Ухвала

від 02.12.2020 по справі 909/1301/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/1301/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Юромир Транс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020

(головуючий - Зварич О.В., судді Дубник О.П., Хабіб М.І.)

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2020

(суддя Ткаченко І.В.)

у справі №909/1301/19

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця"

до Приватного підприємства "Юромир Транс"

про стягнення 200 410,94 грн штрафу за договором поставки,

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Юромир Транс" (далі - ПП "Юромир Транс") 200 410,94 грн штрафу за договором поставки від 03.10.2018 №Л/НХ-18949/НЮ.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020, позов у справі №909/1301/19 задоволено.

14.11.2020 ПП "Юромир Транс" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2020 у справі №909/1301/19.

Перевіривши матеріали касаційної ПП "Юромир Транс", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлений у розмірі 2102,00 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №909/1301/19 є стягнення 200 410,94 грн штрафу, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2020 рік - 210 200 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

Крім того, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2019 встановлено, що справа №909/1301/19 відноситься до категорії малозначних справ.

Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстави для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у малозначній справі, що передбачена пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

ПП "Юромир Транс" вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме у контексті невідповідності оскаржуваних судових рішень у справі №909/1301/19 постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №914/2668/17 щодо застосування положень ст. 594 ЦК України. Крім того, скаржник наголошує, що справа №909/1301/19 має виняткове значення для нього, оскільки прибуток ПП "Юромир Транс" за 9 місяців 2020 року склав лише 161 500, 00 грн, водночас стягнення 200 410,94 грн штрафу, може призвести до повного припинення діяльності та ліквідації підприємства.

Проте Верховний Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, щодо відсутності єдиної правозастосовчої практики, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже прийняття рішень у вказаній скаржником справі пов`язані з різними фактичними обставинами, які були встановлені судами під час розгляду справи. Водночас інших аргументів та доводів, які б свідчили про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з матеріалів даної касаційної скарги не вбачається, інших судових рішень, які б доводили факт неоднакового застосування судами норм матеріального права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах скаржником у касаційні скарзі не наведено.

Верховний Суд вважає, що вказані доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Разом з тим, посилання скаржника щодо винятковості значення справи №909/1301/19 для скаржника зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Таким чином, Верховний Суд, надавши оцінку доводам скаржника щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження передбачених пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження у справі №910/8277/19.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №909/1301/19 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу ПП "Юромир Транс" подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Юромир Транс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2020 у справі №909/1301/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Юромир Транс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2020 у справі №909/1301/19.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді В.І. Студенець

І.В. Ткач