Рішення

від 21.02.2020 по справі 160/12605/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року Справа № 160/12605/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

при секретарі судового засідання Федуркіній А.В.,

за участі

представника позивача Такшина Д.В.,

представника відповідача Лейченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за позовною заявою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Нагорний» (49000, м. Дніпро, вул. Василі Жуковського, 21а, код ЄДРПОУ 35607880) до головного управління Держпраці в Дніпропетровський області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2019 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Нагорний звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Держпраці в Дніпропетровський області, у якій останній просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2993/18858/АВ/ТД-ФС/601 від 03.12.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в направленні на проведення перевірки зазначено, про проведення перевірки 2018 року та 2019 року, однак, при отриманні копії документів з питань трудових відносин, надані на вимогу інспектора, головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області під час інспекційного відвідування здійснено контроль додержання законодавства про працю у ОСББ ЖК Нагорний з питань виявлених неоформлених трудових відносин лише за 2018 рік. Станом на 2019 рік ОСББ ЖК Нагорний працює відповідно до вимог чинного законодавства: кожен працівник допущений до роботи після підписаною власноруч заявою та оформлення наказу голови; виплата заробітної плати здійснюється з нарахуванням та сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; виплата заробітної плати здійснюється в повному обсязі, щомісяця, без затримок.

Висновки акту не відповідають дійсному відображенню на теперішній час законодавства про порушення про працю, оскільки на день перевірки порушення про законодавства про працю не існують, що також виключає можливість виконати припис № ДН 2993/1858/АВ/П.

Позовні вимоги просив задоволити в повному обсязі.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст.ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання умов Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21 лютого 2020 року о 14:00.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В подальшому підготовче засідання переносилось на 03 вересня 2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та розглянуто справу по суті.

23 січня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що інспекційне відвідування проведено за інформацією Пенсійного фонду України наданою в листі від 28.08.2019 року № 17516/05-05/26.

Органом контролю проведена перевірка, за результатами якої складено акт №ДН 2993/1858/АВ та винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН 2993/1858/АВ/П, який скасовано рішенням головного управління у зв`язку з порушенням строку його винесення. В рішенні головного управління про скасування припису зазначено, що скасування припису не спростовує наявності порушень, які відображені в акті.

Перевіркою встановлено фактичний допуск до роботи 12 працівників без укладання трудового договору, що є порушенням ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги проти задоволення позовних вимог заперечував, надав доводи викладені у відзиві.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято наказ від 08.10.2019 року № 724 Про призначення інспекційного відвідування , яким зобов`язано: головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні Мельничук С.В. у період з 16.10.2019 року по 29.10.2019 року провести інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства по працю у Об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Нагорний за адресою: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Жуковського , буд. 21а, код ЄДРПОУ 35607880.

Відповідно до наказу головного управління від 08.10.2019 № 724-1 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 08.10.2019 № 388-Н головним державним іспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні Мельничук СВ. в період з 16.10.2019 по 29.10.2019 проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у позивача ОСББ Житловий комплекс Нагорний з питань виявлення неоформлених трудових відносин адресом: 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Жуковського, будинок 11 А, код ЄДРПОУ35607880.

Тривалість перевірки становила з 16.10.2019 року по 29.10.2019 року.

За результатами інспекційного відвідування був складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю № ДН2993/1858/АВ від 29.10.2019 року та припис № ДН2993/1858/АВ/П від 29.10.2019 року. Акт №ДН2920/1862/АВ був підписаний інспектором та позивачем 29.10.2019.

Під час проведення перевірки органом контролю встановлені порушення ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України.

Не погодившись з порушеннями, викладеними в акті перевірки, позивачем подано до головного управління Держпраці у Дніпропетровській області скаргу від 29.10.2019 року, за результатами розгляду якої, листом від 01.11.2019 року № 104/4.1-10, зазначено, що доводи, наведені в скарзі, не спростовують висновків, наведених в акті перевірки від 29.10.2019 року № ДН 2993/1858/АВ.

05.11.2019 року представником позивача повторно направлено до головного управління Держпраці у Дніпропетровській області зауваження до акту інспекційного відвідування № ДН 2993/1858/АВ від 29.10.2019 року та на лист від 01.11.2019 року, за результатами розгляду яких рішенням від 27.11.2019 року головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області скаргу об`єднаного співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Нагорний на припис про усунення виявлених порушень від 29.10.2019 року задоволено, припис № ДН2993/1858/АВ/П від 29.10.2019 року - скасовано. В рішенні зазначено, що скасування припису не спростовує наявності порушень, які відображені в акті перевірки № ДН2993/1858/АВ від 29.10.2019 року.

