Постанова

від 26.10.2020 по справі 909/1301/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. Справа №909/1301/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді О.В. Зварич

суддів О.П. Дубник

М.І. Хабіб,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Юромир Транс (надалі ПП Юромир Транс ) б/н від 19.03.2020 року (вх. №01-05/1135/20 від 23.03.2020 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2020 року (суддя І.В. Ткаченко; повний текст рішення складено 02.03.2020 року)

у справі № 909/1301/19

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (надалі АТ Укрзалізниця ) в особі Регіональної філії Львівська залізниця АТ Укрзалізниця

до відповідача: ПП Юромир Транс

про стягнення 200410,94 грн. штрафу за договором поставки,

за участю:

від позивача: Ориник А.Р. - представник (довіреність № 5903від 18.08.2020 року);

від відповідача: Креховецький Л.К. - керівник

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

02.12.2019 року АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ Укрзалізниця звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ПП "Юромир Транс" про стягнення 200410,94 грн. штрафу за договором від 03 жовтня 2018 року № Л/НХ-18949/НЮ.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив узгоджені в договорі строки поставки товару.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2020 року у справі №909/1301/19 (суддя І.В. Ткаченко) задоволено позов. Стягнуто з Приватного підприємства "Юромир Транс" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 200410,94 грн. штрафу за договором поставки від 03 жовтня 2019 року № Л/НХ-18949/НЮ та 3006,16 грн. судового збору (а.с. 140-145).

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 03.10.2018 року між АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (Покупець) та ПП "Юромир Транс" (Постачальник) укладено договір поставки № Л/НХ-18949/НЮ. Відповідно до розділу 1 договору Постачальник зобов`язується у 2018 році поставити Покупцеві зазначений у Специфікації № 1 товар, а Покупець прийняти і оплатити такий товар. Найменування (номенклатура, асортимент) товару (стояк залізобетонний) код ДК 021:2015 44110000-4 (Конструкційні матеріали УКТ ЗЕД 6810). Кількість товару - 776 шт. Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого товару. В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання в частині строків поставки товару, зокрема, прострочив поставку товару на суму 128642,16 грн. та не поставив товар на суму 873412,56 грн, Суд дійшов висновку, що позивач правомірно та арифметично правильно нарахував відповідачу заявлений до стягнення штраф на загальну суму 200410,94 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги задоволив у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ПП Юромир Транс подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2020 року у справі №909/1301/19, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що перед отриманням заявки від 29.11.2018 року № НХ Львів-1/8305 щодо поставки товару в кількості 532 шт., ПП Юромир Транс залишилось поставити позивачу стояки у кількості 450 шт., тобто значно менше, ніж було заявлено у заявці, що свідчить про її некоректне формування. У зв`язку із неправильним зазначенням кількості товару (про що позивача було повідомлено листом від 04.12.2018 року) Підприємство не могло виконати вказану заявку. Скаржник зазначає, що заявки на постачання товару, яка б відповідала умовам договору, не отримував, що свідчить про безпідставність тверджень позивача про невиконання умов заявки від 29.11.2018 року. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги поставку товару згідно видаткової накладної № ЮТ-0000064 від 05.11.2018 року у кількості 56 шт., що на його переконання, підтверджує неправильні розрахунки штрафних санкцій. Також скаржник стверджує, що сторони договору поставки не погодили кінцевий строк поставки, а встановили 15-ти денний термін виконання з моменту настання відповідної події - подання Покупцем заявки на поставку товару, яка не була подана із зазначенням усіх необхідних реквізитів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у письмових поясненнях на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2020 року вважає законним та обгрунтованим. Зокрема зазначає, що такого ж змісту аргументи були викладені скаржником у відзиві на позовну заяву та розглядалися у суді. Стверджує, що на відповідність договору Залізниця надсилала ПП Юромир Транс заявку від 16.10.2018 № НХ Львів-1/7504 щодо поставки товару на суму 304678,8 грн. та заявку від 29.11.2018 № НХ Львів-1/8305 щодо поставки товару на суму 1800990,24 грн. (факт отримання заявок відповідачем не оспорюється). Позивач вказує, що керуючись виробничими потребами надсилав заявки на поставку товару в межах суми договору, а також в спосіб, визначений договором. Отже, посилання відповідача на неналежність направлених йому заявок не відповідає дійсності. Позивач звертає увагу, що умовами укладеного між сторонами договору поставки сторони передбачили, що прострочення виконання зобов`язання настає у випадку коли сторона не приступила до виконання або не виконала його у строк, а в даному випадку це у 15-ти денний термін з дня отримання заявки. Таким чином, непоставка товару у строк свідчить про те, що відповідач прострочив виконання договору, так як не приступив до виконання зобов`язання у строк, визначений договором.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Обставини справи

