Рішення

від 20.01.2020 по справі 757/39289/18-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Київ № 757/39289/18-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Новаковська І.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Генічеського районного суду Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, про визнання протиправним та нечинним наказу, стягнення суддівської винагороди та моральної шкоди,

за участю позивача - ОСОБА_1

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви від 13.11.2018 про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог):

- визнати протиправним та нечинним наказ голови Генічеського районного суду Херсонської області від 03.05.2012 №3-1-2/13 у відношенні судді ОСОБА_1 , з моменту скасування постанови Верховної Ради України від 12.04.2012 №4640-VI у відношенні ОСОБА_1 ;

- стягнути з ДСА України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі не меншому ніж той, який визначений прийнятим за його заявою рішенням Європейського суду з прав людини від 2017 року за наслідками встановлених міжнародною судовою інстанцією порушень у відношенні суддів;

- стягнути заборгованість з виплати суддівської винагороди на користь ОСОБА_1 , яка утворилась станом на 01.11.2018.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14.08.2018 адміністративну справу №757/39289/18-а передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва на підставі пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 12.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На підставі розпорядження керівника апарату та протоколу про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями - справу передано судді Донцю В.А.

Ухвалами суду: від 20.06.2019 справу прийнято до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, прийнято заяву про зміну предмета позову від 13.11.2018, залучено до участі в адміністративній справі Генічеський районний суд Херсонської області в якості відповідача, встановлено строки для подання заяв по суті; від 06.09.2019 - задоволено клопотання позивача щодо розгляду справи у відкритому судовому засіданні, призначено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; від 23.10.2019 - витребувано у Вищої ради правосуддя подання Вищої ради юстиції до Верховної Ради України щодо звільнення ОСОБА_1 . Судовий розгляд відкладався в зв`язку зі встановленням строку для подання письмових пояснень позивачем. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішень.

Підставами позову зазначено: протиправність відмови голови Генічеського районного суду Херсонської області в скасуванні наказу від 03.05.2012 №3-1-2/13, яким позивача відраховано зі штату суду, оскільки рішенням Верховного Суду від 19.03.2018 №800/309/17 визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 12.04.2012 №4640-ІV щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області; наявність підстав для стягнення з ДСА України моральної шкоди та суддівської винагороди в зв`язку з визнанням вказаної постанови Верховної Ради України протиправною. За твердженням позивача, протиправна бездіяльність Генічеського районного суду Херсонської області призводить до порушення його права на відставку як судді.

Відповідач - ДСА України подав до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки рішенням Верховного Суду від 19.03.2018 №800/309/17 визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 12.04.2012 №4640-ІV у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області у зв`язку з порушенням присяги судді, питання про поновлення позивача на посаді та скасування наказу про відрахування рішенням не врегульовано, як і питання виплати суддівської винагороди за час вимушеного прогулу. Питання про поновлення позивача на посаді має бути вирішено Вищою радою правосуддя, як єдиним компетентним органом, до дискреційних повноважень якого належить приймати рішення щодо призначення суддів на посади.

У відзиві Генічеського районного суду Херсонської області зазначено, що рішення суду, яким скасовано постанову Верховної Ради України про звільнення судді з займаної посади не є достатньою підставою для прийняття у зв`язку з цим головою суду рішенням про поновлення судді на посаді та зарахування його до штату, оскільки прийняття такого рішення не є повноваженням голови суду, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

У відповіді на відзив позивач вказав, що поновлення на роботі стосується правовідносин з працівниками на підставі трудового договору, водночас статус та права судді визначаються виключно Конституцією України та Законом України "Про судоустрій в статус суддів".

У додаткових поясненнях позивач наголосив про незгоду з практикою Великої Палати Верховного Суду щодо повноважень Вищої ради правосуддя вирішувати питання про поновлення позивача на посаді, оскільки скасування постанови Верховної Ради України від 12.04.2012 №4640-ІV є достатньою підставою для нарахування суддівської винагороди та скасування наказу Генічеського районного суду Херсонської області від 03.05.2012 №3-1-2/13, яким позивача відраховано зі штату.

Під час судового розгляду справи позивач вимоги підтримав, інші учасники справи участі повноважних представників в судовому розгляді справи не забезпечили, про місце, дату та час судових засідань повідомлялись належним чином, представником Генічеського районного суду Херсонської області подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд установив.

Указом Президента України "Про призначення суддів" від 30.09.1999 №1246/99 ОСОБА_1 призначено на посуд судді Генічеського районного суду Херсонської області.

Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 21.04.2005 №2553-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді місцевого Генічеського районного суду Херсонської області безстроково.

Згідно з пунктом 20 довідки Вищої ради юстиції від 24.01.2012 №1 "Про результати розгляду питань порядку денного" підтримано пропозицію члена Вищої ради юстиції від 26.09.2011 про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги, внесену за результатами перевірки відомостей, викладених у рекомендації Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Запорізького апеляційного округу від 23.01.2009.

Постановою Верховної Ради України "Про звільнення судді" від 12.04.2012 №4640-VI на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області у зв`язку з порушенням присяги судді.

Наказом Генічеського районного суду Херсонської області від 03.05.2012 №301-2 "Про відрахування зі штату Генічеського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 " на підставі постанови Верховної Ради України від 12.04.2012 №4640-VI ОСОБА_1 відраховано зі штату Генічеського районного суду Херсонської області 04.05.2012.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Куликов та інші проти України", від 19.01.2017, заяви №5114/09 та 17 інших (у тому числі за заявою ОСОБА_1 №242/13), визнано порушення Україною стосовно позивача пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з недотриманням принципів належності та безсторонності, статті 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

Рішенням Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №800/309/17 (9991/219/12) (набрало законної сили 23.04.2019 http://reestr.court.gov.ua/Review/72965630) визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 12.04.2012 №4640-ІV в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області у зв`язку з порушенням присяги судді.

Позивач звернувся до Голови Генічеського районного суду Херсонської області з заявою від 25.07.2018, в якій просив вирішити питання щодо штатного оформлення в Генічеському районному суді Херсонської області.

Державна судова адміністрація України листом від 19.07.2018 №10-13262/18 повідомила Генічеський районний суд Херсонської області, що на час звернення, до винесення рішення Вищою радою правосуддя, підстави стосовно поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області та здійсненні йому виплати суддівської винагороди за час вимушеного прогулу відсутні.

Листом від 27.07.2018 №01-03/01-18/80 Генічеський районний суд Херсонської області повідомив позивача про відсутність правових підстав для зарахування до штату Генічеського районного суду Херсонської області.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до Конституції України (в редакції, чинній на час обрання позивачем суддею безстроково та звільнення з посади): до повноважень Верховної Ради України належало обрання суддів безстроково (пункт 27 частини першої статті 85); суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги (пункт 5 частини п`ятої статті 126).

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (у редакції, чинній на час звільнення позивача) голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ.

Як уже зазначалось:

постановою Верховної Ради України від 21.04.2005 №2553-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді місцевого Генічеського районного суду Херсонської області безстроково;

постановою Верховної Ради України від 12.04.2012 №4640-VI звільнено з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області;

наказом голови Генічеського районного суду Херсонської області від 03.05.2012 №301-2 ОСОБА_1 " відраховано зі штату Генічеського районного суду Херсонської області 04.05.2012.

рішенням Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №800/309/17 (9991/219/12) визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 12.04.2012 №4640-ІV, якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області у зв`язку з порушенням присяги судді.

На думку суду, з набранням законної сили рішенням Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №800/309/17 (9991/219/12), позивачу відновлено статус судді, який йому було надано постановою Верховної Ради України від 21.04.2005 №2553-IV безстроково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Куликов та інші проти України" зазначено, що прохання вжиття заходів індивідуального характеру, а саме поновлення заявників на посадах, у великій кількості справ, в яких було встановлено, що національні провадження суперечили Конвенції, Суд постановляв, що найбільш прийнятною формою компенсації було б відновлення національного провадження (див., наприклад, рішення у справі "Хусейн та інші проти Азербайджану" (Huseyn and Others v. Azerbaijan), заяви №35485/05, 45553/05, 35680/05 і 36085/05, пункт 262, від 26.07.2011, з наступними посиланнями). У справі "Олександр Волков" Суд зазначив, що відновлення національного провадження не було належним заходом. Беручи до уваги обставини, що призвели до порушень, а також необхідність проведення масштабної реформи системи дисциплінарної відповідальності суддів, Суд у тій справі дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що справу заявника у найближчому майбутньому буде переглянуто відповідно до принципів Конвенції і надав Уряду вказівку забезпечити поновлення заявника на посаді (див. рішення у справі "Олександр Волков", згадане вище, підпункти 207 і 208) (пункт 147). Суд вказав, що станом на сьогодні в Україні впроваджується повномасштабна судова реформа, яка включає внесення змін до Конституції України та законів України, а також інституційні зміни. У зв`язку з цим Суд не в змозі на даний час оцінити ефективність відновлення національного провадження, якщо заявники цього вимагатимуть. Проте, враховуючи обсяг та обставини заяв, що розглядаються, не можна дійти висновку, що ці істотно нові обставини роблять відповідні національні провадження prima facie даремними і безрезультатними. Таким чином, Суд не дотримується підходу, обраного у справі "Олександр Волков" (вище, пункт 208) щодо вказівки про вжиття заходів індивідуального характеру, та відхиляє відповідне прохання (пункт 148).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.05.2018 №800/305/17, вирішуючи справу одного з заявників у справі "Куликов та інші проти України", дійшла висновку, що за результатами впровадження повномасштабної судової реформи та інституційних змін в Україні утворено Вищу раду правосуддя, яка відповідно до чинного законодавства може давати оцінку діям судді при здійсненні правосуддя і приймати у зв`язку з цим остаточні рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заходом індивідуального характеру та законним способом відновлення порушених прав позивача в цій справі буде повторний розгляд новоутвореним органом питання щодо наявності підстав для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Позивач заперечив наявність підстав для застосування вказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, оскільки дисциплінарні в поданні Вищої ради юстиції не за значено про вчинення позивачем дисциплінарних проступків.

З метою встановлення наведеної обставини судом витребувано у Вищої ради правосуддя відповідне подання. В поданні від 20.02.2012 №10/0112-12 "Про звільнення судді з посади" за результатами розгляду рекомендації кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Запорізького апеляційного округу від 23.01.2009 про внесення подання про звільнення судді ОСОБА_1 , звернення керівництва та суддів Генічеського районного суду Херсонської області від 20.07.2010, з урахуванням пропозиції члена Вищої ради юстиції Висоцького В.І. від 26.09.2011 запропоновано звільнити ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги. В поданні підставою для звільнення вказано численні порушення з боку судді трудового законодавства, правил внутрішнього розпорядку, Закону України "Про статус суддів".

З огляду на встановлені обставини, зважаючи на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що питання наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності має вирішуватись Вищою радою правосуддя (наприклад, також рішення Верховного Суду від 01.03.2018 у справі 800/319/17 (800/334/17)).

Позивачем заявлено вимогу про скасування наказу Генічеського районного суду Херсонської області від 03.05.2012 №301-2, яким його відраховано зі штату Генічеського районного суду Херсонської області 04.05.2012. Заявляючи таку вимогу, позивач пояснив, що має намір реалізувати своє право на подання заяви про звільнення його як судді у відставку.

На думку суду, позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки як уже зазначено судом, після скасування Верховним Судом постанови Верховної Ради України від 12.04.2012 №4640-ІV, якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області, позивачу відновлено статус судді згідно з постановою Верховної Ради України від 21.04.2005 №2553-IV про обрання ОСОБА_1 суддею безстроково.

Отже, відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України, за якою підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням та статті 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII, якою надано повноваження Вищій раді правосуддя вирішувати заяви суддів про звільнення, в тому числі у відставку, позивач має право звернутись до Вищої ради правосуддя з заявою про звільнення його з посади судді. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.05.2018 №800/305/17 зазначила, що заходом індивідуального характеру на виконання рішення Європейського суду з прав людини в справі "Куликов та інші проти України" є повторний розгляд новоутвореним органом питання щодо наявності підстав для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Крім цього, оскаржуваний наказ Генічеського районного суду Херсонської області від 03.05.2012 №301-2 про відрахування позивача зі штату цього суду було прийнято за наявності правових підстав та на реалізацію постанови Верховної Ради України від 12.04.2012 №4640-VI, тому відсутні підстави для висновку про його протиправність. Водночас наказ вичерпав свою дію після його реалізації, скасування цього наказу не призведе до зарахування позивача до штату Генічеського районного суду Херсонської області. На думку суду, підставою для зарахування позивача до штату Генічеського районного суду Херсонської області в рамках виконання рішення Європейського суду з прав людини в справі "Куликов та інші проти України", що передбачає здійснення суддею правосуддя, буде відповідний висновок Вищої ради правосуддя.

