Ухвала

від 02.03.2020 по справі 904/3452/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 березня 2020 року

м. Київ

справа № 904/3452/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрперетворювач"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрперетворювач"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 70 612,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрперетворювач" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 у справі № 904/3452/19, подана 06.02.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрперетворювач", суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом позову у цій справі є стягнення 70 612,44 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2020 рік - 210 200,00 грн), а тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, справа № 904/3452/19 є малозначною.

Обґрунтовуючи підстави відкриття касаційного провадження у малозначній справі, скаржник зазначає, що справа має для нього виняткове значення, оскільки стягнення з нього штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань за договором підряду, що, на думку скаржника, спричинено (спровоковано) діями позивача, тягне загрозу поширення практики притягнення до відповідальності невинуватої особи, яка добросовісно виконує свої зобов`язання. Зазначені обставини обмежують права та порушують майнові інтереси відповідача, а також мають для нього виняткове значення. Також, скаржник відзначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо обставин прострочення кредитора та застосування положень статей 612, 613 Цивільного кодексу України. Тому скаржник вважає, що викладені в оскаржуваних рішеннях висновки не узгоджуються з правовими висновками Вищого господарського суду України, викладеними в постанові від 09.12.2015 у справі № 910/4629/15-г, постанові від 08.02.2017 у справі № 922/5722/14, постанові від 15.03.2017 у справі № 923/1008/14, постанові від 05.03.2015 у справі № 916/3468/14, постанові від 24.07.2012 у справі № 23/312, а також постанові Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 у справі № 914/2637/16.

Проте доводи, викладені у касаційній скарзі щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає недостатніми та не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, оскільки касаційна скарга не стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на різні встановленні фактичні обставини в цій справі та судових рішеннях, перерахованих скаржником у касаційній скарзі, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями та переоцінки доказів встановлених судами.

Верховний Суд зазначає, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється судом після розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, а тому відмовляє у відкритті касаційного провадження

.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрперетворювач" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 у справі № 904/3452/19.

2. Копію касаційної скарги та оригінали доданих до неї документів, у тому числі платіжне доручення від 05.02.2020 № 1 про сплату судового збору у сумі 3 842,00 грн, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрперетворювач".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв