Постанова

від 26.02.2020 по справі 909/1023/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Справа №909/1023/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

Хабіб М.І..

за участю секретаря судового засідання Кишенюк Н.Т.

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" б/д, б/н ( вх.№01-05/4378/19 від 05.12.2019)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 (суддя Шкіндер П.А., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення виготовлено 13.11.2019)

у справі № 921/1023/19

за позовом: АТ КБ "Приватбанк", м. Київ

до відповідача: ФОП Андрійовської Надії Володимирівни, м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 32 829 ,92 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явились (належно повідомленні);

від відповідача: не з`явився (належно повідомлений).

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Відповідно до приписів ч. 3 ст.222 ГПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Дубник О.П., суддів Зварич О.В., Хабіб М.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" б/д, б/н ( вх.№01-05/4378/19 від 05.12.2019) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 у справі №909/1023/19 та призначено до розгляду в судове засідання на 22.01.2020.

В подальшому ухвалою суду від 22.01.2020 розгляд справи №909/1023/19 відкладено в судове засідання на 26.02.2020 в зв`язку з неявкою представників сторін та неналежним повідомленням відповідача про час та місце розгляду даної справи.

Відповідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства ).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії , 1987 рік, Хосце проти Нідерландів , 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини , 1981 рік; Бочан проти України , 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позивач (скаржник) участі уповноваженого представника в судове засідання 26.02.2020 не забезпечив. Належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Західного апеляційного господарського суду та інформацією з офіційного веб сайту Укрпошти № 7901010796043, №7901010796051.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання також не забезпечив. Згідно з інформацією веб сайту Укрпошти № 7901010796078 поштове відправлення повторно не вручено під час доставки, із зазначенням інші причини .

Судова колегія апеляційного суду зазначає, що згідно аналізу ст.ст. 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, вбачається, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263 ГПК України і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. При цьому, враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія апеляційного суду вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії касаційного господарського суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17) .

Позивачем в позовній заяві та в апеляційній скарзі адресу відповідача зазначено - АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зробленого Західним апеляційним господарським судом 26.02.2020 за №1006394772 станом на 26.02.2020 щодо відповідача вбачається, що місцем проживанням Андрійовської Надії Володимирівни є АДРЕСА_1 . На дану адресу Західним апеляційним господарським судом і надсилались ухвали суду від 10.12.2019 та від 22.01.2020.

Відповідно до цього, судова колегія зауважує, що відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників сторін.

3. Короткий зміст позовних вимог.

3.1. 18.09.2019 на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області від АТ КБ Приватбанк поступила позовна заява до ФОП Андрійовської Надії Володимирівни про стягнення 32 829,92 грн. заборгованості за кредитом, з яких: 12905,38 грн. заборгованість за кредитом, 15882,55 грн. заборгованість за відсотками, нарахованим на прострочену заборгованість та 4041,99 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

3.2. Позивач свої вимоги обґрунтовує положеннями ст. ст. 509, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 216 Господарського кодексу України та вказує, що в порушення умов кредитного договору від 25.11.2016, який за свою правовою природою є договором приєднання, відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений борг та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, а відтак просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

4.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської від 12.11.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП Андрійовської Н.В. на користь АТ КБ Приватбанк 12905,38 грн. заборгованості за кредитом, 755,15 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

4.2. Судове рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 12 905,38 грн. заборгованості за кредитом мотивоване тим, що відповідач не довів належного виконання взятих на себе зобов`язань обумовлених заявкою на отримання кредиту №202484 від 26.11.2016, в зв`язку з чим дану вимогу задоволено в повному обсязі.

Щодо відмови в стягненні заборгованості за відсотками в сумі 15 882,55 грн., нарахованими на прострочену заборгованість та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 4041,99 грн., які нараховані згідно пунктів 3.2.6.3.4, 3.2.6.9.1, 3.2.6.9.7, 3.2.6.3.3., 3.2.6.9, 3.2.6.9.6. Умов, то місцевим господарським судом зазначено, що Витяг з Умов не містить підпису відповідача та не може бути розцінений як частина кредитного договору. При цьому, місцевий господарський суд вказує, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17.

5. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та аргументи учасників справи.

5.1. АТ КБ Приватбанк не погодившись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскаржив таке в апеляційному порядку, вказуючи, що таке в цій частині прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Скаржник в своє обґрунтування посилається на положення ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 634, 639, 207 Цивільного кодексу України і вказує, що відсутність підпису уповноваженої особи відповідача на Умовах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Вказує, що відповідач поставив підпис саме в анкеті-заяві про приєднання до вказаних Умов, чим засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.

Також, скаржник вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові по справі №342/180/17-ц від 03.07.2019, не може застосовуватися при вирішенні даної справи, оскільки така позиція стосується не господарської, а цивільної справи, що виникла з інших правовідносин, та відповідачем в якій є фізична особа - споживач , на яку розповсюджується норми законодавства про захист прав споживачів.

Скаржник також посилається в своє обґрунтування на положення ст. 1048 Цивільного кодексу України, де зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до чого вказує, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.

Відповідно до цього, просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ Приватбанк задовольнити. В іншій частині рішення - залишити без змін. ьь

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

23.11.2015 Фізична особа - підприємець Андрійовська Н.В. підписала заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заяву на відкриття рахунку (а.с.18).

Згідно заяви на відкриття рахунку про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Заява), відповідно до умов якої (заяви) Клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://pb.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до заявки на отримання кредиту № 202484 від 25.11.2016 відповідачу надано відновлювану кредитну лінію у розмірі - 15486,46 грн. з зазначенням розміру комісії за користування кредитом 2,9 % від суми кожного платежу (а.с.19).

Розділом 3.2.6. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умов) визначено умови та порядок надання послуги "Бізнес-розстрочка". Пунктом 3.2.6.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту кредит з лімітом і на цілі, зазначені в платіжному доручені (далі - Заявка), в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та інших винагород в обумовлені цим договором терміни, Кредит надається шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства продавця за товари, придбані клієнтом, для ведення своєї господарської діяльності. Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування. Частина Істотних умов надання кредиту (сума кредиту, відсоткова ставка, комісії та винагороди, розмір щомісячного платежу, їх кількість та дати їх здійснення) вказуються у Заявці.

Пунктом. 3.2.6.3. Умов встановлено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту терміновий кредит на купівлю товарів в обмін на зобов`язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та винагород.

На підставі відповідних Заявок банк надав відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача із подальшим перерахування коштів на рахунок продавця.

За змістом 3.2.6.3.1. Умов повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його розрахунковому рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених в Заявці (банк здійснює списання позитивного залишку на розрахунковому рахунку клієнта в сумах, необхідних для здійснення внеску на погашення кредиту).

Пунктом 3.2.6.5.3. Умов на позичальника було покладено обов`язок повернути кредит у терміни і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.6.3.1., 3.2.6.5.16., 3.2.6.6.2., а також зазначені в Заявці, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму розрахунковому рахунку.

Строк кредитування зазначений у Заявці та становить 6 місяців від дня надання кредиту.

Відповідно до п. 3.2.6.5.2, Умов відповідач був зобов`язаний сплачувати комісію за користування кредитом згідно п. 3.2.6.3.3. Умов.

Відповідно до п. 3.2.6.9. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку та до дати погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.6.1.. 3.2.6.2., З.2.6.3., 3.2.6.3.1. цього договору клієнт сплачує комісію в розмірі, зазначеному в п. 3.2.6.3.3. Умов.

За змістом п. 3.2.6.3.3. Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячну комісію згідно з тарифами. Розмір комісії також вказано безпосередньо у Заявці.

Датами сплати комісії є дати сплати платежів, зазначені в Заявці, тобто до 5-го числа кожного місяця.

Розрахунок і нарахування комісії за користування кредитом здійснюється 5 числа наступного місяця з дати списання коштів з позичкового рахунку і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (п. 3.2.6.9.6. Умов).

Як вбачається з обставин справи, в порушення відповідних норм законодавства та умов договору відповідач не забезпечив наявність на своєму поточному рахунку коштів достатніх для списання в рахунок погашення щомісячних платежів.

Пунктом 3.2.6.9.1. Умов передбачено, що відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами З.2.6.5.2., 3.2.6.5.3. цього Договору, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в пункті 3.2.6.3.4. цього Договору.

За змістом 3.2.6,3.4. Умов при порушення клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник: сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 69% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році (її. 3.2.6.9.8. Умов).

Пунктом 3.2.6.10.3. Умов визначено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Згідно із пп. 3.2.6.10.1. Умов у разі порушення клієнтом, будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.6.3.3., 3.2.6.3.1. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.6.9., 3.2.6.3.1, 3.2.6.3.3. цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних), від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

З розрахунку позивача вбачається, що станом на 18.07.2019 у відповідача наявна перед позивачем заборгованість по договору від 25.11.2016, яка складається з: 12 905,38 грн. заборгованості за кредитом, 15 882,55 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими згідно п.3.2.6.3.4, 3.2.6.9.1., 3.2.6.9.7. Умов та 4041,99 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно п.3.2.6.3.3., 3.2.6.9, 3.2.6.9.6. Умов.

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Згідно вимог ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судова колегія зазначає, що у даному випадку в даній справі умови договору приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома. Відповідно до цього, банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності до вимог статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Нормами ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З обставин справи вбачається, що ФОП Андрійовська Н.В. підписала заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та заяву на відкриття рахунку. Згідно заяви на відкриття рахунку про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Заява), відповідно до умов якої (заяви) Клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://pb.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування (далі - Договір).

Відтак, на підставі відповідних заявок банк надав відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача із подальшим перерахуванням коштів на рахунок продавця. Однак в порушення умов договору відповідач не забезпечив наявність на своєму поточному рахунку коштів достатніх для списання в рахунок погашення щомісячних платежів в зв`язку з чим станом на 18.07.2019 утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 12 905,38 грн.

Як вбачається з обставин справи відповідач не довів належного виконання взятих на себе зобов`язань обумовлених заявкою на отримання кредиту №202484 від 25.11.2016 , відповідно до чого місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено до стягнення 12 905,38 грн. заборгованості за кредитом. В даній частині рішення місцевого господарського суду сторонами не оскаржується.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відтак, враховуючи наведене, вбачається висновок, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З наявної в матеріалах справи заяви позичальника від 25.11.2016 процентна ставка не зазначена. При цьому, у даній заяві, яка підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру; відсутніми також є умови, щодо погодження збільшення позовної давності по зобов`язаннях за договором.

Позивач в позовній заяві, крім тіла кредиту просить стягнути також 15 882,55 грн. заборгованість за відсотками нарахованими за прострочену заборгованість та 4041,99 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

В обґрунтування даних вимог посилається на розрахунок кредитної заборгованості за договором від 25.11.2016 та на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс, які є невід`ємними частинами спірного договору.

Згідно Витягу та правил надання банківських послуг, що долучені позивачем на підтвердження позовних вимог (а.с.20-29), визначено, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, та її розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема, визначено термін дії договору ( з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до умов та правил надання банківських послуг - до повного виконання зобов`язань сторонами) та інші умови.

З матеріалів та обставин справи не вбачається, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також і те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків нарахованих на прострочену заборгованість та відсотки у вигляді щомісячної комісії, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

При цьому, місцевим господарським судом вірно зазначено, що роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки такий повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Дана позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15).

Крім цього, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ Приватбанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, а саме те, що кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до цього, місцевим господарським судом вірно встановлено, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, щомісячної комісії, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Дані висновки не спростовані позивачем в апеляційній скарзі.

Відповідної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що поданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також , якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

При цьому встановлено, що матеріали справи не містять та не подані такі суду апеляційної інстанції підписані відповідачем Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а відтак правомірним є посилання місцевого господарського суду про те, що відсутніми є правові підстави розцінювати Умови та Правила як частину кредитного договору. Відповідно до чого відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, щомісячної комісії за відсотками, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.

Відповідно до цього, судова колегія апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем в порядку ст. ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України не доведено суду обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог відповідно до чого правомірним є висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 15882,55 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість та 4041,99 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

8. Судові витрати.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на АТ КБ Приватбанк .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.03.2020.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.