Постанова

від 27.02.2020 по справі 2218/18300/2012

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2218/18300/2012

Провадження № 22-ц/4820/488/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.

секретар судового засідання - Кошельник В.М.,

з участю представника апелянта,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2019 року, суддя Салоїд Н.М., у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування поданої заяви зазначила, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ Добряк , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Звернено стягнення на нежиле приміщення загальною площею 179 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0057 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за кредитною угодою № 010/08-11/9082 від 12.10.2007 року. На виконання вказаного рішення Хмельницьким міськрайонним судом було видано виконавчі листи, на підставі яких були відкриті виконавчі провадження №45356048 та №45356441 про звернення стягнення на нежитлове приміщення та земельну ділянку, що належать заявниці. Постановами державного виконавця, на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 16 жовтня 2018 року, здійснено заміну стягувача у виконавчих провадженнях на ТОВ Іль-Форно , яке після цього звернулось із заявою про повернення виконавчих листів у вказаних виконавчих провадженнях. Станом на теперішній час повернуті виконавчі документи повторно на виконання до відділу примусового виконання рішень не пред`являлись, стягувач ТОВ Іль-Форно до неї як боржника немає ніяких претензій у зв`язку із мирним врегулюванням. З огляду на що вважає встановленим факт добровільного виконання нею як боржником майнового обов`язку перед стягувачем.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відповідну заяву задовольнити.

На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що рішення суду є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, судом не було враховано ту обставину, що між стягувачем ТОВ Іль-Форно та нею як боржником була досягнута домовленість щодо мирного врегулювання спору шляхом добровільного продажу іпотечного майна, а саме визначених рішенням суду нежилого приміщення та земельної ділянки ОСОБА_2 , яка є матір`ю власника та директора ТОВ Іль-Форно , чим зобов`язання виконано в повному обсязі, що в свою чергу відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачає право суду визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Підтвердженням належного і повного виконання нею як боржником обов`язку є те, що стягувач звернувся до виконавця з заявою про повернення виконавчих листів та не заперечував проти задоволення заяви про визнання їх таким, що не підлягає виконанню. Вказала, що мотивувальна частина оскаржуваної ухвали суду не містить висновків про необхідність відмови в задоволенні заяви саме ОСОБА_1 , а не ТОВ Іль-Форно , як зазначив суд у мотивувальній частині.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про час та місце повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши учасника справи, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль до ОСОБА_1 , ТОВ Добряк про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернено стягнення на майно ОСОБА_1 - нежиле приміщення загальною площею 179,0 кв.м. що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0057 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за кредитною угодою № 010/08-11/9082 від 12.10.2007 року в сумі 1 652 266,98 грн.

Постановами державного виконавця ВП №45356441 та ВП №45356048 від 06.11.2014 року на виконання вказаного рішення суду відкрито відповідні виконавчі провадження.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16 жовтня 2018 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ Райффайзен банк Аваль його правонаступником, ТОВ Іль-Форно , яке, в свою чергу, 18.10.2018 року подало заяви Першому міському відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький про повернення виконавчих документів стягувачеві ВП № 45356048 та ВП № 45356441.

Постановами державного виконавця від 19.10.2018 року вказані виконавчі документи про звернення стягнення на предмет іпотеки нежиле приміщення та земельну ділянку площею 0,0057 га, що належать ОСОБА_1 для погашення заборгованості ТОВ Добряк повернуто стягувачу. Припинено чинність арешту майна та торги по лотах № 190096 та № 190093.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд виходив з того, що надані заявником докази не свідчать про відсутність обов`язку боржника стосовно його виконання чи припинення. Сам по собі факт повернення виконавчого документа стягувачу не дає підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню, оскільки він має змогу пред`явити його до виконання у передбачені законом строки. Також суд вказав, що надані ОСОБА_1 договори купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки від 30.10.2018 року про відчуження нерухомого майна на користь фізичної особи ОСОБА_2 не свідчать про його виконання чи припинення.

Вказаний висновок суду є обґрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2014 року позов ПАТ Райффайзен банк Аваль до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ Добряк , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Звернуто стягнення на нежиле приміщення загальною площею 179,0 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0057 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за кредитною угодою № 010/08-11/9082 від 12.10.2007 року (т. 2 а.с. 11).

На виконання вказаного рішення Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 03 листопада 2014 року видано виконавчі листи у справі №2218/18300/2012 (т. 2 а.с. 14-15).

Постановою державного виконавця Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 06.11.2014 року відкрито виконавче провадження №45356048 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення загальною площею 179,0 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , для погашення заборгованості ТОВ Добряк в сумі 2279033,64 грн. (т. 2 а.с. 16).

Постановою державного виконавця Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 06.11.2014 року відкрито виконавче провадження №45356441 про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,0057 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 для погашення заборгованості ТОВ Добряк в сумі 2279033,64 грн. (т. 2 а.с. 17).

Ухвалою Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 16 жовтня 2018 року було замінено сторону у вказаних виконавчих провадженнях стягувача - АТ Райффайзен Банк Аваль , його правонаступником ТОВ Іль-Форно (т. 2 а.с. 74).

18.10.2018 року ТОВ Іль-Форно подано заяви Першому міському відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ в Хмельницькій області про повернення виконавчих документів стягувачу у виконавчих провадженнях №45356048 та №45356441 (т. 2 а.с. 108-109).

Постановами державного виконавця від 19.10.2019 року вказані виконавчі документи повернуті стягувачу, припинено чинність арешту майна та торги по лотах №190096 та №190093 (т. 2 а.с. 88, 110).

Відповідно до нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу, 30.10.2018 року ОСОБА_1 відчужила на користь ОСОБА_2 нежитлове приміщення загальною площею 179 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0057 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 89-91, 92-94).

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий судовий розгляд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України (Shmalko v. Ukraine, № 60750/00, § 43).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказана правова позиція висловлена в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 25 вересня 2015 року, а також в постанові Верховного Суду у справі №465/7682/13-ц від 18 грудня 2019 року.

Відповідно до положень статті 37 Закону України №1404-VIII Про виконавче провадження (в редакції чинній на час повернення виконавчого листа ТОВ Іль-Форно ) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

З аналізу зазначених статей вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №727/1256/16-ц від 26 червня 2018 року).

Згідно положень ст. 39 Закону України №1404-VIII Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню, окрім іншого, у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення, затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення, скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 40 Закону України №1404-VIII Про виконавче провадженя у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, враховуючи, що виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості на користь ТОВ Іль-Форно не закінчене, в тому числі у зв`язку з відмовою стягувача від примусового виконання судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що сам по собі факт повернення виконавчих документів стягувачу на підставі його заяв не підтверджують матеріально-правових підстав припинення зобов`язань боржника перед стягувачем тобто добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, чи-то припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, прощенням боргу, що слугує підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Слід зазначити, що повернення виконавчих листів стягувачу не позбавляє останнього права пред`явити відповідні виконавчі документи до виконання повторно у межах визначеного законом строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не меже ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та застосував норми матеріального та процесуального права, обґрунтовано відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_1 , з огляду на відсутність доказів щодо припинення її зобов`язань перед стягувачем, зазначивши, що надані боржником договори купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки від 30.10.2018 року про відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_2 достовірно не вказують на відсутність відповідних зобов`язань у ОСОБА_1 перед ТОВ Іль-Форно .

Інші доводи апелянта, в тому числі щодо відсутності заперечень ТОВ Іль-Форно щодо визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на його законність.

Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 02 березня 2020 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко