Постанова

від 26.02.2020 по справі 1.380.2019.006770

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Костецький Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006770 пров. № А/857/1395/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Макарика В.Я., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З.

представника апелянта: Кривого Ю.Р.

представник відповідача: Денисяка Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський дослідно-експериментальний механічний завод на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.006770 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський дослідно-експериментальний механічний завод до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанови, приписів, протоколу та акту, -

ВСТАНОВИВ :

16.12.2019р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Львівський дослідно-експериментальний механічний завод звернувся в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанови, приписів, протоколу та акту.

19.12.2019р. на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову в якій позивач просив зупинення дії пункту 1 припису від 11.11.2019р. Про зупинення підготовчих та будівельних робіт Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові. А саме: з дати отримання даного припису зупинити проведення будівельних робіт та об`єктів будівництва Будівельні роботи за адресою: м. Львів, вул. Земельна,23 до моменту усунення виявлених порушень, а саме приведення об`єкту самочинного будівництва у відповідність до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. За невиконання даного припису юридичні особа, фізична особа/фізична особа-підприємець несуть відповідальність, передбачену Законом України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та Кодексом України про адміністративні правопорушення .

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2019р. відмовлено у задоволенні зави про забезпечення позову.

Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянт Товариство з обмеженою відповідальністю Львівський дослідно-експериментальний механічний завод подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Представник позивача Кривий Ю.Р. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник відповідача Денисяк Т.Г. в судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та суперечить ст. 150, ст. 151 КАС України.

ч. 2 ст. 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Відповідно до п.17 абз.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Проте, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано належних, допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. В матеріалах справи також відсутні докази які свідчать про очевидні ознаки протиправності оспорюваного рішення та порушення прав, свобод та інтересів товариства.

При цьому, колегія суддів вважає зазначити, що встановлення протиправності оскаржених приписів як індивідуальних актів, які порушують права осіб, яким такі приписи видано, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Встановлення протиправності чи обґрунтованості приписів як індивідуальних актів потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при прийнятті в подальшому судом рішення в справі про задоволення позовних вимог, ніяким чином не ускладниться або унеможливиться виконання такого рішення.

Тобто, не зупинення приписів до вирішення справи по суті жодним чином не може перешкоджати виконанню рішення суду про скасування таких приписів.

Основні доводи заяви про вжиття заходів забезпечення позову, є понесення збитків внаслідок зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Проте, без перевірки на відповідність законодавству змісту порушень, викладених в акті перевірки та приписах, що неможливо на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, зупинення дії приписів, які і є предметом оскарження, може бути розцінено як фактичне вирішення позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, оскільки такий спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та суперечить ст. 150, ст. 151 КАС України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи які викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновки колегії суддів.

В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський дослідно-експериментальний механічний завод залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.006770 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.Я. Макарик

Суддя Р.М. Шавель

Постанова в повному обсязі складена 02.03.2020р.