Постанова

від 20.02.2020 по справі 2-930/2010

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1274/20

Номер справи місцевого суду: 2-930/2010

Головуючий у першій інстанції Козирський Є. С.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 квітня 2019 року у цивільній справі за позовом Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2019 року представник ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ Ощадбанк - Поплавська О.В. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо зазначення в резолютивній частині рішення що до стягнення підлягає сума у розмірі 14325,90 дол США, а не зазначену судом 114 335, 00 грн. Обґрунтувала заяву тим, що при ухваленні зазначеного рішення судом було залишено поза увагою той факт, що банк згідно заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість всього 14 325,90 дол США, що станом на 27.11.2009 р становить 114 335,00 грн, судові витрати по оплаті державного мита в розмірі 1247,57 грн та витрати на ІТЗ - 30,00 грн. Вважає що в резолютивній частині рішення суду має бути вказано про стягнення заборгованості вираженої в доларах США, у зв`язку з чим просить винести додаткове рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ Ощадбанк про ухвалення додаткового рішення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ПАТ Державний ощадний банк України звернулось до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити заяву, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.5 ст.270 ЦПК України при порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Беручи до уваги те, що під час ухвалення судового рішення судом першої інстанції було розглянуто всі вимоги позивача, зазначені в позовній заяві, дана оцінка всім доводам та доказам, які надав позивач, на підставі чого ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, та в описовій частині рішення вказано, що позовна заява була уточнена, та на підставі неї виносилося рішення. Однак жодних клопотань, апеляційних скарг після проголошення та отримання повного тексту рішення від сторін не надходило.

Посилання представника ОСОБА_3 на те, що недодержання прибитку банку від виконання банківських операцій може призвести до порушення фінансового стану установи, акції якої належать державі, відтак до зменшення надходжень до бюджету в якості платежів та податку, що негативно вплине на можливості кредитування, розвитку ощадної справи, всебічного банківського обслуговування - суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що заява представника ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ Ощадбанк - Поплавської О.В про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню, оскільки таке рішення змінить суть основного рішення про стягнення заборгованості.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі не довів обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є такими, що не відповідають обставинами справи.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 02 березня 2020 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко