Постанова

від 26.02.2020 по справі 140/2118/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2118/19 пров. № 857/11185/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.

за участю секретаря судового засідання Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, прийняте суддею Плахтій Н.Б. в м.Луцьк о 15 годині 09 хвилині, повний текст складено 20 вересня 2019 року, у справі № 140/2118/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Електросервіс до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В:

товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Електросервіс звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0067335512 від 13.03.2019 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 162818,79 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкова накладна від 21.12.2018 №48 на суму ПДВ 1628187,92 грн в останній день для її реєстрації - 15.01.2019 о 10:30 була подана через систему електронного подання звітності M.E.Doc до реєстрації в ЄРПН. У зв`язку зі збоєм в системі електронної реєстрації податкових накладних, що не давало змогу відслідкувати стан електронного рахунку ПДВ, та недостатністю коштів на електронному рахунку ПДВ податкова накладна не була зареєстрована. Товариство 15.01.2019 поповнило електронний рахунок ПДВ двома платежами: о 09:56 - на суму 1000000,00 грн та о 14:38 - на суму 300000,00 грн. Після поповнення електронного рахунку ПДВ сума ліміту була достатня для реєстрації податкової накладної, яка 15.01.2019 о 16:01:50 повторно надіслана для реєстрації в ЄРПН. Проте, квитанції в електронному вигляді протягом операційного дня не надійшло, в системі було відображення, що податкова накладна №48 від 21.12.2018 має статус «В дорозі» /«Очікується квитанція №1» . Лише 10.06.2019 о 10:15 позивачу надійшла квитанція №1 про те, що податкова накладна не була зареєстрована, оскільки сума ПДВ у цій накладній перевищувала суму ліміту на електронному рахунку ПДВ, що фактично не відповідало дійсності.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року позов задоволено.

Відповідач оскаржив дане рішення з підстав неповного з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що платником податку порушено термін реєстрації податкових накладних від 12.12.2018 №16 на 11 днів та від 21.12.2018 №48 на 1 день, в результаті чого контролюючим органом застосовано штрафні санкції на загальну суму 172742,19 грн. Податкова накладна від 21.12.2018 №48 була не прийнята попри численні спроби позивача у зв`язку з виявленими помилками, а також у кожній квитанції було запропоновано платнику податків виправити документ та надіслати його знову. Лише 16.01.2019 платнику податків вдалося усунути недоліки і зареєструвати вказану податкову накладну, що підтверджується витягом з архіву електронної звітності, підсистеми «Журнал прийому електронних документів» .

Крім того, долучені платником податків докази отримання квитанцій про реєстрацію податкових накладних, на думку контролюючого органу, мають невідоме походження і не можуть свідчити про достовірність даних направлення податкових накладних.

Звертає увагу, що недостовірність відомостей щодо неотримання квитанції після 5-ої спроби реєстрації податкової накладної, підтверджується тим, що платник податків здійснив 6-ту спробу реєстрації, що вважає нелогічним.

Просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні, за клопотанням представника контролюючого органу, проведено заміну відповідача Головне управління ДФС у Волинській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Волинській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, яка просить задоволити апеляційну скаргу, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за результатами якої складено акт від 19.02.2019 №2934/03-20-55-12-36064089 (а.с.34-36).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, зокрема: від 12.12.2018 №16, сума ПДВ 99234 грн, з граничним терміном реєстрації 31.12.2018, зареєстровано 11.01.2019 (11 днів затримки); від 21.12.2018 №48, сума ПДВ 1628187,92 грн, з граничним терміном реєстрації 15.01.2019, зареєстровано 16.01.2019 (1 день затримки).

На підставі висновків акту перевірки від 19.02.2019 №2934/03-20-55-12-36064089 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 №0067335512, яким до товариства застосовано штраф у сумі 172742,19 грн (а.с.10).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій за вказаним податковим повідомленням-рішенням сума штрафу за податковою накладною від 12.12.2018 №16 становить 9923,40 грн, за податковою накладною від 21.12.2018 №48 - 162818,79 грн (а.с.68).

Позивач погоджується з тим, що податкова накладна від 12.12.2018 №16 зареєстрована з порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних, а тому не заперечує щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 9923,40 грн.

