Рішення

від 02.03.2020 по справі 705/3914/17

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/3914/17

2/705/375/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді Годік Л.С.

при секретарі - Шаповал Н.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Іванова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ЛАЄРС ГРУПП про визнання договору доручення недійсним, про захист прав споживача та стягнення коштів,-

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Авіс Авто про визнання договору доручення недійсним, про захист прав споживача та стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначає, що у засобах масової інформації вона знайшла рекламне оголошення ТОВ АВІС АВТО в якому йшлося про продаж автомобілів. Позивач звернулася до ТОВ АВІС АВТО з приводу покупки автомобіля марки RENAULT DUSTER EXPRESSION. Після розмови з представником ТОВ ABIC АВТО , її попередили про необхідність сплатити платіж у розмірі 39107 грн. 00 коп. на рахунок товариства. Будучи впевненою, що даний платіж являється частиною від вартості автомобіля, вона без роздумів сплатила даний платіж, адже представником ТОВ, Мельник Аллою Сергіївною , їй було роз`яснено, що вона насамперед має сплатити передоплату за автомобіль в сумі 39107 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок товариства, та протягом декількох наступних днів їй передадуть придбаний транспортний засіб. Лише після сплати платежу зазначеного вище, їй надали письмовий договір. Консультант не надав можливості ознайомлюватись з договором, пояснюючи це тим, що всі істотні умови даного договору було обговорено і узгоджено усно. 16.08.2017 року між нею - Походун М . В . (довіритель) та ТОВ ABIC АВТО (повірений) було підписано договір доручення № Д 0380. Предметом договору є надання відповідачем послуг щодо пошуку транспортного засобу, визначеного цим договором. Довіряючи професіоналізму і спеціалізації консультантів, під час укладання угоди вона повністю покладалася на роз`яснення працівника компанії, яка не роз`яснила усіх положень договору, що сприяло неправильному сприйняттю нею - позивачем договору. Відповідно до п. 1.6. ст. 1 Договору транспортним засобом на придбання якого здійснюються дії зазначені договором являється RENAULT DUSTER EXPRESSION. Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Договору вартість автомобіля становить 391070 грн. 00 коп. З пункту 3.1 договору доручення вбачається, що винагорода за надання послуг згідно з цим договором, яку Довіритель зобов`язаний сплатити на рахунок Повіреного, становить 10 % від вартості транспортного засобу та становить 39107 грн. 00 коп., яку Довіритель сплачує не пізніше поточного дня, в якому було укладено Договір. Будучи впевненою, що сума 39107 грн. 00 коп. є часткою від вартості автомобіля, позивач сплатила зазначену суму на рахунок товариства та підписала договір доручення, не отримавши можливості ознайомитися з його умовами. За умовами договору, передача автомобіля мала відбутись у найближчому сервісному центрі RENAULT, що знаходиться в місті Черкаси. Представник товариства зв`язалась з нею і повідомила, що доставка автомобіля затримується та запропонувала передати автомобіль через деякий час в місті Умань, витрати на доставку автомобіля ТОВ бере на себе. Вона повністю довіряючи товариству та не відчуваючи ніякого злого умислу в діях останнього погодилась на дані умови. Згодом, до неї звернулася представник компанії та повідомила, що передача автомобіля не можлива у зв`язку з технічною несправністю автомобіля. Вона вбачаючи в діях товариства порушення її прав та інтересів звернулась до нього в телефонному режимі та повідомила, що хоче розірвати договір та просить повернути перераховані кошти, але їй у цьому було відмовлено у зв`язку з тим, що даний платіж є винагородою за надані послуги і поверненню не підлягає. Під час попередніх переговорів з представником компанії, її було введено в оману щодо умов виконання договірних зобов`язань, після детального вивчення змісту договору доручення їй стало зрозуміло, що якби працівником відповідача було надано правдиву, доступну інформацію щодо даного договору, то вона б не погодилася на його підписання та, що сплачені кошти поверненню не підлягають, зазначений договір не передбачає можливості повернення даних коштів з ініціативи довірителя та містить низку інших положень які допускають істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, вочевидь порушують Закон України Про захист прав споживачів . Вважає такий договір укладено під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики товариства. Адже, вона отримала нечітку інформацію під час укладання договору та не могла ознайомитись належним чином з тим, що підписує. Дії товариства підпадають під заборону п.2 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , а саме діяльність, яка вводить споживача в оману.

В зв`язку з чим, просила суд визнати недійсним договір №Д 0380 від 16.08.2017р. укладений між ТОВ ABIC АВТО та ОСОБА_1 ; стягнути з ТОВ ABIC АВТО на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 39 107 грн. 00 коп. які були сплачені відповідно до договору доручення №Д 0380 від 16.08.2017р.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу.

11.09.2019 р., за заявою від 09.09.2019 р. представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іванова А.А., ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області було замінено первісного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АВІС АВТО на Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАЄРС ГРУПП .

Крім того, заявою від 09.09.2019 р. представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іванова А.А., уточнено позовні вимоги ОСОБА_1 , просить визнати недійсним договір №Д 0380 від 16.08.2017р. укладений між ТОВ ЛАЄРС ГРУПП та ОСОБА_1 ; стягнути з ТОВ ЛАЄРС ГРУПП на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 39 107 грн. 00 коп. які були сплачені відповідно до договору доручення №Д 0380 від 16.08.2017р.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Іванов А.А. уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задоволити.

Представник відповідача ТОВ ЛАЄРС ГРУПП , будучи належним чином повідомленим, про що свідчить виклик до суду на сайті Судова влада України від 21.10.2019 р., в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відгуку щодо позову не надав.

Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідност. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що 16 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю АВІС АВТО укладено договір № Д 0380, згідно п. 1 якого Повірений - ТОВ АВІС АВТО в особі представника Мельник А.С. зобов`язується за дорученням Довірителя - Походун М.В. від його імені, в його інтересах та за його кошти здійснити юридичні дії та надати послуги щодо пошуку транспортного засобу RENAULT DUSTER EXPRESSION, здійснення інформування, консультування, надання пропозицій, супроводження послуг та проведення робіт, пов`язаних із сприянням Довірителю в укладанні ним або від його імені договору поставки/купівлі-продажу або будь-якого іншого договору за якими Довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, на умовах найбільш вигідних для нього. Вартість транспортного засобу 391070 грн. (а.с.47-50).

Відповідно до п. 9 вище зазначеного договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 90 робочих днів.

Згідно п. 3 Договору №Д 0380 за надання послуг згідно з цим договором, Довіритель зобов`язаний сплатити на рахунок Повіреного винагороду в розмірі 10% від вартості транспортного засобу, що зазначено в п. 1.6 даного Договору та становить 39107 грн. Винагорода сплачується не пізніше поточного дня, в якому було укладено Договір, з чим ОСОБА_1 погодилась, про що свідчить Квитанція від 16.08.2017 р. (а.с.51).

На даний час позивач вважає, що договір № Д 0380 від 16 серпня 2017 року суперечить вимогам Закону України Про захист прав споживачів , оскільки відповідачем ТОВ АВІС АВТО її було введено в оману щодо умов виконання договірних зобов`язань, умови договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Відтак, якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним, або весь договір, відповідно до ч.5 статті 18 цього Кодексу. Крім того, позивач зазначає, що підписала договір, не читаючи його.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.11.2018 р. ТОВ ЛАЄРС ГРУПП має право на здійснення діяльності, що стала предметом Договору № Д 0380 від 16 серпня 2017 року (а.с.106), позивач повинна була детально ознайомитись з умовами Договору, тому вказане твердження позивача про введення її в оману спростовується підписанням позивачем договору, який містить інформацію про послуги детально та зрозуміло.

Договір між позивачем та відповідачем ТОВ ЛАЄРС ГРУПП укладено відповідно до норм і положень цивільного законодавства. Пунктом 3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із засад цивільного законодавства є свобода договору. У ст.627 ЦК України прописано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Сторони у Договорі № Д 0380 від 16 серпня 2017 року в п. 5 закріпили право сторони, односторонньо відмовитися від Договору, однак позивач цим правом не скористалася.

Згідно п. 11 Договору підписання договору є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього.

Підписавши договір, позивач мала можливість детально його вивчити та у випадку незгоди з умовами, подати заяву про розірвання, чого зроблено не було.

Неподання заяви про розірвання Договору та підпис позивача на цьому договорі є доказом того, що позивачу були повністю зрозумілі усі визначення, умови та зміст договору і що сторони досягли домовленості з усіх істотних для них умов, а також те, що позивач вважає дані умови договору справедливими по відношенню до себе.

Щодо інших сумнівів позивача у справедливості договору та настання реальних наслідків передбачених договором спростовується умовами договору, які передбачають строки дії договору, надання права на отримання автомобіля, порядку його надання та гарантії, відповідальність ТОВ ЛАЄРС ГРУПП у разі порушення зобов`язання та інших сумнівів.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови завдають шкоди споживачеві.

З наведеного вбачається, що наявність порушень норм ст.18 Закону України Про захист прав споживачів можлива виключно за наявності трьох складових.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо того, що відповідач ввів в оману позивача, оскільки такий висновок позивача базується на його особистому сприйнятті ситуації, та суперечить вимогам чинного законодавства та умовам спірного договору. При цьому, позивач підтвердила і не заперечувала, що вона договір підписувала, і погодилася на його умови, які її повністю на той час влаштовували, так як вона мала намір отримати бажаний автомобіль.

Так, відповідно до ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Договір № Д 0380 від 16 серпня 2017 року підписаний належним чином сторонами.

З наведеного вище вбачається, що законність та відповідність законодавству України укладеного між сторонами у справі договору неможливо ставити під сумнів.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що відсутні підстави, передбачені ст. 203 ЦК України, для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження порушення його прав, враховуючи визначену ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів сукупність ознак, необхідних для визнання умов договору несправедливими.

Наведене свідчить про те, що в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи позивача викладені у позовній заяві, тому відсутні підстави для визнання договору № Д 0380 від 16 серпня 2017 року недійсним та стягнення з відповідача ТОВ ЛАЄРС ГРУПП на користь позивача грошових коштів.

Таким чином, в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом відповідно до ст.22 Закону України Про захист прав споживачів , в задоволенні позовних вимог їй відмовлено, то судові витрати у виді судового збору, необхідно віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 124 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 223, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЄРС ГРУПП про визнання договору доручення недійсним, про захист прав споживача та стягнення коштів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Уманським міськрайонним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідачів. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

ГоловуючаЛеся Сергіївна Годік