За результатами перевірки головним управлінням Держпраці в Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2993/1858/АВ/ТД-ФС/691 від 03.12.2019 року у розмірі 1502280 грн., що і стало предметом даного позову.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 20.09.2007 року № 877-V (далі - Закон України № 877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 затверджено деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а саме:

- порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю;

- порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. №1986-IV, та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та основні завдання та процедуру здійснення Держпраці та її територіальними органами державного нагляду за додержанням законодавства про працю визначено Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства пор працю, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823.

Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів (п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ).

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 28 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку їх проведення.

Відповідно до п.10 ПОрядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю передбачена уніфікована форма акта інспекційного відвідування, в якому визначається вичерпний перелік питань, що підлягають інспектуванню, припису, попередження, а також вимоги інспектора праці затверджуються в установленому порядку та оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.

Відповідно до п. 6 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю.

Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.

Згідно з п. 16-22 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 8 пункту 5 цього Порядку.

Пунктом 5 Порядку про здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю державний нагляд здійснюється шляхом витребовування, збирання та аналізу інформації, необхідної для підготовки висновків про стан додержання об`єктом нагляду законодавства про працю, або шляхом проведення перевірки об`єкта нагляду з виїздом за його місцезнаходженням (далі - виїзна перевірка).

Уповноваженій посадовій особі на час проведення виїзної перевірки надається робоче місце з правом користування телефонним зв`язком, розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру, необхідними для реалізації повноважень під час виїзної перевірки, оформлення матеріалів виїзної перевірки, спілкування з посадовими особами об`єкта нагляду (у разі необхідності одержання пояснень), (п. 9 Порядку про здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю).

Позивач у позовній заяві посилається на порушення порядку проведення інспекційного відвідування, зокрема, вказує, що перевірка фактично за місцезнаходженням позивача не проводилась, бо інспектор лише зайшла на підприємство, вручила запит про наданні документів і фактично провела перевірку на підставі наданих нарочно позивачем документів на запит за місцезнаходженням контролюючого органу, а не позивача; без використання відведеного місця на підприємстві позивача для перевіряючого, без відібрання пояснень у осіб, яких стосувались виявлені в акті перевірки порушення; з порушенням складення форми акту перевірки, в якому є графа щодо долучення як доказів фото чи відеофіксації, що відповідачем не проводилась. На думку позивача мало місце не інспекційне відвідування, а невиїзна перевірка, що не відповідає змісту наказу та повідомленням на перевірку.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На виконання наданих суду повноважень, проаналізувавши вищенаведені норми Порядку про здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю та матеріали справи судом встановлено, що в направленні на проведення інспекційного відвідування від 08.10.2019 року № 388-Н та в наказі Про призначення інспекційного відвідування зазначено про проведення інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавством про працю, але без зазначення конкретного періоду перевірки.

Зі змісту акту № ДН2993/1858/АВ від 29.10.2019 року суд встановив, що інспектором праці вибірковою перевіркою були витребувані і досліджені документи, які стосувались періоду з січня 2018 року по грудень 2018 року, який не вказаний у наказі на перевірку. На питання суду чому саме перевірявся період 2018-2019рр. відповідач не надав ні відповіді, ні доказів, у зв`язку з чим суд робить висновок, що інспектор праці вийшов за межі повноважень та сам визначив вибірковий період, який було перевірено.

Слід звернути увагу, що під час проведення перевірки з`ясовуються лише ті питання, які є підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення державного нагляду (контролю).

Також, первинна документація позивачем надана на запит перевіряючого вже під час інспекційного відвідування, а не перед початком такого, і усі документи досліджувались інспектором не за місцем проведення перевірки, надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування інспектором не вимагалось. Дані обставини представник відповідача не заперечувала і доказів протилежного не надала, вказала лише, що фото і відеозйомка не є обов`язком, а правом перевіряючого і така не проводилась.

Проведення інспекційного відвідування не за місцем знаходження підприємства, що перевіряється, є порушенням вимог Порядку №823, зокрема, п.10, з якого вбачається повноваження перевіряючих під час перевірки, яка повинна відбуватись на підприємстві, а не в інспекції, та п.14, яким визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Докази оприлюднення на офіційному веб-сайті Держпраці та внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування позивача до справи відповідачем не долучено.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Постанови № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Згідно з п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Держпрацею вибірковою перевіркою, проведеною шляхом аналізу наданих позивачем документів, охоплено період з січня 2018 року по грудень 2018 року і встановлено, що трудовий договір не укладено між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, трудові договори не укладено в письмовій формі (у випадках, встановлених частиною першою статті 24 КЗпП), працівники допускаються до роботи до узпадення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомленням Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

До перевірки надані наступні цивільно-правові договори:

- цивільно-правові угоди 12 від 01.01.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.11.2018 року укладені з ОСОБА_1 за фактом виконання робіт прибиральниці та диспетчера, акти виконаних робіт за цими договорами;

- цивільно-правові угоди б/н від 01.01.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.11.2018 року, укладені з ОСОБА_2 за фактом виконання робіт диспетчера, акти виконаних робіт за цими договорами;

- цивільно-правові угоди б/н від 01.01.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.11.2018 року, укладені з ОСОБА_3 за фактом виконання робіт прибиральниці та диспетчера, акти виконаних робіт за цими договорами;

- цивільно-правові угоди б/н від 01.01.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.11.2018 року, укладені з ОСОБА_4 за фактом виконання робіт прибиральниці та диспетчера, акти виконаних робіт за цими договорами;

- цивільно-правові угоди б/н від 01.01.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.11.2018 року, укладені з ОСОБА_5 за фактом виконання робіт сторожа, акти виконаних робіт за цими договорами;

- цивільно-правові угоди б/н від 01.01.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.11.2018 року, укладені з ОСОБА_6 за фактом виконання робіт сторожа, акти виконаних робіт за цими договорами;

- цивільно-правові угоди б/н від 01.01.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.11.2018 року, укладені з ОСОБА_7 за фактом виконання робіт сторожа, акти виконаних робіт за цими договорами;

- цивільно-правові угоди б/н від 01.01.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.11.2018 року, укладені з ОСОБА_8 за фактом виконання робіт сторожа, акти виконаних робіт за цими договорами;

- цивільно-правові угоди б/н від 01.01.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.11.2018 року, укладені з ОСОБА_9 за фактом виконання робіт сторожа, акти виконаних робіт за цими договорами;

- цивільно-правові угоди б/н від 01.01.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.11.2018 року, укладені з ОСОБА_10 за фактом виконання робіт диспетчера, акти виконаних робіт за цими договорами;

- цивільно-правові угоди б/н від 01.01.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.11.2018 року, укладені з ОСОБА_11 за фактом виконання робіт електрика, акти виконаних робіт за цими договорами;

- цивільно-правові угоди б/н від 01.01.2018 року, від 01.03.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.07.2018 року, від 01.09.2018 року, від 01.11.2018 року, укладені з ОСОБА_12 за фактом виконання робіт двірника, акти виконаних робіт за цими договорами.

Відповідаче не наведено у акті перевірки будь-яких інших доказів, не відібрано пояснень у вищевказаних осіб в ході перевірки, що дані роботи мали характер трудових відносин, а тому лише висновки акту перевірки самі по собі не можуть бути належними та допустимими доказами.

На час проведення перевірки у 2019 році у позивача не було укладено жодного цивільно-правового договору, окрім трудових договорів і виконати припис відповідача про усунення правопорушень було не можливо, у зв`язку із відсутністю таких.

За приписами частини 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надано офіційного тлумачення цього положення та наголошено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя , оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

У відповідності до частини другої статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституції межах і відповідно до законів України.

Стаття 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Враховуючи наведене, у правовідносинах не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до звуження існуючих прав і свобод.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18, зазначив що штраф, застосований на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КзПП України, є суттєвим та співмірним з покараннями за злочини, відповідно - особі до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечена можливість реалізації права на захист.

Відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. У разі спору щодо правомірності рішення суб`єкт владних повноважень може посилатися тільки на ті обставини, які зазначені в рішенні як підстава його прийняття. Не зазначення в рішенні цих обставин тлумачиться на користь висновку про його неправомірність.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Таким чином, відповідач повинен був довести поза розумним сумнівом наявність підстав для застосування такого суттєвого розміру штрафу, врахувати відсутність правопорушення на момент проведення перевірки, встановити чи не є це надимірним тягарем для позивача, і чи є застосована сума штрафу співрозмірна правопорушенню, чого останній не зробив.

Враховуючи вищенаведенні процесуальні порушення відповідачем проведення перевірки, визначення інспекторм періоду, який перевірявся, на власний розсуд, відсутність на момен здійснення перевірки у позивача правопорушень трудового законодавства, не співрозмірність застосованого штрафу, суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню, а постанова про накладення штрафу від 03.12.2019 року №ДН2993/1858/АВ/ТД-ФС/601 у розмірі 1502280 грн. є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин, тому підлягає скасуванню в повному обсязі.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн, що документально підтверджується платіжним дорученням № 268 від 18.12.2019 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 19210,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Нагорний» (49000, м. Дніпро, вул. Василі Жуковського, 21а, код ЄДРПОУ 35607880) до головного управління Держпраці в Дніпропетровський області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного управління Держпраці про накладення штрафу від 03.12.2019 року №ДН2993/1858/АВ/ТД-ФС/601 у розмірі 1502280 грн. Визнати протиправною та скасувати постанову головного управління Держпраці про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1141/252/АВ/МГ-ФС/286 від 28.03.2019 року.

Стягнути на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Нагорний» (49000, м. Дніпро, вул. Василі Жуковського, 21а, код ЄДРПОУ 35607880) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49050, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, КОД ЄДРПОУ 34734915) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 19 210,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 березня 2020 року.

Суддя С.В. Ніколайчук