Рішення

від 25.02.2020 по справі 922/4015/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4015/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Ветерина", м. Полтава до Приватного сільськогосподарського підприємства "НОВЕ ЖИТТЯ", с. Олександрівка, Валківського району про стягнення 407283,94 грн за участю представників сторін:

позивача - Гиря А.В., ордер № 159054 від 02.12.2019 року

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Ветерина", м. Полтава звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "НОВЕ ЖИТТЯ", с. Олександрівка, Валківського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 260100,00 грн. основного боргу, 44879,72 грн. пені, 4788,69 грн. 3% річних, 95716,80 грн. штрафа та 1798,73 грн. інфляційного збільшення суми боргу за договором поставки товару № 728 від 04 квітня 2019 року. Також разом з позовною заявою позивач подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; вказано, шо справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 08 січня 2020 року на 11:40 годин.

03 січня 2020 року через канцелярію суду, Приватним сільськогосподарським підприємством "НОВЕ ЖИТТЯ" подано відзив (вхідний № 112) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

08 січня 2020 року через канцелярію суду, Приватним підприємством "Ветерина" подано заяву (вхідний № 112), яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 08 січня 2020 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання відкладено на 21 січня 2020 року на 11:40 годин.

14 січня 2020 року через канцелярію суду, Приватним підприємством "Ветерина" подано відповідь (вхідний № 780) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 січня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 11 березня 2020 року.

Протокольною ухвалою від 21 січня 2020 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання відкладено на 17 лютого 2020 року на 11 годин.

27 січня 2020 року через канцелярію суду, Приватним сільськогосподарським підприємством "НОВЕ ЖИТТЯ" подано заперечення (вхідний № 2001), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

17 лютого 2020 року через канцелярію суду, Приватним сільськогосподарським підприємством "НОВЕ ЖИТТЯ" подано додаткове пояснення (вхідний № 4024), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 17 лютого 2020 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 лютого 2020 року на 11 годин.

26 лютого 2020 року через канцелярію суду, Приватним сільськогосподарським підприємством "НОВЕ ЖИТТЯ" подано клопотання (вхідний № 5068) про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечує.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку, відповідачем не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення спору в даному судовому засіданні.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, відповідачем до поданої заяви про відкладення розгляду справи не надано відповідних доказів на підтвердження викладених у нього обставин.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України").

Крім того, суд, призначаючи справу до розгляду, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд не знаходить підстав для задоволення поданої відповідачем заяви про відкладення розгляду справи.

Враховуючи положення частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка в судове засідання будь-якого учасників справи, за умови, якщо його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні та у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсізі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву, письмових запереченнях та додаткових поясненнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04 квітня 2019 року між Приватним підприємством "Ветерина" (позивачем, постачальником) та Приватним сільськогосподарським підприємством "НОВЕ ЖИТТЯ" (відповідачем, покупець) укладено договір поставки товару № 728.

Відповідно до пункту 10.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині зобов`язань за договором, які є невиконаними на дату, - до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Згідно пункту 10.2 договору, договір вважається пролонгованим на 1 календарний рік до 31 грудня на тих самих умовах, без укладання додаткової угоди, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку, на який було укладено даний договір.

Відповідно до пункту 1.1. договору визначено, що на умовах цього договору постачальник зобов`язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити обладнання та інше, в подальшому - товар.

Згідно пункту 1.2. договору найменування, асортимент, одиниця вимірювання, кількість та ціна товару зазначаються у видаткових накладних та/або специфікаціях, що становлять невід`ємну частину цього договору (надалі - товар).

Відповідно до пункту 1.3. договору в видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний договір, але якщо поставка товару відбулася в період його дії - до неї застосовуються умови цього договору. При отриманні товару відповідні видаткові накладні підлягають підписанню представником покупця та з обов`язковим проставлянням відтиску печатки з боку покупця. В разі, якщо покупець надає довіреність на отримання ТМЦ - відтиск печатки покупця не є обов`язковим реквізитом видаткової накладної, а тому може бути відсутній.

Згідно пункту 3.1. договору, товар постачається на підставі видаткових накладних, складених постачальником.

Відповідно до пункту 3.2. договору, сторони погодили, що умови поставки: доставка товару на рахунок постачальника до складу покупця.

Згідно пункту 3.3. договорутовар поставляється постачальником протягом 14 календарних днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати за вказаний в пункті 1.1. договору товар, відповідно до пункту 4.4 договору.

Відповідно до пункту 3.4. договору товар вважається прийнятим за кількістю - згідно з кількістю, вказаною у видатковій накладній, за якістю - згідно з сертифікатом якості, виданим виробником товару.

Згідно пункту 3.5. договору датою поставки товару вважається дата відвантаження товару з складу постачальника, що підтверджується видатковою накладною.

Відповідно до пункту 4.1. договору, ціна товару встановлюється в національній валюті України. Ціна за одиницю виміру товару та загальна вартість товару зазначається у видатковій накладні.

Згідно пункту 4.2. договору загальна ціна договору складається з суми вартостей всіх поставлених партій товару, зазначених у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 4.3. договору грошові кошти, що надходять від покупця як оплата за отриманий по договору товар, зараховується постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Згідно пункту 4.4. договору покупець зобов`язується сплатити грошові кошти за поставлений товар в наступному порядку: попередня оплата в розмірі 260100,00 грн. з урахуванням ПДВ, протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору; 260100,00 грн. з урахуванням ПДВ, протягом 5 днів з моменту поставки товару постачальником на склад покупця (відповідно до пункту 3.3. договору)

Відповідно до пункту 5.3.2 договору покупець зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, встановлені даним договором.

Матеріали справи свідчать про те, що постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 520200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 596 від 15 квітня 2019 року та довіреністю № 68 від 15 квітня 2019 року.

За умовами пунктів 4.4., 4.4.2. догвору Приватне сільськогосподарське підприємство "НОВЕ ЖИТТЯ" було зобов`язано сплатити другу частину грошових коштів від загальної суми договору в розмірі 260100,00 грн. в термін до 22 квітня 2019 року.

В порушення умов договору оплату здійсненя не була, у зв`язку з чим у Приватного сільськогосподарського підприємства "НОВЕ ЖИТТЯ" перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 260100,00 грн.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських зідносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір № 728 від 04 квітня 2019 року є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки товару № 728 від 04 квітня 2019 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 260100,00 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем було нараховано 44879,72 грн. пені, 95716,80 грн. штрафа, 4788,69 грн. 3% річних та 1798,73 грн. інфляційного збільшення суми боргу.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми штрафу у розмірі 95716,80 грн. та пені - 44879,72 грн. на суму боргу у відповідності до договору поставки товару від 04 квітня 2019 року за зазначений у розрахунку період відповідно видаткової накладної, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.1. договору за порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Винна сторона зобов`язана відшкодовувати іншій стороні збитки, завдані таким порушенням, згідно з чинним законодавством України.

Згідно пункту 6.2. договору за невиконання покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику, за кожен календарний день прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної протягом відповідного періоду, за кожний день затримки від суми заборгованості, та штраф у розмірі 0,2% за кожний день затримки оплати товару від суми заборгованості.

Відповідно до пункту 6.4. договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно цього договору здійснюються включно до моменту виконання такого зобов`язання винною стороною, і в такому випадку застосовується позовна давність в 3 роки.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку розрахунку штрафу у розмірі - 95716,80 грн. та пені - 44879,72 грн. на суму боргу у відповідності до договору поставки товару № 728 від 04 квітня 2019 року за зазначений у розрахунку період відповідно до видаткової накладної та пункту 6.2. договору та встановлено, що такі нарахування здійснені вірно, вони відповідають вимогам законодавства та є такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних у розмірі - 4788,69 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі - 1798,73 грн. відповідно до наданого розрахунку за видатковою накладною у відповідності до прострочення за зазначений у розрахунку період, суд дійшов висновку, що такі нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам законодавства та є такими, що підлягають задоволенню у розмірі - 4788,69 грн. 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі - 1798,73 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статтей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач зазначає, що між ним та адвокатом Гиря Анною Володимирівною 29 листопада 2019 року укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту (Приватного підприємства "Ветерина") у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів у справі про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "НОВЕ ЖИТТЯ" грошових коштів за договором поставки товару № 728 від 04 квітня 2019 року в порядку загального позовного провадження. З матеріалів справи вбчається, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Гиря А.В., згідно договору про надання правової допомоги від 29 листопада 2019 року становлять суму у розмірі 33950,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи суму задоволення позовних вимог, ціну позову, проаналізувавши позовну заяву та складність спору, що виник між сторонами, суд вважає достатньою та співрозмірною щодо наданих послуг оплату адвокату в сумі 25000,00 грн.

Таким чином, суд покладає на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 6109,26 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "НОВЕ ЖИТТЯ" (63054, Харківська область, Валківський район, село Олександрівка, вул. Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 30957436) на користь Приватного підприємства "Ветерина" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 3-б, код ЄДРПОУ 37592248) 260100,00 грн. заборгованості зі сплати основного боргу, 44879,72 грн. пені, 4788,69 3% річних, 95716,80 грн. штрафа, 1798,73 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 6109,26 грн. судового збору та 25000 грн. витрат на на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "28" лютого 2020 р.

Суддя П.В. Хотенець