Суд встановив, що 03 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (Покупець) та Приватним підприємством "Юромир Транс" (Постачальник) укладено договір поставки № Л/НХ-18949/НЮ, за умовами якого Постачальник зобов`язується у 2018 році поставити Покупцеві зазначений в Специфікації № 1 товар, а Покупець прийняти і оплатити такий товар. Найменування (номенклатура, асортимент) товару (стояк залізобетонний) код ДК 021:2015 44110000-4 (Конструкційні матеріали УКТ ЗЕД 6810). Кількість товару - 776 шт. (п.п. 1.1, 1.2., 1.3 договору) (а.с. 11-17).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що сума цього договору на момент його підписання становить: 2627008,32 грн., в т.ч. ПДВ 20% 437834,72 грн.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.4, 5.5 договору, поставка товару проводиться на протязі не більше 15 днів з дати відправлення заявки Покупцем на електронну адресу Постачальника. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 року Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 року Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості , затверджених Держарбітражем, з наступними змінами та доповненнями при наявності товаросупроводжувальних документів: видаткової накладної (з зазначенням покупця, вантажоодержувача та платника); рахунку-фактури Постачальника; товаро-транспортної накладної; документів, що підтверджують якість товару згідно п. 2.2 договору.

Згідно із п. 6.3 договору Постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору; надати протягом двох днів після поставки товару Покупцеві наступну інформацію: про дату відвантаження, кількість товару та номер транспортного документу (підпункти 6.3.1-6.3.3 договору).

Пунктом 6.4 договору сторони обумовили, що Постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари; на дострокову поставку товарів за письмовим погодженням Покупця; у разі невиконання зобов`язань Покупцем Постачальник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це Покупця у 30-денний строк (підпункти 6.4.1-6.4.3 договору)..

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. За прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого товару (п.п. 7.1, 7.2 договору).

Крім того, як додаток до згаданого договору, сторони підписали специфікацію № 1, в якій визначили, зокрема, кількість та вартість товару (а.с. 18).

16 жовтня 2018 року, позивач надіслав відповідачу електронною поштою заявку № НХ Льв-1/7504 на поставку товару в кількості 90 шт. на загальну суму 304678,80 грн. (а.с. 29).

30 листопада 2018 року, позивач надіслав на електронну адресу відповідача заявку від 29 листопада 2018 року № НХ Льв-1/8305 щодо поставки товару в кількості 532 шт. на загальну суму 1800990,24 грн. (а.с. 31).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач поставив товар згідно заявок вчасно на суму - 1103614,32 грн., з простроченням терміну виконання заявки від 29.11.2018 року № НХ Львів-1/8305на суму - 128642,16 грн. та не поставив товару на суму 873412,56 грн.

Позивач 22.02.2019 року надіслав на адресу відповідача претензію № НХ Львів-1/1227 з вимогою сплатити на користь позивача штраф в сумі 174682,51 грн. за прострочення поставки товару (а.с. 67-69).\

Згідно листа - відповіді від 20.03.2019 року № 19/03/001 відповідач відмовив у задоволенні вищеназваної претензії (а.с. 70-71).

У зв`язку із простроченням поставки товару на суму 128642,16 грн. та не поставкою товару на суму 873412,56 грн. Покупець нарахував Постачальнику штраф в розмірі 200410,94 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за договором поставки від 03 жовтня 2018 року № Л/НХ-18949/НЮ.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Як встановлено судом, між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (Покупець) та Приватним підприємством "Юромир Транс" (Постачальник) 03.10.2018 року укладено договір поставки № Л/НХ-18949/НЮ, за умовами якого Постачальник зобов`язується у 2018 році поставити Покупцеві зазначений в Специфікації № 1 товар, а Покупець прийняти і оплатити такий товар. Найменування (номенклатура, асортимент) товару (стояк залізобетонний) код ДК 021:2015 44110000-4 (Конструкційні матеріали УКТ ЗЕД 6810). Кількість товару - 776 шт. (п.п. 1.1, 1.2., 1.3 договору).

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що 16 жовтня 2018 року позивач надіслав відповідачу електронною поштою заявку № НХ Льв-1/7504 на поставку товару в кількості 90 шт. на загальну суму 304678,80 грн. (а.с. 29).

Як видно зі змісту наявних у судовій справі копій видаткових накладних, до подання вищеназваної заявки відповідач поставив позивачу в період з 04 жовтня 2018 року до 16 жовтня 2018 року товар (стояк вібрований СВ 105-5) в кількості 54 штуки на загальну суму 182807,28 грн., а саме: по накладній № ЮТ - 0000031 від 4 жовтня 2018 року: 18 штук на загальну суму 60935,76 грн.; по накладній № ЮТ - 0000032 від 9 жовтня 2018 року: 18 штук на загальну суму 60935,76 грн.; по накладній № ЮТ - 0000033 від 9 жовтня 2018 року: 18 штук на загальну суму 60935,76 грн.

На запитання суду про те, як розцінювати ці поставки: по раніше поданих заявках чи фактично було поставлено товару більше, ніж зазначено в заявці від 16 жовтня 2018 року №НХ Льв-1/7504 (90 штук), представник відповідача в судовому засіданні 05 жовтня 2020 року пояснив, що позивачем було подано всього дві заявки на поставку товару: 16.10.2018 №НХ Льв-1/7504 та 29.11.2018 № НХ Льв-1/8305. До подання першої заявки йому вже було поставлено в межах дії договору товар у кількості 54 штуки на загальну суму 182807,28 грн. (відповідно до видаткових накладних: № ЮТ - 0000031 від 4 жовтня 2018 року, № ЮТ - 0000032 від 9 жовтня 2018 року та № ЮТ - 0000033 від 9 жовтня 2018 року) на підставі усної вимоги (по телефону).

Після подання заявки від 16 жовтня 2018 року № НХ Льв-1/7504 відповідач поставив позивачу за період з 16 жовтня 2018 року по 26 листопада 2018 року (включно) товар (стояк вібрований СВ 105-5) в кількості 272 штуки на загальну суму 920807,04 грн. , а саме:

- по накладній №ЮТ-0000037 від 16 жовтня 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.;

- по накладній №ЮТ-0000039 від 18 жовтня 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.;

- по накладній №ЮТ-0000047 від 24 жовтня 2018 року: 18 штук на загальну суму 60935,76 грн.;

- по накладній №ЮТ-0000048 від 24 жовтня 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.;

- по накладній №ЮТ-0000050 від 29 жовтня 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.;

- по накладній №ЮТ-0000051 від 29 жовтня 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.;

- по накладній №ЮТ-0000055 від 31 жовтня 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.;

- по накладній №ЮТ-0000056 від 31 жовтня 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.;

- по накладній №ЮТ-0000060 від 01 листопада 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.;

- по накладній №ЮТ-0000061 від 01 листопада 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.;

- по накладній №ЮТ-0000064 від 05 листопада 2018 року: 56 штук на загальну суму 189 577,92 грн.;

- по накладній №ЮТ-0000066 від 06 листопада 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.;

- по накладній №ЮТ-0000081 від 26 листопада 2018 року: 08 штук на загальну суму 27082,65 грн.

Усього за період з 04 жовтня 2018 року по 26 листопада 2018 року (включно) відповідач поставив позивачу товар (стояк вібрований СВ 105-5) в кількості 326 штук (272+54) на загальну суму 1103614,30 грн. ( 920807,04 грн.+182 807,28 грн.).

30 листопада 2018 року, позивач надіслав на електронну адресу відповідача заявку від 29 листопада 2018 року № НХ Льв-1/8305 щодо поставки товару в кількості 532 штук на загальну суму 1800990,24 грн. (а.с. 31).

