаходиться на відокремленій і сформованій земельній ділянці. Таким чином, на думку позивача, плата за користування землею підлягає стягненню навіть у тих випадках, коли розміри ділянки на порядки перевищують ті, які необхідні для функціонування об`єкту нерухомості, а сама ділянка має зовсім інше цільове призначення. Очевидно, що такий висновок позивача носить характер юридичного і логічного нонсенсу.

Друге заперечення (щодо несуттєвості виду використання земельної ділянки) та припинення існування об`єкту нерухомості літ. А-6 , для функціонування якого була сформована земельна ділянка кадастровий номер 6310137500:07:018:0060, колегія судді вважає хибним з тих міркувань, що вид використання є саме тією юридичною категорією, яка пов`язує землю із об`єктом нерухомості, який на ній розташований.

Зокрема, у Верховний Суд України у своїй постанові від 08.04.2015 у справі №6-32цс15 дійшов до висновку про те, що вид використання та цільове призначення земельної ділянки є тотожними поняттями, і зазначив наступне:

Стаття 1 Закону України Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.

Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

ЗК України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів для ведення фермерського господарства.

Згідно з частиною третьою статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2008 року № 502 та за ініціативою власників.

Обов`язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватися виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 ЗК України) .

Таким чином, призначення ділянки та визначення її меж та площа, а отже і розміру плати за користування землею, знаходяться у прямій і логічній залежності.

На час вирішення даного спору видом використання, і, відповідно, призначенням земельної ділянки є для реконструкції універсального оптового-роздрібного магазину літ. "А-6" з метою розширення торговельного залу на 1-му поверсі і приміщень 4-го поверху для розміщення цеху кондитерських та кулінарних виробів та реконструкції нежитлових приміщень 2-го поверху в будівлі літ. "А- 6" з прибудовами для розширення торговельно-складських приміщень та подальшої експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд . Як вбачається з наведеного, земельна ділянка 6310137500:07:018:0060 ніколи не формувалася для обслуговування нежитлової будівлі літ. З -3 .

Той факт, що станом на день вирішення спору будівлі літ. "А- 6" юридично не існує, оскільки в силу поділу вона була перетворена на декілька самостійних будівель , в тому числі будівлю літ. З -3 , жодним чином не спростовує наведеного вище висновку апеляційного суду (висновку, що земельна ділянка 6310137500:07:018:0060 не призначена для функціонування та обслуговування нежитлової будівлі літ. З -3 ).

Також в аспекті викладеного колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що позивач, наполягаючи на задоволенні позову, посилався на правові позиції ВС, наведені у ряді постанов, вказаних у відзиві (№№ 922/3780/17, 922/536/18, 922/391/18, 922/981/18, 922/902/18).

Колегія суддів, дослідивши вказані правові позиції, відзначає, що вони не релевантні даного спору, тому не можуть бути у ньому застосовані, оскільки в жодній з розглянутих судом касаційної інстанції справ не досліджувався казус, який має місце у даному спорі - формування земельної ділянки із порушенням приписів ст. 50 Закону і без мети забезпечення функціонування та обслуговування об`єкту нерухомості, який знаходиться на цій земельній ділянці.

Як зазначає відповідач, він не користується усією площею (0,1765 га.) спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:018:0060, оскільки об`єкт нерухомого майна, який належить відповідачу, виходячи з його площі, займає меншу земельну ділянку, котра є необхідною для його обслуговування.

Ці твердження відповідача підтверджені дослідженими апеляційним судом доказами, про що зазначено вище, і не спростовані позивачем в ході вирішення спору.

Таким чином, позивачем не доведений факт використання відповідачем земельної ділянки прощею 0,1765 га, в силу чого позов не підлягає задоволенню.

Оцінюючи заперечення відповідача про те, що позивачем наданий невірний розрахунок, колегія суддів зазначає, що не вбачає необхідності перевірки і оцінки цього розрахунку, оскільки у даному спорі невідома площа землі, яка використовується відповідачем, і до встановлення цієї площі будь-який розрахунок є нікчемним.

У зв`язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "КСВ Естейт" на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2019 у справі № 922/2417/19 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2019 у справі № 922/2417/19 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: код платежу: 24062200, рахунок: 31419611020002; МФО: 899998; код ЄДРПОУ 37999649; банк: Казначейство України (ЕАП); одержувач УДКСУ у м. Харкові Харківської області) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ ЕСТЕЙТ (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, офіс 13-Е, код ЄДРПОУ 41538147) 26 632,23 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 02.03.2020.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко