Постанова

від 29.12.2008 по справі 2-а-78/2008

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-78

2008рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 грудня 2008 р. смт. Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі: головуючої - судді       - Гапоненко Н.О.,  при секретарі - Потриваєвій М.А.,

за участю позивача       - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

встановив:

Позивач 27 жовтня 2008 року звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він народився 25 січня 1940 року, тому відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, і згідно із статтею 6 цього Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте у 2006-2007 роках така допомога позивачу не виплачувалась. Просив відновити йому пропущений строк для звернення до суду та зобов»язати відповідача нарахувати йому недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 pp. в сумі 2733 грн.30 коп.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що пропустив строк для звернення до суду через юридичну необізнаність, оскільки про рішення Коституційного суду України та можливість захисту своїх прав судом дізнався лише в серпні-вересні поточного року із ЗМІ про наявність таких судових справ.

Представник відповідача за довіреністю в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на пропуск позивачем позовної давності, надав суду письмові заперечення проти позову, мотивовані тим, що розмір мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «діти війни», законодавчо не врегульовано, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, і не може бути застосований для визначення розмірів соціальних виплат непрацездатним громадянам. Крім того, підвищення до пенсії на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинне виплачуватись за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду, і вказаним Законом не передбачено обов»язок саме відповідача здійснювати призначення та виплату пенсій дітям війни.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач належить до осіб, яким встановлено статус дітей війни згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджено відміткою в пенсійному посвідченні № 106103 (а.с.7), оскільки він є громадянином України, і йому на час закінчення Другої світової війни не виповнилося 18 років.

Згідно із ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.7 вказаного Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

З довідки Управління ПФУ України в Березанському районі від 08 грудня 2008 року вбачається, що в 2006-2007 році така надбавка позивачеві не виплачувалась.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005р. № 3235-ІУ дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року № 3367-ІУ п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст.110 цього ж Закону викладено в новій редакції, згідно з якою пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються в 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" в зазначеній частині не реалізовані.

Положення Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" рішеннями Конституційного Суду України неконституційними не визнавались.

Відповідно до п.12 ст.71 та ст.111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-ГУ дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 6- рп від 09.07.2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано неконституційним.

Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення, зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв"язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень статтей законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України № 6-рп\2007 від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має і на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Виходячи із зазначених підстав, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період до 09.07.2007 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.    Суд    застосовує    принцип    верховенства   права    з    урахуванням    практики

Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.п.2 п.2.1. та п.п.7 п.2.2 «Положення про районні управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002р., на відповідача покладено обов'язок своєчасного нарахування, перерахування та виплати пенсій за рахунок коштів Фонду та інших джерел, встановлених законодавством України.

Крім того, статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 вказаного Закону встановлено що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

Тому посилання відповідача на відсутність у нього повноважень щодо виплати зазначених коштів з Державного бюджету України не відповідають діючому законодавству України.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Розмір прожиткового мінімуму затверджений Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік.

Разом з тим правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку нею є надання щорічної грошової допомоги інвалідам та учасникам війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Виходячи з викладеного, посилання відповідача щодо відсутності законодавчо встановленого мінімального розміру пенсії для обчислення державної соціальної допомоги дітям війни є необгрунтованими.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. ч.1 ст.100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

На підставі ч.2 ст.100 КАС України, зважаючи на похилий вік позивача та його юридичну необізнаність, суд визнає поважною причину пропуску строку звернення до суду.

Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб"єкта владних повноважень, покладені на нього законом, а питання щодо здійснення та перерахунку пенсій відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд вважає за необхідне зобов"язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу.

На підставі ч.1 ст.94 КАС України судові витрати підлягають частковому стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доплат, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору в сумі 1, 70 грн.

Заяву про апеляційне оскарження даного рішення може бути подано до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подачі заяви через Березанський районний суд. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з подачею апеляції через Березанський районний суд, або без попереднього подання заяви в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції