Рішення

від 20.02.2020 по справі 910/15172/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2020Справа № 910/15172/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг"

до Комунального концертного закладу культури "Академічний камерний хор "Хрещатик"

про стягнення 208 650, 00 грн.

Представники:

від позивача: Лавриненко К.Л.;

від відповідача: Горб В.П.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального концертного закладу культури "Академічний камерний хор "Хрещатик" (далі -відповідач) про стягнення компенсації за порушення авторських прав на музичні твори у розмірі 208 650, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним використанням відповідачем музичних творів: "The River of Dreams" (автор Billy Joel), " Ameno " (автор Levisalles &Protheroe), "Stop" (автор Brody , Brown&Sutton), " Hello " (автор Adkins&Kurstin), " Luna " (автор Musumarra &Pintus) шляхом аранжування, адаптації та публічного виконання під час гастрольного заходу - концерту "Хіти космічної ери 1956-2016".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.11.2019.

У судовому засіданні 28.11.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.01.2020.

02.01.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначає, що відповідач здійснював використання спірних музичних творів на підставі ліцензійного договору № ОГк-02/18 від 02.03.2018 укладеного з Державною організацією Українське агентство з авторських та суміжних прав , яка є організацією колективного управління зі сплатою роялті, а тому, на думку відповідача, відсутній склад цивільного правопорушення.

16.01.2020 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення на відзив, в яких зазначає, що позивач не надавав дозволу на використання спірних музичних творів, в тому числі на здійснення аранжування та адаптації. Крім того, позивач зазначає, що отримання дозволу лише на публічне виконання, публічне сповіщення, публічну демонстрацію та публічний показ твору не дає право на його переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні способи використання творів, які виникають при створенні кавер-версій твору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/15172/19 призначено на 13.02.2020.

10.02.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відповідь на заперечення на відзив.

У судовому засіданні 13.02.2020 відповідач подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у позивача копію додаткової угоди до ліцензійного договору від 01.01.2017.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд залишив його без розгляду, оскільки наразі справа розглядається по суті, а відповідні клопотання подаються сторонами в підготовчому провадженні, при цьому відповідачем не зазначено поважні причини неподання вказаного клопотання про витребування доказів в підготовчому провадженні та у строк, визначений судом.

Також, у судовому засіданні 13.02.2020 оголошено перерву до 20.02.2020.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представник сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2017 між Unisersal Music Publishing International Limited (далі - видавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (далі - субвидавець) укладено ліцензійний договір, відповідно до якого за умови виплати роялті, що має бути сплачена згідно з цим договором та дотримання субвидавцем взятих на себе за договором зобов`язань, видавець згідно з цим договором надає шляхом ліцензування субвидавцеві на умовах викладених нижче (включаючи, але не обмежуючись, будь-які застереження та обмеження) наступні права на твори та кожен з них в тій мірі, в якій видавець володіє або контролює їх на території, зокрема:

1. (а) право на публічне виконання, демонстрацію, представлення, відтворення творів для виконання чи показу (не включаючи Великі Права );

(b) Великі Права;

(е) право на доведення творів до відома публіки (включаючи, таким чином що представники публіки можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором) будь-якими доступними способами, за допомогою технічних засобів, що існують на даний час або будуть винайдені в майбутньому, провідним або безпровідним шляхом, включаючи, але не обмежуючись: радіо, телебачення, передача по кабелю (будь-то цифрова чи інша), супутник;

(f) право на трансляцію творів включаючи, але не обмежуючись: радіо, телебачення, передача по кабелю (будь-то цифрова чи інша), супутник, а також передавати твори абонентам сервісів трансляції, включаючи але не обмежуючись, передачу по проводу, як з візуальною складовою, так і без неї

2. (а) право записувати, перезаписувати та іншим чином механічно чи в електронному вигляді відтворювати твори, як з візуальною складовою, так і без неї будь-якими способами відомими на даний час чи винайденими в майбутньому (включаючи, але не обмежуючи загального змісту вищевикладеного, на відеодисках чи відокасетах чи схожих пристроях) з метою створення фізичних примірників та продавати, розповсюджувати чи іншим способом обнародувати такі записи, перезаписи та інші вказані відтворення;

3. (а) невиключне право аранжувати та адаптувати твори та перекладати слова на лібрето на мови території. Вказані аранжування, адаптації та переклади будуть власністю видавця чи іншої третьої особи, вказаної видавцем.