Після отримання вказаної заявки відповідач поставив позивачу з простроченням на 3 (три) дні товар (стояк вібрований СВ 105-5) в кількості 38 штук на загальну суму 128642,16 грн., а саме: по накладній №БМ-000009 від 18 грудня 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.; по накладній №БМ-0000010 від 18 грудня 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.

Усього за період з 04 жовтня 2018 року по 18 грудня 2018 року (включно) відповідач поставив позивачу товар (стояк вібрований СВ 105-5) в кількості 364 штуки (272+54+38) на загальну суму 1232256,40 грн. ( 920807,04 грн. +182807,28 грн.+ 128642,16 грн.).

Повинен був поставити згідно з поданими заявками від 16 жовтня 2018 року №НХЛьв-1/7504 та від 29 листопада 2018 року № НХ Льв-1/8305 усього 622 шт (90 + 532 ) стояка віброваного СВ 105-5.

Станом на дату заявлення позову та на момент винесення оскаржуваного судового рішення фактично відповідач не поставив позивачу 258 штук (622 мінус 364 ) замовленого згідно із двома вищезазначеними заявками товару (стояка віброваного СВ 105-5) на загальну суму 873412,56 грн. та з простроченням на 3 (три) дні поставлено товар (стояк вібрований СВ 105-5) в кількості 38 штук на загальну суму 128642,16 грн.

В той же час, як зазначено вище, 54 штуки стояка віброваного СВ 105-5 на загальну суму 182807,28 грн. відповідач поставив на усну вимогу замовника раніше, ніж було подано передбачену пунктом 5.2 договору письмову заявку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Як зазначалось вище, п. 7.2 договору поставки № Л/НХ-18949/НЮ від 03.10.2018 року сторони погодили, що за прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого товару.

Отже, умовами укладеного між сторонами договору поставки сторони передбачили, що прострочення виконання зобов`язання настає у випадку коли сторона не приступила до виконання або не виконала його у строк, а в даному випадку це у 15-ти денний термін з дня отримання заявки. Таким чином, непоставка товару у строк свідчить про те, що відповідач прострочив виконання договору, так як не приступив до виконання зобов`язання у строк.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання в частині строків поставки товару, зокрема, прострочив поставку товару на суму 128642,16 грн., у зв`язку з чим позивач правомірно нарахував штраф в сумі 25728,43 грн. відповідно до умов п.7.2 договору (128642,16 х 20% = 25728,43 грн.), та не поставив товар на суму 873412,56 грн., у зв`язку з чим правомірно нараховано штраф в сумі 174682,51 грн. відповідно до умов п.7.2 договору (873412,56 х 20% = 174682,51 грн.).

З аналізу вищеописаних правових норм та матеріалів даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця АТ Укрзалізниця та стягнення з ПП Юромир Транс на користь позивача штрафу в розмірі 200410,94 грн.

Твердження скаржника про неотримання належно оформленої заявки від 29.11.2018 року спростовуються матеріалами справи, зокрема, копією відповіді №18/12/001 від 04 грудня 2018 року на заявку № НХЛьв-1/8305 від 29.11.2018 р. (а.с.99), а також копією листа ПП Юромир Транс від 06.12.2019 року № 19/12/06, адресованого позивачу (а.с. 101).

Сам по собі факт поставки товару (стояка віброваного СВ 105-5) в кількості 38 штук на загальну суму 128642,16 грн. (по накладній №БМ-000009 від 18 грудня 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн. та по накладній №БМ-0000010 від 18 грудня 2018 року: 19 штук на загальну суму 64321,08 грн.) також свідчить про те, що відповідач прийняв до виконання вищевказану заявку, наголошуючи позивачу у своїх листах, що ним не здійснено оплати за раніше поставлені стояки в кількості 326 штук на загальну суму 1 103 614,32 грн.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи усе вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Юромир Транс б/н від 19.03.2020 року (вх. №01-05/1135/20 від 23.03.2020 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2020 року у справі № 909/1301/19 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя О.П. Дубник

Суддя М.І. Хабіб