Постанова

від 02.03.2020 по справі 916/2647/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2647/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання : Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

від Чорноморської міської ради Одеської області, м. Чорноморськ - Охотніков В.В. на підставі посвідчення від 31.12.2020 року № 62 та розпорядження від 14.03.2016 року №27-к;

від Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м.Чорноморськ - не з`явився;

від Обслуговуючого кооперативу «Парусний» , м. Чорноморськ - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Парусний» , м. Чорноморськ

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 року, м. Одеса, суддя Мостепаненко Ю.І., повний текст складено та підписано 21.12.2019 року

у справі № 916/2647/19

за позовом Чорноморської міської ради Одеської області, м. Чорноморськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м.Чорноморськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Обслуговуючого кооперативу «Парусний» , м. Чорноморськ

про розірвання договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У вересні 2019 року Чорноморська міська рада Одеської області, м. Чорноморськ звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ, в якій просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки площею 8,5816 га (кадастровий номер: 5110800000:02:004:0008) № 137 від 16.12.2013 року, який укладено між Чорноморською міською радою Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма «МОНОЛІТ» .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки площею 8,5816 га (кадастровий номер: 5110800000:02:004:0008) від 16.12.2013 року № 137 в частині сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Обслуговуючий кооператив «Парусний» , м. Чорноморськ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 року у справі №916/2647/19 (суддя Мостепаненко Ю.І.) позов Чорноморської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма «МОНОЛІТ» за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - обслуговуючий кооператив «Парусний» про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено повністю; розірвано договір оренди земельної ділянки площею 8,5816 га (кадастровий номер: 5110800000:02:004:0008) № 137 від 16.12.2013 року, який укладено між Чорноморською міською радою Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма «МОНОЛІТ» ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма «МОНОЛІТ» на користь Чорноморської міської ради Одеської області 1 921 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем, в порушення вимог законодавства та умов договору оренди землі від 16.12.2013 року № 137, протягом періоду з 27.04.2016 року по 30.03.2018 року своєчасно та у повному обсязі орендні платежі не сплачувалися, що є істотним порушенням відповідачем умов договору, яке є безумовною підставою для його розірвання, у зв`язку з чим відповідні позовні вимоги Чорноморської міської ради Одеської області про розірвання договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Обслуговуючий кооператив «Парусний» , м. Чорноморськ з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 року у справі № 916/2647/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував інтереси Обслуговуючого кооперативу «Парусний» , м. Чорноморськ, який добросовісно користувався земельною ділянкою позивача та права якого, внаслідок розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.12.2013 року № 137, будуть порушені.

Скаржник зазначає, що він сумлінно виконував договірні зобов`язання та не допускав жодних порушень, пов`язаних з користуванням земельними ділянками. Підтвердженням цього слугує відсутність будь-яких претензій з цього приводу, в т. ч. таких, які були б встановлені під час розгляду справи.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі , розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Незважаючи на це, судом першої інстанції протиправно не враховано вимоги Земельного кодексу України і Закону України Про оренду землі . Таким чином, рішенням від 19.12.2019 року у справі № 916/2647/19 Господарський суд Одеської області фактично припинив без будь-яких правових підстав право скаржника на користування земельною ділянкою площею 0,5922 га (кадастровий номер 5110800000:02:004:0022) та земельною ділянкою площею 0,1490 га (кадастровий номер 5110800000:02:004:0027), якими він користувався на підставі договору суборенди землі від 02.06.2014 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу Парусний , м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 року у справі № 916/2647/19, справу призначено до судового розгляду.