Відповідно до п. 2 договору, твори означає, зокрема (а) слова та музику всіх музичних творів, якими володіє, контролює чи управляє видавець безпосередньо через дочірні компанії та/або через третіх осіб на початку строку чи яких набуде (чи які втратить) видавець протягом строку.

Територія означає Україну разом з усіма трансляціями, мультитрансляціями та розповсюдженнями, що здійснюються з неї.

Великі права означає право на надання ліцензій на використання творів чи будь-якого з них в музично-драматичній продукції, будь то в живому виконанні чи у аудіо-візуальному записі такої продукції, завжди за умови отримання попередньої письмової згоди видавця на надання таких ліцензій на великі права.

Відповідно до п. (5) розділу 2 договору, субвидавець має виключне право збирати та отримувати (100 %) загального доходу, надходжень та роялті за використання наданих згідно з цим договором прав.

Згідно п. (1) розділу 5 договору, строком дії договору є період, що починається з 01.01.2017 та закінчується 31.12.2019.

Пунктом (1) розділу 14 договору визначено, що видавець безумовно уповноважує та наділяє субвидавця правом забезпечувати дотримання та захищати всі права на твори та території (включаючи право забороняти незаконне використання на території творів та фонограм) чи то від імені видавця чи субвидавця чи інакше або приєднуватися до видавця чи інших осіб, до яких субвидавець вважатиме за потрібне, як сторона, будь-то позивач чи відповідач, в будь-яких позовах чи процесах, а також подавати будь-які позови від імені чи починати процеси від імені видавця чи субвидавця чи інших осіб, від яких субвидавець вважатиме за потрібне, та проводити і розпоряджатися такими процесами в той же спосіб і в тій же мірі та з тією ж метою та намірами, як би це робили видавець чи будь-яка інша зацікавлена сторона, якби це повноваження не було передано.

Також, 01.01.2017 між Unisersal Music Publishing International Limited (далі - видавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (далі - субвидавець) укладено додаткову угоду до ліцензійного договору, відповідно до якої окремі твори, список яких наведений у додатку до цієї додаткової угоди (додаток), є такими, оскільки про це відомо видавцю, які належать або підконтрольні видавцю, в цілому чи частково, на території і передані ліцензіату за договором.

Крім того, між Unisersal Music Publishing International Limited (видавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (субвидавець) укладено додатки до додаткової угоди до ліцензійно договору від 01.01.2017, відповідно до яких сторони підтверджують, що з дати початку договору, твори, наведені нижче, належать видавцю чи контролюються видавцем (в цілому чи в частині) та, в тій частці, якою володіє чи яку контролює видавець, ліцензовані субвидавцю на виключній основі для використання на території, визначеній в договорі, у відповідності з умовами договору, зокрема:

1) The River of Dreams (автор: Billy Joel );

2) Ameno (автори: Levisalles & Protheroe);

3) Stop (автори: Brody , Brown & Sutton);

4) Hello (автори: Adkins & Kurstin);

5) Luna (автори: Musumarra & Pintus).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Отже, на підставі ліцензійного договору від 01.01.2017 позивач набув виключні майнові авторські права на музичні твіори: The River of Dreams (автор: Billy Joel ); Ameno (автори: Levisalles & Protheroe ); Stop ( автори : Brody , Brown & Sutton); Hello (автори: Adkins & Kurstin ); Luna (автори: Musumarra & Pintus) та їх складові частини.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" № 010118 від 01.01.2018 з метою удосконалення системи захисту майнових авторських прав ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" створено комісію з виявлення та фіксації використання музичних творів, виключні майнові авторські права на які належать ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" у складі спеціаліста по зв`язках з громадкістю та пресою ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" Марченко М.В., юриста ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" Кадимської А.В. та менеджера по використанню авторських прав ОСОБА_5 .

За результатами виявлення та фіксації використання без дозволу об`єктів виключних майнових авторських прав ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" комісія з моніторингу складає акт фіксації та направляє скаргу особі, яка здійснила неправомірне використання.

Як стверджує позивач, співробітниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" було зафіксовано використання відповідачем музичних творів: The River of Dreams (автор: Billy Joel ); Ameno (автори: Levisalles & Protheroe); Stop (автори: Brody , Brown & Sutton); Hello (автори: Adkins & Kurstin); Luna (автори: Musumarra & Pintus) шляхом аранжування, адаптації та публічного виконання під час гастрольного заходу - концерту Хіти космічної ери 1956-2016 , що відбувся 07.02.2018 о 19 год. 00 хв., за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 38, Палац культури Більшовик , на підтвердження чого надано акт фіксації № 07/02/18 від 07.02.2018 з додатком до нього та відеозапис концерту на компакт-диску DVD+R: Videх ехсеllenti під назвою Хор Хрещатик 07.02.2018 .

Позивач зазначає, що згідно концертної програми Хіти космічної ери 1956-2016 із списком композицій, що виконувались на концерті, серед яких назви спірних творів у перекладі на українську мову: The River of Dreams (автор: Billy Joel) - у програмі концерту Хіти космічної ери 1956-2016 вказано як Ріка снів ; Ameno (автори: Levisalles & Protheroe) - у програмі концерту Хіти космічної ери 1956-2016 вказано як Розгадай ; Stop (автори: Brody , Brown & Sutton) у програмі концерту Хіти космічної ери 1956-2016 вказано як Зупинись ; Hello (автори: Adkins & Kurstin) - у програмі концерту Хіти космічної ери 1956-2016 вказано як Привіт ; Luna (автори: Musumarra & Pintus) - у програмі концерту Хіти космічної ери 1956-2016 вказано як О, місяць .

Тож, позивачем направлено на адресу відповідача скаргу № 778 від 13.02.2018, в якій позивач вимагав припинити використання музичних творів без дозволу правовласника та виплатити відповідну винагороду.

Листом від 28.02.2018 № 060/26-28 відповідач надав відповідь на вищезазначену скаргу, в якому повідомив, що на концерті Хіти космічної ери 1956-2016 колективом хору та групою інструментального супроводу виконувалися виключно твори передані відповідачу на підставі авторських договорів з композиторами - аранжувальниками відповідних творів.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено що публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Цією ж статтею встановлено що Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності зазначено, що враховуючи приписи 74 ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Судом встановлено, що на підставі ліцензійного договору від 01.01.2017 позивач набув виключні майнові авторські права на музичні твіори: The River of Dreams (автор: Billy Joel ); Ameno (автори: Levisalles & Protheroe); Stop (автори: Brody , Brown & Sutton); Hello (автори: Adkins & Kurstin); Luna (автори: Musumarra & Pintus) та їх складові частини.

Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем музичних творів The River of Dreams (автор: Billy Joel ); Ameno (автори: Levisalles & Protheroe); Stop (автори: Brody , Brown & Sutton); Hello (автори: Adkins & Kurstin); Luna (автори: Musumarra & Pintus) шляхом аранжування, адаптації та публічного виконання під час гастрольного заходу - концерту Хіти космічної ери 1956-2016 , що відбувся 07.02.2018 о 19 год. 00 хв., за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 38, Палац культури Більшовик , позивачем надано відеозапис та акт № 07/02/18 від 07.02.2018 з додатком до нього.

У судовому засіданні 20.02.2020 судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації концерту Хіти космічної ери 1956-2016 , з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається використання відповідачем музичних творів The River of Dreams (автор: Billy Joel ); Ameno (автори: Levisalles & Protheroe); Stop (автори: Brody , Brown & Sutton); Hello (автори: Adkins & Kurstin); Luna (автори: Musumarra & Pintus) шляхом аранжування, адаптації та публічного виконання під час гастрольного заходу - концерту Хіти космічної ери 1956-2016 , що відбувся 07.02.2018 о 19 год. 00 хв., за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 38, Палац культури Більшовик .

Крім того, на 00:41:45 хв. відеозапису зі сцени оголошено що саме Комунальний концертний заклад культури "Академічний камерний хор "Хрещатик" виконував концертну програму.

Суд також зазначає, що згідно концертної програми Хіти космічної ери 1956-2016 із списком композицій, що виконувались на концерті, серед яких вбачаються назви спірних творів у перекладі на українську мову: The River of Dreams (автор: Billy Joel ) - у програмі концерту Хіти космічної ери 1956-2016 вказано як Ріка снів ; Ameno (автори: Levisalles & Protheroe) - у програмі концерту Хіти космічної ери 1956-2016 вказано як Розгадай ; Stop (автори: Brody, Brown & Sutton ) у програмі концерту Хіти космічної ери 1956-2016 вказано як Зупинись ; Hello (автори: Adkins & Kurstin) - у програмі концерту Хіти космічної ери 1956-2016 вказано як Привіт ; Luna (автори: Musumarra & Pintus) - у програмі концерту Хіти космічної ери 1956-2016 вказано як О, місяць .

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що здійснював використання спірних музичних творів на підставі договору з організацією колективного управління із сплатою роялті, а тому в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення.

Проте, суд не погоджується з такими твердження відповідача з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 02.03.2018 між Державною організацією Українське агентство з авторських та суміжних прав (далі - ДО УААСП) та Комунальним концертним закладом культури "Академічний камерний хор "Хрещатик" (далі - користувач) укладено ліцензійний договір № ОГк-02/18, відповідно до якого ДО УААСП від імені авторів та їх правонаступників, включаючи зарубіжних надає користувачеві на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів на території України, а користувач зобов`язується виплачувати ДО УААСП авторську винагороду (роялті) відповідно до даного договору та закону, як при платному, так і безоплатному вході.

Крім того, відповідачем надано авторські договору № 2018-01-11-1 від 11.01.2018, № 2018-01-11-3 від 11.01.2018 та № 2018-01-29-4 від 29.01.2018, які укладені з фізичними особами.

Згідно авторського договору № 2018-01-11-1 від 11.01.2018, укладеного відповідачем з ОСОБА_2 (автор) з метою створення замовником концертної програми популярної музики Хіти космічної ери 1956-2016 , автор, що є власником майнових авторських прав на аранжування творів, зокрема Ріка Снів - The River of Dreams , Зупинись - Stop для виконання її складом мішаного хору з інструментальним супроводом, включаючи солістів, передає замовникові всі належні йому майнові права на використання вказаних об`єктів авторського права.

На момент укладення цього договору автор гарантує, що матеріали, що є об`єктами авторських прав, вказаними у пункті 1 цього договору, не є повністю або частково об`єктами авторських прав третіх осіб. Автор несе всі види відповідальності перед особами, що заявили свої права на об`єкти, вказані у пункті 1 цього договору (п. 8 авторського договору).

Відповідно до авторського договору № 2018-01-11-3 від 11.01.2018, укладеного відповідачем з ОСОБА_10 (автор) з метою створення замовником концертної програми популярної музики Хіти космічної ери 1956-2016 , автор, що є власником майнових авторських прав на аранжування творів, зокрема Розгадай - Ameno для виконання її складом мішаного хору з інструментальним супроводом, включаючи солістів, передає замовникові всі належні йому майнові права на використання вказаних об`єктів авторського права.

На момент укладення цього договору автор гарантує, що матеріали, що є об`єктами авторських прав, вказаними у пункті 1 цього договору, не є повністю або частково об`єктами авторських прав третіх осіб. Автор несе всі види відповідальності перед особами, що заявили свої права на об`єкти, вказані у пункті 1 цього договору (п. 8 авторського договору).

Також, згідно авторського договору № 2018-01-29-4 від 29.01.2018, укладеного відповідачем з ОСОБА_3 (автор) з метою створення замовником концертної програми популярної музики Хіти космічної ери 1956-2016 , автор, що є власником майнових авторських прав на аранжування творів, зокрема О, місяць - Luna для виконання її складом мішаного хору з інструментальним супроводом, включаючи солістів, передає замовникові всі належні йому майнові права на використання вказаних об`єктів авторського права.

На момент укладення цього договору автор гарантує, що матеріали, що є об`єктами авторських прав, вказаними у пункті 1 цього договору, не є повністю або частково об`єктами авторських прав третіх осіб. Автор несе всі види відповідальності перед особами, що заявили свої права на об`єкти, вказані у пункті 1 цього договору (п. 8 авторського договору).

Суд зазначає, що у даному випадку позивач зазначає про порушення виключних майнових авторських прав саме шляхом адаптації та аранжування музичних творів.

Законодавство України з питань авторського права і суміжних прав не містить визначення терміну кавер-версія .

До переліку об`єктів авторського права, який передбачений ст. 8 Закону України Про авторське право і суміжні права , відносяться, зокрема, похідні твори.

Згідно ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права , похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права , до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом (ч. 2 ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права ).

Згідно до ч. 3 ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права , виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп`ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп`ютер; 11) імпорт примірників творів.

Частиною 5 ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права , за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Таким чином, будь-яке використання твору (в тому числі створення кавер-версії), потребує отримання згоди суб`єкта авторського права та виплати винагороди (крім випадків вільного використання, передбачених ст. 21-25 Закону).

Отже, використання похідного твору шляхом публічного виконання, публічного сповіщення, публічної демонстрації, публічного показу тощо можливе тільки за умов попереднього отримання у суб`єкта авторського права дозволу на переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни творів, які виникають при створенні кавер-версії, в порядку, передбаченому законодавством.

