Рішення

від 02.03.2020 по справі 904/6270/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2020м. ДніпроСправа № 904/6270/19 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРАМБРОК"

про стягнення 42103,63грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРАМБРОК" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 42103,63грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6270/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2019.

Ухвалою від 02.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 03.02.2020.

24.01.2020 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява від 24.01.2020 за вих.№б/н про вступ у справу як представника в якій просить суд залучити до участі у справі в якості представника відповідача та надати доступ до електронної справи №904/6270/19 в підсистемі "Електронний суд". Ухвалою від 18.02.2020 відповідачу надано роз`яснення .

24.01.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 24.01.2020 за вих.№б/н про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження в якому просить суд постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, надати час для вивчення отриманих документів та підготовки відзиву на позовну заяву. Ухвалою від 02.03.2020 клопотання від 24.01.2020 за вих.№б/н про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

30.01.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 30.01.2020 за вих.№б/н в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Ухвалою від 18.02.2020 відповідача зобов`язано подати до судового засідання оригінал ордера серії ДП №1360/000019 від 23.01.2020. 24.02.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 24.02.2020 за вих.№б/н у якому просить суд приєднати до матеріалів справи оригінал ордера серії ДП №1360/0000019 від 23.01.2020 та копію відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області №957610/04-36-51-60 від 28.01.2020. Клопотання від 24.02.2020 за вих.№б/н задоволено; оригінал ордера серії ДП №1360/0000019 від 23.01.2020 залучено до матеріалів справи; відзив від 30.01.2020 за вих.№б/н прийнято до розгляду.

Ухвалою від 18.02.2020 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.03.2020.

02.03.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 02.03.2020 за вих.№б/н в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату через неможливість забезпечення явки представника, у зв`язку з великою кількістю судових засідань призначених на 02.03.2020.

02.03.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 02.03.2020 за вих.№б/н в якій відповідач просить суд розглядати справу за відсутності свого представника; проти позову заперечує, у зв`язку із чим вважає, що слід відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Отже, строк для розгляду справи по суті починається з 02.03.2020.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 02.03.2020.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

02.03.2020 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 02.03.2020 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, складено вступну та резолютивну частину рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 23.01.2019 №59 - ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" здійснено державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки в районі земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:02:299:0004.

За результатами державного контролю встановлено факт того, що відповідач самовільно займає земельну ділянку загальною площею 0,8748га в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:299:0004, яка розташована по вулиці Саксаганського, 68 у місті Дніпрі.

Порушення, встановлене державним інспектором, зафіксовано у Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка №59-ДК/137/АП/09/01/-19 від 21.02.2019 та проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що складає 42103,63грн.

22.02.2019 державним інспектором на адресу відповідача направлено Повідомлення про виклик для надання пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства за №59-ДК/0011/04/01/-19 від 21.02.2019.

Представники відповідача на зазначену дату та у призначений час до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не з`явилися та пояснення не надали.

Відтак, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області на адресу відповідача направлено Вимогу за №19-4-0.41-791/90-19 від 25.06.2019 щодо сплати шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що складає 42103,63грн.

На дату подачі позовної заяви шкода у добровільному порядку відповідачем не відшкодована.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач стверджує, що є власником виробничих будівель та споруд за адресою: місто Дніпро, вулиця Саксаганського, 68.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19.06.2002 №356/2 затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації площею 2,2689га у спільну оренду строком на п`ятнадцять років відповідачу по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд за поштовою адресою: вулиця Саксаганського, 68. Орендну плату за користування земельною ділянкою визначено у розмірі земельного податку.

Пунктом 2 Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.06.2002 №356/2 зазначено: "Встановити частку користування земельною ділянкою, яка не підлягає окремому відсудженню та виділенню в натурі, Товариству з обмеженою відповідальністю "Керамброк" у спільному землекористуванні 62,85% або 1,4260га, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.10.5 (підприємства іншої промисловості).

01.08.2002 між відповідачем та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,4260га, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вулиця Саксаганського, 68, для фактичного розміщення виробничих будівель та споруд.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 20.03.2019 №154/43 відповідачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вулиці Саксаганського, 68 по фактичному розміщенню будівель та споруд.

На підставі договору від 09.04.2019 №1/09-04-19 на замовлення відповідача здійснюється розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по фактичному розміщенню будівель та споруд за адресою: місто Дніпро, вулиця Саксаганського, 68.

Відповідач вказує, що відповідно до Завдання на складання технічної документації із землеустрою №147/30-11 від 09.04.2019 загальна площа земельної ділянки відновлюється в тій самій площі - 2,2689га, що в Рішенні Дніпропетровської міської ради від 19.06.2002 №356/2, тобто площа земельної ділянки не змінилася.

Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 01.08.2002 з 19.06.2017 відповідач продовжує сплачувати за використання земельної ділянки - земельний податок.

Правовідносини сторін відповідач класифікує як деліктні та вказує на відсутність складу правопорушення.

Крім того, відсутність складу правопорушення в діях відповідача останній обґрунтовує відсутністю матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:

1. Земля як об`єкт цивільних прав;

2. Правова кваліфікація відносин сторін;

3. Правомірність розрахунку позивача та докази часткової сплати відповідачем.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

01.02.2002 між Дніпропетровською міською радою (далі - орендодавець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРАМБРОК" (далі - відповідач, орендар) укладено договір оренди земельної ділянки ВАА №634407 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування на умовах договору оренди земельної ділянки площею 1,4260га , що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вулиця Саксаганського, 68 , для фактичного розміщення виробничих будівель та споруд, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 66108005 згідно з планом земельної ділянки, що додається (пункт 1.1 договору). Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 19.06.2002 №356/2 (пункт 1.2 договору). Відповідно до пункту 2.1 договору, земельна ділянка передається до 19.06.2017.

21.02.2019 державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 23.01.2019 №59-ДК проведена перевірка стосовно земельної ділянки в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:299:0004 відповідача.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що доступ до запитуваної земельної ділянки обмежено - територія огороджена бетонним парканом та перебуває під охороною, що свідчить про фактичне використання земельної ділянки. Згідно з Технічним звітом з топографо-геодезичних робіт щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площа земельної ділянки складає 2,3008га.

З урахуванням викладеного перевіркою встановлено, що земельна ділянка фактично використовується площею 2,3008га, що не відповідає площі вказаній у договорі оренди землі. Тобто, земельна ділянка площею 0,8748га за адресою: вулиця Саксаганського, 68 у місті Дніпрі фактично використовується відповідачем за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність та надання у користування (оренду).

Обставини перевірки засвідчені Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 21.02.2019 №59-Дк/137/АП/09/01/-19.

Отже, позивач здійснив розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за адресою: місто Дніпро, вулиця Саксаганського, 68 і визначив її у сумі 42103,63грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 25.06.2019 за вих.№19-4-0.41-791/90-19 якою вимагав в строк до 31.07.2018 сплатити шкоду, заподіяну відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 42103,63грн.

Проте, відповідач надав відповідь на вимогу позивача від 25.06.2019 за вих.№19-4-0.41-791/90-19 від 30.08.2019 за вих.№43 в якій вказав на такі недоліки:

- перевірку здійснено без складання акту обстеження земельної ділянки;

- Технічний звіт з топографо-геодезичних робіт щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, яким визначено площу земельної ділянки складено за відсутності відповідача та без запитів щодо відомостей про земельну ділянку, яка є у користуванні.

ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН СПРАВИ, ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.

Земля як об`єкт цивільних прав.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера ; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №916/2948/17 та від 09.04.019 по справі №922/652/18).

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою за договором оренди.

Таким чином, для вирішення даного спору є необхідним встановлення чи є земельна ділянка, безпідставне використання якої є підставою позову сформованим об`єктом цивільних прав, за користування яким позивач просить стягнути шкоду, завдану внаслідок самовільної її використання.

Державна реєстрація земельної ділянки, відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відтак, господарський суд встановив, що позивачем не надано Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Зрештою, докази того, що спірна земельна ділянка є об`єктом цивільних прав, станом на 02.03.2020, відсутні.

Щодо нормативної грошової оцінки земель.

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим . Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 по справі №922/3782/17, від 12.03.2019 по справі №916/2948/17) .

Господарський суд констатує відсутність Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Щодо правової підстави позову.

Правовою підставою позовних вимог позивач визначив статті 22, 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач також правовідносини сторін класифікує як деліктні та вказує на відсутність складу правопорушення. Крім того, відсутність складу правопорушення в діях відповідача останній обґрунтовує відсутністю матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Щодо правильної кваліфікації спірних правовідносин.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд діє згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ).

Відтак, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права , що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц (провадження №61-18064св18)).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Вказана правова позиція підтверджена Великою Палатою Верховного Суду і викладена у постанові від 04.12.2019 по справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) .

Відтак, господарський суд визнав позицію сторін в частині обрання правової підстави задля обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень неправильною з огляду на таке .

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини 1 статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18).

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з огляду на відсутність Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Рішення господарського суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач вказує, що площа земельної ділянки визначена згідно з Технічним звітом з топографо-геодезичних робіт щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, проте до матеріалів справи не долучає.

Вказівка на знаходження спірної земельної ділянки в районі земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:02:299:0004 не підтверджена належними доказами.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1921,00грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №2458 від 05.11.2019 на суму 1921,00грн.

Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на позивача.

Щодо клопотання позивача від 02.03.2020 за вих.№б/н про відкладення судового засідання.

Господарський суд залишив клопотання позивача без задоволення, у зв`язку з відсутністю доказів участі представника позивача в іншому судовому засіданні; відсутністю доказів неможливості заміни представника позивача на іншого представника; відсутністю процесуального строку для відкладення розгляду справи по суті та достатністю доказів для розгляду справи по суті за відсутності представника позивача у судовому засіданні.

Щодо заяви відповідача від 02.03.2020 за вих.№б/н про розгляд справи без участі представника останнього.

Аналізуючи фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що неучасть представника відповідача у судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 200-201, 204-205, 219-220, 222, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

У задоволенні позовних вимог ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (49004, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ОЛЕКСАНДРА ПОЛЯ, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39835428) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРАМБРОК" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 60; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 13446329) про стягнення 42103,63грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (49004, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ОЛЕКСАНДРА ПОЛЯ, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39835428).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 03.03.2020.

Суддя І.В. Петренко