З урахуванням наведено, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Генічеського районного суду Херсонської області від 03.05.2012 №301-2 "Про відрахування зі штату Генічеського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості з виплати суддівської винагороди на користь ОСОБА_1 , яка утворилась станом на 01.11.2018.

Розглядаючи цю вимогу, суд констатує відсутність окремої процедури, передбаченої Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII чи Законом України "Про Вищу раду правосуддя" щодо виплати судді компенсації за вимушений прогул в разі його протиправного звільнення, тому застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В даному спорі питання про поновлення позивача на посаді судді не вирішувалося. Разом з тим, враховуючи особливості інстанційної підсудності, встановленої Кодексом адміністративного судочинства України, спір щодо правомірності звільнення позивача з посади вирішувався Верховним Судом, рішенням якого від 19.03.2018 у справі №800/309/17 (9991/219/12) визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 12.04.2012 №4640-ІV, якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області у зв`язку з порушенням присяги судді.

З огляду на висновок суду, що з набранням законної сили рішенням Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №800/309/17 (9991/219/12) позивачу відновлено статус суді, враховуючи відсутність процедури поновлення судді на посаді в таких випадках, суд вважає, що позивач має право на стягнення з Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо виплати суддівської винагороди середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.05.2012 (день наступний, за днем відрахування позивача зі штату суду) по 23.04.2018 (набрання законної сили рішенням Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №800/309/17 (9991/219/12)).

До матеріалів судової справи додано довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 11.11.2019 №1329/02, відповідно до якої винагорода судді ОСОБА_1 станом на 01.03.2012 складала 12017,60 грн.

Судом здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 та вказаної довідки від 11.11.2019 №1329/02. Зокрема, зважаючи на винагороду 12017,60 грн. за березень, яка складалась з окладу та набавки за вислугу років, середньої кількості робочих днів, середньоденна заробітна плата становила 586,22 грн. З урахуванням 1665 робочих днів вимушеного прогулу середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 976056,30 грн., які підлягають стягненню на користь позивача з Державної судової адміністрації України з відрахуванням з цієї суми податків та обов`язкових внесків.

Отже, вимога про стягнення заборгованості з виплати суддівської винагороди на користь ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу 976056,30 грн.

Питання виплати суддівської винагороди після вказаного періоду має вирішуватись з урахуванням висновків Вищої ради правосуддя за наслідками розгляду питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Позивач також просив стягнути з ДСА України моральну шкоду в розмірі не меншому ніж той, який визначений прийнятим за його заявою рішенням Європейського суду з прав людини від 2017 року за наслідками встановлених міжнародною судовою інстанцією порушень у відношенні суддів.

Підставами такої вимоги зазначено порушення прав позивача, що встановлено рішенням Європейського суду з прав людини.

На думку суду, вимога про стягнення з ДСА України моральної шкоди є необґрунтованою. Як уже зазначалось, Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Куликов та інші проти України" визнано порушення Україною стосовно позивача пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з недотриманням принципів належності та безсторонності, статті 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

Виконуючи рішення Європейського суду з прав людини, національним судом відновлено судове провадження, за наслідками якого визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 12.04.2012 №4640-VI про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області в зв`язку з порушенням присяги судді на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.

Отже, права та інтереси позивача були порушені Верховною Радою України, тому відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача відповідачами з урахуванням висновків Європейського суду з прав людини в рішенні "Куликов та інші проти України".

Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до квитанції від 02.07.2019 №0.0.1399571653.1 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. Оскільки позов задоволено в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за сплату якої позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями), сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної судової адміністрації України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2012 року по 23 квітня 2018 року в розмірі 976056,30 грн. (дев`ятсот сімдесят шість тисяч п`ятдесят шість гривень 30 копійок).

У задоволенні решти позову відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: 01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5).

Відповідач - Генічеський районний суду Херсонської області (ідентифікаційний код 02886775, місцезнаходження: 75500, Херсонська область, місто Генічеськ, вулиця братів Коваленків, будинок 66).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. З дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Пунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147- VIIІ передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя В.А. Донець