Суд зазначає, що отримання дозволу лише на публічне виконання, публічне сповіщення, публічну демонстрацію, публічний показ не дає права на його переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні способи використання твору, які виникають при створенні кавер-версії твору.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, листом від 16.03.2018 № 06-01/850 Державною організацією Українське агентство з авторських та суміжних прав було надано відповідь на запит позивача № 801 від 16.03.2018, в якому повідомлено, що ДО УААСП надає право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів та жодних інших дозволів, включаючи дозволи на переробку, адаптацію, аранжування та здійснення інших подібних змін творів, які виникають при створенні кавер-версій музичних творів ДО УААСП не надає.

Отже, суд зазначає, що переробка, адаптація, аранжування та здійснення інших подібних змін творів, які виникають при створенні кавер-версій творів вимагає отримання додаткового дозволу від правовласника.

Таким чином, отримання дозволу лише на публічне виконання, публічне сповіщення, публічну демонстрацію та публічний показ твору не надає права на його переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні способи використання твору, які виникають при створенні кавер-версій твору, в свою чергу відповідачем не надано суду доказів отримання такого дозволу, у зв`язку з чим ліцензійний договір № ОГк-02/18 від 02.03.2018, укладений відповідачем з Державною організацією Українське агентство з авторських та суміжних прав не є належним доказом правомірного використання відповідачем спірних музичних творів під час концерту Хіти космічної ери 1956-2016 .

При цьому, надані відповідачем авторські договори № 2018-01-11-1 від 11.01.2018, № 2018-01-11-3 від 11.01.2018 та № 2018-01-29-4 від 29.01.2018 укладені з фізичними особами також не приймаються судом до уваги як належні докази набуття відповідачем прав на переробку, адаптацію та аранжування спірних музичних творів під час концертної програми Хіти космічної ери 1956-2016 , оскільки з укладених договорів не вбачається набуття цими авторами прав на аранжування музичних творів The River of Dreams (автор: Billy Joel ); Ameno (автори: Levisalles & Protheroe); Stop (автори: Brody , Brown & Sutton); Hello (автори: Adkins & Kurstin ); Luna (автори: Musumarra & Pintus) від правовласника.

Відповідно до абзацу 3 п. 38 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності , такі зміни твору, як переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору в порядку його використання передбачають створення нового (похідного) твору на основі такого, що вже існує. При цьому право на переробку твору як один із способів використання результату інтелектуальної діяльності може бути передано в числі інших правомочностей в межах передачі виключного майнового права за договором про передання (відчуження) виключного майнового права або надано за ліцензійним (авторським) договором.

Проте, як встановлено судом, позивач не надав відповідачу дозволу на використання музичних творів The River of Dreams (автор: Billy Joel ); Ameno (автори: Levisalles & Protheroe); Stop (автори: Brody , Brown & Sutton); Hello (автори: Adkins & Kurstin); Luna (автори: Musumarra & Pintus) під час концертної програми Хіти космічної ери 1956-2016 шляхом аранжування та адаптації, тобто на створення похідних творів.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Статтею 50 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб`єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб`єкт такого права доводити не зобов`язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об`єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України Про авторське право і суміжні права зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пп. г п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. України Про авторське право і суміжні права , об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об`єктом авторського права, який належить конкретному суб`єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб`єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Оскільки кожний музичний твір є окремим об`єктом авторського права, який охороняється законом, то захисту підлягають права на один музичний твір, суб`єктом якого заявлений позивач.

Разом з тим, згідно п. 51.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2020 року становить 4 723, 00 грн. (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Так, виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" у 2020 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2 102, 00 гривні.

Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 2 102,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" заявлено до стягнення з відповідача 208 650, 00 грн. компенсації за використання музичних творів.

В той же, суд зазначає, що позивач належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об`єктів авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про доцільність притягнення відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" до Комунального концертного закладу культури "Академічний камерний хор "Хрещатик" підлягають задоволенню частково, у сумі 21 020, 00 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов`язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових авторських прав підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального концертного закладу культури "Академічний камерний хор "Хрещатик" (вул. Студентська, буд.10, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код - 25777528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (вул. Заньковецької, буд. 8, кв. 26, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 32381678) 21 020 (двадцять одну тисячу двадцять) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 315 (триста п`ятнадцять) грн. 30 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 02.03.2020.

Суддя Щербаков С.О.