Разом з тим, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2019 №0067335512 в частині застосування штрафу в сумі 162818,79 грн за невчасну реєстрацію податкової накладної від 21.12.2018 №48, позивач 05.04.2019 подав скаргу до ДФС України (а.с.37-40).

Рішенням ДФС України від 06.06.2019 №26060/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги залишено податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 №0067335512 - без змін, а скаргу ТзОВ «ВП «Електросервіс» - без задоволення (а.с.41-42).

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому таке правомірно визнано судом першої інстанції протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки товариство в межах встановленого законом строку ужив усіх можливих і допустимих заходів для недопущення порушення законодавства при реєстрації податкової накладної від 21.12.2018 №48 на суму ПДВ 1628187,92 грн, виходячи з наступного.

Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами - підпункт 14.1.60 пункт 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі- Порядок № 1246) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Згідно з п. 11 Порядку № 1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Відповідно до п.п.13,14 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття - пункт 15 Порядку №1246.

Таким чином, строки, визначені для реєстрації податкових накладних, встановлені у календарних днях, при цьому право платника податку для реєстрації податкових накладних пов`язане виключно з операційним днем, який відповідно до Порядку №1246 триває з 8-ї до 20-ї години. Податковий орган в будь-якому випадку зобов`язаний протягом операційного дня надіслати платнику податку одну з квитанцій: або про прийняття податкової накладної, або про її неприйняття із зазначенням відповідних причин, або зупинення реєстрації податкової накладної. Разом з тим, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Між ТзОВ «ВП «Електросервіс» як постачальником та Консорціумом «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» як покупцем 14.12.2018 укладено договір поставки №1412/П, предметом якого є поставка обладнання, наведеного у специфікації №1 до даного договору (а.с.13-25).

За наслідками проведення господарської операції з постачання обладнання ТзОВ «ВП «Електросервіс» 21.12.2018 виписано податкову накладну №48 на суму постачання 9769127,54 грн, в тому числі ПДВ - 1628187,92 грн (а.с.26-27).

Податкова накладна від 21.12.2018 №48 вперше подана позивачем до реєстрації в ЄРПН 14.01.2019 о 12:04:45, однак не була прийнята у зв`язку з тим, що сума ПДВ в документі (1628187,92) перевищує суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкову накладну (91968,34) (а.с.63).

15.01.2019 о 9:45:59 позивач повторно подав вказану накладну для реєстрації в ЄРПН (а.с.63), яка не була прийнята, оскільки сума ліміту на електронному рахунку ПДВ становила 366041,10 грн, про що товариство було повідомлене квитанцією №1 від 15.01.2019 о 10:30 (а.с.28).

15.01.2019 позивач здійснив ще три спроби зареєструвати податкову накладну від 21.12.2018 №48 у ЄРПН, а саме: о 12:49:19 - сума ліміту на електронному рахунку ПДВ становила 1367673,20 грн; о 15:23:51 - сума ліміту на електронному рахунку ПДВ становила 1448666,61 грн; о 16:01:22 - сума ліміту на електронному рахунку ПДВ становила 1448666,61 грн (а.с.64-65).

16.01.2019 о 17:16:20 податкова накладна від 21.12.2018 №48 прийнята та зареєстрована в ЄРПН (а.с.65).

Водночас судом встановлено, що ТзОВ «ВП «Електросервіс» 15.01.2019 здійснило два поповнення електронного рахунку ПДВ: о 9:56:00 на суму 1000000,00 грн; о 14:38:00 на суму 300000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення №№19163, 19166 (а.с.85-86).

Довідкою АТ КБ «Приватбанк» №08.7.0.0.0/190916112501 від 16.09.2019 підтверджується факт списання вищевказаних коштів з кореспондентського рахунку банку, відкритого в НБУ, 15.01.2019 о 10:13 та о 14:46 відповідно (а.с.87).

Станом на 14:46 15.01.2019 проведено перерахування коштів з рахунку ТзОВ «ВП «Електросервіс» в сумі 1300000,00 грн в рахунок поповнення електронного рахунку ПДВ.

Тобто, позивач здійснив усі необхідні дії з метою поповнення свого електронного рахунку ПДВ на суму, необхідну для реєстрації податкової накладної від 21.12.2018 №48.

