Рішення

від 25.02.2020 по справі 520/10434/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710, код

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 лютого 2020 р. № 520/10434/19

Харківський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді - Шляхової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

представника позивача - Оріщенко Н.С.

представника відповідача - Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Альянс" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фермерське господарство "Альянс", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення №00000200502 від 26.09.2019 року Головного управління ДПС у Харківській області;

- стягнути з Головного управління ДПС в Харківській області суму сплаченого ФГ Альянс судового збору.

В обґрунтування позовних вимог ФГ "Альянс" зазначило, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки документальної планової виїзної перевірки № 20/20-40-05-02-08/31374476 від 10.09.2019.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 01.11.2019 від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. У тексті своїх заперечень відповідач просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення ГУ ДПС у Харківській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями податкового законодавства України.

04.12.2019 року через канцелярію суду представником відповідача було подано клопотання про доручення до матеріалів справи додаткові документи, які на думку податкового органу підтверджують безтоварність здійснених позивачем господарських операцій по постачанню добрив.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Відповідно до пункту 7 ст. 243 КАС України ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

На призначену дату представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні посилаючись на зміст обґрунтувань, що викладені у відзиві на позов та додаткових пояснень.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Як встановлено за матеріалами справи, на підставі направлень від 16.08.2019 за №7859, №7860, №7861, №7862, №7863, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, відповідно до підпункту пп.20.1.4.п.20.1 ст.20, ст. 75, ст.77, ст. 82 Податкового кодексу України, згідно із затвердженим планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 19.07.2019 №5119 була проведена планова виїзна документальна перевірка ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АЛЬЯНС", (податковий номер 31374476) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, валютного законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019.

За результатами перевірки суб`єктом владних повноважень складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 10.09.2019 року № 20/20-40-05-02-08/31374476, який містить судження контролюючого органу про вчинення ФГ АЛЬЯНС податкового правопорушення, а саме порушення п.п. 198.1, п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України за рахунок завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2018 року в сумі 288 000 грн., за листопад 2018 року в сумі 499 800,00 грн., за грудень 2018 року в сумі 333 200,00 грн. в наслідок проведення безтоварних операцій з придбання товарів у ТОВ ЕКО-ФАБРИКА та ТОВ МЕРДКОМ (поточне найменування ТОВ ЮНАЙСІС ).

26.09.2019р. з посиланням на Акт контролюючий орган видав податкове повідомлення-рішення №00000200502 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 401 250,00 грн. (основний платіж - 1 121 000,00грн., штраф - 280 250,00 грн.), яке було отримано представником ФГ АЛЬЯНС 27.09.2019 року.

З висновками Акту перевірки про вчинення ФГ АЛЬЯНС податкових правопорушень позивач не погодився, вважає їх необґрунтованими, безпідставними, а відтак такими, що не могли стати підставою для винесення наразі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При складанні акту перевірки податковим органом був зроблений висновок, що завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ відбулося в наслідок здійснення безтоварних операцій щодо господарських взаємовідносин ФГ АЛЬЯНС з ТОВ ЕКО-ФАБРИКА та ТОВ МЕРДКОМ (поточне найменування ТОВ ЮНАЙСІС ), і базувався на наступних зазначених відповідачем в акті перевірки твердженнях та доказах:

Так, відповідно по ТОВ ЕКО-ФАБРИКА (код 41779682) відповідач посилається на отриману від відділу податків і зборів з юридичних осіб Центрального управління Головного управління ДФС у Харківській області податкову інформацію від 14.05.2019 №52/20-40-56-05-06/417796827 за звітний період декларування ПДВ листопад 2018 р. - грудень 2018р., відповідно до якої: ТОВ ЕКО-ФАБРИКА не надало відповіді на надісланий запит, не підтвердило наявність трудових ресурсів, основних засобів, довідками оперативного підрозділу Головного управління ДФС від 21.03.2019 №553/21-05 та від 25.04.2019 №725/21-05 не встановлено місцезнаходження підприємства за юридичною адресою.

