Постанова

від 03.03.2020 по справі 826/13879/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2020 року

Київ

справа №826/13879/13-а

адміністративне провадження №К/9901/20349/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 березня 2019 року (головуючий суддя Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Василенко Я.М., Кузьменко В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укренергоналадкавимірювання до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю БК РЕМБУДТРАНС , про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укренергоналадкавимірювання (далі - Товариство, ТОВ НВП Укренергоналадкавимірювання ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 травня 2013 року №0003082240 та №0003092240.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року зазначені судові рішення було скасовано й направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції із зазначенням мотивів такого направлення, що полягали в неповноті з`ясованих судами обставин, що мають значення для вирішення цієї справи.

Під час нового розгляду справи, на виконання вказівок Верховного Суду ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2018 року про прийняття справи до провадження та призначення підготовчого засідання позивачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк для надання пояснень щодо взаємовідносин з ТОВ БК РЕМБУДТРАНС (з урахуванням висновків Верховного Суду), а відповідачу - такий самий строк було установлено для подання відзиву на позов та всіх доказів на його підтвердження. Окрім того, цією ж ухвалою було запропоновано і третій особі, - ТОВ БК РЕМБУДТРАНС , надати пояснення по суті висновків Верховного Суду.

27 листопада 2018 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення по суті спору, до яких він, серед іншого, долучив нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2., яка в період 2008-2011 років обіймала посаду директора ТОВ БК РЕМБУДТРАНС , та яка підтвердила факт виконання договірних зобов`язань за договорами, укладеними з позивачем.

У підготовчому судовому засіданні 13 грудня 2018 року представник відповідача повідомив, що він підтримує заперечення, подані при первісному розгляді справи, та зазначив про відсутність у податкового органу наміру подавати відзив на позов. Також, у підготовчому судовому засіданні 24 січня 2019 року представник відповідача знову повідомив суд про те, що відзиву від контролюючого органу подано не буде.

Окрім того, під час підготовчого судового засідання, яке відбулося 24 січня 2019 року, судом, було ухвалено викликати для допиту як свідка ОСОБА_2 . Представники позивача та відповідача проти виклику цієї особи до суду для допиту не заперечували.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті у судове засідання на 5 березня 2019 року.

31 січня 2019 року представником відповідача подано до суду письмові пояснення щодо суті спору, в якому також заявлене клопотання про виклик як свідка ОСОБА_3 , який теж обіймав посаду директора ТОВ БК РЕМБУДТРАНС протягом часу, що відносився до періоду перевірки. Однак, суд відмовив у прийнятті цих пояснень і клопотання, оскільки вони були подані після закриття підготовчого провадження у справі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, за наслідками нового розгляду справи позов Товариства було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій не з`ясували характеру та змісту здійснених операцій, а також не перевірили достовірності пояснень керівника ТОВ БК РЕМБУДТРАНС ОСОБА_3 . Натомість, скаржник наголошує, що суди допитали як свідка ОСОБА_4 , яка, водночас, не брала участі у господарській діяльності позивача у спірний період. Також, заявник касаційної скарги звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: судом було безпідставно відмовлено у прийнятті пояснень відповідача, в яких, серед іншого, заявлялось клопотання про допит як свідка ОСОБА_3 . На переконання скаржника, такі дії суду порушили його процесуальні права та призвели до неправильного вирішення справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, з огляду на їх законність та обґрунтованість. Стосовно доводів касаційної скарги зазначає, що ОСОБА_4 , яка була допитана судом першої інстанції як свідок, перебувала на посаді директора й головного бухгалтера Товариства у період, що перевірявся податковим органом. Звертає увагу суду на те, що вказана особа підтвердила реальність здійснення господарських операцій з позивачем за спірними правочинами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП Укренергоналадкавимірювання з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за фінансово-господарськими взаємовідносинами з ТОВ БК РЕМБУДТРАНС за період з 1 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 4 квітня 2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем: пункту 138.1, підпункту 138.5.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 305641,00 грн; 2) пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 263166,00 грн.

7 травня 2013 року ДПІ у Подільському районі прийнято податкові повідомлення-рішення: №0003082240, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 302641,00 грн (за основним платежем), та №0003092240, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 394749,00 грн, у тому числі: 263166,00 грн - за основним платежем та 131583,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов`язань, а висновки, викладені в акті перевірки, не ґрунтуються на дослідженні правочинів між позивачем та його контрагентом.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2011 році між ТОВ НВП Укренергоналадкавимірювання та ТОВ БК РЕМБУДТРАНС було укладено низку договорів, предметом яких була: розробка технічного завдання на реконструкцію інформаційно-управляючого комплексу Граніт (договір від 16 травня 2011 року №118); пусконалагоджувальних робіт елементів АСТОЕ (договір від 23 травня 2011 року №121); технічне обслуговування складових елементів АСКОЕ (договір від 27 червня 2011 року №147); виконання робіт з монтажу, налагодження складових елементів АСТОЕ та інтеграція АСТОЕ в АСКОЕ (договір від 27 червня 2011 року №148); розробка проекту телемеханіки, АСУ ТП, АСКОЕ, АСКПЯЕ пристанційного вузла Сонячна-Арциз (договір від 5 липня 2011 року №202); розробка технічних завдань на гармонізацію проектів стандартів ІЕС/Т8 61968-2, ІЕС 61968-3, ІЕС 61968-9, ІЕС 61970-402, 62325-501, ІЕС/Т8 62325-502, ІЕС 61850-9-1 (договір від 26 серпня 2011 року №231); розробка розділів проекту на впровадження автоматизованої системи комерційного та технічного обліку електроенергії (договір від 26 серпня 2011 року №232); технічне обслуговування складових елементів АСКОЕ (договір від 26 серпня 2011 року №233); метрологічна атестація та повірка АСКОЕ в частині обробки вихідних даних, проведення розрахунків відповідно до методики, оформлення протоколів випробувань (договір від 26 серпня 2011 року №234).

