Рішення

від 20.02.2020 по справі 909/1301/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1301/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2020 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., за участю представника позивача Ориника А. Р., представника відповідача адвоката Савчука В. Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 909/1301/19 за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з приватного підприємства "Юромир Транс" 200 410 грн 94 коп. штрафу за договором поставки.

АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з ПП "Юромир Транс" 200 410 грн 94 коп. штрафу за договором від 03 жовтня 2019 р. № Л/НХ-18949/НЮ. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив узгоджені в договорі строки поставки товару.

09 грудня 2019 р., суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 15 січня 2020 р.

Крім того, ухвалою від 09 грудня 2019 р. суд встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 13 грудня 2019 р., відтак строк для подання відзиву розпочався 14 грудня 2019 р. та закінчився - 30 грудня 2019 р.

Відповідач подав відзив на позов 14 січня 2020 р. та заявив клопотання про поновлення строку на його подання.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Цей процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи за умови якщо таку заяву подано до його закінчення.

При цьому, за приписами ст. 119 ГПК України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.

Наведена позиція узгоджується із висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 03 грудня 2018 р. у справі № 904/5995/16, ухвалі Верховного Суду від 16 липня 2019 р. у справі № 922/3537/17.

Отже, у відзиві відповідач помилково просить поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Враховуючи наведене, з метою повного, об`єктивного та всебічного з`ясуванню обставин у даній справі, сприяння відповідачу у реалізації ним його процесуальних прав, суд дійшов висновку про необхідність продовження ПП "Юромир Транс" строку на подання відзиву на позов.

У своєму відзиві відповідач в повному обсязі заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що відповідальність постачальника за п. 7.2 укладеного між сторонами договору настає у випадку порушення строку поставки товару та не може застосовуватись у випадку, коли такий товар взагалі не поставлений; крім того відповідач зазначає, що не отримував належно оформленої заявки на поставку товару всупереч твердженням позивача про невиконання умов заявки від 29 листопада 2018 р.

15 січня 2020 р., розгляд справи суд відклав на 30 січня 2020 р.

30 січня 2020 р., до суду надійшла відповідь АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на відзив, в якій позивач виклав свої заперечення на доводи відповідача.

30 січня 2020 р., суд оголосив в засіданні перерву до 12 лютого 2020 р.

12 лютого 2020 р., суд оголосив в засіданні перерву до 20 лютого 2020 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

03 жовтня 2019 р., АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (покупець) та ПП "Юромир Транс" (постачальник) уклали договір поставки № Л/НХ-18949/НЮ, відповідно до розділу 1 якого постачальник зобов`язується у 2018 році поставити покупцеві зазначений у Специфікації № 1 товар, а покупець прийняти і оплатити такий товар. Найменування (номенклатура, асортимент) товару (стояк залізобетонний) код ДК 021:2015 - 44110000-4 (Конструкційні матеріали УКТ ЗЕД - 6810). Кількість товару - 776 шт.

В п. 3.2 Договору визначено, що його сума на момент підписання становить 2 627 008 грн 32 коп.

Згідно з пунктами 5.2, 5.4, 5.5 цього Договору, поставка товару проводиться протягом не більше 15 днів з дати відправлення покупцем заявки на електронну адресу постачальника. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкції № П-6 від 15 червня 1965 р. при наявності товаросупроводжувальних документів: видаткової накладної, рахунку-фактури постачальника, товарно-транспортної накладної, документів, що підтверджують якість товару.

Як визначено в п. 6.3 Договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

В п. 6.4 Договору передбачене право постачальника у разі невиконання зобов`язань покупцем достроково розірвати цей договір, повідомивши про це покупця у 30-денний строк.

Відповідно до п. 7.2 Договору, за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого товару.

В розділі 7 цього Договору також визначена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання покупцем взятих на себе зобов`язань.

Крім того, як додаток до згаданого договору сторони підписали специфікацію № 1, в якій визначили, зокрема, кількість та вартість товару.

16 жовтня 2018 р., позивач надіслав відповідачу електронною поштою заявку № НХ Льв-1/7504 на поставку товару в кількості 90 шт. на загальну вартість 304 678 грн 80 коп.

Зазначену заявку відповідач виконав у визначений договором строк.

30 листопада 2018 р., позивач надіслав на електронну адресу відповідача заявку від 29 листопада 2018 р. № НХ Льв-1/8305 щодо поставки товару в кількості 532 на суму 1 800 990 грн 24 коп.

Заявку № НХ Льв-1/8305 відповідач виконав частково, зокрема, поставив у визначений договором строк товар на загальну суму 798 935 грн 52 коп. (до 15 грудня 2018 р. включно), товар на суму 128 642 грн 16 коп. поставив із порушенням договірних строків, не поставив товар на суму 873 412 грн 56 коп.

Як видно із змісту позовної заяви, позивач нарахував відповідачу штраф на загальну суму непоставленого та поставленого із порушенням договірного строку товару.

Як зазначив відповідач, а позивач не заперечив, у зв`язку із відсутністю своєчасної оплати поставленого товару з боку замовника, ПП "Юромир Транс" неодноразово усно та письмово зверталось до АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" із вимогами погасити наявну заборгованість, продовжити строки поставки, зазначаючи в тому числі про припинення поставки товару у зв`язку із неоплатою вже переданого покупцю товару.

Водночас за результатами таких переговорів жодних змін до договору в частині продовження строків поставки товару сторони не внесли.

У зв`язку із простроченням поставки товару на суму 128 642 грн 16 коп. та непоставкою товару на суму 873 412 грн 56 коп. покупець нарахував постачальнику 200 410 грн 94 коп. штрафу.

Таким чином, предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за договором поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України, договори є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтями 614 ЦК України та 218 ГК України передбачено, що особа за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За змістом статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як видно із матеріалів справи, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання в частині строків поставки товару, зокрема, прострочив поставку товару на суму 128 642 грн 16 коп. та не поставив товар на суму 873 412 грн 56 коп., у зв`язку із чим позивач правомірно та арифметично правильно нарахував відповідачу заявлений до стягнення штраф на загальну суму 200 410 грн 94 коп.

При цьому із змісту п. 7.2 Договору вбачається, що визначена цією нормою відповідальність у виді сплати 20 % від вартості непоставленого товару настає у випадку як поставки товару із порушенням договірних строків, так і у випадку не поставки товару.

Отже, позов АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо заперечень ПП "Юромир Транс" необхідно також зазначити, що порушення покупцем умов договору, в тому числі щодо своєчасності оплати отриманого товару, не може бути підставою для односторонньої відмови продавця від взятих на себе зобов`язань чи односторонньої зміни умов договору, в такому випадку продавець може за своїм вибором звернутись до суду із позовом: про стягнення заборгованості та/або неустойки із покупця; про зміну чи розірвання договору у випадках неотримання на це добровільної згоди покупця тощо.

Посилання відповідача про неотримання належно оформленої заявки покупця від 29 листопада 2018 р. спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідач частково її виконав, а також неодноразово у своїх листах до позивача визнавав факт її отримання.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

з приватного підприємства "Юромир Транс" (77503, Івано-Франківська обл., м. Долина, вул. Обліски, 36; ідентифікаційний код 39479850) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 40081195) стягнути 200 410 (двісті тисяч чотириста десять) грн 94 коп. штрафу за договором поставки від 03 жовтня 2019 р. № Л/НХ-18949/НЮ та 3 006 (три тисячі шість) грн 16 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І. В. Ткаченко

Повне рішення складено 02 березня 2020 р.