Постанова

від 27.02.2020 по справі 522/17048/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/813/20

Номер справи місцевого суду: 522/17048/18

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

За участю секретаря - Ющак А.Ю.

Осіб,що беруть участь у справі- ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Мір-ТБ про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Мір-ТБ про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові рахунки та на майно відповідача, що знаходься у юридичної особи ТОВ Мір - ТБ , код ЄДРПОУ 31368567 адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна буд 84, кВ 31 в розмірі, що відповідає розміру відшкодування завданої матеріальної шкоди, яку позивач оцінюю 272 292,00 гривні (50 948,00 гривень - депозитний внесок, не повернутий позивачу, 121 344,00 гривень - відсотки за використання грішми та моральної шкоди у сумі 100 000,00 гривень), на загальну суму 272 292,00 гривень.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2019 року відмовлено в забезпечені позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду з прийняттям нового судового рішення про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 , представник третьої особа на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Мір-ТБ не з`явились про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином.

В силу ст.372 частини 2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.

АРГУМЕНТИ(ДОВОДИ) СТОРІН:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на вимоги ст.151 ЦПК України та на те що відповідачем було порушено її право власності на внесок у Кредитну спілку Україна .

Одночасно посилається на аналогічну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в котрій забезпечено позов.

Інші учасники процесу не скористались своїм правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу письмові заперечення щодо її вимог і змісту до суду не направили.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ:

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача вислухавши пояснення сторін що з`явились,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла наступного.

Відмовляючи в забезпечені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Мір-ТБ про відшкодування моральної та матеріальної шкоди районний суд взяв до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Районний суд зазначив що арешт на кошти юридичної особи-Товариство з обмеженою відповідальністю Мір-ТБ буде втручанням в господарську діяльність підприємства.

Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з таких міркувань.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до положень ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема,накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні Іванов проти України , право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції ). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії ). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі Бурдов проти Росії ).

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Враховуючи, що позивач не зазначає майно на котре необхідно накласти арешт а накладення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Мір-ТБ паралізує його організаційну та господарську діяльність, оскільки кошти находяться на рахунках, але автоматично рух грошових коштів блокується і вчинити будь-які фінансові операції буде неможливо, та зважаючи на те, що заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, колегія суддів погоджується з висновками суду про недоцільність вживати заходи забезпечення позову і вважає, що суд правильно з посиланням на положення ст.ст.149,150 ЦПК України відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому на увагу не заслуговують.

Посилання на те щзо за аналогічною справою накладено арешт само по собі не є підставою длязадоволення заяви.

Ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 367,368,374,375,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,а

ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 28.02.2020 року.

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді С.М.Сегеда

-

Т.В.Цюра