Натомість, як свідчить інформація з електронного рахунку ПДВ позивача станом на 15.01.2019, кошти в сумі 1000000,00 грн надійшли о 10:45:37, в сумі 300000,00 грн - о 16:20:31 (а.с.89, 91).

З викладеного випливає, що станом на момент подачі для реєстрації податкової накладної о 16:01:22 15.01.2019 на електронному рахунку ПДВ товариства не було відповідної суми ліміту для її реєстрації.

Однак, судом встановлено, що квитанція про неприйняття до реєстрації податкової накладної від 21.12.2018 №48, яка була надіслана о 16:01:22 15.01.2019, отримана позивачем лише 10.06.2019 о 10:15 (а.с.33).

Крім того, з витягу з електронної системи M.E.Doc ТзОВ «ВП «Електросервіс» вбачається, що станом на 25.02.2019 статус податкової накладної від 21.12.2018 №48 - «Очікується квитанція №1» (а.с.90).

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що контролюючий орган не надіслав платнику податків протягом операційного дня (15.01.2019) квитанцію про неприйняття до реєстрації податкової накладної, з огляду на що в силу приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна від 21.12.2018 №48 вважається зареєстрованою в ЄРПН 15.01.2019. Крім того, в товариства наявна квитанція №1 від 10.06.2019, якою не прийнято податкову накладну, надіслану о 16:01:22 15.01.2019.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТзОВ «ВП «Електросервіс» 15.01.2019 вжило усіх заходів, спрямованих на реєстрацію податкової накладної від 21.12.2018 №48 на суму ПДВ 1628187,92 грн, шляхом поповнення електронного рахунку ПДВ на суму 1300000,00 грн, яка з врахуванням залишку на даному рахунку станом на 15.01.2019 о 9:45:59 в сумі 366041,10 грн була достатньою для реєстрації накладної. А невчасне надходження вказаних коштів не електронний рахунок ПДВ платника не залежало від волі позивача.

Також, в матеріалах справи наявне повідомлення ДФС України, що 15.01.2019 відбулось перенавантаження серверу ДФС, що вплинуло на належне функціонування електронної системи адміністрування ПДВ та, як наслідок, можливу затримку в поповненні електронного рахунку ПДВ позивача (а.с.31-32).

Перерахування коштів в сумі 1000000,00 грн на електронний рахунок ПДВ позивача відбулось менше як за годину, в той час як перерахування коштів в сумі 300000,00 грн зайняло майже дві години, що вбачається з відслідкування руху коштів з банківського рахунку ТзОВ «ВП «Електросервіс» на електронний рахунок ПДВ 15.01.2019: о 09:56 сума в 1000000,00 грн списана з банківського рахунку, о 10:13 - з кореспондентського рахунку НБУ, о 10:45:37 - зарахована на електронний рахунок ПДВ; о 14:38 сума в 300000,00 грн списана з банківського рахунку, о 14:46 - кореспондентського рахунку, о 16:20:31 - зарахована на електронний рахунок ПДВ.

Апеляційний суд зазначає, що встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися лише в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №1640/3102/18 та від 12 липня 2019 року по справі №0940/1600/18.

Щодо покликання апелянта на необгрунтоване стягнення витрат на правову допомогу пов`язану з розглядом справи в розмірі 5600,0 грн., оскільки судом не досліджувались докази ведення книги обліку доходів і витрат, то апеляційний суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п.1 ч.3 ст. 132 КАС України).

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №300/941/19.

На підтвердження надання адвокатом Матвіївим В.М. професійної правничої допомоги позивачу в суді першої інстанції, надано договір про надання професійної правничої допомоги від 04.04.2019; акт прийому-передачі наданих послуг від 04.09.2019; довідка - розрахунок від 04.09.2019; розрахункова від 04.09.2019 (а.с.75 - 79).

Аналізуючи наведені правові норми та доводи заяви представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження позивачем здійснених витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

Суд також звертає увагу на те, що чинне законодавство покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, предметом спору даної справи не є господарська діяльність адвоката, а тому в суду відсутні підстави для дослідження доказів ведення книги обліку доходів і витрат в частині сплати судових витрат за надання правової допомоги.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 140/2118/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 03.03.20