25.02.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Чорноморської міської ради Одеської області, м. Чорноморськ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Парусний , м. Чорноморськ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 року у справі № 916/2647/19 залишити без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

У відзиві позивач зазначає, що відповідач протягом останніх років ухиляється від сплати оренди за користування земельними ділянками чорноморської територіальної громади. Згідно листа ТУ ДФС в Одеській області від 31.07.2019 року за № 21894/9/15-32-17-01-05, за відповідачем, станом на 01.07.2019 року, рахується заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 6 024 936,71 грн. До вказаної суми боргу входить заборгованість за користування земельною ділянкою площею 8,5816 га відповідно до договору оренди земельної ділянки від 16.12.2013 року № 137. Факт наявності заборгованості встановлено рішенням суду від 16.10.2018 року по справі № 916/985/18. Вказане рішення Господарського суду Одеської області згідно норм чинного законодавства набрало законної сили, а тому встановлені в ній обставини мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню повторно.

Несплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, що підтверджується і самим відповідачем у відзиві, який посилається на ч. 1. ст. 141 Земельного кодексу України. До того ж в силу ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Також, позивач зазначає, що пунктом 13.2 договору оренди земельної ділянки № 137, укладеного між Чорноморською міською радою Одеської області та відповідачем, передбачено, що цей договір може бути розірвано достроково за взаємною згодою сторін, а також договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (п. 10.2, 10.4, 10.5) та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, жодні підстави у скаржника стверджувати, що рішення господарського суду Одеської області є незаконним та необгрунтованим, відсутні.

Крім того, позивач зауважує, що Договір суборенди земельної ділянки має похідний і залежний характер від договору оренди та його умов. Чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється у разі припинення договору оренди згідно зі ст. 8 Закону України Про оренду землі . До того ж, згідно з п. 12.4 договору суборенди земельної ділянки, дія договору припиняється у разі припинення дії договору оренди землі, зареєстрованого за № 266010051108 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2014 (договір № 137 від 16.12.2013 року земельної ділянки за кадастровим номером: 5110800000:02:004:0008, укладений між Чорноморською міською радою Одеської області та відповідачем). У разі порушення своїх прав відповідачем скаржник, замість оскарження законного та аргументованого судового рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2019 № 916/2647/19, має звернутись до відповідача по справі з регресними вимогами.

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м.Чорноморськ своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалось, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надало, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник Чорноморської міської ради Одеської області, м.Чорноморськ підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги , надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу Парусний , м. Чорноморськ не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 року у справі № 916/2647/19 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

16.12.2013 року між Іллічівською міською радою Одеської області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м.Чорноморськ (Орендар) було укладено Договір оренди землі № 137, відповідно до п. 1 якого Орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішень Іллічівської міської ради від 29.11.2013 року № 422/53-VІ По внесення змін в рішення Іллічівської міської ради від 31.10.2013 року № 414/12-VІ та від 31.10.2013 року № 414/12-VІ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма „Моноліт» для забудови 9-го мікрорайону міста Іллічівська за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, 9-й мікрорайон та встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з коефіцієнтом функціонального використання землі 0,5 , надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 9,3281 га несільськогосподарського призначення, із земель житлової та громадської забудови (кадастровий номер 5110800000:02:004:0008), що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, 9-й мікрорайон, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,3281 га, в тому числі: 3,4912 га - капітальна трьох і більше поверхова; 2,9313 га - зайняті поточним будівництвом, 2,8997 га - відведених під будівництво, 0,0059 га - для виробництва та розподілу електроенергії.

Згідно з п. 2.3 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 34200545,84 грн. з урахуванням коефіцієнта індексації за 2012 рік, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Іллічівська, затвердженої рішенням Іллічівської міської ради від 16.12.2011р. № 129-V, виданого 14.11.2013р. №30-30-2/818 Відділом Держземагентства у м. Іллічівську Одеської області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з коефіцієнтом функціонального використання 0,5 (землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під майбутнє будівництво), терміном до 31.12.2013 року становить: 17100272,92 грн. з урахуванням коефіцієнта індексації за 2012 рік. згідно витягу виданого 14.11.2013 року № 30-30-2/817 Відділом Держземагентства у м. Іллічівську Одеської області.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що зазначена земельна ділянка площею 9,3281 га, надається у користування Орендарю терміном на 49 років.

Відповідно до п. 4.1 Договору орендна плата за земельну ділянку площею 9,3281 га, розрахована у трикратному розмірі земельного податку від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 1 026 016,38 грн. на рік, згідно розрахунку, який додається та є невід`ємною частиною цього договору. Орендна плата за земельну ділянку площею 9,3281 га, розрахована з коефіцієнтом функціонального використання 0,5 (землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під майбутнє будівництво) від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 513008,19 грн. терміном до 31.12.2014 року, згідно розрахунку, який додається та є невід`ємною частиною цього договору.

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п. 4.3. Договору).

Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності (п. 4.4. Договору).

Згідно п. 6.1 Договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (на підставі ст. 123 Земельного кодексу України).

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися Орендарем у суборенду без зміни цільового призначення за письмовою згодою Орендодавця (п.8.1 договору).

Згідно п. 8.2 договору, умови договору суборенди землі повинні обмежуватися умовами договору землі і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди землі припиняється. Процедура оформлення договору суборенди здійснюється відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 10.4.1 договору, орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержуватися вимог, встановлених Законом України Про оренду землі , виконувати обов`язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України.

Пунктом 13.2. Договору сторони погодили, що цей договір може бути розірвано достроково за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов`язків, встановлених пп. 10.2., 10.4, 10.5. цього Договору, передбачених Законом України Про оренду землі , цим договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єктів оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами Украйни.

Згідно з п. 15.1 договору, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

До Договору оренди 16.12.2013 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято земельну ділянку площею 9,3281 га, надану на підставі рішень сесії Іллічівської міської ради від 29.11.2013 року № 422/5З-VI та від 31.10.2013 року № 414/12-VI, для забудови 9-го мікрорайону міста Іллічівська в оренду строком на 49 років, за адресою: м.Іллічівськ, 9-й мікрорайон, межі якої встановлені в натурі, згідно доданої схеми.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачу було передано межові знаки вказаної земельної ділянки на підставі акту від 04.11.2013 року.

10.01.2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ на земельну ділянку за договором оренди землі від 16.12.2013 року № 137.

02.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ, як орендарем, та Обслуговуючим кооперативом «Парусний» , м.Чорноморськ, як суборендарем, було укладено Договір суборенди землі б/н, відповідно до п.1.1 якого орендар, на підставі рішення Іллічівської міської ради від 30.05.2014 року за №513/13-VI та Договору оренди землі від 16.12.2013 року № 137, зареєстрованого за №266010051108 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2014 року, передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,7500 га, кадастровий номер: 5110800000:02:004:0008, що знаходиться за адресою: м.Іллічівськ (Чорноморськ), 9-й мікрорайон.

Пунктом 12.4. Договору суборенди сторони погодили, що дія Договору суборенди припиняється у разі, зокрема, припинення дії договору оренди землі від 10.12.2013 року №137, зареєстрованого за № 266010051108 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2014.

02.06.2014 року до Договору суборенди між сторонами було підписано акт прийому земельної ділянки, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв в суборенду земельну ділянку, загальною площею 0,7500 га, за адресою: м. Іллічівськ (Чорноморськ), 9-й мікрорайон, межі якої встановлені в натурі, згідно схеми.

13.06.2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрації права суборенди Обслуговуючого кооперативу «Парусний» , м.Чорноморськ на земельну ділянку за договором суборенди землі б/н від 02.06.2014 року.

05.07.2017 року між Чорноморською міською радою Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ було укладено додаткову угоду до Договору оренди землі від 16.12.2013 року № 137, відповідно до якої сторонами до пунктів 1.1, 2.1, 3.1, а також до акту приймання-передачі земельної ділянки були внесені зміни в частині площі земельної ділянки - яка встановлена сторонами у розмірі 8,5816 га.

Згідно додаткової угоди до Договору оренди землі від 16.12.2013 року № 137 між сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято земельну ділянку площею 8,5816 га.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 року по справі №916/985/19 позов Чорноморської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ про стягнення 3 208 196,42 грн. задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ на користь Чорноморської міської ради Одеської області заборгованість з орендної плати у розмірі 2 962 341,35 грн. та судовий збір у розмірі 44 435,12 грн.; в решті позову відмовлено.

Вказаним рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено, що 12.03.2016 року Чорноморською міською радою Одеської області було прийнято рішення № 70/50-VІІ, відповідно до якого міська рада встановила нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 9,3281 га (кадастровий номер 5110800000:02:004:0008), яка перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ для забудови 9-го мікрорайону міста Іллічівська в оренду строком на 49 років, за адресою: м.Іллічівськ, 9-й мікрорайон, з коефіцієнтом функціонального використання 0,5 на бюджетний період до 31.12.2016 року.

06.04.2016 року між сторонами по справі було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 16.12.2013 року № 137, відповідно до умов якої сторонами було визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 61 219 387,49 грн. з коефіцієнтом індексації за 2015 рік. На бюджетний період терміном до 31.12.2016 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з коефіцієнтом функціонального використання землі 0,5 складатиме 30 609 227,34 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації за 2015 рік. Орендна плата за земельну ділянку площею 9,3281 га розрахована у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 1 836 581,62 грн. на рік. На бюджетний період терміном до 31.12.2016 року орендна плата за земельну ділянку розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки із застосуванням коефіцієнта функціонального використання землі 0,5 та складає 918 276,82 грн. на рік згідно розрахунку.

03.05.2017 року Чорноморська міська рада Одеської області звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ із листом №1-16-385/6, відповідно до якого повідомила про необхідність погашення заборгованості зі сплати орендних платежів за Договором оренди від 16.12.2013 року № 137, розмір якої станом на 01.04.2017 року складав 973 426,02 грн.

Листами № 1-16-595/4 від 31.07.2017 року та № 1-16-923 від 19.12.2017 року позивач звертався до відповідача із вимогою погасити заборгованість зі сплати орендних платежів, розмір якої станом на 01.07.2017 року складав 667 998,52 грн.

03.03.2018 року Чорноморська міська рада Одеської області в черговий раз звернулась до відповідача із листом №1-16-149, відповідно до якого вимагала погасити заборгованість за договором оренди землі від 16.12.2013 року № 137, розмір якої станом на 01.01.2018 року складав 2 925 698,66 грн.

Листом від 04.04.2018 року Державною фіскальною службою в Одеській області було повідомлено Чорноморську міську раду Одеської області, що станом на 01.04.2018 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м.Чорноморськ зі сплати орендних платежів складає 3033197,50 грн.

Вищевказаним рішенням ця заборгованість частково була стягнута з відповідача на користь позивача.

31.07.2019 року листом № 21894/9/15-32-17-01-05 ГУ ДФС в Одеській області надало виконавчому комітету Чорноморської міської ради інформацію про те, що за Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м.Чорноморськ станом на 01.07.2019 року рахується заборгованість по сплаті орендної плати за землю у розмірі 6 024 936,71 грн. В листі також вказано, що за період з 01.07.2019 року по 21.08.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ кошти орендної плати за земельну ділянку до державного бюджету м. Чорноморськ не надходили.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України - ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частини 1, 3, 5, 6 статті 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Конституції України , земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначення її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до ст. 21 цього ж Закону - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України .

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Перелік цих підстав включає обставини, які пов`язуються з недобросовісною поведінкою орендаря, зокрема порушенням орендарем умов, які стосуються цільового використання землі та систематичної несплати орендної плати.

За змістом ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої ст. 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 с. 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року в справі № 914/2649/17 і в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року в справі № 910/4592/18.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Разом з тим, як вже вказано вище, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а тільки у випадках, передбачених законом або договором.

Так, за приписами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому судова колегія зазначає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України). Тобто , йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав наявної заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 916/1684/18.