На підтвердження факту виконання умов вказаних вище договорів позивачем було надано до податкової перевірки акти приймання-здавання виконаних робіт (в яких, серед іншого, було визначено передбачену договорами номенклатуру поставки), податкові накладні на суму виконаних робіт. Також, у ході перевірки посадовими особами контролюючого органу було встановлено факт оплати позивачем виконаних для нього робіт.

Досліджуючи первинні документи позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі підтверджують факт виконання ТОВ БК РЕМБУДТРАНС робіт для позивача, оскільки документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні обов`язкові реквізити.

Крім того, суди врахували, що акт перевірки контролюючого органу не містив жодних зауважень з приводу невідповідності наданих позивачем документів вимогам чинного законодавства.

Натомість, підставою для висновку відповідача щодо порушення Товариством положень податкового законодавства слугував акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 12 червня 2012 року Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК РЕМБУДСТРАНС з питань взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями , яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності вказаним товариством.

Аналізуючи такі доводи контролюючого органу, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що вказаний акт не має відношення до взаємовідносин ТОВ БК РЕМБУДСТРАНС безпосередньо з позивачем, а стосувався звірки діяльності цього контрагента з іншим підприємствам. Більш того, посилання контролюючого органу на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не свідчать про ведення позивачем податкового обліку із порушенням вимог чинного законодавства, й не впливають на формування позивачем податкового кредиту та витрат.

В контексті викладеного, суди обґрунтовано звернули увагу також на те, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

При цьому, надані позивачем первинні, платіжні, облікові та звітні документи, інші відомості щодо створених контрагентом та погоджених позивачем проектів у своїй сукупності надали можливість судам попередніх інстанцій встановити фактичне виконання спірних господарських операцій.

Аналізуючи дотримання судами вимог частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України , Верховний Суд виходить з такого.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано, за яких обставин та в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між ТОВ НВП Укренергоналадкавимірювання та його постачальником, хто персонально брав участь у цих господарських правовідносинах, не допитано як свідка керівника ТОВ БК РЕМБУДТРАНС ОСОБА_3 з метою перевірки достовірності його пояснень, наданих у рамках кримінального провадження, та пояснень, викладених у поданій до суду в цій справі нотаріально посвідченій заяві.

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції було допитано як свідка ОСОБА_4 , яка у період, що відноситься до періоду, який перевірявся, поряд із ОСОБА_3 обіймала посаду директора ТОВ БК РЕМБУДТРАНС , підписувала частину договорів й первинних документів від імені означеного Товариства за договорами, укладеними з позивачем. Вказана особа підтвердила суду, що наймані працівники ТОВ БК РЕМБУДТРАНС дійсно працювали за цивільно-правовими угодами з позивачем. Також, ОСОБА_4 повідомила, що особисто здійснювала контроль за станом виконання робіт.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлений судами факт використання позивачем у власній господарській діяльності робіт, виконаних за договорами з контрагентом, отримані судом пояснення директора ТОВ БК РЕМБУДТРАНС , колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків контролюючого органу, що містяться в акті перевірки, та наявність підстав до скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Даючи оцінку доводам скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про виклик і допит як свідка ОСОБА_3 , колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом (частина перша статті 8 КАС України) та користуються рівними процесуальними правами та обов`язками (частина перша статті 44 КАС України).

Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.

Колегія суддів враховує, що протягом нового розгляду справи в суді першої інстанції представникам відповідача було забезпечено право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникали під час попереднього судового розгляду. Разом із тим, жодних пояснень, з урахуванням висновків Верховного Суду, представник відповідача під час нового розгляду справи суду не надав. Клопотання про виклик свідка було заявлене відповідачем вже після закінчення підготовчого засідання у справі, а тому суд першої інстанції правомірно відхилив його.

На переконання колегії суддів, під час нового розгляду цієї справи суд першої інстанції виконав вказівки касаційного суду, адже вжив усіх можливих і залежних від нього заходів для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема, щодо отримання інформації від посадових осіб ТОВ БК РЕМБУДТРАНС тою мірою, якою це було можливим.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах попередніх інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проаналізували й перевірили усі доводи позивача. Порушень норм процесуального права з боку судів першої та апеляційної інстанцій, або ж неправильного застосування ними норм матеріального права судом касаційної інстанції не встановлено, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

М.Б. Гусак