Ухвала

від 02.03.2020 по справі 754/13570/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/13570/18

головуючий у суді І інстанції Панченко О.М.

провадження № 22-ц/824/5725/2020

УХВАЛА

02 березня 2020 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Писана Т.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Київ від 16 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго , третя особа: Голова профспілкової організації Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго Приходько Олександр Микитович про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Деснянського районного суду міста Київ від 16 січня 2020 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 19 лютого 2020 року звернувся до суду із апеляційною скаргою.

Згідно з вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Отже, скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Однак, всупереч наведеному скаржник не просить поновити указаний строк.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк, або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, скаржнику потрібно подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов`язок заявника полягає у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі Сухорубченко проти Росії (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі Гуржий проти України (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року).

Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що якщо сторони у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними (рішення у справі Каракуця проти України (Karakutsya v. Ukraine), заява №18986/06, пункт 57, від 16 лютого 2017 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, №17160/06 та №35548/06, §34, від 21 грудня 2010 року).

Також, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір .

З огляду на вказане, суд зазначає наступне.

За загальними правилами цивільного судочинства судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом.

При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір .

Згідно зі статтею 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

В статті 4 Закону України Про судовий збір зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір 2019 року, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом першим частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом просить стягнути з ПАТ Національна енергетична компанія Укренерго середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові №910/4518/16 від 30 січня 2019 року зазначено, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду не з позовом про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а з позовом про стягнення середнього заробітку, тому відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору.

З урахуванням наведеного згідно із п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (857, 40 грн).

Таким чином, скаржнику слід сплатити удовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1286,10 грн на реквізити Київського апеляційного суду:

Судовий збір має бути сплачено за наступними реквізитами:

отримувач коштівУК у Солом.р-ні/Соломян.р-н/22030101;

Код за ЄДРПОУ 38050812;

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП);

МФО банку 899998;

Рахунок отримувача UA548999980313101206080026010;

Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Документи, що підтверджують сплату суми судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі.

Відповідно до вимог частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За наведених обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 185, 356, 357 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Київ від 16 січня 2020 року залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Писана