Так, умовами укладеного між сторонами Договору оренди землі від 16.12.2013 року №137, а саме п. 4.3., 4.4. Договору встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 10.4.1 договору, орендар зобов`язався виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержуватися вимог, встановлених Законом України Про оренду землі , виконувати обов`язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України.

Тобто, умовами укладеного між сторонам договору передбачено обов`язок відповідача своєчасно вносити орендну плату за землю.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 16.10.2018р. по справі № 916/985/19 (яке набрало законної сили) позов Чорноморської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ про стягнення задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м.Чорноморськ на користь Чорноморської міської ради Одеської області заборгованість з орендної плати у розмірі 2 962 341,35 грн. та судовий збір у розмірі 44 435,12 грн.; в решті позову відмовлено.

В рамках справи № 916/985/19 судом встановлено, що відповідачем - в порушення вимог законодавства та умов Договору оренди землі від 16.12.2013 року № 137, протягом періоду з 27.04.2016 року по 30.03.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ своєчасно та у повному обсязі орендні платежі не сплачувалися, з огляду на, що господарським судом позовні вимоги Чорноморської міської ради Одеської області про стягнення основного боргу у розмірі 2 962 341,35 грн. визнані як законні та обґрунтовані.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, встановлені у рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 року по справі № 916/985/19 обставини - в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.

Також, наявність заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ по сплаті орендної плати за Договором оренди землі від 16.12.2013 року № 137 підтверджується наявним в матеріалах справи листом № 21894/9/15-32-17-01-05 ГУ ДФС в Одеській області, згідно якого вбачається, що за Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м.Чорноморськ станом на 01.07.2019 року рахується заборгованість по сплаті орендної плати за землю у розмірі 6 024 936,71 грн.

Зазначені обставини фактично відповідачем не заперечуються.

Отже, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що в даному випадку наявне істотне порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ умов укладеного між сторонами Договору оренди землі від 16.12.2013 року № 137, а саме: систематична несплата орендної плати протягом тривалого часу з 27.04.2016 року по липень 2019 року, що в свою чергу є підставою для розірвання договору.

За таких обставин колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Що стосується посилань скаржника щодо того, що суд першої інстанції не врахував інтереси Обслуговуючого кооперативу «Парусний» , м. Чорноморськ, який добросовісно користувався земельною ділянкою позивача та права якого, внаслідок розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.12.2013 року № 137, будуть порушені, оскільки він є суборендарем вищевказаної земельної ділянки та сумлінно виконує свої зобов`язання за договором, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Тобто, договір суборенди земельної ділянки є похідним від договору оренди землі та обмежений строком дії, чинністю основного договору та не може мати обмежувальних для сторін за основним договором положень .

Так, п. 12.4. Договору суборенди від 02.06.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «МОНОЛІТ» , м. Чорноморськ, як орендарем, та Обслуговуючим кооперативом «Парусний» , м. Чорноморськ, як суборендарем, сторони погодили, що дія Договору суборенди припиняється у разі, зокрема, припинення дії Договору оренди землі від 10.12.2013 року №137, зареєстрованого за №266010051108 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2014.

Отже, у зв`язку з розірванням Договору оренди землі від 10.12.2013 року №137 припиняються і похідні від цього договору правовідносини, зокрема правовідносини щодо суборенди землі за договором.

Крім того, судова колегія зазначає, що право сторін за договором оренди щодо його розірвання не може бути обумовлене існуванням іншого правочину - договору суборенди щодо цієї земельної ділянки, адже договір суборенди є похідним договором та обмежений строком дії, чинністю основного договору та не може мати обмежувальних для сторін за основним договором положень.

Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п . 1 ст . 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу Парусний , м. Чорноморськ не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 року у справі № 916/2647/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Парусний , м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 року у справі № 916/2647/19 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 року у справі № 916/2647/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України .

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 02.03.2020 року.

Повний текст постанови складено 03 березня 2020 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська Г.П. Разюк