Вище вказана податкова інформація свідчить про відсутність у ТОВ "ЕКО-ФАБРИКА" економічно необхідних можливостей для виконання даного виду операцій, неможливості вчинення таких господарських операцій з урахуванням часу, обсягу поставки, віддаленості контрагентів. ТОВ "ЕКО-ФАБРИКА" та має ознаки фіктивності, визначені у ст.55-1 Господарського кодексу України, первинні документи оформлено з порушенням вимог ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв`язку з чим перевіркою не встановлено факту реального здійснення операцій по постачанню ТОВ "ЕКО-ФАБРИКА".

Так, відповідно до ТОВ МЕРДКОМ (код 41042309 ) відповідач посилається на отриману від відділу податків і зборів з юридичних осіб Вознесенівського управління у м. Запоріжжі податкову інформацію від 08.08.2018р. №182/7/08-01-50-01за звітні періоди декларування ПДВ за лютий - березень 2018р., травень - червень 2018р., відповідно до якої: за звітні періоди декларування ПДВ, охоплений узагальненою податковою інформацією, платник податків визначався для відпрацювання як ймовірний учасник схем ухилення від оподаткування: за період лютий - березень 2018р., травень - червень 2018р., як вигодоформуючий суб`єкт на суму 3047,6 тис. грн., не підтвердив інформацію про наявність трудових ресурсів та основних засобів, ОУ ГУ ДФС у Запорізькій області надана службова № 2043/7/08-29-21-03 від 08.06.2018р. про не встановлення місцезнаходження ТОВ ЮНАЙСІС (ЗА ПОПЕРЕДНІМ МІСЦЕМ ОБЛІКУ ТОВ МЕРДКОМ ), КОД ЗА ЄДРПОУ 41042309, за юридичною адресою - УКРАЇНА, 69005, ЗАПОРIЗЬКА ОБЛАСТЬ, М.ЗАПОРІЖЖЯ, ВОЗНЕСЕНIВСЬКИЙ Р-Н, ВУЛ. ПАТРІОТИЧНА, БУД. 60, КВ. (ОФІС) 7.

Вище вказана податкова інформація свідчить про відсутність у ТОВ "МЕРДКОМ" економічно необхідних можливостей для виконання даного виду операцій, неможливості вчинення таких господарських операцій з урахуванням часу, обсягу поставки, віддаленості контрагентів. ТОВ "МЕРДКОМ" та має ознаки фіктивності, визначені у ст.55-1 Господарського кодексу України, первинні документи оформлено з порушенням вимог ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв`язку з чим перевіркою не встановлено факту реального здійснення операцій по постачанню ТОВ "МЕРДКОМ".

У той же час, надаючи правову кваліфікацію господарським взаємовідносинам ФГ АЛЬЯНС із зазначеними податковим органом в Акті податкової перевірки контрагентами ТОВ ЕКО-ФАБРИКА та ТОВ МЕРДКОМ , судом приймається до уваги, що позивач ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО АЛЬЯНС - є сільськогосподарським підприємством-товаровиробником, платником єдиного податку четвертої групи, що займається виробництвом (вирощуванням) переробкою, реалізацією сільськогосподарської продукції та продукції її переробки на земельних ділянках сільськогосподарського призначення на території Зміївського, Нововодолазького, Кегичівського районів Харківської області.

Факт здійснення сільськогосподарської діяльності позивачем з вирощування сільськогосподарської продукції визнається та не оспорюється самим відповідачем, і серед іншого підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом податковими деклараціями ФГ АЛЬЯНС , як платника єдиного податку четвертої групи з відомостями про наявність земельних ділянок, та статистичною звітністю позивача про посівні площі та валові збори с/г продукції за формою № 4-сг, № 29-сг.

Судом з`ясовано, що у процесі здійснення вирощування сільськогосподарських культур задля покращення показників їх врожайності та як наслідок збільшення валового збору врожаю, сільськогосподарським підприємством можуть використовуватися мінеральні та органічні добрива, що придбаються в інших суб`єктів господарювання.

Так, судом встановлено, що 05.11.2018 року позивачем було укладено договір на постачання біогумусу (органічних добрив) № 1.11-18-101 з ТОВ ЕКО-ФАБРИКА .

Постачання товару було здійснено на складі постачальника у період з 05.11.2018 по 17.12.2018 року та оформлено дослідженими судом видатковими накладними.

Придбаний товар за погодженням сторін був залишений на зберігання ТОВ ЕКО-ФАБРИКА з метою поступового за потребою його витребування ФГ АЛЬЯНС , у зв`язку з чим між сторонами також було укладено Договір зберігання №05/11-ЗМД від 05.11.2018 року, за яким ФГ АЛЬЯНС передало на зберігання ТОВ ЕКО-ФАБРИКА придбаний біогумус за актами приймання-передачі на зберігання.

При цьому здійсненими під час податкової перевірки контролюючим органом заходами фактичної відсутності товару (біогумусу) за місцем зберігання не встановлено, рівно як і не встановлено відсутності потреби підприємства позивача у використанні цих органічних добрив у свої господарській діяльності..

Розрахунки за придбаний біогумус були проведені на повну суму 4 998 000,00грн. із врахуванням 20% ПДВ в безготівковій формі згідно платіжних доручень №6117 від 27.11.2018 на суму 2 100 000,00 грн.; №6192 від 11.12.2018 на суму 898 800,00 грн.; №6265 від 19.12.2018 на суму 1 999 200,00 грн.;

У бухгалтерському обліку ФГ АЛЬЯНС вищевказані операції відображено проводками Дт 208 Кт 631, Дт 631 Кт 311.

Виписані ТОВ ЕКО-ФАБРИКА податкові накладні з ПДВ були складені у відповідності до вимог законодавства, не містять дефектів за формою та змістом, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відтак визнані контролюючим органом, що в свою чергу було підставою для включення позивачем сум ПДВ за ними до складу податкового кредиту за податковими деклараціями з ПДВ за листопад 2018 року в сумі 499 800,00 грн., за грудень 2018 року в сумі 333 200,00 грн.

Окрім того, під час розгляду справи позивачем були надані первинні бухгалтерські документи, що підтверджують факт безпосереднього використання органічних добрив (біогумусу) у сільськогосподарській діяльності, про що судом були досліджені акти за формою № ВЗСГ-3про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за вересень 2019 року та жовтень 2019 року.

Також судом було встановлено, що ФГ АЛЬЯНС було укладено Договір поставки від 26.02.2018року №26/02-МД з ТОВ "МЕРДКОМ" (поточне найменування ТОВ ЮНАЙСІС ) на постачання мінерального добрива Суперфосфат амонізірований в кількості 180,0 тон у строк до 15.03.2018.

Матеріалами справи підтверджується, що постачання товару відбулось зі складу постачальника з 26 по 27 лютого 2018 року та було оформлено видатковими накладними.

Постачання товару до ФГ АЛЬЯНС (складських приміщень позивача) було здійснено шляхом самовивозу товару вантажним автотранспортом позивача, що знаходиться у позивача у користуванні на підставі договорів оренди, під управлінням водіями, що перебувають з ФГ АЛЬЯНС у трудових відносинах та є штатними працівниками підприємства, та було оформлено товаро-транспортними накладними.

У бухгалтерському обліку ФГ АЛЬЯНС вищевказані операції відображено проводками Дт 208 Кт 631.

В наступному під час посівної кампанії врожаю 2019 року відповідно до накладної - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №815 від 31.05.2018 року Суперфосфат амонізірований 9-30-9 в кількості 180,0тон було передано у розпорядження агроному ФГ АЛЬЯНС ОСОБА_1 для внесення при посіві кукурудзи (900 га).

При цьому як вбачається з Акту податкової перевірки, безпосередньо відповідачем встановлено, що загальна посівна площа кукурудзи на зерно в 2018 році по ФГ АЛЬЯНС становила 2 232,6 га.

Відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 7925:2015 Максимальні допустимі норми внесення азотних добрив під сільськогосподарські культури залежно від ґрунтів та природних зон максимально допустима норма внесення Азоту під кукурудзу на зерно в весняно-літній період становить 70кг(Азоту)/Га.

В перерахунку на діючу речовину (Азоту) ФГ "АЛЬЯНС" внесено добриво Суперфосфат амонізірований 9-30-9 в кількості 180 тон на 900 Га, що становить 200 кг/га у фізичний вазі або 18кг(Азоту)/Га, тобто відповідає стандарту.

Оплату за мінеральне добриво здійснено згідно повідомлення про відступлення права вимоги по платіжним дорученням № 6455 від 24.01.2019 року на суму 800 000,00 грн., № 6501 від 06.02.2019 року на суму 180 000,00 грн., № 6503 від 07.02.2019 року на суму 160 000,00 грн., № 310 від 30.05.2019 року на суму 530 0000,00 грн.

Так, судом встановлено, що виписані ТОВ МЕРДКОМ податкові накладні з ПДВ були складені у відповідності до вимог законодавства, не містять дефектів за формою та змістом, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відтак визнані контролюючим органом, що в свою чергу було підставою для включення позивачем сум ПДВ за ними до складу податкового кредиту за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2018 року в сумі 288 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до 198.3. Податкового кодексу України : Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.200.1 ст. 200Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, суд констатує, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

Відтак, до предмету доказування при складанні акту перевірки контролюючим органом мали б входити перелічені вище питання на підставі належних та достатніх добутих контролюючим органом фактичних даних для доведення події скоєння податкового правопорушення заниження грошового зобов`язання з ПДВ.

У розумінні п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зі змісту п.83.1ст.83 Податкового кодексу України вбачається, що подія скоєння цих протиправних діянь встановлюється владним суб`єктом за висновками посадових осіб контролюючих органів на підставі: 83.1.1. документів, визначених цим Кодексом; 83.1.2. податкової інформації; 83.1.3. експертних висновків; 83.1.4. судових рішень; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкових консультацій, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

У той же час суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах контролюючим органом у якості доказів вчинення особою податкового правопорушення (заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість) використані складені самим же ГУ ДФС у Харківській області (тобто тим самим органом доходів і зборів) офіційні письмові документи, а також отримана податкова інформація від інших контролюючих органів у складі ДФС.

Суд зазначає наступне, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст.ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочинну недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

У даному випадку, у наданих матеріалах наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання наданих послуг у власній господарський діяльності з іншими контрагентами згідно укладених правочинів, які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом/контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом/контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента/контрагентів.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій (наданих послуг) ЕКО-ФАБРИКА та ТОВ МЕРДКОМ (ТОВ ЮНАЙСІС ) за перевіряємий період.

Крім того, в Акті перевірки суб`єктом владних повноважень не наведено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання підприємством та його контрагентом господарських операцій; про наявність взаємопов`язаності підприємства та його контрагента; про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності підприємства, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Підсумовуючи наведене, суд не вбачає в діях позивача порушень п.п. 198.1, п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, перевіряючи правомірність такого рішення, суд відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України повинен перевірити, чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті документальної планової виїзної перевірки від 10.09.2019 року № 20/20-40-05-02-08/31374476 висновків, а відтак і законності винесеного спірного податкового повідомлення-рішення за №00000200502 від 26.09.2019 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства "Альянс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999 р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі ХіроБалані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP ОСОБА_2 ) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фермерського господарства "Альянс" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №00000200502 від 26.09.2019 року яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 401 250,00 грн. (основний платіж - 1 121 000,00грн., штраф - 280 250,00 грн.)

Стягнути на користь Фермерського господарства (вул. Молодіжна, буд. 1-А, с. Роздольне, Зміївського району, Харківської області, 63450, код ЄДРПОУ 31374476) сплачену суму судового збору в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 березня 2020 року.

Суддя О.М. Шляхова